ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
23 лютого 2010 року 10:10 № 2а-12982/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі
Бистрик О.С., за участю: позивача -ОСОБА_2
представника позивача -ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до МРЕВ-9 ГУ УМВС України в м. Києві
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії
На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанову складено в повному обсязі 01.03.2010 року
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до МРЕВ-9 ГУ УМВС України в м. Києві, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в реєстрації на її ім'я автомобіля «Мерседес-Бенц 308», 1996 року випуску та зобов'язати відповідача зареєструвати на її ім'я зазначений автомобіль. На обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що спірний автомобіль «Мерседес-Бенц 308», 1996 року номерний знак НОМЕР_1 належав на праві власності її чоловіку ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 07.05.2009 року державним нотаріусом Тітенко І.В., ОСОБА_6 та позивачці видані свідоцтва про право на спадщину за законом кожному окремо на 1/3 частину спірного автомобіля. Цього ж дня ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підписали засвідчену державним нотаріусом заяву до управління державної автоінспекції ГУ МВС України у м. Києві згідно якої дали згоду на реєстрацію належних їм 2/3 частин автомобіля на ім'я позивачки - ОСОБА_2 Проте, на звернення до відповідача щодо реєстрації автомобіля на своє і ім'я, позивачка отримала відмову в реєстрації у зв'язку з тим, що вказаний автомобіль перебуває під арештом згідно постанови старшого слідчого прокуратури Волинської області від 14.03.2006 року в рамках провадження досудового слідства у кримінальній справі № 50-057-05. Однак така відмова є незаконною на думку позивачки, оскільки підстав для того, щоб вказаний автомобіль продовжував перебувати під арештом на даний час немає, і своїми діями відповідач перешкоджає позивачці користуватись своїм майном.
Під час судового засідання позивачка частково змінила позовні вимоги та просила зобов'язати відповідача перереєструвати на її ім'я вказаний автомобіль.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань до суду ніяких не надійшло.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу було вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07.05.2009 року, ОСОБА_2 є спадкоємицею 1/3 частки майна свого чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Це майно складається з автомобіля марки «Мерседес-Бенц 308», 1996 року випуску, кузов № НОМЕР_2 Фургон-В, номерний знак НОМЕР_1, який належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, виданого МРЕВ-9 ДАІ УВС в м. Києві 10.09.2005 року. На 2/3 частини автомобіля 07.05.2009 року видані свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 та ОСОБА_6
07.05.2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у заяві до управління державної автоінспекції ГУ МВС України у м. Києві надали згоду на реєстрацію належних їм на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 10-ю Київською державною нотаріальною конторою 07.05.2009 року 2/3 частин автомобіля марки «Мерседес-Бенц 308», 1996 року випуску, кузов № НОМЕР_2 Фургон-В, номерний знак НОМЕР_1, на ім'я ОСОБА_2
З пояснень позивачки в судовому засіданні та доданого до матеріалів справи витягу з бази даних відповідача вбачається, що автомобіль значиться в арешті згідно постанови від 14.03.2006 року, вхідний № 3336 05.04.2006 року, кримінальна справа № 50-057-05, заборонено реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку.
На обґрунтування незаконності відмови відповідача у реєстрації спірного автомобіля, позивачка посилалась на обставини, викладені в листі прокуратури м. Луцька Волинської області від 03.07.2009 року № 534-09, в якому ОСОБА_6 було повідомлено, що у провадженні старшого слідчого прокуратури Волинської області ОСОБА_7 перебувала кримінальна справа № 50-057-05, порушена за фактом зловживання владою та службового підроблення, вчинених службовими особами ВДВС Любомльського районного управління юстиції під час незаконної легалізації на території України автотранспортних засобів іноземного походження, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст. 366 КК України. У рамках провадження досудового слідства у цій кримінальній справі, постановою слідчого від 14.03.2006 року накладено заборону на реєстрацію та зняття з обліку 71 транспортного засобу, в тому числі і на належний ОСОБА_4 автомобіль «Мерседес-Бенц 308». Проте при дослідженні обставин легалізації на території України автомобілів, в тому числі і автомобіля, що належав ОСОБА_4, 26.11.2008 року кримінальна справа по даному епізоду закрита за відсутністю достатніх доказів, які давали б підстави для притягнення винних службових осіб органів ДВС до встановленої законом кримінальної відповідальності.
У судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги і просила суд зобов'язати відповідача провести перереєстрацію спірного автомобіля на її ім'я у зв'язку зі зміною власника замість реєстрації, посилаючись на те, що усно зверталась до відповідача із заявою про перереєстрацію зазначеного автомобіля.
Згідно зі статтею 34 Закону України «Про дорожній рух»від 30 червня 1993 року № 3353-XII державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, а їх порядок визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 4 Закону № 3353-XII).
Пунктом 1 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених, постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (редакція на час виникнення правовідносин) (далі -Правила) зазначено, що цими Правилами встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - транспортні засоби) та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Відповідно до п. 6 Правил транспортний засіб, що належить декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), право власності яких на цей засіб підтверджується одним з визначених пунктом 8 цих Правил документом, за письмовою згодою співвласників, справжність підписів яких засвідчено нотаріусом, реєструються за одним із них.
Згідно п. 8 Правил, реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу. Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку.
Пунктом 36 Правил передбачено, що перереєстрація транспортного засобу на одного з подружжя проводиться також на підставі свідоцтв про право на спадщину, засвідчених у встановленому порядку та свідоцтва про реєстрацію. При цьому, відповідно до п. 40 Правил у разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах.
Пунктом 42 Правил встановлено заборону на зняття з обліку транспортного засобу, стосовно якого є ухвала суду про накладення на нього арешту або заборону зняття з обліку чи постанова слідчого або державного виконавця про накладення арешту, а також транспортного засобу, що є речовим доказом у кримінальній справі і приєднаний до неї постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду.
Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ст. ст. 25, 114 Кримінально-процесуального кодексу України постанови прокурора і слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, службовими особами і громадянами та можуть бути оскарженні відповідно до ст. ст. 234, 236 цього Кодексу.
Проте, як зазначила позивачка у судовому засіданні зазначена постанова слідчого, якою накладено заборону на реєстрацію, перереєстрацію та зняття з обліку транспортних засобів нею в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом не оскаржувалась.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, суд, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, доходить висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому зазначений адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур
Суддя А.С. Мазур