Справа № 592/11167/20
27 липня 2022 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору позики,
У провадженні Сумського районного суду Сумської області перебуває вказана цивільна справа.
У підготовчому судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 підтримав своє письмове клопотання про призначення експертизи, подане ним через канцелярію суду 23.02.2022 року та просить призначити по справі комплексну (судову психофізіологічну експертизу із застосуванням поліграфа. На вирішення якої просив поставити наступні запитання: чи виявляються у ОСОБА_6 в результаті психофізіологічного дослідження із використанням поліграфа психологічні реакції, які свідчать про те, що він отримав грошові кошти в розмірі 1000000 доларів США від ОСОБА_7 на підставі розписки, датованої 17.04.2013 року; чи виявляються у ОСОБА_6 в результаті психофізіологічного дослідження із використанням поліграфа психологічні реакції, які свідчать про те, що розписка про отримання ним грошових коштів в розмірі1000000 доларів США була складена саме 17.04.2013; чи виявляються у ОСОБА_6 в результаті психофізіологічного дослідження із використанням поліграфа психологічні реакції, які свідчать про те, що дана розписка була складена у 2015 році.
Представник відповідачки ОСОБА_2 заперечував проти призначення експертизи, подаши письмове заперечення.
Представник відповідача ОСОБА_3 не заперечував проти заявленого клопотання, вважав, за необхідне провести дану експертизу.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи з приводу заявлених клопотань суд дійшов висновку, що клопотання про призначення експертизи не підлягає задоволенню.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності до ч.2ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно ст. 102 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
За змістом ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно з ч.1ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Що стосується клопотання представника позивача про призначення судової психологічної експертизи з використанням поліграфу суд приходить до наступного.
Відповідно до положень п. 6.8 Розділу VI Наказу Мін'юсту від 08.10.1998 № 53/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»), з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу комп'ютерного поліграфа.
Пунктом 6.8.1 Розділу VI Інструкції № 53/5 передбачено, що предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій.
З наведеного вбачається, що висновок психофізіологічного опитування особи з використанням поліграфа не відноситься до висновків експерта чи документів в розумінні доказів та доказування, результати перевірок на поліграфі мають орієнтувальне значення, а висновки мають ознаки вірогідності.
Крім того, результати опитування із застосуванням поліграфа щодо належного виконання учасниками справи договірних зобов'язань не можуть бути достовірним та допустимим доказом та бути підставою як для задоволення вимог позивача, так і для відмови в позові, оскільки таке опитування проводиться з метою отримання орієнтовної інформації, а доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи (стаття 76 ЦПК України).
На переконання суду, враховуючи предмет даного спору, який стосується стягнення заборгованості за розпискою, психофізіологічне дослідження з використанням поліграфа стосовно відповідача не може бути засобами доказування у цій справі, адже відповідно до абзацу 2 частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Аналогічні положення містяться й у статті 1051 ЦК України, згідно з якою позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Отже, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 569/24347/18 від 02 вересня 2020 р.
На думку суду, за своєю суттю психофізіологічне дослідження відповідача з використанням поліграфа стосовно обставин отримання коштів за правочином є відображенням суб'єктивних усних показів відповідача стосовно предмету спору, а тому засобом доказування у такій категорій справ бути не може, аналогічно, як і показання свідків. У зв'язку з цим у задоволенні клопотання слід відмовити.
Беручи до уваги те, що отримані таким чином відомості носять орієнтувальну інформацію, суд не вбачає доцільності у призначенні даної експертизи та відмовляє у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103,104, 108, 109, 252 ЦПК України, суд,
В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про призначення судової психологічної експертизи з використанням поліграфа відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.М. Гончаренко