ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
29 липня 2009 року 10:50 № 2а-105/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київського міського військового комісаріату
про зобов'язання визнати учасником бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій,
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 29 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 14 серпня 2009 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Київського міського військового комісаріату (далі - відповідач) про зобов'язання Київського міського військового комісаріату визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що протягом з 04.10.2004 р. по 15.10.2004 р. в складі екіпажу літака Іл- 76 виконував перевезення людей та вантажу до зони бойових дій - Ель-Куті (Ірак), при цьому відповідачем йому було відмовлено у видачі посвідчення учасника бойових дій з посиланням на те, що він не військовослужбовець, а цивільна особа. Таку відмову позивач вважає неправомірною і просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, проте подав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що для визнання позивача учасником бойових дій відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. №1296 «Про доповнення переліку держав і періодів бойових дій на їх території»відсутні правові підстави, а тому позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював бортінженером літака Іл-76 Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія». З 04.10.2004 р. по 15.10.2004 р. виконував перевезення людей та вантажу як член екіпажу літака Іл-76 відрядженого до м. Уль-Кут (Ірак).
Відповідно до Протоколу №8 від 25.07.2008 р. засідання комісії Київського міського військового комісаріату з розгляду питань із встановлення статусу ветерана війни прийнято рішення про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій із посиланням на відсутність підстав у наданні такого статусу за участь у миротворчих операціях цивільних осіб.
У судовому засіданні, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач пояснив, що перебуваючи у зазначеному відрядженні, він як член екіпажу літака Іл-76 приймав участь у миротворчий операції у Республіці Ірак, при цьому посилався на вимоги ч. 2 ст. 2 Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях», якою передбачено, що участь України в міжнародних миротворчих операціях здійснюється шляхом надання миротворчого контингенту, миротворчого персоналу, а також матеріально-технічних ресурсів та послуг у розпорядження відповідних органів, які визначаються рішенням про проведення такої операції.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік таких держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 8 лютого 1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території, де також міститься вказівка, що бойові дії велися і у Республіці Ірак з 5 червня 2003 р. з приміткою 7 такого змісту: «Поширюється на осіб миротворчого контингенту до 31 грудня 2005 р. та військовослужбовців Служби безпеки і Служби зовнішньої розвідки, направлених у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей».
Визначення наведені у ст. 1 Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях»відрізняють поняття матеріально-технічні ресурси та послуги і миротворчий контингент, зокрема матеріально-технічні ресурси та послуги це матеріально-технічні ресурси та послуги, що надаються Україною для використання в міжнародних миротворчих операціях, у тому числі бойова і спеціальна техніка, окремі види озброєнь, засоби зв'язку, транспортні засоби з екіпажами, продовольство, медикаменти тощо, при цьому миротворчий контингент це військові підрозділи, оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв'язку, що направляються Україною для участі в міжнародних миротворчих операціях, у тому числі військові підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, котрі входять до складу об'єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі у міжнародних миротворчих операціях (спільні батальйони тощо)
У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, оскільки позивач, будучи цивільною особою працював бортінженером літака Іл-76 Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»відрядженого з 04.10.2004 р. по 15.10.2004 р. до м. Уль-Кут (Ірак), його не може бути віднесено до визначення миротворчого контингенту, а тому суд вважає правомірним рішення комісії Київського міського військового комісаріату про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 11, 69-71, 158-163 та 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні позову відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.С. Мазур