26 липня 2022 року
м. Київ
справа № 280/4842/21
адміністративне провадження № К/990/18809/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №280/4842/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових консультацій,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова служба України вдруге 18.07.2022 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №280/4842/21, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в повному обсязі.
Водночас, у поданій відповідачем касаційній скарзі наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що Державна податкова служба України вже зверталась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 20.06.2022 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у відповідності до положень частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, у своєму рішенні Верховний Суд роз'яснив вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, зокрема й на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Під час перевірки вдруге поданої відповідачем касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що контролюючий орган, як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, посилається на положення пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вказує про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права та стверджує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Зокрема, обґрунтовуючи означену підставу касаційного оскарження, відповідач наводить мотиви незгоди із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій здійсненими по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи, вказуючи, що проблематикою даного питання є те, що суди попередніх інстанцій, скасовуючи індивідуальні податкові консультацій, не врахували повноту та чіткість відповідей на поставлені питання, посилається на неправильне застосуванням судами норм права та стверджує про наявність правових підстав для відступлення від правових висновків щодо застосування норм права викладених в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/14131/16.
Натомість, цитуючи норму частини четвертої статті 328 КАС України з окремим виділенням пункту 2, який визначає підставу для касаційного оскарження саме відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, скаржник не зазначає обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених КАС України при оскарженні судових рішень на цій підставі, а саме не вказує від якого саме висновку Верховного Суду застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні слід відступити, не вказує конкретну норму права, від висновку щодо застосування якої слід відступити, не зазначає обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду та чому, на переконання скаржника, норми права застосовано неправильно. Також відповідач у поданій ним скарзі не вказує, який висновок Державна податкова служба України вважає правильним.
Верховний Суд у повторно звертає увагу скаржника, що системний аналіз статей 328 і 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У випадку посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити та вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу.
Відкриття касаційного провадження на цій підставі можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Фактично обґрунтування формально зазначеної підстави для касаційного оскарження судових рішень (пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України) зводяться до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами, цитування встановлених порушень та положень податкового законодавства з абстрактним зазначенням, що судами рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Крім того, посилання відповідача у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/14131/16 від якої, як вказує скаржник, необхідно відступити, суд касаційної інстанції вважає неприйнятним, оскільки, що жодного посилання на вказану постанову Третій апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні від 23.02.2022 не робив.
У цілому, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог позивача, опису встановлених судами у цій справі обставин та переоцінки доказів, які наявні в матеріалах справи, що в силу вимог статті 341 КАС України не входить до повноважень Верховного Суду.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової служби України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2021 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №280/4842/21.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №280/4842/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових консультацій повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер