ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
05 липня 2010 року 11:05 № 2а-11238/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю: представника позивачки - ОСОБА_1, представника відповідача -Глущенко О.М., представника третьої особи -ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4
до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві,
треті особи: Прокуратура Голосіївського району м. Києва,
Комунальне підприємство «Голосіївприватсервіс»
про зобов'язання вчинити певні дії,
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова складена у повному обсязі та підписана 12 липня 2010 року.
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Голосіївприватсервіс»та Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про зобов'язання відповідачів зареєструвати ОСОБА_4 за місцем її проживання в АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва. У судовому засіданні 23.03.2010 року суд за згодою позивачки замінив первинних відповідачів належним відповідачем - Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, також для участі у справі було залучено Прокуратуру Голосіївського району м. Києва та Комунальне підприємство «Голосіївприватсервіс»в якості третіх осіб.
Під час судового засідання 24.06.2010 року та в подальшому 30.06.2010 р. через канцелярію суду позивачка подала уточнення до адміністративного позову, в якому просить суд відкрити провадження в адміністративній справі і розглянути справу в межах позовної заяви, зобов'язати Комунальне підприємство «Голосіївприватсервіс»виконати вимоги Припису Прокурора Голосіївського району міста від 16.02.2009 р. №338 та притягнути ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за проживання без реєстрації за місцем проживання.
Частиною 1 ст. 51 КАС України, передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. З урахуванням того, що зазначеними уточненнями до адміністративного позову позивачка просить суд змінити як підставу так і предмет позову, тобто, фактично заявляє нові позовні вимоги до відповідача, який у даному випадку не є суб'єктом владних повноважень у розумінні п.7 ч. 1 ст.3 КАС України, а також того, що такі уточнення тягнуть за собою зміну підсудності адміністративної справи, що протирічить ст. 52 КАС України, судом було відмовлено у прийнятті даних уточнень до адміністративного позову.
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати ОСОБА_4 за місцем її проживання в АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва підтримав та зазначив, що станом на момент розгляду справи питання, щодо реєстрації їх родини за адресою фактичного проживання (м. Київ, провулок Профінтерну, буд. №11/13) не вирішене, осіб, з вини яких було допущено дане порушення, до відповідальності не притягнуто, припис прокурора №338 від 16.02.2008 р., щодо вжиття заходів з реєстрації їх родини не виконано.
Також, представник позивачки посилаючись на вимоги ст. ст. 6, 12, 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зазначив, що 25.02.2009 року позивачка звернулася із заявою про реєстрацію місця проживання та сплатила державне мито і плату за послуги реєстрації, проте 27.03.2009 року ВГІРФО Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві відмовив їй та її родині у реєстрації за місцем проживання, незважаючи на припис прокурора №338, Наказ МВС від 26.05.2004 року №571 та їхні заяви, у зв'язку з чим позивачка не має можливості реалізувати своє конституційне право, а Конституція України та Закон України втрачають для неї будь-яке практичне значення, незважаючи на те, що вона виконала вимоги закону в повному обсязі, і це її дуже принижує, враховуючи її вік, трудові відносини та професійний стаж в КЛ «Феофанія».
Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація у свої запереченнях від 23.03.2010 року зазначила, що її та Комунальне підприємство «Голосіївприватсервіс»повноваженнями органу реєстрації місця проживання фізичних осіб не наділено.
Заперечуючи проти позову, представник Голосіївського районного управління ГУМВС України в м. Києві подав до суду письмові заперечення та у судовому засіданні зазначив, що заява про реєстрацію місця проживання позивачки до ВГІРФО Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві не надходила у зв'язку з чим відповідач не міг її розглядати і приймати по заяві будь-які рішення, а тому твердження позивачки з приводу того, що відмова відповідача у реєстрації є такою, що не відповідає чинному законодавству України і суперечить Конституції України є безпідставним.
Представник Прокуратури Голосіївського району м. Києва під час судового засідання зазначив, що за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 щодо безпідставної відмови КП «Голосіївприватсервіс»у реєстрації його місця проживання прокуратурою району винесено припис про усунення порушень вимог чинного законодавства, а саме безпідставну вимогу паспортиста у наданні правовстановлюючих документів на будинок і зобов'язано керівництво комунального підприємства вжити заходів щодо реєстрації ОСОБА_1 та його родини за адресою: АДРЕСА_1 та вирішити питання щодо притягнення осіб, з вини яких було допущено вказане порушення вимог чинного законодавства до дисциплінарної відповідальності. У подальшому на виконання припису було притягнуто до дисциплінарної відповідальності паспортиста ОСОБА_5, за витребування документів надання яких для реєстрації особи за місцем проживання чинним законодавством не передбачено.
Представник КП «Голосіїприватсервіс»у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та надав довідку з якої вбачається, що відповідно до Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №842 від 22.10.1985 р. будинок за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в санітарно-захисній зоні міського крематорію та визначений як такий, з якого підлягають виселенню особи, яким цей будинок належить на праві власності, у зв'язку з чим мешканці вказаного будинку відселені.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Профінтерну, буд. №11/13 (далі - будинок №11/13) зареєстровані за місцем проживання особи відсутні. Згідно Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №842 від 22.10.1985 р. «Про встановлення санітарно-захисної зони міського крематорію» встановлено санітарно-захисну зону міського крематорію на Байковій горі в Московському районі в радіусі 300 м., а будинок №11/13 був визначений як такий, з якого підлягають виселенню особи, яким цей будинок належить на праві власності.
Згідно з даними книг реєстрації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна право власності Ѕ частини АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого 2-ю Київською державною нотаріальною конторою 18.08.1954 р. №22786, інша Ѕ частини АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого 11-ю Київською державною нотаріальною конторою 04.06.1965 р. №13466.
Представник позивачки у судовому засіданні зазначив, що правовстановлюючих документів на будинок №11/13 у позивачки не має, з реєстрації за попереднім місцем проживання позивачка не знімалась, разом з тим, вказана будівля, в яку вона заселилася, відповідає санітарним, будівельним нормам та стандартам і придатна для проживання. Також, представник позивачки надав пояснення з яких випливає, що позивачка із відповідною заявою про реєстрацію місця проживання не зверталась, оскільки паспортист КП «Голосіївприватсервіс»їй повідомив, що така реєстрація неможлива без відповідних правовстановлюючих документів на будинок.
За результатом розгляду звернення ОСОБА_1 прокуратурою Голосіївського району м. Києва 16.02.2009 року директору КП «Голосіївприватсервіс»ОСОБА_8 винесено припис про усунення порушень вимог чинного законодавства, яким зобов'язано останнього вжити заходів щодо реєстрації ОСОБА_1 та його родини за адресою: АДРЕСА_1 та вирішити питання щодо притягнення осіб, з вини яких було допущено вказане порушення вимог чинного законодавства до дисциплінарної відповідальності.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі -Закон № 1382-IV) врегульовано відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні.
Положеннями статті 3 Закону № 1382-IV визначено, що реєстрація -це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно зі статтею 6 названого Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Положеннями цієї статті також визначено перелік документів, які подаються особою для реєстрації. Зокрема, для реєстрації особа подає:
- письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;
- паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- два примірники талона зняття з реєстрації.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»затверджено, зокрема, зразок заяви про реєстрацію місця проживання в Україні.
Відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України форми заяви на зворотному боку заявник повинен вказати підстави для реєстрації місця проживання, зокрема реквізити ордеру, свідоцтва про право власності, договору найму (піднайму, оренди), тощо. У разі відсутності зазначених документів, потрібна згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка із заявою про реєстрацію місця проживання у законодавчо визначеному порядку до відповідача не зверталась.
Як вбачається з матеріалів справи із заявою до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві 25.02.2009 року звернувся саме ОСОБА_1 в якій просив зареєструвати його місце проживання його та його неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_1, проте в матеріалах справи відсутні докази звернення із заявою про реєстрацію місця проживання позивачки, а її посилання на заяву свого чоловіка від 25.02.2009 року як на доказ свого звернення до відповідача є таким, що не відповідає дійсності.
Крім того, суд дійшов висновку про те, що позивачка проживає у АДРЕСА_1 безпідставно, вселившись самовільно, вказаний будинок зареєстровано на праві приватної власності за іншими особами та знаходиться у санітарно-захисній зоні міського крематорію, а тому підстав для реєстрації позивачки у приміщенні за згаданої адресою, вона не має.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 69, 70, 71 та 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.С. Мазур