25 липня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 688/404/22
Провадження № 11-сс/4820/331/22
Колегія суддів Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022242250000017 від 02 лютого 2022 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2022 року,
Начальник відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_9 , звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42022242250000017 від 02 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
В обґрунтування доводів клопотання зазначав, що ФОП ОСОБА_10 , за попередньою змовою групою осіб із директором Нетішинського професійного ліцею ОСОБА_11 , умисно, з метою незаконного особистого збагачення, шляхом складення завідомо неправдивих офіційних документів та внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, здійснила привласнення бюджетних коштів на суму 471 900 грн, які незаконно отримала на рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», що більш ніж 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що призвело до спричинення державі тяжких наслідків.
02 лютого 2022 року за даним фактом розпочато досудове розслідування №42022242250000017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
22 червня 2022 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
Вчиненими кримінальними правопорушеннями завдано матеріальної шкоди на суму 471 900 грн, що складає більш як у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і є великим розміром.
Ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду від 07 липня 2022 року в задоволенні клопотання про арешт майна відмовлено.
Слідчий суддя місцевого суду мотивував своє рішення тим, що в поданому клопотанні слідчий не навів достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, належним чином не обґрунтував мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду від 07 липня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на вказане у клопотанні майно.
Уважав, що вказане судове рішення підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
На його думку, є всі підстави вважати, що вказані у клопотанні банківські рахунки мають доказове значення у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що неправомірними діями ФОП ОСОБА_10 державі завдано збитки у великих розмірах в сумі 471 900 грн, з метою їх подальшого повернення державі, досудовим слідством здійснюються заходи, спрямовані на пошук майна підозрюваної та його збереження, з метою забезпечення подальшого стягнення завданих збитків.
Тому, враховуючи підтверджену інформацію про наявність банківських рахунків відкритих на ім'я ОСОБА_10 , виникла необхідність в накладенні на них арешту.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; прокурора ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги; заперечення підозрюваної ОСОБА_10 та її захисника ОСОБА_6 проти апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Як вбачається з матеріалів провадження, СВ Шепетівським РУП ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022242250000017 від 02 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
22 червня 2022 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із таких заходів є арешт майна (ч.1 ст.131, п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
Відповідно до ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з положеннями ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що банківські рахунки є речовими доказами у даному кримінальному провадженні №42022242250000017 від 02 лютого 2022 року.
У випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України (ч.4 ст.170 КПК України).
Арешт на банківський рахунок не може бути накладено у відповідності до ч.4 ст.170 КПК України, оскільки не підлягає спеціальній конфіскації згідно вимог ст.96-1 КК України.
У випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Не підлягає застосуванню вказана норма, бо санкції ч.4 ст.191 та ч.2 ст.366 КК України передбачають покарання лише у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю зі штрафом та не передбачають спеціальної конфіскації чи конфіскації майна як виду покарання.
В поданому клопотанні слідчий не навів достатніх та належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.
Окрім того, в ході досудового розслідування не встановлено розміру грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку IBAN НОМЕР_1 , на які відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України, можна накласти арешт з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор серед іншого не доведе, що потреба досудового розслідування виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні та чи може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя місцевого суду належно врахував: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні уповноваженої особи, яка звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
На думку колегії суддів апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст.170-173 КПК України, з'ясував всі обставини, з якими пов'язується можливість накладення арешту, врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності з потребами даного кримінального провадження, та дійшов мотивованого висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.
В даному випадку завдання кримінального провадження, заходи забезпечення кримінального провадження, мета досягнення дієвості цього провадження можуть бути досягнуті без обмеження (у формі заборони на відчуження, розпорядження та користування) права особи (підозрюваної).
Вирішуючи питання доцільності заборони відчуження, користування та розпорядження майном, яке зазначене в клопотанні (банківськими рахунками), колегія суддів виходить з обставин провадження, а також, необхідності втручання в права та інтереси власників, користувачів майна, та приходить до висновку, що накладення арешту на вищезазначене майно призведе до негативних наслідків, й буде втручання у права та інтереси власника майна невиправданим.
Рішення слідчого судді місцевого суду може гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких особа чи особи не будуть піддані в даному випадку необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Наведені у клопотанні доводи про накладення арешту на майно належним чином колегією суддів перевірені, при цьому досліджено, а також з'ясовано обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Мотиви апеляційної скарги є такими, які вже були досліджені судом першої інстанції при розгляді клопотання щодо арешту майна.
Колегією суддів повно, всебічно і об'єктивно досліджено та перевірено необхідні матеріали провадження.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство дозволяє накладення арешту на гроші з метою збереження речових доказів виключно у випадку наявності достатніх підстав для їх віднесення до кримінально-процесуальної категорії речових доказів (відповідності критеріям, визначеним у ст.98 КПК України).
Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів.
Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (п.1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року).
Можна прийти до висновку, що на банківському рахунку не зберігаються індивідуально визначені кошти власника рахунку, відповідна сума грошових коштів обліковуються банком на рахунку під зобов'язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати/зарахувати відповідну суму грошових котів у межах такої суми.
За таких умов безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об'єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів.
Тому накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою - збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.
Даних про те, що банківський рахунок чи кошти на ньому (розмір грошових коштів) є речовим доказом у даному кримінальному провадженні ні слідчому судді суду першої інстанції ні колегії суддів апеляційної інстанції не надано.
Постанову про визнання рахунку речовим доказом стороною обвинувачення до клопотання також не долучено.
Крім того, в клопотанні про накладення арешту відсутні будь-які дані, які б вказували, що належні кошти, які знаходяться на банківських рахунках набуті незаконним шляхом, зберегли на собі сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже, твердження про те, що кошти набуті незаконним шляхом, стороною обвинувачення не обґрунтовано жодним чином.
Тому позбавлення ОСОБА_7 права розпоряджатися власними грошовими коштами за умови їх невідповідності критеріям ст.98 КПК України у кримінальному провадженні №42022242250000017 від 02 лютого 2022 року є втручанням у її право володіти своїм майном.
Крім того, ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів в право власності фізичних та юридичних осіб.
Вказана норма спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності.
Отже, зважаючи на відсутність підтвердження того, що грошові кошти на рахунках відповідають ознакам речових доказів, колегія суддів вважає неспівмірним накладений арешту то подальше застосування такого виду забезпечення кримінального провадження знаходяться поза розумною межею, яка повинна виправдовувати саме такий спосіб втручання у права власника майна.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, зазначене гарантується ст.41 Конституцією України.
Окрім того, ст.ст.7,16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В даному випадку завдання кримінального провадження, заходи забезпечення кримінального провадження, мета досягнення дієвості цього провадження можуть бути досягнуті без обмеження (у формі заборони на відчуження, розпорядження та користування) права особи (підозрюваної).
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 422, 423 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2022 року щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022242250000017 від 02 лютого 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3