26 липня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/2068/22
Провадження № 11-сс/4820/341/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_4 ,
представника скаржника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, матеріали скарги на бездіяльність ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому про невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 липня 2022 року,
ОСОБА_6 звернувся із скаргою на бездіяльність ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, що полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, пов'язане із винесенням суддею Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_7 завідомо неправосудного рішення у справі №686/7103/21 шляхом зловживання владою або службовим становищем, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 21 грудня 2021 року.
Ухвалою слідчого судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 липня 2022 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому про невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий суддя відмовляючи у задоволенні скарги, мотивував своє рішення тим, що зміст заяви не містить вагомих обставин, які б свідчили про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України: «Зловживання владою або службовим становищем» під час розгляду цивільної справи. Заява не містить ідентифікації ознак складу злочину, а фактично є спробою оскаржити це рішення у поза процесуальний спосіб. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.11.2021 року у справі №686/7103/21 набрало законної сили і є обов'язковим для всіх суб'єктів. ОСОБА_6 фактично своїм правом на оскарження судового рішення, у т.ч. в касаційному порядку, скористався. Більше того, ним було подано заяву від 21.12.2021 року до належного органу про притягнення судді ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про створення скаржникові умов для захисту своїх прав, які він вважає порушеними.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати службову особу ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення на підставі заяви ОСОБА_6 від 21.12.2021 року та розпочати досудове розслідування щодо фактів викладених у заяві.
Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні його скарги, слідчий суддя об'єктивно не з'ясував обставин справ; не дослідив обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення, з огляду на чіткий обов'язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лище загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне праопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст. 214 КПК України 24-годинного строку, та взагалі не навів належні та достатні мотиви та підстави його ухвалененя, тобто слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, яка перешкодила ухвалити законне та обгрунтоване рішення, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, представника скаржника на підтримку вимог, викладених у поданій апеляційній скарзі, з мотивів наведених у ній, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.
Встановлено, що Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області (суддя ОСОБА_7 ) від 16 листопада 2021 року в справі №686/7103/21 задоволено позов об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та визнано незаконними дії ОСОБА_6 по створенню перешкод в користуванні ОСББ «Подільський» приміщенням трансформаторної підстанції ТП-945 площею 39,1 кв.м. з відповідним електрообладнанням, яка розташована в дворі буд. АДРЕСА_1 шляхом заміни замків, заварюванні дверей, залученням ним охоронних служб та інших осіб. Судове рішення оскаржувалось в апеляційному порядку, але 05 січня 2022 року рішення набрало законної сили.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ухваленим суддею ОСОБА_7 , ОСОБА_6 21 грудня 2021 року звернувся до ряду адресатів, у т.ч. до ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій просив внести відомості до ЄРДР про вчинення суддею ОСОБА_7 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, яке заявник вбачає в процесуальних діях судді під час розгляду цивільної справи №686/7103/21 та постановленні завідомо неправосудного рішення.
Листом від 06 січня 2022 року №12зкп/14-01-01-07/2022, ТУ ДБР, розташоване у м. Хмельницькому за наслідками перевірки матеріалів звернення ОСОБА_6 відмовило у його задоволенні з мотивів не виявлення об'єктивних даних, які б свідчили про вчинення суддею ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
До ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 30 червня 2020 року № 298). Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Згідно ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя місцевого суду повно і об'єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м.Хмельницькому, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
В ухвалі слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що із змісту поданої ОСОБА_6 заяви, в якості обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України стала по суті спроба оскаржити рішення, винесене суддею Хмельницького міськрайонного суду ОСОБА_7 , у поза передбаченим процесуальним способом.
Оскільки твердження заявника фактично зводяться до незгоди із прийнятими суддею процесуальними рішеннями, що є підставою для оскарження судового рішення, а не притягнення судді до кримінальної відповідальності.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом (ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Згідно з ч. ч. 1, 11 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Законом встановлено імунітет суду. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.
Європейський суд з прав людини зауважив, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя і таке обмеження було пропорційним (рішення від 12.03.2009 р. у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України). Відсутність правової регламентації можливості оскаржити процесуальні рішення судді інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за такі рішення є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду. Схожий висновок висловлено Верховним Судом України, зокрема,у постанові Верховного СудуУкраїни від 01.03. 2017 р. у справі № 6-3139цс16, в якій зазначено, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 405, п.1 ч.3 ст.407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 липня 2022 року щодо відмови у задоволенні скарги ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу останнього - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді