Справа № 686/8213/22
Провадження № 1-кс/686/3603/22
22 липня 2022 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали за скаргою ОСОБА_4 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,
встановив:
ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноваженої службової особи Хмельницької обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. В обґрунтування доводів скарги зазначено, що 12.04.2022 року ОСОБА_4 звернулася із заявою до Хмельницької обласної прокуратури, щодо неправомірних дій судді ОСОБА_5 , однак вона отримала відповідь з Хмельницької обласної прокуратури №31/1-2036-17 від 18.04.2022 р. за підписом першого заступника ОСОБА_6 , з цією відповіддю ОСОБА_4 не згідна, оскільки прокурор допускає бездіяльність та приховує, на думку заявниці, злочини, вчиненні проти правосуддя, суддею ОСОБА_5 . Тому, у скарзі ОСОБА_4 просить зобов'язати Хмельницьку обласну прокуратуру відкрити кримінальне провадження по даному факту та внести відомості до ЄРДР про кримінальні правопорушення, вчиненні суддею Славутського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_5 .
Заявниця ОСОБА_4 та представник органу досудового розслідування у судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про час та місце слухання справи, що не є перешкодою для розгляду справи.
Представник заявника ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала вимоги поданої ОСОБА_4 скарги, просила скаргу задовольнити.
Заслухавши учасника процесу, дослідивши матеріали скарги та надані матеріали перевірки, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Положеннями частини 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Із наданих матеріалів перевірки вбачається, що дійсно 14.04.2022 р. до Хмельницької обласної прокуратури надійшла заява ОСОБА_4 , датована 12.04.2022 р., яка була зареєстрована в Хмельницькій обласній прокуратурі за №7059-22 від 14.04.2022 р., ця заява була скерована до ТУ ДБР, розташованого у м.Хмельницькому, де була зареєстрована за №В-285-ВС від 22.04.2022 р.
У вказаній заяві, датованій 12.04.2022 р., ОСОБА_4 повідомляла «про злочин проти правосуддя, вчинений суддею Славутського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_5 , яка (не приймала) порушила присягу судді, за що передбачена кримінальна відповідальність за ст.375 КК України, доказовим фактом є рішення Шепетівського міськрайонного суду м.Шепетівка від 07.09.2021 р., яким суд визнав, що вирок виніс недіючий суддя, якому забороняється законом проводити судові засідання, бути присутньою у суді та виносити будь-які рішення, тим паче здійснювати правосуддя. Порушення КПК - це порушення закону і Конституції України зі сторони судді. У випадку ОСОБА_4 - це винесення недіючим суддею незаконного вироку Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.03.2018 р. Також ця суддя задавала навідні запитання свідкам, що забороняється законом, хоча не мала права взагалі бути суддею. Суддя ОСОБА_5 виносить протизаконні рішення та вчиняє беззаконня проти правосуддя в Україні. Просила відкрити кримінальне провадження по даному факту, внести відомості в ЄРДР щодо злочину проти правосуддя, вчиненого суддею ОСОБА_5 »
Відомості до ЄРДР за вказаною заявою ОСОБА_4 внесені не були.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Згідно з ч.2 ст.214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч.4 ст.214 КПК України).
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України).
Із цими приписами Кримінального процесуального закону кореспондуються викладені у п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 норми, згідно з якими відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4, 5 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить, що повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Наведене дає підстави для висновку про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписом ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Отже, вирішальним чинником для внесення до ЄРДР відомостей за заявою є саме наявність у цій заяві обставин, що свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документу.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
На думку слідчого судді, у заяві ОСОБА_4 від 12.04.2022 р. викладені факти, які за своїм змістом та суттю не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, оскільки не містять об'єктивних даних, які підтверджували би реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), не містить ця заява й конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що дають підстави для кваліфікації дій судді Славутського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_5 за відповідною статтею Кримінального кодексу України.
Аргументи ОСОБА_4 про можливе вчинення суддею кримінального правопорушення, передбаченого ст.375 КК України, фактично ґрунтуються на припущеннях заявниці щодо відсутності повноважень на здійснення правосуддя у судді ОСОБА_5 (через неприйняття присяги судді) та зводяться до незадоволення ОСОБА_4 ухваленим судовим рішенням - вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.03.2018 р.
При розгляді скарги слідчий суддя також враховує, що згідно зі ст. 129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується принципом верховенства права. Відповідно до ст. 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
При цьому слід зазначити, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання; втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Судові рішення та процесуальні дії суду при розгляді цивільної, кримінальної, адміністративної справи, можуть бути переглянути виключно у порядку та на підставах визначених відповідним процесуальним законом.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) (пункти 5, 57, 59) щодо якості судових рішень закріплено базовий принцип, відповідно до якого оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом. Цей принцип є ключовим наслідком конституційної гарантії незалежності суддів, яка розглядається як одна із основних характеристик верховенства права в демократичному суспільстві.
КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється насамперед за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини. Держави повинні гарантувати відповідність їхніх національних процедур вимогам, викладеним у рішеннях зазначеного Суду.
КРЄС підкреслює, що будь-який метод оцінювання якості судових рішень не повинен втручатися у незалежність як судової влади у цілому, так і окремих суддів.
Отже, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд.
Окрім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що рішенням Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року №7-р/2020 року визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 375 Кримінального кодексу України. Ця обставина свідчить про те, що в силу неконституційності складу злочину «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови», ідентифікувати склад даного злочину не вбачається за можливе, що виключає кримінальне переслідування.
У п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01) від 6 вересня 2005 року, суд висловив позицію, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява N 37437/97).
З огляду на викладене, представник органу досудового розслідування обґрунтовано відмовив ОСОБА_4 у внесенні відповідних відомостей до ЄРДР, оскільки зазначені нею відомості не можуть слугувати належною підставою для ініціювання кримінального провадження та є необґрунтованим застосуванням заходу кримінально-правового примусу.
Керуючись ст.ст. 110, 214, 303- 307, 309, 395 КПК України,-
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої службової особи Хмельницької обласної прокуратури, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя