26 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/9861/20
адміністративне провадження № К/990/1665/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2021 року (головуючий суддя Пліш М.А., судді - Большакова О.О., Гінда О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року (головуючий суддя Бужак Н.П., судді - Грибан І.О., Костюк Л.О.) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Державної податкової служби України, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У травні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України), Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП), яке є правонаступником Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС), в якому просило визнати нечинними рішення ДПС України №6013/6/99-00-08-05-05-06 від 17 лютого 2020 року «Про продовження строку розгляду скарги» з 21 лютого 2020 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (форма "Ш") Офісу ВПП ДПС від 15 січня 2020 року: № 0000094503, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 26 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 62025,20 грн застосовано штраф у розмірі 10% на суму 6202,52 грн та № 0000084503, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 165, 164, 166, 149, 147, 148, 135, 143, 120, 133, 130, 138, 134, 119, 144, 131, 123, 139, 129, 129, 123 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 651546850,05 грн застосовано штраф у розмірі 20% на суму 130309370,01 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення (форма «Ш») від 15 січня 2020 року №0000094503 та №0000084503. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Cтягнуто на користь ПАТ «Укрнафта» за рахунок бюджетних асигнувань Центрального МУ ДПС по роботі з великими платниками податків понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 21020 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Центральне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №808/2290/17, від 5 червня 2018 року у справі №821/1750/17 та від 17 квітня 2018 року у справі №2а/0570/4025/12.
ПАТ «Укрнафта», скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зокрема, позивач вказує, що посилання у касаційній скарзі контролюючого органу на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду є безпідставним, оскільки обставини справи, що розглядається та обставини справ, які зазначає відповідач не є подібними.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Офісом ВПП ДПС було проведено камеральну перевірку ПАТ «Укрнафта» щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2017 року (від 20 квітня 2017 року № 9070696668), за лютий 2019 року (від 20 березня 2019 року №9051135197), за березень 2019 року (від 20 квітня 2019 року № 9079412804), за квітень 2019 року (від 20 травня 2019 року №9103966828) та уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань за січень 2019 року (від 20 травня 2019 року №9104081168), за лютий 2019 року (від 20 травня 2019 року №9104081233), за квітень 2019 року (від 20 червня 2019 року № 9131817685), за результатами якої 10 грудня 2019 року складено Акт № 689/28-10-45-03/00135390 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем:
пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України), несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2017 року (від 20 квітня 2017 року №9070696668), за лютий 2019 року (від 20 березня 2019 року №9051135197), за березень 2019 року (від 20 квітня 2019 року №9079412804), за квітень 2019 року (від 20 травня 2019 року №9103966828) та уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань за січень 2019 року (від 20 травня 2019 року № 9104081168), за лютий 2019 року (від 20 травня 2019 року №9104081233), за квітень 2019 року (від 20 червня 2019 року №9131817685);
пункту 57.1 статті 57 ПК України, несвоєчасно сплачені самостійно визначені податкові зобов'язання за результатами декларування податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за березень 2017 року (від 20 квітня 2017 року №9070696668), за лютий 2019 року (від 20 березня 2019 року №9051135197), за березень 2019 року (від 20 квітня 2019 року №9079412804), за квітень 2019 року (від 20 травня 2019 року №9103966828) та уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань за січень 2019 року (від 20 травня 2019 року №9104081168), за лютий 2019 року (від 20 травня 2019 року №9104081233), за квітень 2019 року (від 20 червня 2019 року №9131817685).
На підставі Акта перевірки Офісом ВПП ДПС 15 січня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0000094503, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 26 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 62025,20 грн застосовано штраф у розмірі 10% на суму 6202,52 грн;
№ 0000084503, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку на 165, 164, 166, 149, 147, 148, 135, 143, 120, 133, 130, 138, 134, 119, 144, 131, 123, 139, 129, 129, 123 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 651546850,05 грн застосовано штраф у розмірі 20% на суму 130309370,01 грн.
Позивачем до ДПС України подано скаргу на зазначені вище податкові повідомлення-рішення.
ДПС України від 17 лютого 2020 року прийнято рішення № 6013/6/99-00-08-05-05-06 про продовження строку розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року № 0000094503 та № 0000084503.
Позивач, вважаючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року №0000094503, 0000084503, а також рішення ДПС України від 17 лютого 2020 року № 6013/6/99-00-08-05-05-06 про продовження строку розгляду скарги є безпідставними та прийнятими з порушенням норм податкового законодавства, звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення виходив з того, що по-перше, оскільки у виконуючого обов'язки директора Департаменту правового забезпечення ДПС України Павловича Д.М. були відсутні повноваження на прийняття та підписання рішення від 17 лютого 2020 року № 6013/6/99-00-08-05-05-06 про продовження строку розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року: № 0000094503 та №0000084503, то в силу приписів пунктів 56.8, 56.9 статті 56 ПК України, скаргу позивача з дня, наступного за останнім днем визначеними вказаними нормами строків, необхідно вважати задоволеною, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року - скасованими. По-друге, cудом під час розгляду справи встановлено, у позивача був відсутній обов'язок щодо сплати грошового зобов'язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 4 липня 2018 року № 0007641401, оскільки останнє було скасовано у судовому порядку, а тому контролюючий орган безпідставно зараховував кошти, сплачені згідно із деклараціями від 20 березня 2019 року №9051135197, від 20 квітня 2019 року №9079412804, від 20 травня 2019 року №9103966828 та розрахунками від 20 травня 2019 року № 9104081168, від 20 травня 2019 року №9104081233, від 20 червня 2019 року № 9131817685. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у ПАТ «Укрнафта» несвоєчасно сплачених самостійно задекларованих податкових зобов'язань, а у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань.
Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У касаційній скарзі відповідачем не спростовано та наведено жодних обґрунтувань щодо висновків судів попередніх інстанцій про відсутність повноважень виконуючого обов'язки директора Департаменту правового забезпечення ДПС України Павловича Д.М. приймати рішення про продовження строку розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення, а тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині.
Що стосується правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року № 0000084503, то колегія судді касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про його безпідставність, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, під податковим зобов'язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно пункту 49.1 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Підпунктами 49.18.1 - 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
За приписами пункту 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Укрнафта» до контролюючого органу подало звітні податкові декларації від 20 квітня 2017 року №9070696668 за березень 2017 року, від 20 березня 2019 року № 9051135197 за лютий 2019 року, від 20 квітня 2019 року №9079412804 за березень 2019 року, від 20 травня 2019 року №9103966828 за квітень 2019 року, якими самостійно визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі, відповідно, 311685041 грн, 292605616 грн, 107905785 грн та 250033136 грн.
Крім того, 20 травня 2019 року та 20 червня 2019 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючі розрахунки від 20 травня 2019 року № 9104081168, від 20 травня 2019 року № 9104081233, від 20 червня 2019 року № 9131817685 податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень-лютий, квітень 2019 року, якими збільшено заявлену до сплати податкового зобов'язання на 51 грн та 24 грн, а також зменшено заявлену суму податкового кредиту на 2238 грн.
Сплата позивачем самостійно задекларованих податкових зобов'язань, в тому числі штрафів, визначених в уточнюючих розрахунках, не є спірною у даній справі та підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.
Фактично спірним є питання правомірності зарахування сплачених коштів в рахунок погашення інших зобов'язань, відмінних від задекларованих.
Зокрема, відповідачем сплачені позивачем кошти зараховувались в погашення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 998447287,84 грн, яке обліковувалося за ПАТ "Укрнафта" з 27 березня 2019 року, про що останньому стало відомо з ІТС "Електронний кабінет".
Згідно інтегрованої картки платника податків, електронного кабінета, а також інших інформаційних систем Державної фіскальної служби, ведення яких станом на час виникнення спірних правовідносин здійснювалось Офісом ВПП ДПС, інформація про наявність у ПАТ "Укрнафта" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 998447287,84 грн з'явилась з наведених нижче підстав.
5 квітня 2018 року на підставі Акта перевірки від 16 березня 2018 року № 388/28-10-14-01/00135390 та висновку про розгляд заперечення №48 від 3 квітня 2018 року Офісом ВПП ДФС прийнято податкові повідомлення рішення: № 0005031401, яким ПАТ "Укрнафта" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 453858227 грн (у тому числі за податковими зобов'язаннями - 113464557 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0005021401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 21 червня 2018 року №21267/6/99-99-11-01-0221 податкові повідомлення-рішення від 5 квітня 2018 року № 0005021401 та № 0005031401 в частині взаємовідносин із НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укрнафта", Гнідинцівський ГПЗ ПАТ "Укрнафта" по операціях з надання послуг відповідно до договорів про підготовку (переробку) нафти з конденсатом та у відповідній частині штрафну санкцію скасовано, а в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
4 липня 2018 року на підставі Акта перевірки від 16 березня 2018 року №388/28-10-14-01/00135390 та висновку про розгляд заперечення № 48 від 3 квітня 2018 року Офісом ВПП ДФС прийнято нове податкове повідомлення рішення № 0007641401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 721140195 грн (у тому числі за податковими зобов'язаннями - 576912156 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 144228039 грн).
Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся зі скаргою до ДФС України.
Рішенням ДФС України «Про розгляд скарги» від 31 серпня 2018 року №28329/6/99.99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без розгляду та повернуто скаржнику, у зв'язку з тим, що порушені питання у скарзі платника податків вже були розглянуті ДФС України по суті.
Як вказував позивач за ним обліковувалося грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 998447287,84 грн.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до контролюючого органу з листом, в якому просив виключити вказану суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Отримавши відмову у виключенні таких сум з інформаційних систем та вважаючи таку відмову протиправною, позивач для захисту своїх прав та законних інтересів звернувся до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 1 липня 2020 у справі №640/8980/19, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Офісу ВПП ДФС щодо внесення до електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем Державної фіскальної служби, ведення яких здійснюється Офісом ВПП ДФС, інформації про наявність у ПАТ "Укрнафта" грошового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 4 липня 2018 року №0007641401, що є скасованим. Зобов'язано Офіс ВПП ДФС виключити з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем Державної фіскальної служби, внесення податкової інформації до яких здійснюється Офісом ВПП ДФС, інформацію про наявність у ПАТ "Укрнафта" грошового зобов'язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 4 липня 2018 року №0007641401, що є скасованим, та інформацію про пеню, нараховану за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 4 липня 2018 року №0007641401.
Частиною четвертою статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 10, 11, 20, 24-27, 30 вересня 2019 року та 7, 8, 10, 11, 15, 16, 21 жовтня 2019 року (дати зарахування сплачених коштів в рахунок погашення інших зобов'язань, відмінних від задекларованих) у позивача був відсутній обов'язок щодо сплати грошового зобов'язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 4 липня 2018 року № 0007641401, а у контролюючого органу були відсутні підстави для зараховування коштів, сплачених згідно із деклараціями від 20 березня 2019 року №9051135197, від 20 квітня 2019 року № 9079412804, від 20 травня 2019 року №9103966828 та розрахунками від 20 травня 2019 року № 9104081168, від 20 травня 2019 року № 9104081233, від 20 червня 2019 року №9131817685.
За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у позивача несвоєчасно сплачених самостійно задекларованих податкових зобов'язань, у зв'язку з цим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року № 0000084503 про нарахування штрафу.
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року №0000094503, то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Вказаним податковим повідомленням-рішенням до позивача за несвоєчасну (кількість днів прострочення - 26) сплату боргу у розмірі 62025,20 грн згідно із податковою декларацією за березень 2017 року (від 20 квітня 2017 року №9070696668) застосовано штраф у розмірі 6202,52 грн.
Датою сплати зазначеної суми відповідачем вказано 26 травня 2017 року.
Водночас, зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначене до сплати у декларації від 20 квітня 2017 року № 9070696668, поданій за березень 2017 року, було сплачене згідно із платіжними дорученнями від 21 березня 2017 року: №3138-П17, № 3139-П17, № 3140-П17, № 3141-П17, № 3142-П17, від 22 березня 2017 року: № 3259-П17, № 3260-П17, № 3261-П17, № 3262-П17, № 3263-П17, № 3264-П17, від 23 березня 2017 року: № 3326-П17, № 3327-П17, № 3328-П17, від 24 березня 2017 року: № 3402-П17, № 3403-П17, № 3404-П17, № 3405-П17, № 3406-П17, № 3407-П17, №3408-П17, № 3409-П17, від 28 березня 2017 року: № 3504-П17, № 3505-П17, № 3506-П17, № 3507-П17, № 3508-П17, № 3509-П17, № 3510-П17, від 7 квітня 2017 року: №3974-П17, № 3975-П17, № 3976-П17, № 3986-П17, № 3987-П17, № 3988-П17, від 10 квітня 2017 року: № 4121-П17, № 4122-П17, № 4123-П17, № 4124-П17, № 4125-П17, №4126-П17, № 4127-П17, № 4128-П17, № 4129-П17, № 4130-П17, № 4131-П17, № 4132-П17, № 4133-П17, від 12 квітня 2017 року: № 4248-П17, № 4249-П17, № 4250-П17, від 13 квітня 2017 року: № 4311-П17, № 4312-П17, № 4313-П17, № 4314-П17, від 14 квітня 2017 року: № 4395-П17, № 4396-П17, № 4397-П17, № 4398-П17, № 4399-П17, № 4400-П17, № 4401-П17, від 20 квітня 2017 року: № 4594-П17, № 4595-П17.
Тобто під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 травня 2017 року позивач не здійснював сплату 62025,20 грн згідно із декларацією від 20 квітня 2017 року № 9070696668.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2020 року №0000094503 про застосування штрафу за порушення позивачем термінів сплати самостійно задекларованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2017 року.
Частинами першою-другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2020 року № 0000094503 та № 0000084503.
Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ "Укрнафта" про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.
У касаційній скарзі відповідач як на підставу для скасування рішень судів посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій приймаючи оскаржувані рішення не врахували правову позицію викладену Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року (справа №808/2290/17), від 5 червня 2018 року (справа №821/1750/17) та від 17 квітня 2018 року (справа №2а/0570/4025/12), які на думку контролюючого органу, ухвалені у подібних правовідносинах. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає такі посилання безпідставними, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Під час розгляду справи, судом встановлено, що обставини справ №808/2290/17, №821/1750/17, №2а/0570/4025/12, та справи, що розглядається є відмінними.
Загалом обґрунтування касаційної скарги зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухваленого судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх