ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
17 березня 2010 року 10:20 № 2а-4679/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю позивачки -ОСОБА_1, представника позивача -ОСОБА_2, перекладача -ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління міграційної служби в м. Києві
про скасування неправомірного рішення та зобов'язання вчинити дії.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.
Громадянка Куби ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Управління міграції служби в м. Києві про відмову у оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця викладене у повідомленні № 67 від 24.04.2009р. та зобов'язання прийняти відповідача рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання позивачці статусу біженця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця у зв'язку з відсутністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Позивачка також зазначила, що не може повернутись на батьківщину через загрозу переслідувань з політичних причин, а в разі повернення її буде затримано та поміщено до в'язниці. Також, позивачка вважає відмову незаконною та безпідставною, оскільки органами міграційної служби не проводилася перевірка всіх обставин справи, не вивчено та не надано оцінки всім необхідним документам та матеріалам шукача притулку з Куби.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився та про причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу було вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивачки та її представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що громадянка Куби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прибула до України легально 29.04.2006 року. 01.04.2009 року звернулася до Управління міграції служби в м. Києві з заявою про надання статусу біженця, через побоювання переслідувань через політичні причини.
22.04.2009 року позивачці було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця з посиланням на ч. 6 ст. 12 Закону України «Про біженців».
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про біженців»біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про біженців»особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні без зволікань звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця, а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення про причини спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання державного кордону України.
Зважаючи на Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 5 ст. 4 Директиви Ради Європейського Союзу "Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту, що надається" від 27.04.2004р. № 8043/04 заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови:
- заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву;
- усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів;
- твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними і не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою;
- заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутність поважної причини для подання такої заяви;
- встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.
Як свідчать матеріали справи, позивачка у своїй заяві та під час співбесіди 14.04.2009 року в Управлінні міграційної служби зазначила, що проблеми в її житті почались після того, як у її батька виник конфлікт із владою Куби, наслідком якого у 1994 році його було депортовано до країни походження (Лівії), проте через рік йому дозволили повернутися. Також, позивачка зазначила, що з 1999 року працювала у журналі разом зі своєю матір'ю та навчалась у Академії образотворчого мистецтва, при цьому система заважала нормально жити та працювати її матері, яка стала жертвою мітингу на роботі, проте з пояснень позивачки вбачається, що причиною конфлікту на роботі стало те, що одного разу її мати за проханням своєї подруги взяла на себе повноваження директора журналу на час його хвороби, при цьому залишається незрозумілим яким чином позивачка намагається зв'язати події пов'язані з її батьком та конфліктом на роботі її матері. Крім того, однією з підстав які змусили позивачку залишити Куби остання зазначає те, що їй та її брату погрожували смертю, а у 2002 році напали на її брата та у 2006 році напали на неї. Вирішальною крапкою в рішенні покинути Батьківщину позивачка пояснює тим, що вона вступила до Християнського руху визволення та підписала проект «Варелла», який пропагандує демократію та зміни Конституції Куби, при цьому зазначила, що всіх членів цього руху переслідують, а близько 60 членів руху було заарештовано та засуджено до позбавлення волі, а її попередили, що в разі її повернення до Куби її теж заарештують.
Проте аналіз матеріалів особової справи позивачки свідчить про те, що вона не навела будь-якої аргументації своїм побоюванням у разі повернення на батьківщину, які б ґрунтувалися на реальних подіях, або інших доказів того, що ці побоювання є обґрунтованими та відповідають вимогам абзацу другого статті 1 Закону України «Про біженців».
Посилання представника позивачки на те, що при її поверненні до Куби можуть мати місце обґрунтовані побоювання зазнати переслідування, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не підтверджуються жодними достовірними доводами і носять характер припущення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачка прибула до України ще у квітні 2006 року, а звернулась до відповідача із заявою про надання статусу біженця у 2009 році, що у свою чергу свідчить про своєрідний ступінь побоювань позивачки та неоднозначне відношення до обставин, на які вона посилається обґрунтовуючи такі побоювання. При цьому, позивачка пояснює зволікання звернення до Управління міграційної служби тим, що в разі її звернення із заявою про надання статусу біженця її родичі могли б зазнати проблем з боку владних структур Куби, проте суд не вбачає таку причину поважною, оскільки такі припущення суперечать обставинам на які посилалась сама позивачка під час співбесіди, а саме те, що посадові особи силових органів Куби особисто їй запропонували покинути територію Куби, тобто є підстави вважати, що представники влади Куби усвідомлювали подальші дії позивачки.
Суд, також враховує те, що відповідно до позиції УВКБ ООН «Про обов'язки та стандарти доказів в заявах біженців»від 16 грудня 1998 факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Тобто, у своїй заяві шукач статусу біженця повинен доказувати вірогідність своїх доводів та точність фактів. Докази можуть бути як усні, так і письмові. Це означає, що заявник повинен переконати посадову особу компетентного органу у правдивості своїх фактичних тверджень.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно винесений наказ №269 від 22.04.2009 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянці Куби ОСОБА_1, при цьому відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі положеннями Закону України «Про біженців», підстави для визнання його дій неправомірними відсутні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -02.04.2010 року.
Суддя А.С. Мазур