Номер провадження: 88-ц/813/10/22
Справа № 522/6582/19
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Сєвєрова Є. С.
26.07.2022 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна установа «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України»,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленим обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 19 березня 2020 року, ухвалену у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 року у складі судді Домусчі Л.В.,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовано тим, що наказом ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» №174-л від 30.10.2018 позивача, прийнято на посаду сторожа сторожової охорони з 01.11.2018, тимчасово (без закінчення кінцевого строку), було встановлено стажування - 5 змін, визначено керівника стажування. 02.01.2019 позивач вийшов на роботу згідно графіку чергувань в 7 год. 30 хв., пропрацював повну зміну, здав її 03.01.2019 вранці та захворів, лікувався амбулаторно та стаціонарно. Кілька разів, позивач намагався передати листки непрацездатності до відділу кадрів відповідача, які в нього не приймали. 13.03.2019 після закінчення лікарняного, ОСОБА_1 вийшов на роботу, проте дізнався, що його звільнено ще 31.12.2018 згідно наказу №206-л від 14.12.2018. При працевлаштуванні ОСОБА_1 не повідомлялося про тимчасовість трудових відносин з відповідачем, в заяві про прийняття на роботу також цього не було зазначено, натомість при прийнятті на роботу позивача змусили вказати про згоду з тримісячним терміном випробування. Також, ОСОБА_1 при прийнятті на роботу не ознайомили як з відповідним наказом, так і з посадовими обов'язками за трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, як і з наказом про звільнення. Факт допуску ОСОБА_1 до роботи 02.01.2019 та факт роботи позивача повну зміну до 03.01.2019 (включно), свідчить про те, що незважаючи на звільнення ще 31.12.2018, трудові відносини між сторонами фактично тривали станом на 02.01.2019. Наказ №206-д від 14.12.2018 є фіктивним, таким, що не потягнув за собою настання правових наслідків, передбачених ст. 47, 116 КЗпП України, а саме трудова книжка не була видана позивачу та не були проведенні остаточні розрахунки. Трудова книжка ОСОБА_1 знаходиться у відповідача, вимог від відповідача про прибуття для одержання трудової книжки позивачу не надходило, трудова книжка поштою не надсилалася, про нараховані позивачу суми виплат при звільненні відповідач письмово не повідомлено, що свідчить про фіктивність наказу №206-л від 14.12.2018. Зазначення в наказі про прийняття на роботу сторожем з терміном стажування є помилковим (таким, що не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи), натомість є встановлення випробувального строку, який для тимчасових працівників не встановлюється. З огляду на викладене, позивач вважає, що його звільнення є незаконним та таким, що порушує право на працю, а тому підлягає захисту шляхом поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за вас вимушеного прогулу.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не звернув уваги на той факт, що позивачу про звільнення стало відомо 13.03.2019, в день вручення витягу з наказу про звільнення, а трудова книжка наразі не видана, кінцевий термін подання позову припав на 13.04.2019, вказаний день є вихідним, отже, останній день звернення з позовом є 15.04.2019, позовна заява направлена засобами поштового зв'язку 13.04.2019. Отже, позивачем не було пропущено місячний строк звернення до суду з позовом про незаконне звільнення. При прийнятті оскаржуваного рішення, суд не врахував висновки ВС України викладені в ухвалі від 24.02.2010 у справі №6-29347св09, про те, що обов'язок підтвердження обставин, які роблять неможливим укладення трудового договору на невизначений строк, покладається на роботодавця. У разі недоведенням роботодавцем таких обставин слід вважати, що трудовий договір укладено на невизначений строк. Також суд має перевірити доводи про відсутність у працівника зацікавленості у встановленні трудових відносин на певний строк та про те, що заяви про укладення строкових трудових договорів подані ним вимушено під тиском власника всупереч його інтересам. У даному випадку суд не перевірив тимчасова чи постійна робота пропонувалася відповідачем та у зв'язку з чим робота охоронника могла бути тимчасовою. Крім того, замість позивача після його звільнення на його місце оформлено іншого працівника на постійній основі, а не тимчасово. При прийнятті оскаржуваного рішення суд не прийняв до уваги те, що позивача при прийнятті на роботу не було ознайомлено з колективним договором. Ніхто не попереджав позивача про тимчасовий характер роботи, дописи про тимчасовість були здійснені пізніше. Про звільнення позивача не попереджали, трудової книжки не одержував. Табель використання робочого часу заповнювався формально, що свідчить про невідповідність фактично виконаної роботи та відомостям у табелях.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2019 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» про поновлення на роботі, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
30 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 19 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» про визнання наказу незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звертався до компетентних органів із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення та в межах поданої заяви даними органами встановлено обставини про те, що ОСОБА_1 , працював у відповідача до 03.01.2019 включно. Відповідачем був виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 , який пізніше у невстановлений час було спотворено невстановленими посадовими особами відповідача шляхом зміни дати звільнення з 03.01.2019 на 31.12.2018 та внесення пункту про його звільнення з займаної посади до іншого наказу від 14.12.2018. ОСОБА_1 вважає, що це спростовує твердження відповідача в наданих суду заявах по суті справи про нібито отримання ним трудової книжки 31.12.2018, що може свідчити про свідоме введення суду в оману задля уникнення відповідальності за незаконне звільнення працівника та невидачу йому трудової книжки.
Перевіривши матеріали справи в межах доводів заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинам, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до ч.2 ст.423 ЦПК Українипідставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, й вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19.03.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю вимог.
Нововиявленою обставиною зазначено те, що після ухвалення рішення апеляційним судом ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про скоєння злочину, яка зареєстрована в ЖЄО №20224. Приводом для звернення стало те, що після звільнення з Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П. Філатова Національної академії медичних наук України» не видали трудову книжку.
25.10.2019 відкрите кримінальне провадження за ч.1ст.358 КК України, яке в подальшому було закрите.
Незважаючи на закриття кримінального провадження, у довідці слідчого зазначено про те, що ОСОБА_1 звільнений наказом від 03.01.2019 №206-л, а трудова книжка залишилася на підприємстві і досі йому не видана.
Разом із тим, довідка слідчого від 16.09.2019 у провадженні, яке закрито, не є тим доказом, який спростовує наказ №206-л від 14.12.2018, витяг з якого долучений ОСОБА_1 до позовної заяви (а.с.8), тому не може вважатися нововиявленою обставиною.
Фактичні обставини справи щодо часу звільнення та отримання трудової книжки відносяться до встановлених судом обставин справи, відтак такі в розумінні вимог ч.1ст. 423 ЦПК України нововиявленими обставинами не є, тому підставою для перегляду рішення в порядку Глави 3 ЦПК України бути не можуть.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи можуть бути підставою для перегляду рішення в касаційному порядку.
З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 423,429 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 19 березня 2020 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий:
Судді: