ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
14 липня 2010 року 12:49 № 2а-600/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю: позивача -ОСОБА_1, представника позивача -ОСОБА_2, представника відповідача -Романова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
третя особа: Акціонерне товариство «Квіти України»
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.07.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання зареєструвати місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 гурт., к. 7.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зазначаючи, що після особистої розмови із заступником начальника відділу паспортної служби 20.11.2009 року звернувся до відповідача з заявою у якій просив зареєструвати його місце проживання та повідомити куди і з якими документами потрібно прибути для реєстрації, проте відповідач листом від 10.02.2009 року №55/Т-3119 йому відмовив.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що заява про реєстрацію місця проживання не була належним чином оформлена у відповідності до зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Представник третьої особи у судовому засіданні 21.04.2010 р. проти задоволення позову заперечував посилаючись на абзац 2 частини 17 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. № 208, згідно з положеннями якого вселення інших членів сім'ї (крім своїх неповнолітніх дітей) в гуртожиток допускається лише з дозволу адміністрації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним. З моменту передачі даного гуртожитку на утримання АТ «Квіти України»відповідного дозволу не надавало, у зв'язку з чим вважає, що у відповідача не має підстав для реєстрації місця проживання позивача за вказаною адресою, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, гуртожиток, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був переданий до АТ «Квіти України»на утримання згідно договору оренди цілісного майнового комплексу ДАФ «Квіти України» від 24.09.2008 року №4086 ЦМК.
Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) за вказаною адресою постійно проживають: ОСОБА_2 (власник особового рахунку) та ОСОБА_5 (син).
До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про шлюб з якого вбачається, що позивач 06.06.2009 р. одружився з гр. ОСОБА_2
Зі змісту позовної заяви та пояснень наданих представником позивача під час судового розгляду вбачається, що позивач після одруження проживає у гуртожитку разом з дружиною. З метою зареєструвати місце проживання позивача ОСОБА_2 звернулась листом до Голови правління АТ «Квіти України»з проханням надати відповідне доручення, проте відповіді не отримала. Намагання отримати у паспортиста АТ «Квіти України»відповідний бланк заяви також виявилися марними. У зв'язку з чим позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача у якій посилаючись на вимоги ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»просив зареєструвати його місце проживання для чого повідомити, коли, куди і з якими документами йому необхідно прибути для реєстрації.
Листом Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 10.12.2009 року № 55/Т-3119, позивача було повідомлено, що для реєстрації його місця проживання йому необхідно звернутися до паспортиста АТ «Квіти України»для оформлення заяви на постійну реєстрацію та подати документи перелік яких передбачено ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України № 985 від 28.07.2004 року.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі -Закон № 1382-IV) врегульовано відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні.
Положеннями статті 3 Закону № 1382-IV визначено, що реєстрація -це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно зі статтею 6 названого Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Положеннями цієї статті також визначено перелік документів, які подаються особою для реєстрації. Зокрема, для реєстрації особа подає:
- письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;
- паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- два примірники талона зняття з реєстрації.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»затверджено, зокрема, зразок заяви про реєстрацію місця проживання в Україні.
Відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України форми заяви на зворотному боку заявник повинен вказати підстави для реєстрації місця проживання, зокрема реквізити ордеру, свідоцтва про право власності, договору найму (піднайму, оренди), тощо. У разі відсутності зазначених документів, потрібна згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника.
Судом встановлено, що заява позивача від 20.11.2009 року, надіслана до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, була оформлена у довільній формі, яка не відповідає відповідним вимогам затвердженим Кабінетом Міністрів України, а тому не могла бути розцінена як належна заява про реєстрацію місця проживання, крім того у відповідь на вказану заяву відповідачем надіслано відповідне роз'яснення.
Таким чином суд не приймає до уваги доводи позивача, що він звертався до ВГІРФО Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою яка відповідає вимогам законодавства та йому було відмовлено в реєстрації, оскільки доказів такого звернення до відповідача позивач суду не надав. Крім того, в судовому засіданні позивач та його представник не заперечували, що дійсно з письмовою заявою про його реєстрацію за місцем проживання за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України він не звертався, а на прийомі у заступника начальника паспортного відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві та у відповіді на його заяву від 20.11.2009 р. було роз'яснено порядок реєстрації.
Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, як встановлено судом, позивач у передбаченому законом порядку не звертався до відповідача щодо його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 гурт., к. 7, а тому, враховуючи що судом можуть бути захищені тільки порушені права та інтереси позивача, позовні вимоги позивача про визнання дій посадових осіб відповідача щодо відмови провести реєстрацію його місця проживання неправомірними, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Також суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача зареєструвати його за вказаною адресою, оскільки відсутні докази його звернення до відповідача, щодо реєстрації за місцем проживання у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 69, 70, 71 та 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2010 року
Суддя А.С. Мазур