ЄУН 193/382/22
Провадження 1-в/193/154/22
іменем України
25 липня 2022 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
представника Софіївської ВК №45 ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання,
17 травня 2022 року на адресу Софіївського районного суду надійшло клопотання від засудженого ОСОБА_5 , який наразі відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 45)» (надалі Софіївська ВК-45), згідно якого останній просив застосувати відносно нього умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
Засуджений під час судового розгляду справи своє клопотання підтримав та просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково, зазначив, що перебуваючи у місцях позбавлення волі належні висновки зробив.
Представник виправної колонії ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що засуджений не довів свого виправлення, а тому умовно-дострокове звільнення на даний час є неможливим.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання, вважає, що засуджений не довів свого виправлення.
Дослідивши матеріали особової справи, матеріали клопотання та вислухавши доводи учасників судового засідання, суд приходить до наступного висновку:
Судом встановлено, що за вироком в Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ід 14.02.2019 ОСОБА_5 засуджено за ст. 185 ч.3, ст. 70 ч. 4 КК України до 3 років позбавлення волі.
В подальшому вироком Дніпровського апеляційного суду від 19.08.2019 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання: 06.09.2018 Кінець цього строку: 06.03.2023.
На підставі ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
В силу ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Згаданою статтею передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання виправлення засудженого.
Як вбачається із роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.
З вищенаведених положень закону про кримінальну відповідальність вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.
Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги встановленого режиму утримання у колонії, не допускав порушень, визнав вину у скоєному злочині, розкаюється у вчиненому, сплатив повністю або частково завдані злочином збитки, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого виховного впливу, тощо.
Відповідно до матеріалів клопотання вбачається, що засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі перебуває з 06.09.2018. Спочатку утримувався в ДУ "Дніпровській установі виконання покарання ( №4)", за час перебування його в даній установі мав два стягнення, заохочень не мав.
В подальшому з 22.09.2019 міру покарання продовжив відбувати в ДУ «Дніпровська виправна колонія (№89)», умови відбування покарання порушував 4 рази, заохочень не мав.
З 22.04.2020 міру кримінального покарання відбуває в ДУ «Софіївська виправна колонія (№45)». За час відбування покарання характеризувався негативно. Мав 10 стягнень та одне заохочення . У взаємовідносинах з іншими засуджений не конфліктний, підтримує рівні стосунки з іншими засудженими, адекватно реагує на критику на свою адресу. За станом здоров'я працездатний, залучений до роботи з благоустрою відділення без оплати праці. При виконанні дорученої роботи добре ставиться до майна і предметів, якими користується. Використовує їх тільки за призначенням. Роботи із самообслуговування та благоустрою установи виконує, має достатній рівень необхідних навичок. Заходи виховного характеру відвідує регулярно, особистої участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі, не приймає. Бере участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу «Правова просвіта». За вироком суду має позов та процесуальні витрати на загальну суму 135447,84 грн. .
Згідно матеріалів особової справи вбачається, що засуджений на протязі всього часу відбування покарання характеризувався негативно, мав 16 стягнень, серед яких одне стягнення до цього часу не зняте та не погашене в установленому порядку, при цьому лише одного разу, 14.01.2021, заохочувався права начальника установи за сумлінну поведінку та ставлення до праці, щоправда після якого ОСОБА_5 ще 10 разів порушував режим утримання.
Слід відмітити, що засуджений за вироком суду від 19.03.2019 має невідшкодовані цивільні позови про стягнення матеріальних збитків, завданих потерпілим внаслідок вчинення ним злочинів на загальну суму 135447,84 грн., але попри те, що виконавчі листи до установи не надходили, засуджений жодним чином навіть не намагався їх відшкодувати до цього часу.
Крім того, варто звернути увагу також на той, факт, що засуджений систематично вчиняв злочини проти власності, був одного разу звільнений від відбування покарання з іспитовим строком та одного разу був звільнений умовно-достроково на невідбутий термін, вказане свідчить, що засудженому надавалась можливість на виправлення, однак засуджений належних висновків для себе не зробив і знову вчиняв злочини.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави, які б вказували на сумлінну поведінку засудженого і те, що ставленням до праці він довів своє виправлення, тому на час розгляду його відповідного клопотання не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відтак, беручи до уваги, що за вироком суду ОСОБА_5 хоч і відбув 2/3 частини строку призначеного покарання, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, та з огляду на суспільну небезпеку вчинених злочинів, поведінку засудженого протягом всього строку відбування покарання, та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх даних в сукупності, і є правом, а не обов'язком суду, суд вважає, що для досягнення цілей покарання засуджений ще потребує нагляду в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі, тому в задоволенні клопотання засудженого слід відмовити.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання, - відмовити.
На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення прокурор та захисник можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, а засуджений, який перебуває у місцях позбавлення волі, у той же строк і порядок, але з дня отримання копії повного тексту цієї ухвали.
Суддя ОСОБА_1