25 липня 2022 року Чернігів Справа № 620/3495/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомКомунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради
доУправління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області
провизнання протиправною та скасування вимоги,
Комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради (далі - позивач, КП «Прилукитепловодопостачання») звернулося до суду з позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області (далі - відповідач, Управління Держаудитслужби) про визнання протиправною та скасування пунктів 2-7 Вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 11.02.2022 № 262507-14/614-2022.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані пункти Вимоги є необґрунтованими, не підтверджені документально, що є підставою для їх скасування. Так, пункт 2 Вимоги є необґрунтованим, оскільки сума дебіторської заборгованості в розмірі 4 029 952,70 грн не списана на витрати, а тому підприємством жодним чином не понесено втрат та відсутній факт недоотримання доходів, оскільки вони нараховані в обліку, одночасно з відображенням дебіторської заборгованості. Щодо пункту 3 Вимоги позивач зазначає, що твердження про створення передумов і ризиків щодо невідповід ного та незаконного поводження із земельними ділянками, маніпуляцій щодо їх вилу чення іншими землекористувачами або органами місцевого самоврядування, самозахоплення, що може призвести до втрат активів на загальну суму 9931200,00 грн, не відповідає дійсності та нормам законодавства, є суб'єктивною думкою групи ревізорів. Також позивач не погоджується з пунктом 4 Вимоги, з огляду на те, що в акті ревізії зазначено, що в ході здійснення ревізії проведено вибіркову інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей по матеріально-відповідальних особах станом на 01.12.2021 року, за результатами якої розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю матеріальних цінностей не встановлено. Висновок аудиторів по розкомплектованості автономної газової котельні Р=750 Квт (ТМ-700) вартістю 145 291,25 грн, яка обліковується як незавершені капітальні інвестиції у виготовлення основних засобів є необ'єктивним та не узгоджується з нормами законодавства. Також, ревізорами в акті ревізії не встановлено якого саме обладнання не вистачає, його вартість та перелік наявного обладнання та його вартість, а також залишкову вартість котельні. Сума вказана ревізорами в акті ревізії та вимозі у розмірі 145 291,25 грн є залишковою вартістю котельні з наявним у ній обладнанням, яка наявна на підприємстві. Пункт 5 Вимоги підлягає скасуванню, оскільки головним бухгалтером забезпечено ведення бухгалтерського обліку підприємства відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, в акті ревізії (сторінка 34) вказано, що в ході ревізії Підприємством в грудні 2021 року відображено по бухгалтерському обліку зазначені акти здачі - прийняття послуг ТОВ «Кварц» на загальну суму 127 000,00 грн, що свідчить про усунення порушення під час перевірки та необґрунтованого включено його до вимоги. Із пунктом 6 Вимоги позивач не погоджується, оскільки твердження щодо завищення собівартості основних видів діяльності та заниження вартості основних засобів на загальну суму 172476,89 грн не відповідає дійсності, документально не підтверджено та є необґрунтованим. Щодо забезпечення відшкодування зайво сплачених коштів за придбане дизельне поливо ENERGY, про що йдеться у пункті 7 Вимоги, позивач зазначає, що за результатами проведеної спрощеної процедури закупівлі UA-2020-10-01-004944-а, між переможцем ТОВ «Лівайн торг» та замовником, КП «Прилукитепловодопостачання» був укладений договір про закупівлю товарів № 141/164/т від 23.10.2020. Згідно з п. 11.6 цього договору передбачено можливість внесення змін до істотних умов договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни та-кого товару на ринку. Таким чином, можливість збільшення ціни за одиницю товару, у разі коливання ціни такого товару на ринку, є законним способом внесення змін до договору про закупівлю товарів № 141/164/т від 23.10.2020.
У відзиві відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку, або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. У такому випадку вимога органу державного фінансового контролю стає підставою для вчинення подальших дій, які безпосередньо впливають на права та законні інтереси підконтрольної установи. При цьому законність вимоги поряд із іншими діями стає предметом іншої судової справи. Відтак, вимога органу державного фінансового контролю в частині визначення характеру та обсягу збитків, як акт індивідуальної дії, вичерпала себе в момент її направлення підконтрольній установі, та самостійно не змінює обсяги прав та обов'язків позивача. У позовній заяві позивач не довів невідповідність оскаржуваної Вимоги критеріям, які ставляться до її форми та змісту, як і не зазначав взагалі, в якій частині вимога контролюючого органу викликає незрозумілість щодо її виконання. Щодо законності пункту 2 Вимоги зазначає, що внаслідок спливу строку позовної давності, визначеної ст. 257 Цивільного кодексу України, позивач втратив право на відшкодування боржниками заборгованості в разі звернення Позивача до суду для захисту своїх інтересів щодо стягнення заборгованості з боржників. Як наслідок втрата боржників у зобов'язаннях, тобто пропусків позовної давності, фактично призвело до втрати активів Позивачем в сумі 4 029 952,7 гривень. Отже, внаслідок зазначеного Позивач надав комунальні послуги, за які не сплачено споживачами та утворено прострочену дебіторську заборгованість, строк позовної давності якої минув, що призвело до недоотримання доходів в загальній сумі 4 029 952,7 грн, чим порушено частину другу ст.193 Господарського кодексу України та частину першу ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Законність пункту 3 Вимоги відповідач підтверджує тим, що в ході ревізії було встановлено, що на 5 земельних ділянок позивачем не оформлені правовстановлюючі документи. Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є недотриманням земельного законодавства (ст. 125 та ст. 211 Земельного кодексу України). Відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів створює передумови і ризики щодо невідповідного та незаконного поводження із земельними ділянками, маніпуляцій щодо їх вилучення іншими землекористувачами або органами місцевого самоврядування, самозахоплення і може призвести до втрат активів. Законність пункту 4 вимоги підтверджується тим, що в ході проведення ревізії працівниками Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області проведено фактичний огляд автоматичної газової котельні та встановлено в наявності корпус без внутрішнього комплектування, що свідчить про розкомплектованість (псування) та унеможливлює її подальше використання. На час проведення ревізії підстав щодо причин розукомплектування (псування) Підприємством не надано, внаслідок чого Позивачу нанесені втрати (збитки) в сумі 145 291,25 грн та не зараховані на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб, що є порушенням ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абз. 5 п. 4 Розділу IV Положення № 879. Щодо пункту 5 Вимоги відповідач зазначив, що в порушення частини першої ст. 3, частини першої та п'ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в недотримання принципу бухгалтерського обліку повне висвітлення, визначеного ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», КП «Прилукитепловодопостачання» відображено в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності станом на 30.06.2021 дебіторську заборгованість в завищених розмірах на 127 000,00 грн по розрахунках із ТОВ «Кварц», що призвело до її завищення на відповідну суму. Відповідач зазначає щодо правомірності пункту 6 Вимоги, позаяк підприємством віднесено до собівартості основних видів діяльності загальновиробничі витрати, які були понесені по капітальному ремонту основних засобів на загальну суму 172476,89 грн, в т.ч. за 2 півріччя 2019 - 100015,74 грн, за 2020 рік - 63655,08 грн, за 1 півріччя 2021 року - 8806,07 грн, що не відповідає п. 7.3 та п. 7.9 наказів «Про облікову політику Підприємства» № 1 від 02.01.2020, № 1 від 04.01.2021, чим порушено п. 2, п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Внаслідок вищеописаного порушення завищено собівартість основних видів діяльності та занижено вартість основних засобів на загальну суму 172 476,89 гривень. Щодо пункту 7 Вимоги відповідач зазначає, що висновок не дає інформацію, саме, щодо коливання цін, так як відображає ринкову вартість тільки на одну дату - 20.10.2020, тобто не є підтвердженням коливання цін та не є належним обґрунтуванням збільшення ціни на дизпаливо Enerqy при укладанні додаткової угоди з ТОВ «Лівайн торг» від 23.10.2020 № 1. Враховуючи безпідставне збільшення ціни згідно додаткової угоди № 1 від 23.10.2020 до 20,50 грн за 1 л, збільшення ціни до 21,50 грн відбулось з порушенням пункту 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (чинного на дату укладання договору), а саме: збільшення ціни Дизпалива Enerqy з 19,50 грн до 21,50 грн складає 10,26 %, що перевищує 10%, які передбачені пунктом 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (чинного на дату складання договору). З огляду на недоведеність позовних вимог, Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити у їх задоволенні повністю.
Ухвалою суду від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Управлінням Держаудитслужби у період з 18.10.2021 по 30.12.2021 проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності та окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради за період з 01.07.2019 по 30.06.2021 та за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої 06.01.2022 складено Акт № 07-30/01 (далі - Акт ревізії, а.с. 21-56), в якому, з-поміж іншого, відображено встановлені ревізією порушення.
19.01.2022 КП «Прилукитепловодопостачання» відповідачу направлено Заперечення до Акту ревізії (а.с. 57-84).
10.02.2022 Управлінням Держаудитслужби позивачу направлено висновки на заперечення, із змісту яких вбачається, що Заперечення не прийняті в цілому, оскільки, як вважає відповідач, вони не спростовують фактів виявлених ревізією порушень законодавства (а.с. 85-108).
11.02.2022 Управлінням Держаудислужби було сформовано та скеровано позивачу Вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства № 262507-14/614-2022 (далі - Вимога, а.с. 17-19), в якій зазначено, що під час ревізії встановлено порушення законодавства, які не усунуті в ході ревізії та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області вимагає:
1) розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників КП «Прилукитепловодопостачання», винних у допущених порушеннях;
2) забезпечити ведення претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості за надані Підприємством комунальні послуги, за які не сплачено споживачами. У випадку неможливості її проведення, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) у порядок та спосіб визначений законодавством;
3) забезпечити оформлення по 5 земельним ділянкам правоустановчих документів та відобразити в бухгалтерському обліку з урахуванням Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.12.2015 № 1219;
4) вжити заходи щодо укомплектованості автономної газової котельні р=750 Квт (ТМ-700). У випадку неможливості проведення укомплектування, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) у порядок та спосіб визначений законодавством;
5) провести взаємозвірку з контрагентом із ТОВ «Кварц» з врахуванням актів здачі-прийняття послуг ТОВ «Кварц», які підписані представниками Підприємства в квітні-червні 2021 року та відобразити їх у бухгалтерському обліку;
6) провести коригування витрат виробництва та вартості основних засобів на суму загальновиробничих витрат, які були понесені по капітальному ремонту основних засобів у порядку та у спосіб визначений законодавством;
7) забезпечити відшкодування зайво сплачених коштів за придбане дизельне паливо ENERGY. У випадку неможливості відшкодування, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) у порядок та спосіб визначений законодавством.
Також у Вимозі зазначено, що вичерпну інформацію про вжиті заходи щодо усунення порушень та недопущення їх в подальшому, разом із належним чином завіреними копіями підтверджуючих документів, копії розпорядчих документів, прийнятих за результатами ревізії Виконавчому комітету необхідно надати до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області до 10.05.2022.
Не погодившись із вказаною Вимогою позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939).
Відповідно до частини 1 статті 1 вказаного Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба).
Пунктом 7 Положення № 43 визначено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов'язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень (підпункт 4 пункту 4 Положення № 43).
Уживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь (підпункт 9 пункту 4 Положення № 43).
Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункти 16, 23 пункту 6 Положення № 43).
В частинах 1, 2 статті 2 Закону № 2939 закріплено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 2939 інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
За змістом частини 1 статті 10 Закону № 2939 органу державного фінансового контролю, зокрема, надається право: 1) перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); 7) пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; 13) при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку; 15) порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.
Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються (частина 2 статті 15 Закону № 2939).
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи) визначає Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі - Порядок № 550).
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
В абз. 5, 6 пункту 3 Порядку № 550 закріплено, що об'єкт контролю - підконтрольна установа, інший суб'єкт господарювання, включаючи його структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, щодо якого орган державного фінансового контролю має повноваження та підстави для проведення ревізії відповідно до законодавства.
Орган державного фінансового контролю - Держаудитслужба, її міжрегіональні територіальні органи.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 550 планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону 2939-12 та цього Порядку.
В абз. 7 пункту 3 Порядку № 550 передбачено, що планова виїзна ревізія - ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані проведення заходів державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої підконтрольної установи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться ревізія, не частіше ніж один раз на календарний рік.
Аналогічна правова норма закріплена в частині 1 статті 11 Закону № 2939.
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону № 2939 планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.
У пункті 8 Порядку № 550 визначено, що орган державного фінансового контролю, що проводить планову виїзну ревізію, повідомляє об'єкту контролю одним із способів, визначених у пункті 39 цього Порядку, про дати її початку та закінчення. Планова виїзна ревізія розпочинається не раніше ніж через 10 календарних днів після надіслання об'єкту контролю повідомлення.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 10 Закону № 2939 органу державного фінансового контролю надається право одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю.
Згідно з абз. 1 пункту 9 Порядку № 550 склад, кількість посадових осіб органу державного фінансового контролю та строки проведення ревізії визначаються органом державного фінансового контролю з урахуванням обсягу передбачених програмою ревізії питань та в межах визначеної її тривалості (30 робочих днів для планової та 15 - для позапланової).
Подібна правова норма закріплена і в частині 10 Закону № 2939 та передбачає, що тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів.
Пунктом 22 передбачено, що планова виїзна ревізія може бути зупинена у разі необхідності проведення зустрічних звірок, без завершення яких неможливе якісне проведення ревізії, термінового виконання інших завдань відповідно до повноважень, передбачених Законом, а також у разі обґрунтованого звернення об'єкта контролю за погодженням з керівником органу державного фінансового контролю. При цьому ревізія повинна бути закінчена протягом 60 робочих днів.
Рішення про зупинення та поновлення планової виїзної ревізії приймає керівник органу державного фінансового контролю за письмовим поданням посадової особи органу державного фінансового контролю, що проводить ревізію.
У разі зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні орган державного фінансового контролю надсилає об'єкту контролю та органу, який ініціював проведення ревізії, письмове повідомлення про дату зупинення ревізії.
Поновлення проведення ревізії можливе одразу після повідомлення про це об'єкта контролю. Повідомлення здійснюється одним із способів, визначених у пункті 39 цього Порядку.
Строк, на який зупинено ревізію, не включається до тривалості її проведення.
Результати ревізії оформляються актом (абз. 1 пункту 35 Порядку № 550). Акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта (абз. 2 пункту 3 Порядку № 550).
Відповідно до пункту 39 після складення акта ревізії посадова особа органу державного фінансового контролю підписує всі його примірники та забезпечує реєстрацію в журналі реєстрації актів ревізій, форма якого визначається Держаудитслужбою.
Перший і третій примірники акта ревізії надаються для ознайомлення і підписання об'єкту контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після закінчення ревізії одним із таких способів:
а) особисто під розписку керівнику або головному бухгалтеру об'єкта контролю;
б) через канцелярію (підрозділ з питань діловодства) з відміткою на примірнику акта органу державного фінансового контролю про дату реєстрації в журналі вхідної кореспонденції об'єкта контролю та підписом працівника канцелярії (загального відділу), який здійснив реєстрацію;
в) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням. При цьому на примірнику акта, що залишається в органі державного фінансового контролю, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів ревізії.
Надаючи оцінку своєчасності інформування позивача про проведення ревізії, суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б підтверджували дату відправлення повідомлень про проведення ревізії на адресу позивача відповідачем до суду не надано, що виключає можливість суду констатувати, що про проведення ревізії та про поновлення строку її проведення позивач був повідомлений у строки, передбачені положеннями Порядку № 550.
Разом з тим, суд зауважує, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
З огляду на викладене вище, суд звертає увагу, що позивач не звертає увагу на наявність/відсутність порушень суб'єктом владних повноважень процедури проведення ревізії, які б могли вплинути на її кінцевий результат. А отже, в даному випадку оскаржувана Вимога не може бути скасована з підстав недодержання процедури проведення ревізії.
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Держаудитслужби у період з 18.10.2021 по 30.12.2021 проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «Прилукитепловодопостачання» за період з 01.07.2019 по 30.06.2021 та за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої 06.01.2022 складено Акт ревізії, в якому, з-поміж іншого, відображено встановлені ревізією порушення.
Пунктами 45, 46 Порядку № 550 передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Відповідно до пунктів 49, 50 Порядку № 550 у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган державного фінансового контролю ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.
За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення:
притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю;
порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства;
звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;
застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Згідно з пунктом 52 Порядку № 550 органи державного фінансового контролю здійснюють контроль за усуненням об'єктами контролю порушень законодавства за результатами аналізу їх зворотного інформування про вжиті заходи, а також під час наступних ревізій цих об'єктів контролю, систематично вивчають матеріали ревізій і на підставі їх узагальнення вносять відповідним органам державної влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо перегляду нормативно-правових актів, усунення причин і умов, що сприяли порушенням законодавства.
Зважаючи на Акт ревізії, посадовими особами відповідача 11.02.2022 сформовано та скеровано позивачу Вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства № 262507-14/614-2022.
Суд зауважує, що предметом розгляду у цій справі є правомірність сформованої та скерованої для виконання позивачу Вимоги Управління Держаудитслужи.
Дослідивши зміст оскаржуваної Вимоги судом встановлено, що, з-поміж іншого, вона містить положення, які констатують виявлені контролюючим органом порушення із зазначенням, в тому числі, сум завданої матеріальної шкоди (збитків), обрахованих у гривнях. Також зазначена Вимога містить власне 7 вимог до позивача. Крім того, у Вимозі міститься зазначення про те, що у разі не усунення виявлених порушень законодавства, контролюючий орган має право звернутись до суду.
Вказане положення узгоджується з правовими нормами, закріпленими у пункті 10 частини 1 статті 10 Закону № 2939, а саме органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Крім того, аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об'єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об'єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Суд зауважує, що про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом прийняття такої вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об'єктів, яка є обов'язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і на підставі якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Відтак, пункти (частини) вимоги, які не вказують на стягнення збитків, можуть бути перевірені судом у справі за відповідним позовом підконтрольної установи з їх оскарження. Проте, пункти (частини) вимоги, які вказують на стягнення збитків мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Подібні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 та у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 1440/1820/18, від 10.12.2019 у справі № 808/6509/13-а, від 23.12.2019 у справі № 815/4341/14, від 07.02.2020 у справі № 803/634/17, від 14.02.2020 у справі № 825/3661/15-а, від 28.02.2020 у справі № 808/4044/17, від 28.02.2020 у справі № 2040/6542/18, від 18.03.2020 у справі № 826/14169/17, від 18.03.2020 у справі № П/811/140/17, від 31.03.2020 у справі № 817/650/18, від 02.04.2020 у справі № 820/3534/16, від 16.11.2021 у справі № 160/9553/18.
Суд зазначає, що в оскаржуваній Вимозі відповідачем вказано на допущені позивачем порушення, які призвели до матеріальної шкоди (збитків), зазначені її розміри та висловлено вимоги усунути виявлені порушення, а саме: 7) забезпечити відшкодування зайво сплачених коштів (5 440,00 грн) за придбане дизельне паливо ENERGY. У випадку неможливості відшкодування, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) у порядок та спосіб визначений законодавством.
Зі змісту оскаржуваної Вимоги, у процитованій вище частині, вбачається, що її метою є спонукання позивача до добровільного відшкодування виявлених збитків у визначений строк.
Суд зазначає, що скасування оскаржуваної Вимоги в частині пункту 7, який за своїм змістом спрямований на відшкодування матеріальної шкоди (збитків), є неналежним способом захисту порушеного права, доводи щодо суті порушень не можуть бути перевірені в межах предмета доказування по цій справі, а тому заявлена позовна вимога у вказаній частині є передчасною.
З приводу пункту 2 оскаржуваної Вимоги, щодо забезпечення ведення претензійно- позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості за надані підприємством комунальні послуги, за які не сплачено споживачами, суд зазначає таке.
З акту ревізії вбачається, що не заперечується позивачем, в бухгалтерському обліку підприємства обліковується дебіторська заборгованість за надані Підприємством комунальні послуги на загальну суму 4 029 952,7 гривень. Утім, позивач в запереченнях на акт ревізії та в позові наполягає на тому, що вказана заборгованість взято станом на 01.07.2021 і включає суму заборгованості, яка рахується в межах трьох річного строку позовної давності в сумі 2294759,06 грн, тобто розмір заборгованості, за якою минув строк позовної давності становить 1735193,64 грн.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Своєю чергою, з акту ревізії не вбачається, що під час проведення перевірки було досліджено питання щодо переривання строку позовної давності.
Суд також погоджується із доводами позивача про те, що відповідно до частин 2 та 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Тобто, висновок ревізорів викладений в акті ревізії та вимозі щодо втрат підприємством коштів в загальній сумі 4 029 952,70 грн. є необґрунтованим, передчасним та не підтверджений належними розрахунками, оскільки заборгованість в розмірі 2 294 759,06 грн перебувала станом на 01.07.2021 в межах трьох річного строку позовної давності, що не заперечує відповідач у поданому відзиві, а в частині заборгованості в розмірі 1 735 193,64 грн підприємство не позбавлено можливості звернутися до суду з відповідними позовами про її стягнення.
Окрім того, згідно з наданим реєстром боржників (додаток до заперечень до акту ревізії) заборгованість деяких боржників було стягнуто в судовому порядку, що не було враховано під час розгляду заперечень підприємства Управлінням та включено загальну суму до оскаржуваної вимоги.
За вказаних обставин, суд доходить висновку про протиправність пункту 2 Вимоги та, як наслідок, його скасування.
В частині пункту 3 Вимоги, суд зазначає таке.
Так, означеним пунктом відповідач вимагає забезпечити оформлення по 5 земельним ділянкам правоустановчих документів та відобразити в бухгалтерському обліку з урахуванням Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.12.2015 №1219.
В ході проведення ревізії нематеріальних активів встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою відображається у бухгалтерському обліку Позивача як нематеріальний актив на рахунку 122 «Права користування майном».
Позивачем надано Державні акти на право постійного користування землею та Витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на 87 земельних загальною площею 28,4015 га.
Проте, відповідно до наданої до ревізії податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), сума земельного податку нараховувалась на 92 земельні ділянки загальною площею 29,827 га.
Отже, на 5 земельних ділянок на загальну площу 1,4255 га відсутні правовстановлюючі документи, а саме:
- земельна ділянка площею 0,4400 га нормативно-грошова оцінка в сумі 1 144 000,00 грн;
- земельна ділянка площею 0,2411 га нормативно-грошова оцінка в сумі 2 102 100,00 грн;
- земельна ділянка площею 0,0037 га нормативно-грошова оцінка в сумі 1 278 800,00 грн;
- земельна ділянка площею 0,4696 га нормативно-грошова оцінка в сумі 3 872 600,00 грн;
- земельна ділянка площею 0,2711 га нормативно-грошова оцінка в сумі 1 533 700,00 грн.
Відсутність правовстановлюючих документів на зазначені вище земельні ділянки позивач не заперечує.
Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до п. ї ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них.
Суд зауважує, що відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, створює передумови для зловживань щодо розпорядження земельною ділянкою, формує ризики для нормального функціонування підприємства, що може призвести до негативних наслідків та порушує інтереси держави. Отже, вказані вище норми вказують на те, що земельні ділянки мають бути належним чином оформлені та використовуватися у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, використання земельних ділянок без належного оформлення прав є недотриманням земельного законодавства, а тому вимога у цій частині є законною та обгрунтованою.
Стосовно вимоги про вжиття заходів щодо укомплектованості автономної газової котельні Р=750 Квт (ТМ-700). У випадку неможливості проведення укомплектування, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) у порядку та спосіб визначений законодавством (пункт 4 Вимоги).
В ході проведення ревізії директору Підприємства надано запит на проведення фактичного огляду автоматичної газової котельні, яка обліковується на бухгалтерському рахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» станом на 01.07.2019 та на 30.06.2021 за матеріально відповідальною особою ОСОБА_1 , а саме: автономна газова котельня Р=750 Квт (ТМ-700) вартістю 145 291,25 грн (а.с. 137).
В ході проведення ревізії працівниками Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області проведено фактичний огляд вищезазначеної автоматичної газової котельні та встановлено в наявності корпус без внутрішнього комплектування, що свідчить про розкомплектованість (псування) та унеможливлює її подальше використання, про що складено акт фактичного обстеження майна від 29.12.2021 (а.с. 138-139).
Пунктом 5 Розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142 (далі - Положення №879) передбачено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.
Згідно з абз. 5 п. 4 Розділу IV Положення № 879 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142 (далі - Положення №879) втрати від псування цінностей списуються з балансу та відносяться на рахунок винних осіб у розмірі, визначеному відповідно до законодавства, у разі якщо винні особи не встановлені, вони зараховуються на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або закриття справи згідно із законодавством.
Як зазначено в акті ревізії автономна газова котельня Р=750 Квт (ТМ-700) вартістю 145291,25 грн, рахується в обліку на бухгалтерському рахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів».
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186 рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Рахунок 15 "Капітальні інвестиції" має такі субрахунки: 151 "Капітальне будівництво"; 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів"; 153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів"; 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів"; 155 "Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів".
Позивач зазначає, що в зв'язку з виробничою необхідністю було демонтовано обладнання котельні та переміщено на інші котельні підприємства, про що складено відповідні акти (а.с. 78,79). Таким чином, факт розукомплектування спірної котельні не заперечує сам позивач.
Відсутність внутрішнього комплектування котельні свідчить про розукомплектування останньої, а як наслідок неможливість використання за цільовим призначенням. Таким чином матеріальні цінності на суму 145 291,25 грн не списані з балансу та не віднесені на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб, що є порушенням ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абз. 5 п. 4 Розділу IV Положення № 879.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування пункту 4 вимоги Управління Держаудитслужби.
Щодо пункту 5 Вимоги Управління Держаудитслужби, відповідно до якої відповідач вимагає провести взаємозвірку з контрагентом із ТОВ «Кварц» з врахуванням актів здачі-прийняття послуг ТОВ «Кварц», які підписані представниками Підприємства в квітні - червні 2021 року та відобразити їх у бухгалтерському обліку, суд зазначає таке.
З ату ревізії вбачається встановлення факту відображення в обліку та звітності КП «Прилукитепловодопостачання» дебіторської заборгованості в завищених розмірах на 127 000,00 грн по розрахунках із ТОВ «Кварц».
Позивачем було укладено договір від 15.04.2021 з ТОВ «Кварц» про надання послуг із розроблення програмного забезпечення абонентського відділу Підприємства. На виконання умов вищезазначеного договору Підприємством в квітні 2021 року перераховано ТОВ «Кварц» попередню оплату в розмірі 100 % в сумі 159 000,00 гривень.
Згідно бухгалтерського обліку Підприємства станом на 30.06.2021 обліковується дебіторська заборгованість ТОВ «Кварц» в сумі 159 000,00 грн, а згідно інформації отриманої від ТОВ «Кварц» обліковується кредиторська заборгованість в сумі 32 000,00 гривень.
Згідно інформації ТОВ «Кварц» за квітень - червень 2021 року згідно актів здачі-прийняття послуг надано послуг на загальну суму 127 000,00 грн, які не відображено по бухгалтерському обліку Підприємства.
Акти здачі-прийняття послуг ТОВ «Кварц» підписані представниками Підприємства в квітні-червні 2021 року.
Судом встановлено, що в ході ревізії Підприємством в грудні 2021 року відображено по бухгалтерському обліку вищезазначені акти здачі-прийняття послуг ТОВ «Кварц» на загальну суму 127 000,00 гривень.
Таким чином, вищевказане свідчить про усунення позивачем означеного порушення під час перевірки та, як наслідок, необґрунтованого включення відповідачем його до вимоги про усунення виявлених порушень.
Щодо пункту 6 Вимоги суд зазначає, що в ході ревізії встановлено, що Підприємство згідно актів - нарядів в ревізійному періоді проводило роботи по капітальному ремонту основних засобів, в яких зазначалась вартість використаних матеріалів, заробітна плата та відрахування ЄСВ на заробітну плату, при цьому не обраховувались загальновиробничі витрати, що повинні відноситись до собівартості цих робіт. Згідно бухгалтерських проводок Дт 10 «Основні засоби» Кт 15 «Капітальні інвестиції» по книзі журнал-головна, на вартість цих робіт збільшувалась вартість основних засобів (крім загальновиробничих витрат).
Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється відповідно до законодавства та установчих документів та п. 5. ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.
Згідно п. 7.3 Наказу про облікову політику Підприємства собівартість повинна включати прямі витрати та загальновиробничі витрати.
Згідно п. 7.9 Наказу про облікову політику Підприємства базою розподілу загальновиробничих витрат вважати витрати на оплату праці основного виробничого персоналу та загальновиробничі витрати ділити пропорційно прямим витратам.
Отже, суд погоджується із висновками відповідачами, зробленими в актуі ревізії, що Підприємством віднесено до собівартості основних видів діяльності загальновиробничі витрати, які були понесені по капітальному ремонту основних засобів на загальну суму 172476,89 грн, що не відповідає п. 7.3 та п. 7.9 наказів «Про облікову політику Підприємства» № 1 від 02.01.2020, № 1 від 04.01.2021, чим порушено п. 2, п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржувана Вимога у вказаній частині (пункт 6) є правомірною та не підлягає скасуванню.
При розгляді даної справи судом враховано положення частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/1508/17 та від 31.08.2021 у справі № 160/5323/20.
Також суд звертає увагу, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправними та скасування пунктів 2, 5 Вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 11.02.2022 № 262507-14/614-2022.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 5, 9, 139, 244 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати пункти 2, 5 Вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 11.02.2022 № 262507-14/614-2022.
В задоволенні решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області на користь Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» Прилуцької міської ради судовий збір в розмірі 827,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Комунальне підприємство "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради, вул. Садова, 104, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 32863684.
Відповідач: Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, вул. Єлецька, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40919597.
Дата складення повного рішення суду - 25.07.2022.
Суддя Ю. О. Скалозуб