Справа № 359/278/21
Провадження № 2/359/288/2022
Іменем України
06 липня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської об'єднаної територіальної громади про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи : Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської об'єднаної територіальної громади про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,-
15 січня 2021 року ОСОБА_1 , через представника захисника Хомік О.В., звернулась до суду з позовом, яким просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги обґрунтовано тим, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, життям доньки не цікавиться, матеріально не забезпечує, з дитиною спільно час не проводить та зв'язку не має. У зв'язку з цим, на підставі ст. 8, 11 - 13 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 141, 150, 164, 180 СК України ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 05 березня 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено процесуальні права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
06 травня 2021 року ОСОБА_2 , через представника захисника Філонову В.Ю., подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім'ї Подільської у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, яка ухвалою суду від 15 червня 2021 року прийнята до розгляду та об'єднана в одне провадження разом з первісним позовом.
Зустрічним позовом ОСОБА_2 просив суд зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод йому, як батьку, спілкуватись з донькою - ОСОБА_3 без присутності матері шляхом повідомлення ОСОБА_2 про зміну місця проживання та реєстрації дитини.
29 листопада 2021 року на адресу суду надійшов Висновок орган опіки та піклування виконавчого комітету Золочівської сільської ради від 25 листопада 2021 року, яким визнано недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07 вересня 2021 року та 22 жовтня 2021 року на адресу суду надійшов Висновок органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 20 липня 2021 року, яким визнано недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та недоцільність усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Ухвалою суду від 08 вересня 2021 року у справі закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні від 24 січня 2022 року допитано свідків зі сторони ОСОБА_1 , а саме : ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Від допиту раніше заявленого свідка ОСОБА_7 , захисник Хомік О.В. відмовилась.
Свідок ОСОБА_4 показала суду, що добре знає ОСОБА_1 з 2017 року, оскільки їх доньки разом ходили до одного садочку і вони бачились, спілкувались щодня. Завжди з дитиною була мама, батька дитини свідок не бачила ні разу. Чому між батьками дитини склались такі стосунки, ОСОБА_4 невідомо. Крім того, ОСОБА_1 сама водила доньку також на різні гуртки (англійська мова, в клуб Спорт Лайф, гімнастика, музична школа). Діти свідка та ОСОБА_1 разом ходили до музичної школи. Позивач змінила місце проживання, але її нова квартира була в будинку, який знаходиться в 100 метрах від попереднього місця проживання, а тому садочок, школа та гуртки, які відвідувала ОСОБА_8 , лишились тими самими. Свідку взагалі нічого невідомо про батька дитини та вона жодного разу не бачила його поруч з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , проте зазначила, що дитина знає хто саме її батько і відзивалась про нього позитивно. Донька ОСОБА_4 говорила мамі, що ОСОБА_8 сумує за батьком та хоче з ним спілкуватись, проте вже не чекає на нього.
Свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що ОСОБА_1 знає особисто багато років, ще до народження доньки ОСОБА_8 . З самою дитиною ОСОБА_5 познайомилась, коли їй виповнилось 4-5 років. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 часто ходили одна до одної додому разом з дітьми, проводили час разом. Свідок зазначила, що ОСОБА_1 дуже любила ОСОБА_2 , позитивно відзивалась про нього і дуже переживала за нього, коли ОСОБА_2 потрапив у в'язницю. ОСОБА_2 вийшовши з в'язниці не намагався зв'язатись з ОСОБА_1 та побачитись з дитиною. Коли позивач разом з дитиною зустріла якось ОСОБА_2 на вулиці після відбування покарання, він побачив їх, проте навіть не підійшов до них. Це дуже засмутило ОСОБА_1 .. ОСОБА_8 від мами завжди чула тільки добре про батька, ставилась до нього позитивно і дуже чекала на нього. ОСОБА_1 не заперечувала їх спілкуванню і була готова всіляко сприяти зустрічам ОСОБА_2 з донькою, проте він не проявляв ініціативи і бажання. Дитина не бачила батька жодного разу. З дитиною свідок завжди бачила лише ОСОБА_1 . Батька дитини жодного разу не бачила та зі слів позивачки знає, що ОСОБА_2 не цікавиться донькою, не телефонує їм, не шукає зустрічі з ОСОБА_8 . ОСОБА_1 , через спільних з ОСОБА_2 знайомих, намагалась з ним зв'язатись, проте спроби були невдалими. Дитина ображена на батька через небажання спілкуватись з нею. ОСОБА_2 взагалі не цікавиться ОСОБА_1 чи спільною дитиною. Всі витрати по утриманню дитини несе виключно ОСОБА_1 , вона живе цією дитиною. Наразі мама з дитиною проживають в США, оскільки ОСОБА_1 поїхала туди по роботі.
Свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що знає ОСОБА_1 десь з кінця 2015 року. Вони спочатку були просто сусідами, а згодом свідок працювала як няня ОСОБА_8 . Спочатку ОСОБА_6 проводила весь день протягом 6 днів на тиждень з дитиною, а коли ОСОБА_8 пішла до школи, то заводила / забирала її звідти, відводила на гуртки. ОСОБА_1 в цей час працювала. За весь цей час свідок жодного разу не бачила у квартирі осіб чоловічої статі, інколи до квартири приїздила мама ОСОБА_1 . З батьком дитини свідок не знайома і жодного разу його ні в квартирі, ні поруч з ОСОБА_1 чи дитиною не бачила. За наслідком спостерігання та розмов з ОСОБА_8 , свідок дійшла висновку, що дитина дуже сумує за батьком. ОСОБА_1 дуже шкодувала, що дитина не спілкується з батьком і він відсутній у житті доньки, вона всіляко була «за» їх спілкування. Позивачка дуже любить свою доньку, гарно піклується про неї, забезпечує всім тільки найкращим.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання сторони до суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Разом з тим, треті особи та представник позивача за первісним позовом подали заяви, якими розгляд справи просили здійснити у їх відсутність. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Хомік О.В. первісний позов підтримала та просила його задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову просила відмовити в повному обсязі.
У попередніх судових засіданнях представник ОСОБА_1 захисник Хомік О.В. надала пояснення, якими позовні вимоги первісного позову підтримала та просила задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову просила відмовити. Зазначала, що батько дитини знав про їх місце проживання, проте не вчиняв дій, спрямованих на налагодження спілкування з ОСОБА_8 , не звертався до органів опіки з метою визначення порядку і способу його участі у житті доньки. Не розшукував також ОСОБА_1 разом з донькою через правоохоронні органи. Фінансово в жодний спосіб позивачу по утриманню ОСОБА_8 не допомагає, аліменти чи додаткові витрати на дитину не сплачує навіть при наявності судових рішень. Крім того зазначала, що за наслідком спілкування з дитиною, дитячий психолог категорично не радила її спілкування з батьком, оскільки для ОСОБА_8 це негативно відобразиться на психічному розвитку.
Представник ОСОБА_2 , адвокат Філонова В.Ю., заперечувала проти задоволення первісного позову та наполягала на задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_1 всіляко перешкоджає спілкуванню ОСОБА_2 з дитиною. Крім того повідомила, що батько дитини також звертався до психолога, який не рекомендував спілкування з донькою без присутності ОСОБА_1 , щоб не травмувати психіку ОСОБА_9 шукав ОСОБА_1 , приїздив до її помешкання по АДРЕСА_1 та від сусідів дізнався, що вона і донька проживають разом з чоловіком. З 2014 по 2019 роки ОСОБА_2 був під вартою у СІЗО, у зв'язку з чим фізично не міг з ними спілкуватись та через відсутність засобів зв'язку. Тільки з червня 2019 року ОСОБА_2 змінено запобіжний захід на особисте зобов'язання. Він останній раз бачив дитину до його затримання, коли ОСОБА_8 було 11 місяців. Батько любить всіх своїх дітей, в тому числі і ОСОБА_8 . ОСОБА_2 звертався до органу опіки щодо обстеження умов проживання дитини, а у 2017 році до органу опіки в м. Дніпрі щодо усунення перешкод у спілкуванні. До правоохоронних органів, з метою розшуку ОСОБА_1 та доньки, він не звертався. Письмово з заявами до органу опіки та піклування Подільського району у м. Києві, по місцю проживання ОСОБА_1 та доньки, щодо встановлення порядку спілкування з дитиною або усунення перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_2 не звертався. Представник наголошувала, що ОСОБА_2 до та після народження доньки фінансово допомагав ОСОБА_1 , вони спільно подавали заяву до РАЦС з метою отримання свідоцтва про народження ОСОБА_8 .
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, заслухавши попередньо надані в судових засіданнях сторонами пояснення, допитавши заявлених свідків, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що а ні первісний, а ні зустрічний позови не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
За змістом ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-3 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року (серія А, №303А, п.2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведене підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 12 листопада 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.
23 жовтня 2021 року Подільською районною в м. Києві Державною адміністрацією видано розпорядження № 739, яким ОСОБА_1 надано дозвіл змінити прізвище малолітньої доньки ОСОБА_8 з « ОСОБА_10 » на прізвище « ОСОБА_11 », у зв'язку з чим 31 грудня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .
Зважаючи на вказане, суд звертає увагу на той факт, що ОСОБА_1 та її представник не уточнили прохальну частину первісного позову після зміни прізвища дитини.
Батьки дитини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не перебували і не перебувають між собою у шлюбі. В той же час ОСОБА_2 з 04 липня 2007 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12 від якого подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 народило спільного сина ОСОБА_13 . Наведене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 виданого повторно 25 квітня 2018 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї та свідоцтвом про народження сина серії НОМЕР_4 виданого 06 вересня 2019 року Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Матеріальним забезпеченням доньки ОСОБА_8 та її духовним розвитком займається ОСОБА_1 .. Наведене підтверджується гарантійним листом з Фітнес клубу Sport life від 08 липня 2020 року (дитина відвідувала спортивні тренування, садочок та займалась гімнастикою); медичною документацією щодо проведення ортодонтичного лікування ОСОБА_8 ; листами та характеристикою на дитину від 11 листопада 2020 року, 15 і 17 вересня 2021 року з Гімназії № 107; листами від 03 листопада 2020 року та від 13 вересня 2021 року з Київської дитячої музичної школи № 1 Якова Степового; договором оренди ОСОБА_1 житла для мешкання разом з донькою; довідкою Дитячо - юнацької спортивної школи дерюгіних від 26 травня 2021 року за № 078/01-64. Доказів протилежного до суду сторонами у справі не надано.
Згідно Інформаційної довідки про психологічно - діагностичні консультації з ОСОБА_14 від 15 грудня 2020 року за № 94 психологом здійснено наступні зауваження : «…поведінка батька дитини спричинила ОСОБА_8 потужний стрес і стала травмуючою подією в її життя, що простежується на несвідомому рівні. В подальшому несвідомі переживання і психічні процеси Алєксандри можуть викликати непередбачувані наслідки для її психічного і соматичного здоровя… Рекомендовано дитині пройти курс психологічної реабілітації для усунення наслідків дистресу, спричиненого сімейною ситуацією протягом одного року; ОСОБА_8 рекомендовано жити з мамою, а батькам дитини пройти курс батьківського психологічного консальтування…».
З 2014 по 2019 роки ОСОБА_2 перебував під вартою у СІЗО, у зв'язку з чим не міг спілкуватись зі ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_8 . У червні 2019 року відносно ОСОБА_2 змінено запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Дана обставина не підтверджена належними доказами у справі, проте визнаєтья і не заперечується ОСОБА_1 та її захисником, а також підтверджується показами свідка ОСОБА_5 , а тому, на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню.
В період з січня 2019 року по квітень 2020 року ОСОБА_2 працював на основному місці роботи на посаді юриста у ТОВ «Акваленд». З вересня 2020 року працює на основному місті роботи на посаді юриста у ТОВ «ВіДіПі Холдинг».
03 грудня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково та стягнув з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 22 березня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
У зв'язку з цим, на виконання даного судового рішення, на підставі постанови державного виконавця Бориспільського ВДВС від 11 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження № 64393728.
Згідно довідки Бориспільського міськрайонного відділу ВДВС Центрального міжрегіона-льного управління міністерства юстиції (м. Київ) від 25 березня 2021 року за № 19603 у ОСОБА_2 за період з 22 березня 2019 року по 31 січня 2021 року наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 23456 грн. 42 коп.
За рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено додаткові витрати на лікування і розвиток доньки ОСОБА_8 в розмірі 6285 грн. 00 коп., у зв'язку з чим відкрито виконавче провадження № 66893944.
Постановою державного виконавця Бориспільського ВДВС від 01 жовтня 2021 року закрито виконавче провадження на підставі виконання ОСОБА_2 вказаного судового рішення та сплати боргу в розмірі 6285 грн. 00 коп.
Згідно ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За змістом Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Золочівської сільської ради від 25 листопада 2021 року даний орган не вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_15 .
Разом з тим, суд звертає увагу на той факт, що даний висновок не є повним, оскільки на вирішення органу опіки та піклування не винесено та, відповідно, не прийнято рішення щодо вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою.
Відповідно Висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 20 липня 2021 року вирішено вважати недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо доньки ОСОБА_15 та недоцільним усувати перешкоди у його спілкуванні з дитиною.
Згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом ч. 1 ст. 12 вказаного Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року за № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 1- 4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Виходячи з тлумачення пункту 2 вказаної статті суд приходить висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України » від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58). У п. 54 також зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проти задоволення позову ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав щодо доньки ОСОБА_8 .
Частині 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови : по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодав-чими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зважаючи на вказане вище, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо доньки ОСОБА_8 , оскільки ОСОБА_1 не доведено та судом не встановлено наявності такого обов'язкового елементу як винності в умисному ухиленні батька від виконання його батьківських обов'язків. Також судом встановлено факт тримання відповідача під вартою у кримінальному провадженні в період з 2014 по 2019 рік, на момент розгляду справи відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням певних обов'язків. Ці обставини свідчать про існування об'єктивних перешкод для реалізації відповідачем його батьківських обов'язків, що спричинило неналежне піклування про дитину з підстав, що не залежать від ОСОБА_2 ..
В свою чергу, відповідач, не будучи обізнаним про додаткові потреби дитини на духовний, фізичний розвиток, лікування сплатив їх при наявності судового рішення, пред'явленого до виконання. Наведене свідчить про наявність намірів у ОСОБА_2 виконувати батьківські обов'язки щодо дочки ОСОБА_8 та надавати їй матеріальну допомогу.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі за № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі за № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі за № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі за № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі за № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі за № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі за № 331/5427/17.
Незацікавленість батька, який сплачує аліменти, додаткові витрати чи непідтримання ним захоплення дитиною, необізнаність про стан здоров'я дитини, тощо не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв'язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/9433/17.
Доводи ОСОБА_1 про те, що з 2019 року та на час розгляду справи ОСОБА_2 вже не перебуває під вартою та мав змогу піклуватись про доньку, приймати участь у її вихованні та духовному розвитку, допомагати матеріально, оскільки з чисельних цивільних справ, які розглядались Бориспільським судом Київської області з 2020 року, знав про місце проживання дитини, суд оцінює критично, вважаючи що наведене не може бути безумовною підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та обов'язків щодо доньки ОСОБА_8 .
Більш того, судом не встановлено обставин та не досліджено доказів того, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунуся від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, яка залишилася проживати з матір'ю.
Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Відтак, суд приходить висновку, що позов ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та обов'язків щодо доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, суд звертає увагу на наступне.
Обгрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_2 зазначив, що він любить свою доньку та бажає підтримувати з нею спілкування, опікуватись її інтересами. Проте матір дитини чинить йому перешкоди у спілкуванні з ОСОБА_8 , оскільки не повідомляє про її місце проживання та / або реєстрації. У зв'язку з цим він не може реалізувати свої батьківські права.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та її мама ОСОБА_1 зареєстровані за адресою : АДРЕСА_2 . Наведене підтверджується довідкою № 1584 про реєстрацію місця проживання особи від 04 квітня 2019 року та довідкою № 466 про склад сімї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб.
Реєстрація дитини за вищевказаною адресою відбулась на підставі нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_2 , що була посвідчена 16 серпня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаранюк О.З..
Проте, суд вважає, що ОСОБА_2 було достеменно відомо ще з 2020 року про фактичне місце проживання, а не місце реєстрації, ОСОБА_1 разом з дитиною, оскільки на розгляді Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебували цивільні справи про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини з мамою та додаткових витрат на утримання доньки ОСОБА_8 , де рішення у справах ухвалювались за участі його захисника Філонової В.Ю..
Так, при розгляді цивільної справи № 758/4724/19, провадження № 2/359/1759/2020 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та визначення місця проживання дитини з матір'ю, позивачем на ім'я головуючого судді у справі подавалась заява, за змістом якої ОСОБА_1 доводила до відома суду про зміну місця її проживання разом з дитиною з адреси : АДРЕСА_3 на адресу : АДРЕСА_4 .
Висновки суду також підтверджуються листом ОСОБА_2 від 27 лютого 2021 року направленого до Служби у справах дітей та сім'ї Подільської районного в м. Києві державної адміністрації, з вимогами встановити фактичне місце проживання та умови проживання дитини та здійснити обстеження помешкання, про що скласти відповідний акт, встановити з ким проживає донька ОСОБА_8 за адресами : АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 .
Про наслідки розгляду даного звернення суду невідомо, оскільки ОСОБА_2 відповідних доказів до суду не подано. Суд також звертає увагу на ту обставину, що вказане звернення відповідач здійснив до служби вже після звернення ОСОБА_1 до нього з позовом про позбавлення батьківських прав.
Відповідно ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Метою законодавчого закріплення права батьків на спілкування з дитиною і є насамперед захист інтересів дитини. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності.
У силу вимог ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно ч. 1- 3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За змістом ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (ч.ч. 1, 2 ст. 159 СК України).
Згідно листа Служби у справах дітей та сімї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації № 10658-743 від 05 травня 2021 року в системі електронного документообігу АСКОД за період з 2018 по 2021 роки відсутні звернення ОСОБА_2 до служби щодо чинення йому перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_8 та надано захиснику Сміли Ю.О. копії актів обстеження умов проживання дитини у 2019 та 2020 роках за адресою : АДРЕСА_3 та у 2021 році за адресою : АДРЕСА_4 .
За змістом листа Служби у справах дітей та сімї Бориспільської районної державної адміністрації Київської області за № 01-14-14 від 26 березня 2021 року встановлено, що ОСОБА_2 з приводу усунення перешкод у спілкуванні або визначення днів зустрічей з дитиною ОСОБА_16 до служби не звертався, будь - яких письмових заяв від нього не надходило.
Аналогічного змісту лист на запит захисника Сміли Ю.О. надано також і Управлінням служби у справах дітей Дніпровської міської ради Адміністрації Новокодацького району за № 16/02-107 від 22 червня 2021 року.
З наведеного вище, суд приходить переконання про те, що ОСОБА_2 було достеменно відоме як місце реєстрації доньки, так і її фактичні місця проживання, місця знаходження гуртків та гімназії, які відвідує дитина, проте він не вчиняв дій, спрямованих на налагодження спілкування з ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_3 .. Доказів протилежного до суду не надано.
Відсутні також докази звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з метою досягнення домовленостей щодо участі у вихованні, розвитку доньки ОСОБА_8 та чинення нею перешкод у спілкування батька з дитино.
Враховуючи наведене, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_8 .
Відповідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що судом відмовлено у задоволенні первісного і зустрічного позовів, підстави для стягнення понесених сторонами витрат по сплаті судового збору, суд не вбачає і лишає їх за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як позивачами.
Враховуючи наведене вище та керуючись положеннями ст.12, 13, 76-2, 133, 141, 259, 261, 265, 273, 282, 353-354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської об'єднаної територіальної громади про позбавлення батьківських прав - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи : Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Золочівської сільської об'єднаної територіальної громади про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 15 липня 2022 року.
Суддя Л.В. Яковлєва