Справа № 750/1659/22 Головуючий у 1 інстанції Лямзіна Н. Ю.
Провадження № 33/4823/211/22
Категорія -
14 липня 2022 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі: судді апеляційного суду Акуленко С.О., за участю особи, відносно якої складено протокол,- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 червня 2022 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з нього на користь держави 496,20 грн. судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.02.2022 року, близько 09 год. 32 хв., в м. Чернігові по вул. Доценка, 10, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 3ER REIHE», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився в медичному закладі ЧОПНЛ у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком №232 від 14.02.2022 року, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що того дня транспортним засобом не керував, ключі від авто були у брата ОСОБА_2 , який пішов у справах. Він з товаришем перебували біля автомобіля, складали особисті речі, щоб відвезти матері.
Через деякий час підійшли працівники поліції, встановили його особу та повідомили, що він перебуває у розшуку та з цього приводу необхідно проїхати до слідчого відділу, проте силою відвезли до лікарні, де він відмовився продути алкотестер, так як транспортним засобом не керував. На думку апелянта, повідомлення про розшук, було приводом для його затримання, так як у слідчому відділі він не був.
Зазначає, що йому було відмовлено у наданні захисника, а пояснення свідки писали під диктовку працівників поліції. Крім того, вказані свідки не зазначені в протоколі, також у справі відсутні пояснення свідків, які були разом з ним на місці події.
Пояснення від його імені, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, написані не ним, а сторонньою особою.
Звертає увагу, що факту руху автомобіля та докази керування ним транспортним засобом у справі відсутні, а судом 1 інстанції не досліджено відео з бодікамери поліцейських.
На порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, його огляд поліцейськими проводився не сертифікованим приладом і за відсутності свідків. Крім того, його огляд за допомогою спеціальних технічних пристроїв та лабораторних досліджень не проводився.
Оскарживши постанову суду поза строком апеляційного оскарження, просив поновити пропущений процесуальний строк, визнавши причини пропуску поважними.
Заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Наведені апелянтом доводи щодо підстав для поновлення апеляційного строку є переконливими та з метою забезпечення апеляційного оскарження судового рішення, суд вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення апеляційного строку.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанцій ОСОБА_1 вину не визнав та показав, що того дня він транспортним засобом не керував, тому протокол про адміністративне правопорушення складено безпідставно.
Свідок ОСОБА_2 апеляційному суду повідомив, що 14.02.2022 року він особисто пригнав авто до двору брата ОСОБА_1 , що відвезти речі в село. Ключі від даного транспортного засобу були у нього. Потім він пішов у справах, а коли повернувся, то дізнався, що брата забрали працівники поліції. Наполягав на тому, що того дня ОСОБА_1 транспортним засобом не керував та за кермом не знаходився.
ОСОБА_3 , матір апелянта, в судовому засіданні апеляційного суду показала, що працівники поліції сфабрикували протокол відносно її сина. Приїхавши на місце, вони заявили, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Наполягала на тому, що її син того дня за кермо авто не сідав та транспортним засобом не керував.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Протоколом про адміністративне правопорушення встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням вимог п 2.9 ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія проводився у лікарні.
Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення судом першої інстанції встановлені вірно.
Ці обставини підтверджуються висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №232 від 14.02.2022 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, з результатами освідування останній погодився.
Відеозаписом події встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у лікарні, заперечень щодо результатів освідування не висловлював. Крім того, протягом всього часу фіксації зауважень на дії працівників поліції він не мав, порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, працівниками поліції був дотриманий. Також на відео файлі зафіксовано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вказали на ОСОБА_1 як на особу, яка керувала транспортним засобом «BMW 3ER REIHE», д.н.з. НОМЕР_1 , та здійснила наїзд на автомобіль «Фольксваген».
Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , останні були очевидцями того, як автомобіль «БМВ», рухаючись заднім ходом, здійснив наїзд на транспортний засіб «Фольксваген». Як з'ясувалося, за кермом був ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння та після зіткнення з автомобілем алкогольних напоїв не вживав. Оскільки пошкодження автомобіля були незначними, то було зроблено відміну виклику через лінію 102.
Таким чином суд першої інстанції цим доказам дав належну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Пояснення ОСОБА_1 про те, що того дня він не керував транспортним засобом, а за кермом авто був його брат ОСОБА_2 спростовується записом відеофіксації, з якого встановлено, що свідки, які були на місці дорожньо-транспортної пригоди та викликали поліцію, вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка керувала транспортним засобом «BMW 3ER REIHE», д.н.з. НОМЕР_1 . Крім того, з відеозапису вбачається, що після приїзду працівників поліції на місце події, саме ОСОБА_1 повідомив, що він є водієм автомобіля BMW. В даному випадку, апеляційний суд вважає, що саме він перебував за кермом транспортного засобу. З вказаних вище підстав суд також не приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_2 , брата апелянта, та ОСОБА_3 , його матері, які є зацікавленими особами, в частині того, що ОСОБА_1 не перебував за кермом автомобіля.
Протокол про адміністративне правопорушення складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735.
Посилання апелянта на те, що пояснення в протоколі про адміністративне правопорушення від його імені виконані не ним, а іншою особою, спростовуються переглянутим відеозаписом, згідно якого ОСОБА_1 особисто ознайомився з його змістом та надав власноручні пояснення.
Твердження апелянта про неналежно проведений огляду на стан виявлення алкогольного сп'яніння є безпідставними, оскільки такий проведений у спосіб та у порядок, визначений ст. 266 КУпАП та вище вказаною Інструкцією, у медичній установі, із складанням відповідного висновку, який містить підпис ОСОБА_1 , який зауважень до змісту процесуальних документів не мав, огляд відбувався із дотриманням усіх вимог чинного законодавства, тому результат такого огляду є допустимим доказом та не викликає у апеляційного суду жодного сумніву. Крім того, оскільки огляд водія проводився з використанням технічних засобів відеозапису, у лікарні, то залучення свідків не є обов'язковим, тому посилання апелянта на протилежне не заслуговують на увагу.
Також є такими, що не заслуговують на увагу доводи апелянта про його затримання працівниками поліції з огляду на таке.
Законом України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція. Водій зобов'язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами. В свою чергу, водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені ЗУ «Про дорожній рух» та Правилами дорожнього руху, зокрема, виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівників поліції є його обов'язком.
Натомість адміністративне затримання є заходом забезпечення у справах про адміністративне правопорушення, яке застосовується в передбачених законом випадках з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.
Проходження ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції необхідних етапів огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку не супроводжувалось обмеженням його свободи пересування та місцезнаходження, а відтак безпідставними є доводи апелянта про застосування до нього працівниками поліції заходів затримання.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 передбачене статтею 268 КУпАП право на залучення самостійно адвоката для захисту своїх інтересів не реалізував, тому його твердження про відмову у наданні захисника не заслуговують на увагу.
Інші твердження апелянта, вказані ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення.
Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, окрім іншого, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступені його вини.
З огляду на наведене, підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття справи, як про це йдеться в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 червня 2022 року відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяС. О. Акуленко