27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 420/23715/21
адміністративне провадження № К/990/18492/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року в справі № 420/23715/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №147 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;
визнати протиправним та скасувати наказ керівника Одеської обласної прокуратури №2329к від 20 жовтня 2021 року, яким звільнено її з посади прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 29 жовтня 2021 року;
поновити її на посаді прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області та органах прокуратури з 30 жовтня 2021 року;
стягнути з Одеської обласної прокуратури на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 жовтня 2021 року по день постановлення судом рішення у справі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року позов задоволено;
визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №147 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації», прийняте стосовно ОСОБА_1 ;
визнано протиправним та скасовано наказ керівника Одеської обласної прокуратури №2329к від 20 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 29 жовтня 2021 року;
поновлено ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури на посаді прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області та органах прокуратури з 29 жовтня 2021 року;
стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29 жовтня 2021 року по 24 лютого 2022 року у розмірі 30000,21 грн без обов'язкових відрахувань.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року змінено, а саме: абзаци п'ятий та шостий резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: «Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2021 року по 24 лютого 2022 рік у розмірі 27 931,23 грн без обов'язкових відрахувань. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури на посаді прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури та в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць за період з 30 жовтня 2021 року по 30 листопада 2021 рік включно за 22 робочих дня в сумі 7586,26 грн без обов'язкових відрахувань». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі Одеська обласна прокуратура вказує на наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій позицій Верховного Суду стосовно проходження процедури атестації прокурорами відповідно до положень Закону №113-ІХ та Порядку проходження прокурорами атестації, викладених у постановах: від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а, 160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справах №140/3790/19, № 160/6596/20, 280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справах № 640/1218/21, №440/2682/20.
Також скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій позицій, викладених у постановах Верховного Суду у справі № 280/25298/19 та аналогічній справі № 420/4196/20, а також в інших справах з подібними правовідносинами стосовно проходження прокурорами другого етапу атестації, зокрема від 29 вересня 2021 року у справі № 440/2682/20.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України позивач процитував уривки з вказаних постанов Верховного Суду, не вказавши яку саме норму права судом апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами;
2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;
3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду;
4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.
Отже, лише посилання на уривки в постанов Верховного Суду не є належним правовим обґрунтуванням наявності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, представник відповідача посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що на цей час відсутні позиції Верховного Суду у справах такої категорії з урахуванням обставин наявності процедурного рішення кадрової комісії про задоволення заяви позивача щодо призначення нової дати для повторного проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та в подальшому прийнятого кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за результатом складання зазначеного іспиту.
Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на обставини конкретної справи, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проте, всупереч зазначених вимог, заявником не сформовано чіткого переліку норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, не указано у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, що унеможливлює відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Таким чином, у поданій касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підстави відкриття касаційного провадження, однак належним чином не обґрунтовує жодного з них.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Крім того, ухвалою від 11 липня 2022 року Верховний Суд вже повертав касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року в справі №420/23715/21, у зв'язку з відсутністю підстав касаційного оскарження.
Подана повторно касаційна скарга є ідентичною щодо посилань на підстави касаційного оскарження тій, що вже була повернута Верховним Судом ухвалою від 11 липня 2022 року.
Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року в справі № 420/23715/21 повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак