вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" липня 2022 р. Cправа № 902/1309/21
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області (вул. Гагаріна, 14, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600) в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)
до: Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113) (вул. Благовіщенська, 106, с. Городківка, Тульчинського р-ну, Вінницька обл., 24615)
до: Фермерського господарства "Флора А.А." (вул. Сергія Бойка, 11, смт. Крижопіль, вінницька обл., 24600)
про визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
прокурор Кавун О.І. за посвідченням;
позивача не з'явився;
відповідача 1 не з'явився;
відповідача 2 не з'явився.
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з позовом до Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113)" до Фермерського господарства "Флора А.А." про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі №Г-13-21 від 01.07.2021, укладений між Державною установою "Крижопільський виправний центр (№113)" та Фермерським господарством "Флора А.А." та зобов'язання Фермерське господарства "Флора А.А. повернути Державній установі "Крижопільській виправний центр "113" земельну ділянку з кадастровим номером 0523255100:05:001:0006 площею 44,9301 га, яка розташована на території Піщанської селищної ради Вінницької області за межами населеного пункту і отримана на підставі договору про спільний обробіток землі №Г-13-21 від 01.07.2021.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1309/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду 31.12.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1309/21 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 21.01.2022 у справі №902/1309/21 прийнято заяву керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області про відмову від позову. Закрито провадження у справі № 902/1309/21 за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113) до Фермерського господарства "Флора А.А." про визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки. Повернуто Вінницькій обласній прокуратурі сплачений судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, керівник Тульчинської окружної прокуратури звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.01.2022 у справі №902/1309/21 та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а також вирішити питання про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги на користь Вінницької обласної прокуратури.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2022 апеляційну скаргу керівника Тульчинської окружної прокуратури задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.01.2022 у справі №902/1309/21 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу документообігу суду від 09.05.2022 справу № 902/1309/21 розподілено судді Матвійчуку В.В.
Ухвалою суду від 12.05.2022 справу № 902/1309/21 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 31.05.2022.
31.05.2022 до суду надійшли додаткові пояснення № 15/3-285вих22 від 31.05.2022 за підписом прокурора Вінницької обласної прокуратури - О. Кавун, до яких долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Дослідивши в судовому засіданні 31.05.2022 додаткові пояснення № 15/3-285вих22 від 31.05.2022 прокурора суд, з огляду на недотримання прокурором положень статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, відклав вирішення питання про прийняття пояснень до розгляду до наступного судового засідання.
За результатами судового засідання 31.05.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 31.05.2022 про відкладення підготовчого засідання на 30.06.2022.
17.06.2022 до суду надійшла заява № 15/3-323вих-22 від 15.06.2022 за підписом прокурора Вінницької обласної прокуратури - О. Кавун про продовження процесуального строку для вчинення процесуальних дій та долучення додаткових пояснень № 15/3-285вих22 від 31.05.2022 разом із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до матеріалів справи.
17.06.2022 до суду надійшли додаткові пояснення № 02.55/1-281вих-22 від 15.06.2022 за підписом керівника Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області П. Хоменка, в яких зазначається про відсутність предмета спору в частині вимоги про повернення спірної земельної ділянки, позаяк, додатковою угодою до Договору про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 10.01.2022 достроково припинено дію означеного Договору та припинено використання земельної ділянки площею 44,9301 га з кадастровим номером 0523255100:05:001:0006. При цьому, керівник Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області П. Хоменко підтримує вимогу про визнання Договору про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 10.01.2022 недійсним.
За результатами судового засідання 30.06.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 30.06.2022, відповідно до якої: задоволено заяву № 15/3-323вих-22 від 15.06.2022 прокурора Вінницької обласної прокуратури - О. Кавун про продовження процесуального строку для вчинення процесуальних дій; продовжено процесуальний строк для подання додаткових пояснень № 15/3-285вих22 від 31.05.2022 з додатком та долучено останні до матеріалів справи; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.07.2022.
12.07.2022 до суду надійшло клопотання № 16/1477 від 07.07.2022 за підписом в.о. начальника Державної установи «Крижопільський виправний центр (№13)» Вінніченка А.Д. про надання терміну для надання додаткових пояснень з приводу недійсності правочину.
Протокольною ухвалу від 19.07.2022 відмовлено в задоволенні клопотання № 16/1477 від 07.07.2022 Державної установи «Крижопільський виправний центр (№13)».
На визначену судом дату з'явився прокурор у справі.
Позивач та відповідачі правом участі в засіданні суду не скористались. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 30.06.2022.
З огляду на неявку представників сторін, суд зважає на наступне.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
В судовому засіданні 19.07.2022 прийнято судове рішення.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати 19.07.2022 прокурор у справі не з'явився, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказує, що оспорюваний Договір про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 01.07.2021 не містить ознак, передбачених для договору про спільну діяльність, оскільки ні за структурою, ні за змістом не відповідає положенням Глави 77 Цивільного кодексу України.
Окрім цього, вказаний оспорюваний Договір також не підпадає під ознаки договору контрактації. Натомість аналіз оспорюваного правочину, в даному випадку, свідчить про те, що він містить всі ознаки договору оренди, позаяк між сторонами виникли фактичні відносини з передання в користування земельних ділянок, метою яких є отримання прибутку від врожаю, який там вирощується.
Посилаючись на положення ч.ч. 1, 2. 5 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, прокурор стверджує про недійсність оспорюваного Договору.
Внаслідок недійсності оспорюваного Договору відсутні правові підстави у Фермерського господарства «Флора А.А.» для користування земельною ділянкою, що обробляється, тому відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, воно зобов'язане її повернути.
Поряд з цим прокурор зауважує, що у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою. Земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній (комунальній) власності. При цьому відповідними органами (Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, Піщанською селищною радою) жодні розпорядчі акти з даного питання не приймалися та оспорювані правовідносини не узгоджувалися.
Позивач, у письмових поясненнях стосовно обставин справи, підтримав пред'явлений прокурором позов та просив про його задоволення.
Відповідачі правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, своєї позиції щодо обставин справи не надали.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує наступне.
Рішенням 2 сесії 22 скликання Піщанської ради народних депутатів від 27.09.1994 Установі ІВ -301/59 Управління внутрішніх справ Вінницької області, яка розташована в с. Трудове, Тульчинського (колишнього Піщанського) району Вінницької області, (станом на 01.01.2019 Державна установа «Піщанська виправна колонія (№59)» Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції), передано у постійне користування земельну ділянку площею 169,08 га для Установи ІВ-301/59 та розвитку підсобного сільського господарства.
Акт на право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею під номером №4.
В подальшому, 04.11.2019 державним реєстратором Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, внесено відомості про право постійного користування земельними ділянками, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 0523255100:05:001:0011 площею 33,1630 га, та кадастровим номером 0523255100:05:001:0006 площею 44,9301 га, нормативно грошова оцінка якої становить 1246783,18 гри., за Державною установою «Піщанська виправна колонія (№ 59)».
Згідно наказу Міністерства юстиції України №1663/5 від 14.05.2020 Державну установу «Піщанська виправна колонія (№59)», яка знаходилася за адресою вул. Центральна, 1 с. Трудове Тульчинського (Піщанського) району Вінницької області, реорганізовано, шляхом її приєднання до Державної установи «Крижопільський виправний центр (№113)», яка розташована за адресою вул. Благовіщенська, 106, с. Городківка Тульчинського (Крижопільського) району Вінницької області. Відповідно, Державна установа «Крижопільський виправний центр (№113)» є правонаступником усього майна, прав і обов'язків припиненої Державної установи «Піщанська виправна колонія (№59)»,
На виконання наказу Міністерства юстиції України віл 14.05.2020 земельну ділянку площею 44,9301 га, яка надана у постійне користування ДУ «Піщанська ВК (№59)», згідно акту прийому-передачі від 22.01.2021 передано до складу майна, що належить ДУ «Крижопільський ВЦ (№113)».
25.06.2021 державним реєстратором Студенянської сільської ради Тульчинського району Вінницької області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, на підставі наказу Міністерства юстиції України від 13.01.2021 №85/7, внесено відомості про право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 0523255100:05:001:0006, площею 44,9301 га, нормативно грошова оцінка якої становить 1 246783.18 грн. за Державною установою «Крижопільський виправний центр (№113)», як правонаступником Державної установи «Піщанська виправна колонія (№59)».
З наявного у матеріалах справи витягу № 263117470 від 25.06.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо об'єкта нерухомого майна правокористувачем земельної ділянки площею 44,9301 га з кадастровим номером 0523255100:05:001:0006 є Державна установа «Крижопільський виправний центр (№113)», власником є Міністерство юстиції України.
01.07.2021 між Державною установою «Крижопільський виправний центр (№113)» (Сторона 1) та Фермерським господарством «Флора А.А.» (Сторона 2) укладено Договір № Г-13-21 про спільний обробіток землі (далі - Договір).
Згідно п. 1.1 Договору, з метою ведення Стороною 1 підсобного сільського господарства та раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунту, впровадження новітніх технологій у використанні земель та покращення фінансово - господарської діяльності Сторони 1, в тому числі з метою виконання статутних цілей, Сторони домовилися про спільний обробіток земельної ділянки та вирощування на ній сільськогосподарських культур.
Сторони зобов'язуються надавати одна одній фінансову, технологічну або організаційну допомоги, пов'язані із виконанням цього Договору, в тому числі, але не обмежуючись (п.1.3 Договору).
Сторона 1 зобов'язується надавати право безперешкодного доступу Стороні 2 до земельної ділянки, що належить Стороні 1 на праві постійного користування для вирощування Стороною 2 сільськогосподарських культур та надавати допомогу з вирощування Стороною 2 сільськогосподарських культур (п. 1.3.1 Договору).
Сторона 2 зобов'язується здійснювати діяльність по вирощуванню врожаю сільськогосподарських культур у відповідності до цільового призначення земельної ділянки, яка належить Стороні 1, шляхом залучення власних ресурсів, в тому числі насіннєвої продукції, її обробки, висадження та збору, добрив та інших засобів, необхідних для вирощування сільськогосподарських культур та їх застосування, а також для здійснення підготовки ґрунту для проведення сільськогосподарських робіт; сільськогосподарської техніки, її керування та технічної експлуатації екіпажами (п. 3.2 Договору).
Право власності на сільськогосподарську продукцію, отриману в результаті обробітку землі належить Стороні 2 (п.1.6. Договору).
Сторона 1 отримує грошову суму за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, у розмірі 184213,41 грн. кожний рік спільного обробітку землі, а Сторона 2 отримує сільськогосподарську продукцію, що була вирощена в результаті спільного обробітку землі кожний рік.
Прибуток Стороні 1 за цим Договором за відповідний рік спільного обробітку землі може бути сплачений Стороною 2 до фактичної реалізації сільськогосподарської продукції від спільної обробки землі за такий рік по одному платежу раз у квартал відповідного року спільної обробки землі, рівними частинами по 46053,35 грн. на рахунок Сторони 1 (п.п.2.1.2, 2.1.3 Договору).
Прокурор стверджує, що Договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки із суті договірних відносин слідує висновок, що Договір від 01.07.2021 є удаваним, тобто таким, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а фактично був вчинений договір оренди земельної ділянки.
Враховуючи положення статей 4, 16 Закону України "Про оренду землі", статей 124, 134 Земельного кодексу України, право розпорядження земельними ділянками належить виключно до компетенції уповноважених органів управління та здійснюється на підставі їх рішення. Законом України "Про оренду землі" не віднесено до орендодавців землі землекористувачів, яким земельні ділянки надані в постійне користування. Земельна ділянка, що є об'єктом оспорюваного Договору, відноситься до земель державної форми власності, розпорядником яких є Головне управління Держгеокадастру у Вінницької області.
При цьому Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області жодні розпорядчі акти з приводу передачі земельної ділянки площею 44,9301 га з кадастровим номером 0523255100:05:001:0006 у користування Фермерського господарства «Флора А.А.» не приймалися та оспорювані правовідносини не узгоджувалися.
Тож, відповідач-2 незаконно використовує земельну ділянку виправного центру з кадастровим номером 0523255100:05:001:0006 загальною площею 44,9301 га, на яку у відповідача-1 не зареєстровані речові права ні у Державному земельному кадастрі, ні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (відповідні інформаційні довідки містяться у матеріалах справи).
Наведене і є причиною виникнення спору, а саме: визнання недійсним Договору про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 01.07.2021, укладений між Державною установою «Крижопільський виправний центр (№113)» та Фермерським господарством «Флора А.А.» у зв'язку з його удаваністю та зобов'язання Фермерське господарство «Флора А.А.» повернути Державній установі «Крижопільський виправний центр (№113)» земельну ділянку з кадастровим номером 0523255100:05:001:0006 площею 44,9301 га, яка розташована на території Піщанської селищної ради Вінницької області за межами населеного пункту, і отримана на підставі Договору про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 01.07.2021.
Після відкриття провадження у справі, 10.01.2022, між Державною установою «Крижопільський виправний центр (№113)» та Фермерським господарством «Флора А.А.» укладено Додаткову угоду № Г-5-22, за змістом якої Сторони дійшли згоди достроково припинити дію Договору про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 01.07.2021.
Відповідно до Додаткової угоди №Г-7-22 до Договору про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 01.07.2021, укладеної 10.01.2022, Сторони, у зв'язку з розірванням Договору про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 01.07.2021 і Додаткової угоди №Г-5-5252 від 10.01.2022 до Договору, вирішили, що Фермерське господарство «Флора А.А.» припиняє використання земельної ділянки кадастровий номер 0523255100:05:001:0006 площею 44,9301 га.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень (ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Прокурор в позовній заяві зазначив, що у даному спорі уповноваженим суб'єктом владних повноважень є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, Тульчинською окружною прокуратурою скеровано лист від 10.09.2021 № 02.55/1-380вих-21 про надання інформації щодо правомірності використання Фермерським господарством «Флора А.А.» земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 0523255100:05:,001:0006, площею 44,9301 та повідомити чи вживались заходи на усунення виявлених порушень.
У відповідь на звернення, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом № 0-2-0.61-8641/2-21 від 22.09.2021 повідомило про те, що в період з 01.02.2021 по теперішній час не проводились заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства стосовно означеної земельної ділянки. Крім того, Головне управління не заперечило щодо пред'явлення прокуратурою позову до суду.
В подальшому, 06.10.2021 Тульчинською окружною прокуратурою скеровано до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області лист № 02.55/1-380вих-21, за змістом якого, у випадку невжиття Головним управлінням заходів самостійно, просила повідомити про це окружну прокуратуру, із зазначенням причин, які перешкоджали самостійно захистити порушені інтереси держави.
Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.11.2021 № 0-2-0.62-9915/2-21, Головним управлінням не вживалися заходи, спрямовані на повернення земельної ділянки, з підстав відсутності фінансування на сплату судового збору, та повідомлено про відсутність заперечень щодо звернення із відповідним позовом до суду окружної прокуратури.
Як встановлено судом, на час звернення прокурором з позовом до суду, спірна земельна ділянка перебувала в користуванні відповідача-2.
Наведене свідчить про те, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, будучи обізнаними про порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки, не вжило заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду з метою захисту інтересів держави.
Вказані обставини є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 31.12.2021 підтверджено підстави представництва керівником Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій з заявленими позовними вимогами.
Розглядаючи вимогу прокурора про визнання недійсним Договору про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 01.07.2021, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом К України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України).
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарського договору).
Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Як передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зазначена норма кореспондується з положеннями частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій.
Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.
Згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Статтею 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що умовами договору про спільну діяльність, який укладається у письмовій формі, визначається координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статут виділеного для спільної діяльності майна, їх участь у результатах спільних дій (в тому числі в розподіленні прибутку, отриманого в результаті такої діяльності та інше).
Разом з тим, аналіз статті 1130 Цивільного кодексу України та положень укладеного відповідачами Договору про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 01.07.2021 дає суду підстави для висновку, що оспорюваний договір не може вважатись договором про спільну діяльність з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» Державна кримінально-виконавча служба України здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається, в тому числі, з установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Наказом Міністерства юстиції України від 10.05.2017 № 1519/5 затверджено перелік найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, серед яких Державна установа «Крижопільський виправний центр (№113)», с. Городківка, Тульчинський район, Вінницька область, 24615.
Наказом Міністерства юстиції від 12.03.2020 №911/5 затверджено Положення про ДУ «Крижопільський ВЦ (№113)», який є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. ( п.1 Положення).
Виправний центр, згідно роз. 5 п.п. 23, 24 Положення, забезпечує створення умов, для залучення засуджених відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України до суспільно корисної оплачуваної прані, додержання правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених чинним законодавством про працю. Забезпечує, при наявності умов, створення і розвиток підсобного господарства з метою вироблення сільськогосподарської продукції для покращення матеріально-побутового забезпечення засуджених, а також персоналу виправного центру.
Відповідно до п.12 Положення, майно виправного центру перебуває у державній власності, використовується ним на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання завдань та не може бути об'єктом застави. Порядок використання майна виправного центру при його ліквідації визначається згідно діючого законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що Державній установі «Крижопільський виправний центр (№113)» належить право постійного користування земельною ділянкою площею 44,9301 га з кадастровим номером 0523255100:05:001:0006.
Статтею 92 Земельного Кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, а також врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб'єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; заклади освіти незалежно від форми власності.
Відповідно у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності.
Таким чином, наділений правом постійного користування земельною ділянкою відповідач-1 фактично передав земельну ділянку відповідачу-2, не маючи права розпоряджатися нею.
Відповідно до частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Як вбачається зі змісту оспорюваного Договору, що жодної спільної господарської мети сторони не мали, окрім здійснення відповідачем-2 господарської діяльності з сільськогосподарського товаровиробництва на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні відповідача-1. Можливість спільних дій відповідачів з метою, визначеною предметом цього Договору, виключається у зв'язку з тим, Державна установа «Крижопільський виправний центр (№113)» є неприбутковою установою, що унеможливлює досягнення сторонами Договору розвитку їх підприємств та отримання прибутку. З умов спірного Договору випливає, що Сторона-1 отримує грошову суму, за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, у розмірі 184 213,41 грн кожний рік спільного обробітку землі, а Сторона-2 отримує сільськогосподарську продукції, що буда вирощена в результаті спільного обробітку землі кожний рік. (п.п. 2.1.2. п. 2.1. Договору).
Тож, уклавши спірний Договір, відповідач-1 надав передбачені статтею 92 ЗК України права володіння та користування земельною ділянкою відповідачу-2, яким за умовами цього Договору має здійснюватись обробіток землі та збір врожаю. А відповідач-1, у свою чергу, отримує від відповідача-2 грошовий платіж в розмірі визначеному підпунктом п.п. 2.1.2. п. 2.1. Договору.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
На підставі аналізу наведеного у статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначення договору оренди землі та умов спірного договору вбачається, що за змістом договору про спільну діяльність між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція. З огляду на наведене, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
Таким чином, з умов оспорюваного Договору вбачається, що Державна установа «Крижопільський виправний центр (№113)» фактично передала Фермерському господарству «Флора А.А.» на платній основі земельну ділянку, що перебуває в його постійному користуванні, а тому положення даного Договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
У свою чергу, постійні землекористувачі не мають повноважень на розпорядження земельними ділянками, шляхом передачі права користування третім особам, у тому числі на умовах оренди.
Спірна земельна ділянка передана землекористувачу - Державній установі «Крижопільський виправний центр (№113)» для ведення підсобного сільського господарства.
Відповідно до п. "а" ч. 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, в тому числі, сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.
Згідно зі статтею 24 Земельного кодексу України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, вищевказаними правовими нормами передбачено, що земельна ділянка із цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства передається виправному центру з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільно корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань.
Управління майном здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який закріплює його за органами і установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, підприємствами установ виконання покарань, іншими підприємствами, установами і організаціями, створеними для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, збереження та раціональне використання цього майна.
Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави.
Підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством.
Як встановлено судом, Міністерством юстиції України, як центральним органом виконавчої влади, не приймалось рішення щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що оспорюваний договір, укладений відповідачами, не відповідає приписам статей 92, 95, 124 Земельного кодексу України та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
При цьому, відсутність підписаних між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки не спростовує того, що оспорюваний Договір за змістом фактичних відносин може вважатися договором оренди земельної ділянки, а неналежне оформлення в даному випадку відносин оренди й є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельних ділянок.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
З огляду на наведене, Договір про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 01.07.2021, укладений між Державною установою «Крижопільський виправний центр (№113)» та Фермерським господарством «Флора А.А.» є недійсним.
Щодо зобов'язання Фермерське господарство «Флора А.А.» звільнити займану земельну ділянку, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Додатковою угодою № Г-5-22 укладеною 10.01.2022 між Державною установою «Крижопільський виправний центр (№113)» та Фермерським господарством «Флора А.А.» визначено, що Сторони дійшли згоди достроково припинити дію Договору про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 01.07.2021.
Відповідно до Додаткової угоди №Г-7-22 до Договору про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 01.07.2021, укладеної 10.01.2022, Сторони, у зв'язку з розірванням Договору про спільний обробіток землі № Г-13-21 від 01.07.2021 і Додаткової угоди №Г-5-5252 від 10.01.2022 до Договору, вирішили, що Фермерське господарство «Флора А.А.» припиняє використання земельної ділянки кадастровий номер 0523255100:05:001:0006 площею 44,9301 га.
Наведене свідчить про припинення використання відповідачем-2 земельної ділянки кадастровий номер 0523255100:05:001:0006 площею 44,9301 га, у зв'язку з чим прокурором подано заяву № 02.55/1-12вих-22 від 12.01.2022, з урахуванням додаткових пояснень №02.55/1-281вих-22 від 15.06.2022, про закриття провадження у справі в частині вимоги про зобов'язання Фермерське господарство «Флора А.А.» повернути Державній установі «Крижопільський виправний центр (№113)» означену земельну ділянку.
За наведеного, оскільки звільнення земельної ділянки кадастровий номер 0523255100:05:001:0006 площею 44,9301 га здійснено у процесі судового розгляду справи, тому провадження у справі в цій частині вимог підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, заява прокурора № 02.55/1-12вих-22 від 12.01.2022, з урахуванням додаткових пояснень №02.55/1-281вих-22 від 15.06.2022, підлягає задоволенню, а провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Фермерського господарства "Флора А.А. повернути Державній установі "Крижопільській виправний центр "113" земельну ділянку з кадастровим номером 0523255100:05:001:0006 площею 44,9301 га, яка розташована на території Піщанської селищної ради Вінницької області за межами населеного пункту і отримана на підставі договору про спільний обробіток землі №Г-13-21 від 01.07.2021, підлягає закриттю на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з підстав наведених вище.
Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписом пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, сплачена Вінницькою обласною прокуратурою при поданні позовної заяви сума судового збору в розмірі 2 270 грн за вимогою прокурора про зобов'язання повернути земельну ділянку, яка врегулювана відповідачем-1 та відповідачем-2 після відкриття провадження у справі, підлягає поверненню за ухвалою суду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за вимогою про визнання недійсним договору у розмірі 2 270,00 грн покладаються на відповідачів порівну в сумах по 1 135,00 грн.
Поряд з цим, за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.01.2022 Вінницькою обласною прокуратурою платіжним дорученням № 115 від 01.02.2022 сплачено 2 481,00 грн. судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2022 апеляційну скаргу задоволено частково. Скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.01.2022 з переданням справи на розгляд до Господарського суду Вінницької області.
За наведених обставин, витрати Вінницької обласної прокуратури за подання апеляційної, у зв'язку з частковим її задоволенням, покладаються на відповідачів частково, в розмірі 1 240,50 грн, по 620,25 грн на кожного. Решта суми судового збору в розмірі 1 240,50 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги, залишаються за платником - Вінницькою обласною прокуратурою.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задоволити частково.
Визнати недійсним Договір про спільний обробіток землі №Г-13-21 від 01.07.2021, укладений між Державною установою "Крижопільський виправний центр (№113)" (вул. Благовіщенська, 106, с. Городківка, Тульчинський район, Вінницька область, 24615; код ЄДРПОУ 14316862) та Фермерським господарством "Флора А.А." (вул. Сергія Бойка, 11, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600; код ЄДРПОУ 20116087).
Провадження у справі в частині зобов'язання Фермерське господарства "Флора А.А. повернути Державній установі "Крижопільській виправний центр "113" земельну ділянку з кадастровим номером 0523255100:05:001:0006 площею 44,9301 га, яка розташована на території Піщанської селищної ради Вінницької області за межами населеного пункту і отримана на підставі Договору про спільний обробіток землі №Г-13-21 від 01.07.2021 закрити.
Стягнути з Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113)" (вул. Благовіщенська, 106, с. Городківка, Тульчинський район, Вінницька область, 24615; код ЄДРПОУ 14316862) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33 м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) 1 755 грн. 25 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з Фермерського господарства "Флора А.А." (вул. Сергія Бойка, 11, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600; код ЄДРПОУ 20116087) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33 м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) 1 755 грн. 25 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Витрати Вінницької обласної прокуратури зі сплати судового збору в розмірі 1 240,50 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги, залишити за платником.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти: Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області - tylchyn@vin.gp.gov.ua; Вінницької обласної прокуратури - 05prokvin@gmail.com, vinnoblprok02@gmail.com; позивача - vinnytsia@land.gov.ua; відповідача 1 - dukve_113@ukr.net, vc113@vn.kvs.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 27 липня 2022 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - Тульчинській окружній прокуратурі (вул. Гагаріна, 14, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600)
3 - позивачу (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)
4 - відповідачу 1 (вул. Благовіщенська, 106, с. Городківка, Тульчинського р-ну, Вінницька обл., 24615)
5 - відповідачу 2 (вул. Сергія Бойка, 11, смт. Крижопіль, вінницька обл., 24600)
6 - Вінницькій обласній прокуратурі (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050)