27.07.22
22-ц/812/720/22
Єдиний унікальний номер судової справи: 471/1694 /13-ц
Номер провадження: 22-ц/812/720/22 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.
27 липня 2022 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого: Крамаренко Т.В.
суддів: Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,
із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В.,
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом
Тодирець Андрієм Олександровичем
на ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2022 року, постановлену під головуванням судді - Гукової І.Б. в приміщенні того ж суду по справі за скаргою ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця Голованівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) протиправними та скасування постанови,
У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Голованівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (надалі - Голованівський відділ ДВС), в якій просив поновити процесуальний строк для подання скарги, визнати протиправними дії державного виконавця щодо прийняття постанови від 22 лютого 2021 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України видану Голованівським відділом ДВС на виконання виконавчого листа від 22 січня 2021 року № 471/1694/13-ц виданого Братським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавче провадження № 64439189) та скасувати вказану постанову.
Свою скаргу мотивує тим, що на виконанні державного виконавця Голованівського відділу ДВС перебуває виконавчий лист від 22 січня 2021 року №471/1694/13-ц виданий Братським районним судом Миколаївської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавче провадження № 64439819).
За заявою ОСОБА_1 виконавче провадження відкрите 10 лютого 2021 року, а вже 22 лютого 2021 року державним виконавцем було прийнято постанову про встановлення тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон в зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів.
Посилаючись на те, що державним виконавцем неправомірно було прийнято вказану постанову, оскільки не було встановлено факт ухилення його від виконання рішення суду, а постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана йому не була. Про тимчасове обмеження його у праві виїзду за кордон він дізнався лише при спробі перетину кордону у квітні 2022 року, заявник просив про задоволення скарги.
Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2022 року скаргу задоволено. Поновлено процесуальний строк для подання скарги. Визнано протиправними дії державного виконавця щодо прийняття постанови від 22 лютого 2021 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України видану Голованівським районним відділом Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на виконання виконавчого листа від 22 січня 2021 року № 471/1694/13-ц виданого Братським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавче провадження № 64439189). Визнано протиправною та скасовано постанову від 22 лютого 2021 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України видану Голованівським районним відділом Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на виконання виконавчого листа від 22 січня 2021 року № 471/1694/13-ц виданого Братським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (виконавче провадження № 64439189).
Ухвала суду мотивована тим, що державним виконавцем не дотримано порядок винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження у справі виїзду за кордон, передбачений Законом України «Про виконавче провадження». Про прийняте державним виконавцем рішення боржник дізнався лише 30 квітня 2022 року, тому пропущений строк для звернення до суду підлягає поновленню.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, представник стягувача ОСОБА_5 - адвокат Тодирець А.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи просив ухвалу суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано, що відповідно до вимог п.1ч.9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України винесення оскаржуваної постанови є не правом державного виконавця, а його обов'язком. Судом першої інстанції помилково вказано розмір заборгованості станом на 01 січня 2021 року у сумі 63 114,40 грн, яка станом на дату складання довідки на 22 січня 2021 року становить 115 229,69 грн. Вказує на те, що боржник достеменно знав про існування рішення суду про стягнення з нього аліментів та безспірно знав про обов'язок сплачувати аліменти на утримання своєї малолітньої дитини щомісячно. Крім того, судом не надана оцінка тим фактам, що в результаті виникнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання малолітнього сина були порушенні права стягувача на належне утримання їх сина - ОСОБА_6 . Зазначає, що заборгованість по сплаті аліментів, стягнутих судовим рішенням на утримання його малолітнього сина мається і на теперішній час, що свідчить про продовження порушення прав дитини боржником та про повне ігнорування останнім як вимог щодо обов'язковості виконання судових рішень, так і національних і міжнародних норм права щодо належного утримання дитини своїми батьками, а також Закону України «Про виконавче провадження».
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
У судове засідання сторони не з'явилися про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, від представника боржника ОСОБА_2 - адвоката Задорожнюк О.Б. надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі боржника.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі відповідає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 01 листопада 2013 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частини всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 18 жовтня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).
На підставі вказаного вище рішення суду 22 січня 2021 року Братським районним судом Миколаївської області було видано виконавчий лист №471/1694/13-ц (а.с.78).
За заявою ОСОБА_5 постановою державного виконавця Голованівського відділу ДВС від 10 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження № 64439819 з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів (а.с. 77, 83).
22 лютого 2021 року державним виконавцем відносно ОСОБА_2 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (а.с.90).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тривале невиконання рішень, постановлених національними судами є системною проблемою України, яка констатована у декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення ЄСПЛ у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною першою статті 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.
6 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі й до Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (пункт 1 частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), за наявності обставин, передбачених абзацом першим або шостим частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі (пункт 4 розділу XIII Інструкції № 512/5).
У постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 639/1140/18-ц (провадження № 61-6208св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 635/11120/13-ц (провадження № 61-6944св19) та від 9 лютого 2021 року у справі № 553/1952/13-ц (провадження № 61-855св19) вказано, що підставами для винесення постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», є саме наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Так судом встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №471/1694/13-ц від 22 січня 2021 року державний виконавець виніс 10 лютого 2021 року.
При цьому постанова про встановлення тимчасового обмеження відносно ОСОБА_2 у вказаному виконавчому провадженні винесена державним виконавцем 22 лютого 2021 року.
У вказаній постанові зазначено, що після винесення постанови про відкриття провадження у ОСОБА_2 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 22 лютого 2021 року за період з 01 жовтня 2013 року по 01 лютого 2021 року складає 117 658,94 грн., що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, яке відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусового виконанню.
Отже, наведене свідчить про те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови керувався тим, що достатньою підставою для застосування тимчасових обмежень є встановлення факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом, та в певному розмірі у зв'язку з чим не врахував що розмір цієї заборгованості утворився до відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин у державного виконавця на час винесення оскаржуваної постанови були відсутні підстави для застосування до ОСОБА_2 тимчасових обмежень, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недотримання державним виконавцем порядку винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за кордон та правильно задовольнив скаргу.
Доводи апеляційної скарги про те, що винесення оскаржуваної постанови відповідно вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України є не правом державного виконавця, а його обов'язком не заслуговують на увагу з огляду на те, що вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема частини дев'ятої статті 71 вказаного Закону.
Посилання в апеляційній скарзі на помилковість зазначення в рішенні суду розміру заборгованості станом на 01 січня 2021 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки заборгованість зі сплати аліментів, як встановлено судом утворилася до винесення постанови про відкриття провадження.
Доводи апеляційної скарги про наявність заборгованості по сплаті аліментів, стягнутих судовим рішенням на утримання малолітнього сина і на теперішній час є безпідставні, оскільки вказане не має значення для винесення державним виконавцем постанови про тимчасове обмеження 22 лютого 2021 року.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, а відтак не можуть бути підставою для скасування ухвали суду
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Тодирець Андрієм Олександровичем - залишити без задоволення.
Ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий: Т.В. Крамаренко
Судді: Т.З. Бондаренко
В.І. Темнікова
Повний текст постанови складено 27 липня 2022 року.