ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
31 березня 2010 року 09:57 № 2а-4366/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., при секретарі Бистрик О.С., за участю представників:
позивача -Достової Т.В.,
відповідача -Гах Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 118 400 грн. 70 коп.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 31 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 05 квітня 2010 року.
Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»(далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та пені у загальному розмірі 118 400 грн. 70 коп., посилаючись на недотримання відповідачем нормативу робочих місць для інвалідів.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що ПАТ АБ «Укргазбанк»забезпечив необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте інваліди до них з метою працевлаштування у достатній кількості не направлялись. Крім того, відповідач не відмовляв тим інвалідам, які були направлені державною службою зайнятості. Отже, відповідач стверджував, що здійснив усі можливі дії по працевлаштуванню інвалідів, а тому має бути звільнений від застосування до нього адміністративно-господарських санкцій по причині відсутності вини.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»в редакції від 28.12.2007 р., яка діяла на момент спірних правовідносин (далі -Закон № 875-ХІІ).
Частиною 1 статті 4 зазначеного Закону передбачено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Згідно зі ст. 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.
Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Матеріалами справи підтверджено, що у 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача становила 4207 чоловік, розмір середньої річної заробітної плати у ПАТ АБ «Укргазбанк»становив 58847 грн. 25 коп.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою № 10-ПІ протягом 2008 року на підприємстві відповідача було працевлаштовано 166 інвалідів. Норматив робочих місць, які підлягають створенню відповідачем відповідно до вимог Закону, склав 168 місць.
Відповідно ст. 19 до Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року № 803-XII державна служба зайнятості має право, зокрема, направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Стаття 20 зазначеного Закону передбачає, що підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі інформування працівників про наявність вакантних робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом.
Форма звітності № 3-ПН щодо наявності вакансій затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за № 1534/11814.
Протягом 2008 року відповідач інформував Центр зайнятості Солом'янського району м. Києва шляхом подання звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН, в яких у тому числі були визначені вакансії, призначені для інвалідів.
Крім того, відповідач з метою працевлаштування необхідної кількості інвалідів звертався з листами у червні 2008 року до Київського міського центру роботи з інвалідами, Спілки організацій інвалідів України, Товариства інвалідів «Співдружність», Спілки інвалідів Чорнобиля, Центру соціально-трудової реабілітації та працевлаштування інвалідів, Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів у м. Києві, Національної асамблеї інвалідів України.
Відповідно до п. 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. № 1434, Фонд відповідно до покладених на нього завдань сприяє створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, професійному навчанню непрацюючих інвалідів, а також їх професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року № 803-XII (у редакції, на момент вчинення правопорушення) підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV (далі -Закон № 2961-IV) індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.
Частиною третьою статті 23 зазначеного Закону визначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, роботодавцями.
Відповідно до пунктів 5, 8 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 757, індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК за його участю.
З огляду на викладене, створення роботодавцями для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда.
В матеріалах справи наявний лист від 25.03.2010 р. № 1106, отриманий судом від Солом'янського районного центру зайнятості на виконання судового запиту, в якому зазначено, що ПАТ АБ «Укргазбанк»відповідно до поданих звітів за ф. 3-ПН «Про наявність вакансій»протягом 2008 року було створено 289 робочих місць для працевлаштування громадян з обмеженими фізичними можливостями.
Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Частинами 3 та 4 статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Пунктом 4.4 Рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 р. № 07.2-10/2 «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування»передбачено, що при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Зважаючи на всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та виконав усі покладені законодавством на нього обов'язки, а тому відсутня вина ПАТ АБ «Укргазбанк»у скоєнні даного правопорушення.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та пені не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 69, 70, 71 та 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 118 400 грн. 70 коп. відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства.
Суддя А.С. Мазур