ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01 квітня 2010 року 11:47 № 2а-14419/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю представника позивача -ОСОБА_1, представника відповідача -Чубатюк С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_3
доКиївського міського центру зайнятості
третя особаОСОБА_4
прозобов'язання вчинити певні дії
Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (далі -ОСОБА_3) звернувся з позовом до Дніпровського районного центру зайнятості про зобов'язання визнати трудовий договір від 01.06.2009 р., укладений з ОСОБА_4, таким, що припинив свою дію з 01.10.2009 року та зняти з реєстрації вказаний трудовий договір, зареєстрований у Дніпровському районному центрі зайнятості міста Києва.
У судовому засіданні 24.02.2010 р. за згодою сторін первинний відповідач був замінений на належного відповідача -Київський міський центр зайнятості.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив задовольнити позов, посилаючись на те, що ОСОБА_4 написала заяву від 18.09.2009 р. про розірвання трудового договору та звільнення за власним бажанням, проте прибути до районного центру зайнятості з метою зняття з реєстрації трудового договору третя особа відмовилась, посилаючись на постійне проживання в іншому місті, а Дніпровський районний центр зайнятості міста Києва відмовився зняти з реєстрації трудовий договір, посилаючись на обов'язкову присутність обох сторін трудового договору.
Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.
Третя особа у судові засідання не з'явилась, проте надіслала клопотання, де зазначила, що вважає себе звільненою з 01 жовтня 2009 року, тобто через два тижня після написання відповідної заяви. Крім того, ОСОБА_4 повідомила, що перебуває у місті Миколаєві під постійним лікарським доглядом та не має можливості бути присутньою в судових засіданнях, у зв'язку з чим просить розглянути справу без її участі та задовольнити позов у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
01.06.2009 р. ОСОБА_3 був укладений трудовий договір з ОСОБА_4, який відповідно до вимог чинного законодавства України 02.06.2009 р. був зареєстрований у Дніпровському районному центрі зайнятості міста Києва за № НОМЕР_1 (далі -трудовий договір).
Як вбачається із матеріалів справи, вказаний трудовий договір був розірваний за ініціативи робітника (ОСОБА_4.) у відповідності до ст. 38 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. (далі - КЗпП) на підставі заяви про розірвання трудового договору від 18.09.09 р.
Позивач звернувся з письмовою заявою від 28.10.2009 р. до Дніпровського районного центру зайнятості, в якій просив зняти з реєстрації трудовий договір, посилаючись на заяву третьої особи про розірвання трудового договору та звільнення за власним бажанням.
Дніпровський районний центр зайнятості міста Києва у своїй відповіді № 4748-07/26 від 04.11.2009 р. зазначив, що у випадку відсутності однієї із сторін трудових відносин, зняття трудового договору з реєстрації у державній службі зайнятості, можливе лише за умови, якщо до центу зайнятості буде подано рішення суду, яке набрало чинності.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, за правилами внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У відповідності до ст. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
З урахуванням зазначеного, судом встановлено, що трудовий договір, укладений між позивачем та третьою особою, є розірваним через два тижні з дати заяви ОСОБА_4, яка знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 р. за № 554/5745, (далі -Порядок № 260) трудовий договір, укладений у письмовій формі між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.
Пунктами 6, 7 зазначеного Порядку визначено, що у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір.
Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів.
Відповідно до п.п. 8, 9 Порядку № 260 записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи.
Посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, унесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.
Вищезазначеними нормами передбачено присутність обох сторін трудового договору -роботодавця та працівника, разом з цим не передбачено відмови у вчиненні зняття з реєстрації трудового договору за відсутності працівника, який, як підтверджено у даному випадку, не виявив бажання бути присутнім. Примусового приводу працівника до центрів зайнятості з метою зняття з реєстрації трудових договорів законодавством про працю не передбачено.
Чинним законодавством України не передбачено додаткового припинення дії трудового договору в судовому порядку, який вже був розірваний за ініціативи працівника на підставі ст. 38 КЗпП.
Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що такі дії працівників, з якими розірвані трудові договори, призводять до порушення прав позивача як учасника трудових правовідносин, значною мірою ускладнюють його діяльність та призводять до витрат суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, незважаючи на наявність законодавчо встановлених підстав для розірвання укладених трудових договорів.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, принцип обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, а несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Позивачем та третьою особи не порушено положень Кодексу законів про працю України та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, здійснені всі необхідні міри щодо добросовісного повідомлення відповідача про розірвання трудових договорів.
На день розгляду адміністративної справи відповідачем не здійснено зняття з реєстрації трудового договору від 01.06.2009 р., зареєстрованого Дніпровським районним центром зайнятості міста Києва за № НОМЕР_1.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене та керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Київський міський центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір від 01.06.2009 року, укладений між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який зареєстрований у Дніпровському районному центрі зайнятості міста Києва за № НОМЕР_1.
В іншій частині позову -відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 05 квітня 2010 року.
Суддя А.С. Мазур