Справа № 574/130/22
Провадження №2/574/123/2022
26 липня 2022 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Гука Т.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Буринського районного суду Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.
Позов мотивує тим, що 07.10.2017 року між ними було зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, про що вчинено актовий запис №65. Від даного шлюбу вони мають спільну дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у них відсутні спільні інтереси, різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, вони втратили почуття любові та поваги один до одного, в зв'язку з чим спільного господарства не ведуть та тривалий час проживають окремо. Вважає, що їхній шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, у зв'язку з чим вона наполягає на розірванні шлюбу.
Також, зазначає, що син ОСОБА_3 , проживає разом із нею. Належний рівень життя дитини вона одна забезпечити не може, а відповідач з 2021 року не бере участі у вихованні та утриманні їх спільної дитини, хоча може надавати матеріальну допомогу на утримання сина, оскільки працює на заробітках в Естонії та має постійний дохід у великому розмірі.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просить розірвати укладений між нею та ОСОБА_2 шлюб, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття та стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати у сумі 1992,42 грн., понесені при оплаті судового збору та професійної правової допомоги.
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 05.05.2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, подавши до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила справу розглядати без її участі, а також змінити їй після розірвання шлюбу прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання жодного разу не з'явився, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався та заяв про відкладення судового засідання не подавав. При цьому останній телефонограмою повідомив, що не може з'явитись в судові засідання в зв'язку з перебуванням в зоні бойових дій, однак жодних доказів на підтвердження даної обставини ним не надано.
З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе справу розглянути у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.
Приймаючи до уваги, що сторони в судове засідання не явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстровано 07.10.2017 року Буринським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис №65, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Під час державної реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони від вказаного шлюбу мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
За змістом положень ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3 ст.56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч.4 ст.56 СК України).
Згідно ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
У відповідності до положень ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони проживають окремо, не підтримують подружніх стосунків та надати строк на примирення не просять.
З'ясувавши причини розірвання шлюбу та фактичні взаємовідносини подружжя, суд вважає подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливим.
Враховуючи, що позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не подав відзиву на позовну заяву та в судове засідання для викладу своїх заперечень не з'явився, шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки подальше збереження сім'ї суперечило б їх інтересам.
Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Частиною 8 ст.294 ЦПК України передбачено, що у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
З врахуванням позиції позивачки, суд вважає за можливе після розірвання шлюбу відновити їй дошлюбне прізвище.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.2 ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі.
Частиною 3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч.2 ст.182 СК України).
Таким чином, відповідач, будучи батьком малолітнього ОСОБА_3 , зобов'язаний утримувати останнього до досягнення ним повноліття. Проживання відповідача окремо від сина не звільняє його від виконання вказаного обов'язку.
ОСОБА_1 у позові просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Однак, будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що відповідач працює в Естонії та має постійний дохід у великому розмірі позивачкою не надано.
Також, ОСОБА_1 не надала суду жодних належних та допустимих доказів розміру витрат, які вона несе щомісячно на утримання свого малолітнього сина, та що є необхідність у стягненні аліментів на його утримання саме в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку відповідача.
Разом з цим, відповідач є особою молодого віку та будь-яких доказів втрати ним працездатності він суду не надав, а тому суд вважає, що останній має можливість працювати, отримувати дохід та надавати матеріальну допомогу на утримання свого малолітнього сина до досягнення ним повноліття.
Зважаючи на вищевикладене, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, однак домовленість між ними про сплату аліментів на утримання дитини відсутня, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів в даному розмірі суд вважає розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини у даному віці.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із такого.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подачу позовної заяви у даній справі підлягав сплаті судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. за позовну вимогу про розірвання шлюбу та в сумі 992 грн. 40 коп. за позовну вимогу про стягнення аліментів, а всього в сумі 1984 грн. 80 коп.
Однак, при подачі позову ОСОБА_1 було сплачено судовий збір лише в розмірі 992 грн. 40 коп., оскільки остання звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, на підставі п.1 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачкою надано лише квитанцію до прибуткового касового ордера №2108 від 27.04.2022 року про сплату нею адвокату Лішунову Є.О. 1000 грн.
Однак, із вказаної квитанції не вбачається за які саме послуги сплачено кошти.
Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які дані про те, що адвокатом Лішуновим Є.О. надавалась ОСОБА_1 правнича допомога у даній справі та в чому вона полягала.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача витрат, понесених за професійну правничу допомогу відсутні.
Таким чином, оскільки позов про розірвання шлюбу підлягає повному задоволенню, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню фактично понесені нею судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 992 грн. 40 коп.
Крім того, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів пропорційно до задоволених вимог в цій частині (50%) в розмірі 496,2 грн.
Керуючись ст.ст.24, 105, 112, 114, 115, 180-184, 191 СК України, ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 07.10.2017 року Буринським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис №65.
Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_7 дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.04.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені по сплаті судового збору, в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складено 27.07.2022 року.
Суддя Т.Р. Гук