25 липня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 688/404/22
Провадження № 11-сс/4820/337/22
Колегія суддів Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022242250000017 від 02 лютого 2022 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2022 року,
Начальник відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42022242250000017 від 02 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
В обґрунтування доводів клопотання зазначав, що 26 грудня 2021 року між Нетішинським професійним ліцеєм, який виступає замовником та покупцем, в особі директора ОСОБА_8 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 , яка виступає постачальником укладено договір поставки № 93 про поставку обладнання для навчально-практичного центру «Учнівська станція технічного обслуговування колісних транспортних засобів», код ДК 021:2015:34320000-6 - Механічні запасні частини, крім двигунів і частини двигунів, в порядку та умовах, визначених цим договором, в кількості та ціні товару, згідно додатку до договору «Специфікація» на загальну суму 2 538 000 грн.
Директор Нетішинського професійного ліцею ОСОБА_8 , умисно, будучи службовою особою, розпоряджаючись бюджетними коштами, всупереч інтересам держави, з метою збагачення ФОП ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб із нею, усвідомлюючи, що стенд перевірки тормозів (роликовий тормозний) вартістю 237 800 грн без ПДВ, стенд для перевірки стартерів та генераторів вартістю 102 000 грн без ПДВ, діагностична тест-лінія для перевірки гальмівної системи, підвіски і бокового увода легкових і легких комерційних автомобілів з максимальною завантаженістю на вісь до 3,5 т вартістю 54 800 грн без ПДВ та стенд для перевірки герметичності головки блоку вартістю 77 300 грн без ПДВ, в наявності у ФОП ОСОБА_9 відсутні та на адресу Нетішинського професійного ліцею не поставлялися, маючи реальну можливість відмовитися від здійснення платежів за договором поставки № 93 від 26 грудня 2021 року, зазначивши завідомо неправдиві відомості до документів, на підставі яких здійснено перерахунок бюджетних коштів, використовуючи своє службове становище, здійснила розтрату бюджетних коштів на суму 471 900 гривень, які незаконно перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_10 НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», що більш ніж в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. В подальшому ФОП ОСОБА_9 зняла вказані грошові кошти та використала їх на власні потреби
Крім того, директор Нетішинського професійного ліцею ОСОБА_8 , умисно, будучи службовою особою, розпоряджаючись бюджетними коштами, всупереч інтересам держави, з метою збагачення ФОП ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб із нею, шляхом складення, видачі завідомо неправдивих офіційних документів та шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, а саме: Акту прийому передачі товару «Обладнання для навчально-практичного центру учнівська станція технічного обслуговування колісних транспортних засобів» згідно договору № 93 від 26 грудня 2021 року» від 28 грудня 2021 року, видаткових накладних № 11 та № 7 від 28 грудня 2021 року, Договору відповідального зберігання № 3 від 30 грудня 2021 року та Акт приймання-передачі № 1 від 30 грудня 2021 року, здійснила розтрату бюджетних коштів на суму 471 900 грн, які незаконно перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_9 НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», що більш ніж в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що призвело до спричинення державі тяжких наслідки.
02 лютого 2022 року за даним фактом розпочато досудове розслідування №42022242250000017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
22 червня 2022 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
Вчиненими кримінальними правопорушеннями завдано матеріальної шкоди на суму 471 900 грн, що складає більш як у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і є великим розміром.
Крім того, ОСОБА_11 має наступне майно: земельні ділянки за кадастровим номером 6810500000:02:005:0373 площею 0,1682 га та за кадастровим номером 6810500000:02:005:0372 площею 0,1 га, розташовані на АДРЕСА_1 , житловий будинок, загальною площею 61,8, житлова площа (кв.м.) 49,6, розташований на АДРЕСА_1 , та квартиру загальною площею 58,7 кв.м., житлова площа 29,5, розташовану по АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_8 , володіє нею на праві спільної сумісної власності - розмір частки (1) та ОСОБА_12 .
Ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду від 11 липня 2022 року в задоволенні клопотання про арешт майна відмовлено.
Слідчий суддя місцевого суду мотивував своє рішення тим, що в матеріалах провадження відсутні будь-які відомості на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи особи, про який йдеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду від 11 липня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на вказане у клопотанні майно.
Уважав, що вказане судове рішення підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
На його думку, неправомірними діями ОСОБА_8 державі завдано збитків у великих розмірах в сумі 471 900 грн, з метою їх подальшого повернення державі, досудовим слідством здійснюються заходи спрямовані на пошук майна підозрюваної та його збереження, з метою забезпечення подальшого стягнення завданих збитків.
Проте, слідчий суддя місцевого суду не врахував, що досудовим розслідуванням вживаються всі передбачені КПК України заходи щодо встановлення майна підозрюваної та не врахував і не надав належної оцінки доводам щодо мети накладення арешту на майно підозрюваної.
В запереченні на апеляційну скаргу захисник підозрюваної ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_13 просив залишити без змін ухвалу слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду від 11 липня 2022 року.
Вказував, що сторона обвинувачення у клопотанні про арешт майна зазначала, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна потрібен для збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Проте, в судовому засіданні суду першої інстанції сторона обвинувачення зазначала, що нерухоме майно підозрюваної, щодо якого заявлено клопотання про арешт, не є речовим доказом.
Звертав увагу на те, що цивільний позов у кримінальному провадженні не поданий.
Тому, враховуючи ч.1 ст.128 КПК України, у зв'язку з неприд'явленням цивільного позову до підозрюваної позбавляє сторону обвинувачення процесуальної можливості клопотати про арешт майна ОСОБА_8 .
Крім того, на його думку, необґрунтованим є довід апеляційної скарги щодо необхідності заборони відчуження та розпорядження а також заборони користуватися квартирою підозрюваної, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; прокурора ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Як вбачається з матеріалів провадження, СВ Шепетівським РУП ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022242250000017 від 02 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
22 червня 2022 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із таких заходів є арешт майна (ч.1 ст.131, п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
Відповідно до ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з положеннями ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що належне ОСОБА_8 майно (земельні ділянки, житловий будинок та квартира) є речовим доказом у даному кримінальному провадженні №42022242250000017 від 02 лютого 2022 року.
У випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України (ч.4 ст.170 КПК України).
Твердження про те, що арешт на земельні ділянки, житловий будинок та квартиру не може бути накладено у відповідності до ч.4 ст.170 КПК України є обґрунтованим, оскільки не підлягає спеціальній конфіскації згідно вимог ст.96-1 КК України.
У випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Не підлягає застосуванню вказана норма, бо санкції ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України передбачають покарання лише у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю зі штрафом та не передбачають спеціальної конфіскації чи конфіскації майна як виду покарання.
В поданому клопотанні слідчий не навів достатніх та належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно ( щодо вартості майна на яке планується накласти арешт та його спів розмірність з розміром шкоди, завданою кримінальним правопорушенням; намір підозрюваної до приховування, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна).
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор серед іншого не доведе, що потреба досудового розслідування виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні та чи може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя місцевого суду належно врахував: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні уповноваженої особи, яка звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Так, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів в право власності фізичних та юридичних осіб.
Вказана норма спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності.
На думку колегії суддів апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст.170-173 КПК України, з'ясував всі обставини, з якими пов'язується можливість накладення арешту, врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності з потребами даного кримінального провадження, та дійшов мотивованого висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.
В даному випадку завдання кримінального провадження, заходи забезпечення кримінального провадження, мета досягнення дієвості цього провадження можуть бути досягнуті без обмеження (у формі заборони на відчуження, розпорядження та користування) права особи (підозрюваної).
Вирішуючи питання доцільності заборони відчуження, користування та розпорядження майном, яке зазначене в клопотанні, колегія суддів виходить з обставин провадження, а також, необхідності втручання в права та інтереси власників, користувачів майна, та приходить до висновку, що накладення арешту на вищезазначене майно призведе до негативних наслідків, й буде втручання у права та інтереси власника майна невиправданим.
Рішення слідчого судді місцевого суду може гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких особа чи особи не будуть піддані в даному випадку необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висловлена правова позиція, згідно якої при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Згідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Наведені у клопотанні доводи про накладення арешту на майно належним чином колегією суддів перевірені, при цьому досліджено, а також з'ясовано обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Мотиви апеляційної скарги є такими, які вже були досліджені судом першої інстанції при розгляді клопотання щодо арешту майна.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ встановлює, що таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю.
Розслідування повинно бути ретельним, що означає обов'язок органів влади завжди добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки та зобов'язання вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події («Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Вказане в свою чергу слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення, процесуального примусу, або втручання у її права і свободи.
Колегією суддів повно, всебічно і об'єктивно досліджено та перевірено необхідні матеріали провадження.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 422, 423 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2022 року щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022242250000017 від 02 лютого 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3