Справа № 544/151/22
2/544/115/2022
Номер рядка звіту 52
іменем України
22 липня 2022 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Нагорної Н. В.,
за участю:
секретаря - Киричевської В.М.,
учасників справи:
позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Стороженко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Соборна, 41, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 29.09.2020 о 06год 10хв на 47 км автомобільної дороги Київ-Харків водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «DAF CF 85.460», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху, будучи неуважним, не дотримався безпечної дистанції та бокового інтервалу, та здійснив зіткнення з автомобілем «Renoult Midlum», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку в бік м. Київ, чим водій ОСОБА_2 порушив вимоги пп 2.3-б, 12.3, 13.1 ПДР України. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Відносно ОСОБА_2 був складений протокол ДПР18 № 433531 від 05.10.2020 за ст. 124 КУпАП. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_2 визнав, про що написав до суду відповідну заяву. Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду від 13.11.2020 (справа № 359/8116/29) ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено штраф в розмірі 340грн. Постанова не оскаржувалася та набрала чинності. Оскільки ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 та працюючи водієм у ФОП ОСОБА_4 на належному йому транспортному засобі, під час виконання своїх трудових обов'язків вчинив ДТП, в якій визнаний винним. Відповідно до звіту № 217 від 25.03.2021 про оцінку майна - ринкова вартість автомобіля «Renoult Midlum», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 29.09.2020 складає 454274грн. Відповідно до звіту № 218 від 25.03.2021 ринкова вартість вищезазначеного автомобіля в пошкодженому стані становить 180804грн. Таким чином, матеріальний збиток складає 4542724-180804=273470грн. Оскільки транспортний засіб позивача вважається фізично знищеним позивачу має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що становить 454274-180804=273470грн. На момент пригоди цивільно-правова відповідальність автомобіля «DAFCF 85.460», НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС», а ліміт відповідальності відповідача за шкоду майну потерпілих становить 130000грн, розмір франшизи становить 2500грн. Позивач повідомляв ПАТ «Страхова група «ТАС» про настання страхового випадку та надав заяву з документами для виплати страхового відшкодування, внаслідок чого отримав 127500грн. У зв'язку з тим, що розмір страхового відшкодування виявився таким, що не покриває розмір спричиненої позивачу шкоди, позивач звернувся з позовом до ФОП « ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, яка складається з наступного: майнова шкода - 164688,50грн: 145970грн = 273470 - 127500, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою; 2500грн - франшиза; 9000грн - оплата послуг евакуатора; 710грн - аналіз крові на вміст алкоголю; 3340грн - вартість за послуги проведеного МРТ; 3168,50грн - придбання ліків на лікування від завданих травм у ДТП 29.09.2020. Крім цього, позивач з 30.09.2020 по 07.10.2020 перебував на амбулаторному лікуванні в КП «Пирятинська лікарня Пирятинської міської ради» з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудного, шийного, поперекового відділів хребта, забій лівого плечового суглобу, забій грудної клітки внаслідок ДТП, що мало місце 29.09.2020. Таким чином, кошти, які позивач витратив на лікування та придбання ліків підлягають стягненню з відповідачів. Крім цього, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тому, що позивач, будучи інвалідом 3 групи, зазнав стресу та був позбавлений можливості своєчасно відремонтувати та використовувати автомобіль у своєму повсякденному житті, що негативно вплинуло на нормальну життєдіяльність позивача, погіршило його якість життя призвело до душевних страждань, моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 50000грн. З огляду на вищезазначене, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 164688,50грн та моральну шкоду в сумі 50000грн; стягнути солідарно судові витрати, а саме судовий збір в сумі 2146,89грн та 496грн, а також 5000грн - витрати за оцінку майна.
12.05.2022 від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, згідно якого просить відмовити в позові повністю з огляду на наступне. Виходячи з листа - відповіді від 02.12.2020 АТ «Страхова Група «ТАС» позивачу відшкодовано суму в розмірі 127500грн. Також в документах відсутні докази, що автомобіль позивача відремонтований на даний час. Крім того, позивачем доданий такий доказ як копія товарного чека від 29.09.2020 на суму 9000грн. Проте, відповідач вважає його сумнівним доказом, оскільки ним було сплачено на картку ФОП ОСОБА_5 через ПриватБанк суму 8100,00грн і 900грн готівкою 29.09.2020 за транспортування автомобіля позивача, і йому ФОП ОСОБА_6 видала товарний чек № 17 від 29.09.2020. Крім цього наданий позивачем товарний чек не містить необхідних реквізитів відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджених наказом МФУ від 21.01.2016 № 13 (а.с.126-128).
08.06.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої наданий товарний чек ОСОБА_3 на суму 9000грн (8100+900грн) можливо видавався останньому ФОП ОСОБА_6 , але у ДТП брали участь 2 автомобіля і кожен автомобіль необхідно було евакуювати до місця розташування власника. Надісланий запит на ФОП ОСОБА_6 стосовно даних сум не прояснив ситуації, відповіді так і не надійшло. Як вбачається з товарних чеків, наданих до суду позивачем та відповідачем ОСОБА_4 , то виписані вони однієї людиною (почерк співпадає), а тому позивач вважає, що ним доведені понесені витрати. Оскільки жодних інших заперечень щодо позову відповідач не навів, тому вважає, що його позов обґрунтований і підлягає задоволенню (а.с.148-156).
07.07.2022 від відповідача ОСОБА_3 надійшло заперечення на відповідь на відзив, згідно якого просить повністю відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне. Зважаючи на те, що у постанові Бориспільського міськрайонного суду від 13.11.2020 відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 29.09.2020 о 06год 10хв виконував трудові обов'язки у ФОП ОСОБА_3 . Крім цього у матеріалах справи відсутні докази того, які б підтверджували на момент вчинення ДТП виконання водієм ОСОБА_2 доручення ОСОБА_3 , як то подорожній лист, товарно-транспортної накладної, супровідні документи, замовлення тощо. Так, власником автомобіля «DAFCF 85.460», НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_3 , однак 29.09.2020 о 06год 10хв автомобіль використовував відповідач ОСОБА_2 у своїх особистих цілях на підставі договору оренди транспортного засобу від 01 лютого 2019 року, укладеного між відповідачами на строк до 30.12.2020, однак відповідно до п. 5.13 даний договір оренди автоматично продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 30.12.2020, оскільки орендар користувався транспортним засобом і після закінчення строку дії договору і були відсутні заперечення орендодавця щодо його розірвання чи закінчення. Також вказує на те, що в п. 4 трудового договору від 04.05.2020 зазначено, що робочий день у відповідача ОСОБА_2 встановлений з 08 години ранку до 12 години дня та з 17 години вечора до 20 години вечора (щодня, крім вихідних (суботи і неділі). Таким чином, відповідач вважає, що позивні вимоги до нього є безпідставними, оскільки 29.09.2020 о 06год 10хв його автомобіль відповідач використовував в своїх особистих цілях на підставі договору оренди (а.с.164-165).
У судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Належним чином повідомлені відповідачі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» в судове засідання не з'явилися.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд уважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних встановлених обставин і відповідних їм правовідносин.
Згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2020 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зокрема, в тім, що 29.09.2020 о 06год 10хв на 47 км автомобільної дороги Київ-Харків водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «DAFCF 85.460» НОМЕР_1 , під час руху, будучи неуважним, не дотримався безпечної дистанції та бокового інтервалу, та здійснив зіткнення з автомобілем «Renoult Midlum», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку в бік м. Київ, чим водій ОСОБА_2 порушив вимоги пп 2.3-б, 12.3, 13.1 ПДР України. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с. 35). А тому в силу ч.6 ст.82ЦПК України вказана постанова є обов'язковою для суду в частині того, що 29.09.2020 ДТП дійсно мала місце та вчинена вона ОСОБА_2 .
Оскільки належність транспортного засобу «DAFCF 85.460» НОМЕР_1 на праві власності ОСОБА_3 визнається самим відповідачем ОСОБА_3 , зазначене не підлягає доказуванню відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України.
Як встановлено судом на підставі копії трудового договору від 04 травня 2020 року, укладеного між фізичною особою, яка використовує найману працю - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.174), на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював в ФОП ОСОБА_3 водієм.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з нормою ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
З огляду на вищезазначене, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, під час виконання трудових обов'язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна або моральна) відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.
Отже, відшкодовувати матеріальну та моральну шкоду позивачу, завдану внаслідок ДТП з вини ОСОБА_2 , який керував автомобілем, належного на праві власності ОСОБА_3 під час виконання трудових обов'язків, згідно законодавства повинен відповідач ОСОБА_3 , а не солідарно відповідачі як просить позивач. А тому в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 слід відмовити.
Щодо заперечення відповідача ОСОБА_3 , в якому він зазначає, що дорожньо-транспортна пригода сталася не в робочий час, оскільки в п. 4 Трудового договору зазначено, що робочий день у відповідача ОСОБА_2 встановлений (поділений на частини, згідно графіка) з 08 години ранку до 12 години дня та з 17 години вечора до 20 години вечора (щодня, крім вихідних (суботи і неділі), суд зазначає наступне.
Як убачається з п. 4 Трудового договору, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , від 04 травня 2020 року, час виконання робіт установлюють згідно графіка. При розподілі робочого дня на частини зазначають тривалість кожної з частин та перерва між ними, наприклад, з 08.00 годин до 12.00 годин та з 17.00 годин до 20.00 годин.
Отже, відповідач посилається в своєму запереченні на наведений приклад в трудовому договорі, натомість, робочий графік працівника ОСОБА_2 суду не надано, а отже докази того, що ОСОБА_2 вчинив ДТП в позаробочий час, відсутні. А тому є всі підстави вважати, що ДТП сталося саме в період виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків.
Також суд не приймає до уваги наданий відповідачем ОСОБА_3 договір оренди транспортного засобу, на який він посилається в своєму запереченні та вказує на те, що в період скоєння ДТП ОСОБА_2 орендував в нього транспортний засіб і використовував його у власних цілях, з огляду на наступне.
Як вбачається з копії даного договору оренди транспортного засобу від 01 лютого 2020 року він укладений між ФОП ОСОБА_4 в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , предмет оренди - транспортний засіб DAF, д.р.н. НОМЕР_1 , строк дії договору до 30.12.2021 року; в п. 5.2 Договору зазначено, що договір не підлягає нотаріальному посвідченню (а.с.167-172).
Натомість, відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Отже, відповідно до вищевказаної норми закону договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 роз'яснено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
В силу ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України).
Судом встановлено, що договір оренди транспортного засобуDAF, д.р.н. НОМЕР_1 , укладений у простій письмовій формі, а тому суд приходить до висновку, що підписаний сторонами договір оренди транспортного засобу є нікчемним, оскільки оформлений на паперовому носії у простій письмовій формі і не посвідчений нотаріально, тому не створює для сторін юридичних наслідків. З огляду на це суд не приймає до уваги даний договір оренди транспортного засобу від 01 лютого 2020 року як доказ.
Згідно Полісу № АО/6781894 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.02.2020, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» на період з 13.02.2020 по 12.02.2021 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 130000грн; за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 260000грн; забезпечений транспортний засіб «DAF CF85.460», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.33).
Як зазначає позивач він повідомив ПАТ "Страхова група "ТАС" про настання страхового випадку шляхом подачі зави з документами для виплати страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 9 Закону України Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Як вбачається з відповіді директора з врегулювання страхових випадків ПАТ "Страхова група "ТАС" від 02.12.2020, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в АТ "СГ "ТАС" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО 6781894 від 12.02.2020; франшиза згідно Полісу становить 2500грн. Матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Renoult Midlum», д.н.з. НОМЕР_2 згідно висновку № 13-D/77/0/0920 від 28.10.2020 становить 447521,02грн, вартість автомобіля становить 262,926,33грн. Згідно Полісу АО6781894 ліміт відповідальності АТ "СГ "ТАС" за шкоду заподіяну майну становить 130000грн. На підставі викладеного, належна сума страхового відшкодування становить 130000-2500=127500 (а.с. 45).
Згідно Звіту № 217 від 25.03.2021 про оцінку майна (визначення вартості матеріального збитку, проведеного Центром незалежної оцінки та експертизи, ринкова вартість автомобіля «Renoult Midlum», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 29.09.2020 складає 454274грн (а.с.72-92).
Відповідно до звіту № 218 про вартість майна (додаток до звіту № 217) від 25.03.2021, проведеного Центром незалежної оцінки та експертизи, ринкова вартість вищезазначеного автомобіля в пошкодженому стані становить 180804грн (а.с.59-69).
Згідно п.30.1 ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України № 1961-IV), транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно п. 30.2 ст. 30Закон України № 1961-IV якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на зазначене та з урахуванням положень ст.30 Закону України № 1961-IV транспортний засіб позивача вважається фізично знищеним, у зв'язку з чим позивачу має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що становить: 454274-180804=273470грн.
Позивач отримав від ПАТ «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування в розмірі 127500грн. Отже, розмір страхового відшкодування не покриває розмір спричиненої позивачу матеріальної шкоди.
Згідно ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на зазначене, відповідачем ОСОБА_3 позивачу має бути відшкодована різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить: 273470грн - 127500грн = 145970грн, а також франшиза - 2500грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Вимога позивача про стягнення витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 9000грн не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач на підтвердження витрат на послуги евакуатора надав копію товарного чеку від 29.09.2020, виданого ФОП ОСОБА_5 , на суму 9000грн за послуги вантажним евакуатором по маршруту с. Іванків - Пирятин, автомобіля Рено (а.с.97).
Натомість, відповідач ОСОБА_3 заперечував проти вказаного, зазначивши у відзиві на позов та в своєму запереченні, що за послуги евакуатора сплатив він, та надав на підтвердження оригінал товарного чеку № 17 від 29.09.2020, виданого ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 9000грн за послугу транспортування евакуатором по маршруту с. Іванків Бориспільського району -м. Пирятин, авто НОМЕР_2 - 8100,00грн та 900,00грн за послуги диспетчера та банківську квитанцію про перерахування ФОП ОСОБА_6 за послугу транспортування (а.с.129, 130).
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, суд уважає доведеним той факт, що відповідачем ОСОБА_3 були сплачені 9000,00грн за послуги транспортування евакуатором автомобіля позивача «Renoult Midlum», д.н.з. НОМЕР_2 .
Вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на лікування в розмірі: 710грн за аналіз крові на вміст алкоголю; 3340грн - вартість за послуги проведеного МРТ; 3168,50грн - за придбання ліків для лікування від завданих травм у ДТП 29.09.2020, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України № 1961-IV) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 23 Закону України № 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно п. 24.1 ст.24 Закону України № 1961-IV, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
З огляду на вищезазначені норми законодавства, понесені позивачем витрати на лікування внаслідок ДТП відшкодовуються страховиком.
Отже таким чином вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів витрат на лікування задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги в частині відшкодування завданої позивачу моральної шкоди підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Оскільки договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_7 за полісом № АО/6781894 від 12.02.2020 не передбачено виплати страхового відшкодування за завдану моральну шкоду, наявні правові підстави для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди безпосередньо відповідачем ОСОБА_7 .
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла з вини ОСОБА_2 , що встановлено постановою суду, яка набрала законної сили, суд виходить з того, що позивач, будучи інвалідом 3 групи зазнав стресу та був позбавлений можливості своєчасно відремонтувати та використовувати автомобіль у своєму повсякденному житті, що негативно вплинуло на нормальну життєдіяльність позивача, погіршило якість його життя, призвело до фізичних та моральних страждань.
Отже, виходячи з наведених вище обставин, та керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, слід визначити у розмірі 5000 гривень, який є достатнім та співмірним із завданою шкодою.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підсумовуючи все вищевикладене суд зазначає, що з ФОП ОСОБА_3 підлягають стягненню матеріальна шкода в розмірі 145970грн, франшиза - 2500грн, та 5000грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, що разом становить - 153470грн. В іншій частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 належить відмовити. У задоволенні позову в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди належить відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1889,30грн з розрахунку: 153470грн х 2642,90грн / 214688,50грн = 1889,30грн.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідачів витрати, пов'язані із проведенням оцінки пошкодженого майна в розмірі 5000грн.
Згідно положень ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 ч.3 статті 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно ч.1 ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 5 ст. 106 ЦПК України).
Отже ЦПК України встановлено порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи.
Однак, для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 824/647/19-а від 16.12.2020.
З огляду на те, що замовлення оцінки майна експерту відбулося за ініціативою позивача до звернення з позовом до суду, вказане обумовлює відсутність підстав для відшкодування даних витрат відповідачем.
Керуючись ст.6-13, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 145970 (сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень, франшизу в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень, а всього стягнути 153470 (сто п'ятдесят три тисячі чотириста сімдесят) гривень.
В іншій частині позовних вимог до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 1889 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень 30 копійок.
У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дані відповідача: ФОП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 26.07.2022.
Суддя Н.В. Нагорна