Справа №359/1038/20
Провадження №2-з/359/71/2022
27 липня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі судового засідання Костенко С.В.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна
В липні 2022 року представник позивача звернувся до суду з вказаною заявою та просить суд: 1) накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 3220881300:03:001:2925, площею 0,0575 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) заборонити ОСОБА_2 здійснювати забудову земельної ділянки, кадастровий номер 3220881300:03:001:2925, площею 0,0575 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) заборонити ОСОБА_2 вносити зміни до існуючих будівельних конструкцій збудованого, але не введеного в експлуатацію двоповерхового житлового будинку, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 3220881300:03:001:2925, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 89,47 кв.м., житловою площею - 50,14 кв.м.
Заяву обґрунтовано тим, що у ході підготовчого судового засідання 17.06.2022 відповідач зазначив, що не визнає позов, та більше того після розірвання шлюбу продовжує забудову земельної ділянки, кадастровий номер 3220881300:03:001:2925 та розбудову (внесення змін до будівельних конструкцій) побудованого, але не введеного в експлуатацію спірного двоповерхового житлового будинку. Фактично відповідач вживає заходи, які можуть ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, оскільки до кінця розгляду справи судом та набуття рішенням законної сили на ділянці, окрім побудованого, але не прийнятого в експлуатацію, двоповерхового житлового будинку, можуть з'явитися інші будівлі, які як об'єкти нерухомого майна можуть займати частину спірної земельної ділянки, в тому числі частину земельної ділянки, право власності якої може бути визнано за позивачем. Крім того, відповідач почав вказувати позивачеві на те, що може відчужити земельну ділянку, оскільки він вважає себе єдиним власником земельної ділянки, що також може унеможливити виконання рішення. З матеріалів справи відомо, що право власності на земельну ділянку зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , це майно знаходиться лише в його володінні, ОСОБА_1 не має ні документів на це майно, ні можливості фактично користуватися ним, бо земельна ділянка огородження забором, а відповідач не надає їй ключі від хвіртки. Також побудований, але не прийнятий в експлуатацію, двоповерховий будинок обладнаний дверима, які зачиняються на замок, ключі від яких відповідач теж не надає. Таким чином спірні об'єкти майна ходяться безпосередньо у володінні та користуванні відповідача, як і правовстановлюючі документи на спірне майно. Зважаючи, що відповідач повідомляв ОСОБА_3 , що продасть земельну ділянку, існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, тому є необхідність накласти арешт на спірне майно.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Суд, дослідивши подану заяву про забезпечення позову, дійшов до наступного.
Частиною 1 ст.149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Частиною 1 Статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд, згідно ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України, може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову подано після закриття підготовчого засідання по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Дійсно, між сторонами у справі виник спір, з приводу поділу земельної ділянки та домоволодіння.
Разом з тим, в матеріалах, приєднаних до заяви про забезпечення позову, відсутні жодні належні та допустимі докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
В заяві про забезпечення позову представник заявника ОСОБА_4 не зазначив жодного доказу на підтвердження того факту, що у відповідач вносить зміни до існуючих будівельних конструкцій збудованого, але не введеного в експлуатацію двоповерхового житлового будинку та не надав докази , що відповідач є намір відчужити житловий будинок чи земельну ділянку і це створює загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Як вбачається з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений в своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Безумовно, забезпечення цивільного судочинства становить суспільний інтерес. Однак накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку лише на підставі припущень позивача не виправдовує вказаний інтерес та буде призводити лише до свавільного втручання у право відповідача мирно володіти його майном. У такий спосіб будуть не дотримані вимоги ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд вважає, що запобігання порушення цього права є додатковою, але не менш вагомою підставою для відмови у задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя: Чирка С.С.