26 липня 2022 року
м. Київ
справа № 810/3328/16
касаційне провадження № К/9901/39310/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 (суддя Панов Г.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (судді: Кузьмишина О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» (далі у тексті - Товариство, ТОВ «Вітаполіс») до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у Києво-Святошинському районі), Кабінету Міністрів України (далі у тексті - КМУ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерства фінансів України (далі у тексті - МФУ) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
13.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ у Києво-Святошинському районі безпідставно відмовлено Товариству у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість та додатків до неї за лютий 2016 року, яку позивач змушений був подати у паперовому вигляді.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2017, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями Товариство звернулось із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.07.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 26.07.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство як платник податків, в тому числі і податку на додану вартість, з 30.05.2006 перебуває на обліку у ДПІ.
12.03.2016 позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками № 2, 3, 4 та 5 до неї.
Водночас, разом із податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період лютий 2016 року (включно з додатками) відповідно до абзацу другого пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) шляхом направлення листа від 12.03.2016 № 12/03-3.
ДПІ у Києво-Святошинському районі листом від 12.03.2016 № 1924/10/10-13-11-02-10 «Про відмову у прийнятті податкової звітності» повідомила позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 12.03.2016 вважається не визнаною як податкова звітність у зв'язку з тим, що вона подана із порушенням вимог пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України.
Разом з цим, платнику податків Інспекцією роз'яснено, що договір про визнання електронних документів ТОВ «ВІТАПОЛІС» з ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 14.01.2016 реєстраційний номер № 9000569187 є діючим, дія договору не призупинялася, сертифікати дійсні до 10.01.2018. Відповідно до умов договору платник податків має можливість реєструвати податкові накладні та подавати податкову звітність засобами телекомунікаційного зв'язку.
Крім того, у зазначеному листі податковим органом запропоновано позивачу надати податкову декларацію з податку на додану вартість за відповідний період у спосіб, який передбачений чинним законодавством.
Відмовивши в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що подавши податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року у паперовій формі, Товариство порушило приписи п.49.4 статті 49 Податкового Кодексу України, яким передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Пунктом 49.4 статті 49 Податкового Кодексу України обумовлено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті, тобто, особисто платником податків або уповноваженою на це особою або надісланням поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
Згідно із підпунктом 49.8. статті 49 Податкового Кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
При цьому, згідно з підпунктом 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею забороняється.
Верховним Судом зроблено висновок щодо застосування положень статей 48,49 Податкового Кодексу України, відповідно до якого недодержання платником податків приписів пункту 49.4. статті 49 Податкового Кодексу України щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі та надання такої звітності у паперовій формі, само по собі, не є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, при умові наявності у поданих документах реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.
Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №810/1570/16.
Суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули та не з'ясували, чи було подано Товариством податкову звітність з відображенням у ній реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового Кодексу України, чи відповідають дії ДПІ щодо відмови у прийнятті податкової звітності Товариства вимогам пункту 49.8 Податкового Кодексу України, отже, судами зроблено передчасний висновок про безпідставність адміністративного позову, не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.
Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк