Справа № 735/180/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/245/22
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
26 липня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду у місті Чернігові матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 26 січня 2022 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , засудженої 20.05.2021 року Коропським районним судом Чернігівської області за ст. 389-2, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,
про відмову у задоволенні подання Новгород-Сіверського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення її для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі,
за участю учасників кримінального провадження
прокурора ОСОБА_7
засудженої ОСОБА_6
Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 26 січня 2022 року відмовлено у задоволенні подання Новгород-Сіверського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області про скасування звільнення від відбування покарання і направлення ОСОБА_6 , звільненої з випробуванням для відбування призначеного покарання.
Відмовляючи у задоволенні клопотання суд мотивував своє рішення тим, що в матеріалах справи відсутні докази про злісне небажання засудженої стати на шлях виправлення, крім того протягом відбування покарання з випробуванням вона нових кримінальних правопорушень не вчинила, тому засуджена не є суспільно-небезпечною або такою, що потребує ізоляції від суспільства.
Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та задовольнити клопотання органу пробації про направлення звільненої ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріалами особової справи ОСОБА_6 встановлено, що вона покладені вироком суду на неї обов'язки не виконує.
Згідно листка реєстрації засуджена неодноразово без поважних причин не прибула до органу пробації на реєстрацію. У зв'язку із її неявкою виносились письмові попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробування.
Крім того, в судовому засіданні представник органу пробації повідомила, що ОСОБА_6 після скерування до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення її для відбування призначеного покарання продовжує не виконувати покладені на неї обов'язки, про що свідчить неявка до органу пробації 12.01.2022 року без поважних причин.
Також засуджена тричі притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3, ч. 2 ст. 178, ст. 183 КУпАП.
На думку апелянта, вказані обставини свідчать про систематичність порушення засудженою покладених на неї обов'язків, небажання стати на шлях виправлення та ігнорування нею принципів звільнення від відбування покарання з іспитовим строком.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, засуджену, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та особової справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При цьому, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На підставі аналізу мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що суд 1 інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався в повній мірі.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком суду.
Згідно ч.2 ст. 78 КК України, у випадку, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного вироком суду покарання.
Таким чином, для направлення засудженого для відбування призначеного покарання під час іспитового строку згідно ч.2 ст. 78 КК України достатньо невиконання ним хоча б однієї із двох умов: невиконання покладених на нього обов'язків, визначених у ст.76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Аналогічні положення містить КВК України, відповідно до ч.ч.2-4 ст.166 якого, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Невиконанням обов'язків вважається таким, коли засуджений не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього судом. Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень протягом іспитового строку, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч.3 ст.164 КВК України, звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до зазначеного органу.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 389-2, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням, відповідно до ст. 76 КК України, обов'язків: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
З матеріалів особової справи вбачається, що 05.07.2021 року засудженій роз'яснено права та обов'язки, порядок та умови проходження іспитового строку та наслідки невиконання обов'язків, покладених вироком суду і встановлені дні реєстрації 1-ша та 3-тя п'ятниця кожного місяця, про що ОСОБА_6 була ознайомлена під підпис.
Згідно матеріалів справи, 16.07.2021 року ОСОБА_6 не з'явилась на реєстрацію до «Центру пробації» без поважних на те причин. З письмових пояснень наданих засудженою 28.07.2021 року вбачається, що вона не з'явилась на реєстрацію без поважних причин, у зв'язку з чим їй винесено попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
В подальшому, 17.09.2021 року було змінено дні явки на реєстрацію та зобов'язано з'являтися до органу пробації тричі на місяць.
13.10.2021 року, 22.10.2021, 05.11.2021 року, 10.11.2021 року засуджена повторно не з'являлася на реєстрацію без поважних на те причин і їй було винесено друге письмове попередження.
Згідно інформації органу пробації, наявної в матеріалах судового провадження, встановлено, що після винесення оскаржуваної ухвали засуджена ОСОБА_6 знову не виконує покладені на неї судом обов'язки, а саме: 02.02.2022 р., 20.04.2022 р., 04.05.2022 р., 11.05.2022 р., 18.05.2022 р. не з'явилася без поважних причин на реєстрацію до Новгород-Сіверського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області.
Крім того, засуджена ОСОБА_6 тричі притягувалась до адміністративної відповідальності: 20.05.2021 року за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, 24.07.2021 року - за ч. 2 ст. 178, ст. 183 КУпАП.
Таким чином, вказані вище дані свідчать про систематичність порушення засудженою покладених на неї обов'язків, небажання стати на шлях виправлення та ігнорування нею принципів звільнення від відбування покарання з випробуванням і являється безумовною підставою для скасування звільнення її від кримінального покарання з випробуванням. Колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції припустився помилки, вважаючи, що вказані вище обставини не свідчать про злісне небажання засудженої стати на шлях виправлення.
При цьому колегія суддів апеляційного суду враховує, що для направлення засудженої для відбування призначеного покарання під час іспитового строку згідно ч.2 ст.78 КК України достатньо невиконання нею хоча б однієї із двох умов: невиконання покладених на неї обов'язків, визначених у ст.76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів, проаналізувавши суть викладених у поданні доводів щодо допущення засудженою порушень обов'язків, а саме: неявки на реєстрацію без поважних причин, а також систематичні адміністративні правопорушення, вивчивши дані про особу засудженої, приходить до висновку про необґрунтованість прийнятого судом 1 інстанції рішення про відмову у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої для відбування призначеного судом покарання.
З урахуванням вказаних положень КВК України, ч.2 ст.78 Кримінального кодексу України та дослідженими в судовому засіданні матеріалами судової справи та особової справи засудженої, колегія суддів приходить до переконання, що звернення органу пробації про скасування іспитового строку є цілком обґрунтованим, а поведінка засудженої ОСОБА_6 прямо вказує про її небажання стати на шлях виправлення, що має бути наслідком направлення її для відбування призначеного вироком суду покарання, як про те просить прокурор в своїй апеляційній скарзі.
Таким чином, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню. Подання органу пробації слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 26 січня 2022 року відносно ОСОБА_6 про відмову у скасуванні іспитового строку - скасувати.
Подання Новгород-Сіверського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженої ОСОБА_6 для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі - задовольнити.
Скасувати звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та направити її для відбування покарання, призначеного вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 20 травня 2021 року за ст. 389-2, ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженій рахувати з дати фактичного затримання.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4