26 липня 2022 року
м. Київ
справа № 826/7802/17
адміністративне провадження № К/9901/50744/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за адміністративним позовом Державного підприємства «НАШ ДІМ» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державного підприємства «НАШ ДІМ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2018 (суддя - Вєкуа Н.Г.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Кузьмишина О.М., Твердохліб В.А.) у справі №826/7802/17.
встановив:
Державне підприємство «НАШ ДІМ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-878-17 від 12.04.2017.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Державне підприємство «НАШ ДІМ» оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх доводів Державне підприємство «НАШ ДІМ», посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 щодо порядку прийняття та надіслання податкової вимоги, що свідчить про протиправність та наявність підстав для скасування. При цьому зазначає, що недоїмка зі сплати єдиного внеску виникла 20.12.2016 і нарахована за листопад 2016 року, тоді як вимога сформована 12.04.2017, а надіслана лише 21.04.2017.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2017 №Ю-878-17, якою визначено, що станом на 31.03.2017 заборгованість недоїмки зі сплати єдиного внеску Державного підприємства «НАШ ДІМ» становить 45 663, 18 грн.
Скориставшись правом на адміністративне оскарження вказаної вимоги, позивачем подано відповідну скаргу, за результатом розгляду якої Державною фіскальною службою України прийнято рішення про залишення скарги без задоволення, а вимоги від 12.04.2017 №Ю-878-17 ГУ ДФС в м. Києві без змін.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно підпункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною третьою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 7 частини першої статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
За змістом положень статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Судами встановлено, що станом на 31.03.2017 за Державним підприємством «НАШ ДІМ» обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 45663,18 грн. При цьому, розмір зазначеної в оскаржуваній вимозі недоїмки позивачем у межах даної справи не заперечувався.
Приймаючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія судів апеляційної інстанції, виходив з того, що факт наявності заборгованості недоїмки зі сплати єдиного внеску підтверджується матеріалами справи та не заперечувався позивачем, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2017 №Ю-878-17 скасуванню не підлягає.
Проте, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення нарахування та сплати єдиного внеску, натомість судами не досліджено належним чином такі обставини, що свідчить про передчасність висновку про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій не встановлено всі фактичні обставини по справі, а саме: наявність або відсутність факту несвоєчасної сплати єдиного внеску. Зазначення судами, що факт несвоєчасної сплати не заперечується позивачем не є підставою для визнання такого факту встановленим, оскільки саме позивач ініціював позов та доводив суду про незаконність нарахування штрафних санкцій.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина четверта статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Як передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розрахунок фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Міністерством фінансів України наказом від 07.04.2016 № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 № 751/28881).
Пунктом 2 Розділу І цього Порядку визначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення (пункт 1 підрозділ 1 Розділ ІІ Порядку).
Суд визнає, що належними, допустимими, достатніми доказами несвоєчасної сплати Підприємством сум єдиного внеску у спірний період є дані інтегрованої картки платника, які внесені до неї контролюючим органом в результаті подання платником звітних документів та сплати єдиного внеску (за фактом надходження інформації органів Державної казначейської служби України про надходження сум єдиного внеску).
Всі фактичні обставини, викладені в описових частинах судових рішень, встановлені судами попередніх інстанцій без дослідження інтегрованої картки платника єдиного внеску.
Таким чином, Верховний Суд вважає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме: дослідження інтегрованої картки платника єдиного внеску, а також первинних документів щодо нарахування (звіти, розрахунки) та сплати (платіжні доручення) відповідних сум.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Державного підприємства «НАШ ДІМ» задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі №826/7802/17 скасувати.
Справу №826/7802/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова