Справа № 640/18243/21 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
26 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним і скасувати Розпорядження Центрального управління Служби безпеки України від 05.05.2021 №98д про скасування допуску до державної таємниці за формою 2 керівнику Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_1 .
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказала на протиправні дії відповідача під час прийняття оскаржуваного розпорядження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" листопада 2021 р. у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, встановивши факт неналежного виконання позивачем обов'язків щодо збереження державної таємниці, з огляду на обсяг його компетенції у сфері цих правовідносин, мав правові підстави для того, щоб скасувати допуск до державної таємниці.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не враховав того факту, що в порушення п. 81 Порядку від 18.12.2013 №939 до Чернівецької обласної прокуратури не надіслано повідомлення із зазначенням конкретних причин і підстав для скасування доступу до державної таємниці.
Крім того, в супереч вимогам п. 80 Порядку скасування позивачу допуску до державної таємниці здійснено заступником Голови СБУ.
Також скаржник зазначив, що скасування допуску до державної таємниці здійснюється органом СБУ за місцем провадженням громадянином діяльності, пов'язаної з державною таємницею (п. 80 Порядку). Таким місцем провадження діяльності є Чернівецька область, а тому розпорядження про скасування допуску до державної таємниці мало бути скасовано Управлінням СБУ у Чернівецькій області, а не Центральним управлінням СБУ. Отже, рішення прийнято не уповноваженою особою.
Серед вказаного скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що в акті перевірки стану охорони державної таємниці у Чернівецькій обласній прокуратурі від 08.04.2021 № 26/5/102570 ДСК факти перевірки не відповідають дійсності. Так, висновки перевіряючих про створення загрози витоку секретної інформації є безпідставними, адже випадки загрози витоку інформації, що становить державну таємницю виникли не з вини позивача, оскільки юридично значимі дії щодо можливого витоку інформації вчинені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а сам факт перебування секретної інформації на комп'ютері не є і не міг створити передумови до розголошення чи витоку інформації.
Крім того, керівництву прокуратури зобов'язано у найкоротший строк (до 17.05.2021) вжити заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці, однак, вже 30.04.2021 скасовано допуск до державної таємниці.
Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки тому факту, що акт складено та підписано не уповноваженою на те особою, з порушенням п.757 Порядку. Разом з тим, Акт перевірки стану охорони державної таємниці у Чернівецькій обласній прокуратурі від 08.04.2021 №26/5/1-2570ДСК був підписаний виконувачем обов'язків керівника прокуратури Чорнеєм В.С., який не мав таких повноважень, оскільки станом на 08.04.2021 повноваження керівника Чернівецької обласної прокуратури виконувались позивачем.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Наказом Офісу Генерального прокурора Венедиктової І. №266к від 10.09.2020 ОСОБА_1 призначена на посаду керівника Чернівецької обласної прокуратури строком на п'ять років з 11.09.2020 в порядку переведення з посади прокурора відділу роботи з кадрами управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора.
У період з 29.03.2021 по 02.04.2021 Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України проведена комплексна перевірка стану охорони державної таємниці у Чернівецькій обласній прокуратурі.
08.04.2021 Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України складено акт перевірки стану охорони державної таємниці у Чернівецькій області №26/5/1-2570 ДСК.
За висновками комісії за результатами перевірки у Чернівецькій обласній прокуратурі відсутні умови для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, не дотримано передбачених законодавством вимог режиму секретності під час проведення секретних робіт і здійснення заходів, пов'язаних із використанням секретної інформації.
Вказані висновки обумовлені виявленими під час перевірки численними порушеннями, що створюють загрозу витоку секретної інформації.
З цих підстав керівництво прокуратури зобов'язано у найкоротший строк (до 17.05.2021) вжити заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці.
Згідно з висновком від 30.04.2021 про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, затвердженим заступником Голови Служби безпеки України полковником Володимиром Горбенком, позивачем не було вжито заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці, не забезпечено контроль за охороною державної таємниці у Чернівецькій обласній прокуратурі, тобто не виконано обов'язки щодо збереження державної таємниці, яка їй довірена.
Витягом з розпорядження Центрального управління Служби безпеки України від 05.05.2021 №98д ОСОБА_1 скасовано допуску до державної таємниці відповідно до статей 23 і 26 Закону України «Про державну таємницю» та пункту 80 Порядку організації та забезпечення режиму секретності державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 18.12.2013 №939.
Не погодившись з розпорядження Центрального управління Служби безпеки України від 05.05.2021 №98д, позивач звернулась до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України «Про державну таємницю», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та «Порядком організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 (далі - Порядок № 939).
Стаття 1 Закону України «Про державну таємницю» зазначає, що допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;
доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень;
охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.
Стаття 3 Закону України «Про державну таємницю» регламентує, що дія цього Закону поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об'єднання громадян (далі - державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації), що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці.
Передані Україні відомості, що становлять таємницю іноземної держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку, передбаченому цим Законом. У разі, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, установлено інші, ніж передбачені цим Законом, правила охорони таємниці іноземної держави чи міжнародної організації, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Статтями 5, 37 Закону України «Про державну таємницю» встановлено, що спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України. Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв'язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці.
Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв'язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов'язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності.
Пунктом 3 Порядку №939 передбачено, що керівник підприємства, установи, організації зобов'язаний бути обізнаним з вимогами законодавства у сфері державної таємниці, із станом справ у структурних підрозділах, своєчасно вживати заходів для забезпечення режиму секретності, здійснювати постійний контроль за охороною державної таємниці на підприємстві, в установі, організації.
Статтею 21 Закону України «Про державну таємницю» встановлено, що в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації. Основними завданнями РСО є:
а) недопущення необґрунтованого допуску та доступу осіб до секретної інформації; б) своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що забезпечують охорону державної таємниці; в) запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами, іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуску та доступу до неї; г) виявлення та закриття каналів просочення секретної інформації в процесі діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації; д) забезпечення запровадження заходів режиму секретності під час виконання всіх видів робіт, пов'язаних з державною таємницею, та під час здійснення зовнішніх відносин; є) організація та ведення секретного діловодства;" є) здійснення контролю за станом режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованих їм об'єктах.
З матеріалів справи вбачається, що обов'язки щодо збереження та охорони державної таємниці в Чернівецькій обласній прокуратурі покладено на її керівника - ОСОБА_1 .
Актом перевірки стану охорони державної таємниці у Чернівецькій області від 08.04.2020 №26/5/1-2570 ДСК встановлено порушення, що створюють загрозу витоку секретної інформації.
Тобто, актом перевірки встановлено, що внаслідок неналежного виконання позивачем функціональних обов'язків, як особою, яка зобов'язана контролювати виконання функцій, покладених на РСО, були допущені порушення вимог режиму секретності, що призвели до створення загроз витоку таємної інформації.
Отже, за висновками акту перевірки, позивачем допущенні порушення зобов'язання щодо неухильного виконання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці, що визначені ст. 28 Закону України "Про державну таємницю", які позивач взяв на себе під час оформлення допуску до державної таємниці.
Статтею 28 Закону України "Про державну таємницю" встановлено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний: не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків; не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом; не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України; виконувати вимоги режиму секретності; повідомляти посадових осіб, які надали йому допуск до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також про свій виїзд з України; додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.
Отже, неналежне виконання обов'язків з організації режиму секретності, покладених на РСО, та порушення зобов'язання взятого громадянином у зв'язку з допуском до держаної таємниці є взаємозалежним і свідчать про порушення громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці.
Частини 5, 7, 8, 9 ст. 26 Закону України «Про державну таємницю» зазначають, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Частиною 2 статті 23 Закону України "Про державну таємницю" встановлено, що допуск до державної таємниці не надається в разі невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Тож, порушення вимог режиму секретності, невиконання обов'язків щодо збереження державної таємниці та невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці є підставою для скасування допуску до державної таємниці.
Порядок застосування вказаних приписів відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені в постановах від 23.12.2020 у справі № 420/7243/19, від 23.04.2020 у справі № 814/2850/17, згідно яких невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо збереження державної таємниці повинно мати наслідки, у першу чергу, вирішення питання про скасування особі, яка допустила такі дії чи бездіяльність, раніше наданого допуску до державної таємниці, та лише в другу чергу в залежності від тяжкості вчиненого - вирішення питання щодо притягнення до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності зазначеної особи.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 20.05.2021 по справі №460/3753/19 наголосив, що у випадку з позивачем вжиття організаційних заходів для забезпечення охорони державної таємниці (в межах, зокрема, державної установи) та дотримання режиму секретності перебувають у взаємозалежному прямому зв'язку, адже він як керівник зобов'язаний виконувати і те, і інше. За відсутності у військовій частині належних умов, організаційних заходів тощо, які є необхідними для забезпеченням охорони державної таємниці (постійний контроль за яким повинен здійснювати керівник відповідного органу) безальтернативно свідчить про відсутність належного виконання/дотримання вимог режиму секретності при роботі з документами з грифом секретності в той час як дотримання таких вимог є умовою/способом забезпечення збереження державної таємниці.
Отже, доводи скаржника про безпідставність висновків перевірки щодо створення загрози витоку секретної інформації є необґрунтованими.
Також колегія суддів зазначає, що з огляду на займану позивачем посаду, а також покладені на неї обов'язки з охорони державної таємниці в Чернівецькій обласній прокуратурі, неприйнятними також є доводи позивача про те, що випадки загрози витоку інформації, що становить державну таємницю, виникли не з її вини, з тих підстав, що юридично значимі дії щодо можливого витоку інформації вчинені її підлеглими, оскільки РСО Прокуратури підпорядковується ОСОБА_1 як керівнику установи, який зобов'язаний організовувати та контролювати його діяльність (п.35 Порядку).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, встановивши факт неналежного виконання позивачем обов'язків щодо збереження державної таємниці, з огляду на обсяг його компетенції у сфері цих правовідносин, мав достатні правові підстави для того, щоб скасувати допуск до державної таємниці.
Доводи скаржника, про те, що акт перевірки підписаний виконувачем обов'язків керівника прокуратури Чорнеєм В.С., який не мав таких повноважень, оскільки станом на 08.04.2021 повноваження керівника Чернівецької обласної прокуратури виконувались позивачем є безпідставними, з огляду на таке.
Акт перевірки стану охорони державної таємниці у Прокуратурі 08.04.2021 був затверджений заступником Голови СБУ у м. Києві та цього ж числа відправлений (лист від 08.04.2021 №26/5/1 -2605дск) до УСБУ в Чернівецькій області (зареєстровано УСБУ в Чернівецькій області за №1682дск) для ознайомлення керівника та співробітників РСО Прокуратури.
На підставі п. 757 Порядку 19.04.2021 УСБУ в Чернівецькій області з актом перевірки ознайомлено першого заступника керівника Прокуратури Чорнея В.С. (оскільки наказом Генерального прокурора від 16.04.2021 №4 на нього покладено обов'язки керівника Прокуратури, а також цим наказом відсторонено ОСОБА_1 від посади керівника Прокуратури), начальника та співробітників РСО, які на момент ознайомлення не мали та не висловили зауважень як до роботи комісії, так і до змісту вказаного документу.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" листопада 2021 р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2022 року.
Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків