ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
17 червня 2010 року 10:00 № 12/394
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С. , суддів Качура І.А. Кузьменка В.А. при секретарі судового засідання Бистрик О.С., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача -ОСОБА_2, представника Міністерства внутрішніх справ України -Калініченко Л.В., представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві -Старостенка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
простягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України. Повний текст постанови складено та підписано 21 червня 2010 року.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення невиплаченої частини одноразової грошової допомоги, зазначаючи, що він проходив службу в органах внутрішніх справ і наказом № 28 о/с від 10.03.1994 року звільнений зі служби. Згідно висновку МСЕК від 14.02.2007 року йому встановлена II група інвалідності (захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у період проходження служби в ОВС). У вересні 2007 року відповідачем здійснено виплату позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівникам міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 (далі -Порядок), проте виплата здійснена без урахування щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення. Посилаючись на те, що включення такої надбавки до грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги, передбачено п.3 вищезазначеного Порядку, просив позов задовольнити і стягнути з відповідача на його користь невиплачену частину одноразової грошової допомоги у розмірі 18 480 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав позов і зазначив, що відмова відповідача у виплаті вказаної суми з тих підстав, що позивачеві під час проходження служби не виплачувалась щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення є неправомірною, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги, що передбачено ст. 23 Закону України «Про міліцію»виникло у нього в лютому 2007 року.
Під час розгляду справи судом до участі в справі залучено в якості другого відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.
Заперечуючи проти позову, представники відповідачів подали суду письмові заперечення та у судовому засіданні пояснили, що стовідсоткова надбавка до грошового забезпечення була встановлена особам рядового, а також середнього і старшого начальницького складу органів внутрішніх справ Указом Президента України від 31 серпня 2001 року № 771 «Про внесення змін до Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926»і згідно п. 2 цього Указу здійснення виплат встановлених надбавок почалось з 1 жовтня 2001 року. Враховуючи ту обставину, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ у березні 1994 року і позивачеві за останньою посадою перед звільненням не виплачувалась вказана стовідсоткова надбавка, позивачу відмовлено у перегляді розміру виплаченої йому одноразової допомоги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ у березні 1994 року.
Висновком спеціалізованої радіологічної медико-соціальної експертної комісії від 14.02.2007 року позивачеві встановлена II група інвалідності (захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у період проходження служби в органах внутрішніх справ).
Згідно довідки Київського національного університету внутрішніх справ №897 від 26.07.2007 року грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на день встановлення інвалідності складається з посадового окладу -145 грн, окладу за спеціальним званням -130 грн. та відсоткової надбавки за вислугу років 40 % - 110 грн, усього -385 грн.
У вересні 2007 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу, виходячи із грошового забезпечення, вказаного в довідці, що підтверджено сторонами у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію»у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівникам міліції згідно п. 3 якого розмір грошової допомоги визначається відповідно до грощового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності. До грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.
Пунктом 2 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України також встановлено, що виплати згідно з цією постановою здійснюються з 1 січня 2007 року за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.
На момент прийняття вищезазначеної Постанови діяв Указ Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», який затверджував форми і розмір грошового забезпечення працівників міліції, а саме затверджував схеми посадових окладів, окладів за спеціальним званням та при цьому надавав право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, встановлювати надбавки, доплати та премії.
Указом Президента України № 771/2001 від 31 серпня 2001 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926»доповнено Указ № 926 статтею 2-1 згідно з якою установлено особам рядового, а також середнього і старшого начальницького складу органів внутрішніх справ щомісячні надбавки в розмірі 100 відсотків, вищого начальницького складу -у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), а працівникам -у розмірі 100 відсотків посадових окладів.
Пунктом 2 зазначеного Указу № 771/2001 року було встановлено, що виплати надбавок відповідно до цього Указу особам рядового і начальницького складу та працівникам органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, здійснювати, починаючи з 1 жовтня 2001 року, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2001 рік на утримання Міністерства внутрішніх справ України.
Виходячи з аналізу норм зазначеного законодавства з 1 січня 2007 року грошове забезпечення працівників міліції, з якого розраховувалась одноразова грошова допомога складалося з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавок за вислугу років та стовідсоткової надбавки.
Таким чином, оскільки позивач на момент звільнення вказаної 100 відсоткової надбавки не отримував, тому що звільнений до її запровадження, суд доходить висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу в перегляді розміру виплаченої одноразової грошової допомоги.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд дійшов висновку, що відповідачі по справі довели правомірність своїх дій, а отже виконали покладений на них обов'язок.
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя А.С. Мазур
Судді І.А. Качур В.А. Кузьменко