Номер провадження: 11-сс/813/830/22
Справа № 947/9828/22 1-кс/947/4744/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.07.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.06.2022, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42022163010000021, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2022, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, студента 2 курсу, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.06.2022 задоволено клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 ,про продовження запобіжного заходу та продовжено відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.07.2022, з визначеним розміром застави у розмірі 808 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2004648 грн.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що підозрюваний ОСОБА_7 не заперечує того, що він вчинив відносно ОСОБА_10 шахрайські дії під приводом того, що він може організувати йому незаконний перетин державного кордону, про те ніяких дій щодо організації незаконного перетину кордону ОСОБА_7 не вчиняв та ніяких можливостей для цього не мав. Суд першої інстанції не обґрунтував чому більш м'який запобіжний захід не може забезпечити покладених на підозрюваного ОСОБА_7 процесуальних обов'язків. Зазначає, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався та не заперечує вчинення ним злочину. Звертає увагу, що визначений судом першої інстанції розмір застави є непосильним для підозрюваного.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Прокурор будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив.
Приймаючи до уваги, що учасники процесу були належним чином повідомленні про дату розгляду апеляційної скарги, а в судове засідання з'явився лише захисник ОСОБА_6 який не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, апеляційний суд вважає за можливим та необхідним на виконання положень ст. 422 КПК України апеляційний розгляд провести за відсутності сторони обвинувачення.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що ніким не оскаржується, а тому не перевіряється апеляційним судом.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність заявлених у судовому засідання ризиків та можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Оцінюючи доведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків, апеляційний суд враховує такі обставини.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_7 , є громадянином України, неодружений, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання і реєстрації та на даний час обвинувачується у вчинені тяжкого злочину,за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з конфіскацією майна.
Вказані обставини свідчать про те, що підозрюваний має певні соціальні зв'язки у місці проживання, однак будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому тяжкий злочин.
Також апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді щодо продовження існування ризику можливого незаконного впливу на свідків, схиляючи їх до надання не правдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки на даному етапі допитані не всі свідки.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що на даному етапі продовжує існувати незначний ступінь ризику можливого перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний не працює та шляхи надходження його доходів для життєдіяльності не відомі.
Таким чином, стороною обвинувачення доведена наявність у кримінальному провадженні заявлених у клопотанні ризиків, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність існування ризиків колегія суддів визнає необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про непомірність визначеного підозрюваному слідчим суддею розміру застави колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з урахуванням встановлених обставин, тяжкості інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, вчиненого у співучасті групою осіб, його дій, а також наслідків їх вчинення, що виразилися цілісності й недоторканності кордонів України, апеляційний суд вважає, що слідчим суддею обґрунтовано визначено розмір застави на підставі абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Окрім того, позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а наявність на даній стадії обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують продовження до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Стороною захисту не наведено інших доводів щодо існування обставин, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 183, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.06.2022 якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42022163010000021, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2022, відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4