Справа № 204/2809/22
Провадження № 1-кп/204/422/22
24 червня 2022 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю потерпілого: ОСОБА_4 ,
за участю захисника: ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальні провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12022041680000111 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Дніпропетровську, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, неповнолітніх або малолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 27 грудня 2006 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки;
- 22 грудня 2010 року Кіровсьтким районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років, на підставі ст. 71 КК України частково приєднаний невідбутий строк покарання 1 рік за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2006 року. До відбуття 9 років позбавлення волі з урахуванням строку тримання під вартою з 07.04.2007 року по 08.09.2008 року. Звільнений 18.01.2019 року Жовтоводською ВК Дніпропетровської області (№ 26) по відбуттю строку покарання;
- 16 березня 2021 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 199 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі п.п. 1,2 ч. 1 ст. 75, п. 2 ст. 76 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки;
- 18 листопада 2021 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати покарання, невідбуте обвинуваченим за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2021 року та остаточно призначено покарання у виді п'яти років одного місяця позбавлення волі,
бвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_6 25 грудня 2021 року приблизно о 02 год. 00 хв., знаходячись неподалік будинку 28-Б по вул. Виборзькій у м. Дніпро, побачив раніше йому малознайомого потерпілого ОСОБА_4 , який рухався в бік провулку Орловський у м.Дніпро та керуючись раптово виниклим злочинним умислом направленим на відкрите викрадення чужого майна, грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що вчинено повторно, почав слідкувати за ним, при цьому визначивши особисте майно потерпілого, як об'єкт свого злочинного посягання.
Після чого, ОСОБА_6 , наздогнавши потерпілого ОСОБА_4 на відкритій ділянці місцевості, що розташована на проїзній частині дороги проміж будинків АДРЕСА_2 , побачив на шиї потерпілого ОСОБА_4 ланцюг, виготовлений із золота 585 проби, загальною вагою 10,24г., чистою вагою 10,2 г. та реалізуючи свій злочинний умисел, діючи відкрито, з корисливих мотивів, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, підійшов до потерпілого ОСОБА_4 , який через переслідування ОСОБА_6 та погодні умови, а саме, результати опадів, під слизнувшись втратив рівновагу та впав на асфальтне покриття. Після чого ОСОБА_6 сівши зверху на потерпілого, наніс йому не менше двох ударів руками по тулубу, з метою подавлення волі останнього до опору. Далі, ОСОБА_6 відкрито, шляхом ривку, зірвав з шиї потерпілого ОСОБА_4 ланцюг, виготовлений із золота 585 проби, загальною вагою 10,24г, чистою вагою 10,2 г. Після чого, ОСОБА_6 з вищевикраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись в подальшому на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_4 , відкрито викрав майно, що належить останньому, а саме: ланцюгом, виготовленого із золота 585 проби, загальною вагою 10,24г, чистою вагою 10,2 г., загальна вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 787 від 22 лютого2022 року становить 12429 грн. 00 коп., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 матеріальний збиток на вище вказану суму.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнав у повному обсязі, заявив про щире каяття у вчиненому і повністю підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті. Проти задоволення цивільного позову не заперечує. Просив провести розгляд справи відповідно до ст.349 КПК України.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті. Зазначив, що має до обвинуваченого претензії матеріального характеру, у зв'язку з чим він надав цивільний позов, в якому просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на його користь в рахунок відшкодування майнової шкоди, спричиненої злочинними діями ОСОБА_6 в розмірі 12429 грн. 00 коп . Просить призначити покарання на розсуд суду. Не заперечує щодо проведення розгляду справи відповідно до ст.349 КПК України.
У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого (а.п.53-63); висновок експерта №787 від 22.02.2022 року (а.п.49-52); постанову про визнання речовими доказами від 17.02.2022 року (а.п.31).
Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, у зв'язку з визначенням порядку та об'єму дослідження доказів, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки свідчення ОСОБА_6 відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та ніким не оспорюються.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, а його умисні дії правильно кваліфіковані:
- за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно.
При призначенні обвинуваченому покарання судом враховуються вимоги, передбачені ч.1 ст. 65 КК України, а саме, суд призначає покарання у межах санкції ч.2 ст.186 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив кримінальне правопорушення після ухвалення вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2021 року за ч. 2 ст.185 КК України, яким йому призначено покарання у виді позбавлення волі. Вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно.
Як пом'якшуючу покарання обставину, відповідно до ст.66 КК України, суд враховує щире каяття обвинуваченого. Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, є рецидив злочинів.
Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що поведінка обвинуваченого свідчить про його схильність до вчинення умисних злочинів, про небажання ставати на шлях виправлення, а тому з метою попередження вчинення ним нових злочинів обвинуваченому необхідно призначити покарання виключно у виді позбавлення волі.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає, оскільки будь-яких обставин, які б суттєво знижували тяжкість скоєного кримінального правопорушення по даному кримінальному провадженню не встановлено.
У суду не виникає переконання в тому, що виправлення обвинуваченого можливе без реального виконання покарання. З врахуванням наведених обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для його виправлення буде покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде сприяти виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення нових злочинів.
Згідно ч. 1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як видно з положень п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст.71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочини не відбувши покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2021 року, приймаючи до уваги те, що строк покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відраховувався з моменту приведення вироку до виконання, суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2021 року.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 по даному кримінальному провадженню не обирався.
У справі заявлений цивільний позов цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_4 до цивільного відповідача ОСОБА_6 про стягнення з останнього на його користь в рахунок відшкодування майнової шкоди, спричинену злочинними діями в розмірі 12429 грн. 00 коп.
Згідно п.10 ч.1 ст. 56 КПК України, потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст. ст. 128,129 КПК України цивільний позов особи, якій злочином завдано майнової та/або моральної шкоди, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновий збиток, заподіяний неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, що заподіяла його.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до положень ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В результаті повного та всебічного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, перевіривши докази, якими підтверджуються заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та необхідність задоволення.
У судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
У даному кримінальному провадженні встановлено, що злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_4 спричинено матеріальну шкоду у розмірі 12429 грн. 00 коп.
Під час судового розгляду вказаний цивільний позов доведений позивачем та у повному обсязі визнаний обвинуваченим - цивільним відповідачем ОСОБА_6 .
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений цивільний позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно протоколу затримання особи, ОСОБА_6 було затримано 23 травня 2022 року, за таких обстави, строк відбуття покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська підлягає зарахуванню в строк відбування покарання за даним вироком, з дотриманням правил ст. 72 КК України.
Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого фактичну вартість проведення судової експертизи, згідно наданого звіту.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання: 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати покарання, невідбуте обвинуваченим за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2021 року та остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді п'яти років трьох місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 відраховувати з моменту його затримання - 23 травня 2022 року.
Цивільний позов цивільного позивача - потерпілого ОСОБА_4 до цивільного відповідача ОСОБА_6 про стягнення в рахунок відшкодування майнової шкоди, спричинену злочинними діями в розмірі 12429 грн. 00 коп.- задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнової шкоди, спричинену злочинними діями в розмірі 12429 (дванадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 787 від 22 лютого 2022 року у сумі 150 (сто п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Речові докази: копію договору № 559-21009601 від 25.12.2021 року, надану в ПТ Ломбард «Свіжа копійка», який долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12022041680000111.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення вироку направляється учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1