27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 620/8132/21
адміністративне провадження № К/990/18402/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі № 620/8132/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому позивач просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області як державного органу України, по відмові у здійсненні перерахунку та виплати з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років на підставі нової довідки наданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України № 22/6-1497в від 14 квітня 2021 року, про грошове забезпечення станом на 05 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за посадою, яку я займав перед звільнення з військової служби, із врахуванням розміру посадового окладу 9590, 00 грн., окладу за військовим (спеціальним) званням генерал-майор - 1550, 00 грн, надбавки за вислугу років (50 %) - 5570, 00 грн, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за особливості проходження служби (100 %) - 16710, 00 грн, надбавки за роботу з таємними документами (15%) - 1438, 50 грн, премії (185 %) - 17741,50 грн, а всього із суми грошового забезпечення 52 600грн, в розмірі 90 % грошового забезпечення без обмеження виплати пенсії максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням раніше виплачених сум, які передбачені згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 740 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зобов'язати відповідача вчинити відповідні дії.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області як державного органу України, по відмові у здійсненні перерахунку та виплати з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років на підставі нової довідки наданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України № 22/6-1497в від 14 квітня 2021 року, про грошове забезпечення станом на 05 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за посадою, яку я займав перед звільнення з військової служби, із врахуванням розміру посадового окладу 9590, 00 грн., окладу за військовим (спеціальним) званням генерал-майор - 1550, 00 грн, надбавки за вислугу років (50 %) - 5570, 00 грн, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за особливості проходження служби (100 %) - 16710, 00 грн, надбавки за роботу з таємними документами (15%) - 1438, 50 грн, премії (185 %) - 17 741,50 грн, а всього із суми грошового забезпечення 52 600грн, в розмірі 90 % грошового забезпечення без обмеження виплати пенсії максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням раніше виплачених сум, які передбачені згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 740 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження виплати пенсії максимальним розміром 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України № 22/6-1497в від 14 квітня 2021 року, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року, що підлягає врахуванню для перерахунку, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положення постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру посадового окладу 9590,00 грн, окладу за військовим (спеціальним) званням генерал-майор - 1550,00 грн, надбавки за вислугу років (50 %) - 5570,00 грн, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за особливості проходження служби (100 %) - 16710,00 грн, надбавки за роботу з таємними документами (15%) - 1438, 50 грн, премії (185 %) - 17741,50 грн, а всього із суми грошового забезпечення 52 600,00 грн, доплатити пенсію за період, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням її щомісячного основного перерахованого розміру у сумі 100 % та раніше сплачених коштів. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
18.07.2022 до Верховного Суду як суду касаційної скарги надійшла касаційна скарга позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022, в якій скаржник просить їх скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд встановив, що у скарзі не зазначені та не викладені, передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Натомість, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи та підстави непогодження з рішенням суду щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів. Також у касаційній скарзі наявні посилання на положення частини п'ятої статті 328 КАС України, яка містить перелік юридичних фактів, з якими пов'язано можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить викладу підстав касаційного оскарження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі № 620/8132/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяС.Г. Стеценко