Справа № 183/3166/22
№ 1-кп/183/1028/22
27 липня 2022 року Дніпропетровська обл.,
м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42022131610000157 від 08.04.2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що старший сержант ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, та проходячи її на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - номер обслуги протитанкової групи відділення вогневої підтримки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України 05 квітня 2022 року самовільно, з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, залишив місце служби і покинув район виконання бойової задачі, охорони та оборони визначених рубежів на околиці населеного пункту АДРЕСА_1 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися вiд вiйськової служби, вчинене в умовах военного стану.
01 червня 2022 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
01 червня 2022 року на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ДО обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 30 днів тобто до 01 липня 2022 року (включно) у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4».
Обґрунтованість висунутого обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами їх сукупності, зокрема: допитами свiдкiв ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 матеріалами службового розслідування та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Метою обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язкiв, а також запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити iнше кримінальне правопорушення.
Таким чином, для досягнення мети i завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту стосовно обвинуваченого.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися.
Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого покладається необхiднiсть запобігання спробам:
-переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину. останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання.
Крім цього, вiдповiдно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає вiд суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
-незаконно впливати на свiдкiв у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджуються тим, що обвинувачений може вплинути на свiдкiв, якi разом з ним проходять військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числi шляхом залякування тa здійснення стосовно останнiх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданнi вiдповiдно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями. наданими слідчому. прокурору, або посилатися на них, вiдповiдно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Обвинувачений є військовослужбовцем, має навички поводження зі зброєю та особисто приймав участь у бойових діях. Крiм того, обвинувачений може скористатися наявними зв'язками iз правоохоронцями та вiйськовослужбовцями з метою здійснення як прямого так і опосередкованого тиску на ще не допитаних свідків та потерпілих.
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як вiйськовослужбовець маючи певну підтримку серед iнших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або iнших підозрюваних. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності вчинений за злочин, в якому обвинувачується, як вiйськовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього вiдповiднi документи або іншим обманом, щоб не перебувати в до завершення досудового розслідування.
-вчиняти iншi кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений вчиняючи дезертирство, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира пiдроздiлу щодо виконання свої службових обов'язкiв на бойових позиціях в умовах военного стану, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 403 ч. 3 КК України. Крім того, бажання обвинуваченого уникнути вiдповiдальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свiдчать про можливість втечі обвинуваченого.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки відносно обвинуваченого пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має вiдповiдати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюваннi ризиків переховування або повторного вчинення Злочину.
Таким чином, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню iншим чином, вчинити iнше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, нiж цілодобовий домашній арешт заявник клопотання просить задовольнити його клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно обвинуваченого, строком на 60 діб за адресою: АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_11 підтримав клопотання з підстав, викладених в ньому. Пояснив, зокрема, що свідки цього кримінального провадження зараз знаходяться на Західній Україні.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вирішення питання запобіжного заходу залишив на розсуд суду.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 частково погодився з клопотанням. Вважав за можливе застосувати домашній арешт з обов'язком обвинуваченого не залишати місце проживання у нічний час.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані суду матеріали та докази в їх сукупності, суд доходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор в судовому засіданні пояснив, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, санкцією якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
Обґрунтовуючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, прокурор посилався лише на тяжкість покарання, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винним у інкримінованому злочині.
На підтвердження наявності вказаного ризику, окрім усних пояснень, прокурором не надано жодного доказу.
Окрім того суд звертає увагу на те, що на виклик суду в судові засідання, які призначалися на 29.06.2022 р, 21.07.2022 р., 27.07.2022 р. обвинувачений ОСОБА_5 з'являвся.
У зв'язку з цим суд вважає, що саме по собі тяжкість покарання не є беззаперечною підставою, яка доводить наявність вказаного ризику, а враховуючи явку обвинуваченого за викликом суду, суд дійшов висновку про відсутність існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, суд звертає увагу на наступне.
Судом враховується реальне існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Також прокурор наголошував на наявності ризиків, передбачених п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Однак на підтвердження існування цих ризиків прокурором не надано жодного доказу.
Таким чином існування ризиків, передбачених п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не доведено.
При вирішення питання про застосування запобіжного заходу суд оцінює в сукупності обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 , у разі визнання його винними у вчиненні інкримінованого злочину; вік та стан здоров'я обвинуваченого, який тяжких захворювань чи інвалідності не має; відомості про особу обвинуваченого, який: має місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_3 , раніше не судимий. Також судом враховується, що свідки у цьому кримінальному провадженні проходять військову службу не на території Дніпропетровської області.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, з покладенням на обвинуваченого певних обов'язків, не зашкодить проведенню судового розгляду, а знаходження свідків та підозрюваного у різних областях України, зможе запобігти ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 179, 183, 193, 194, 197, 314-316, 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання на строк два місяці до 26 (включно) вересня 2022 р..
Покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- не відлучатися за межі Дніпропетровської області без дозволу судді;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками цього кримінального провадженя.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 покласти на прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - протягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали проголошений 28 липня 2022 р. о 09 год. 10 хв.
Суддя
Новомосковського міськрайонного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_1