ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 січня 2010 року 09:25 № 2а-3803/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., при секретарі Бистрик О.С., за участю представника позивача -ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.03.2009р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28 січня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 18 лютого 2010 року.
Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики звернувся до суду із зазначеним позовом, зазначаючи, що постанова державного виконавця від 23.01.2008 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-51/2008, виданого 14.01.2008 р. Київським районним судом м. Полтави, була отримана пізніше визначеного законодавством строку, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості виконати рішення у строк для добровільного виконання. Крім того, позивач зазначив, що постанову про стягнення виконавчого збору від 19.03.2009 р. отримав 02.04.2009 р., що також свідчить про порушення відповідачем строків направлення вказаної постанови боржнику. Під час розгляду справи позивач, посилаючись на те, що з його розрахункового рахунку в Державному казначействі України примусово стягнуто виконавчий збір за постановою від 19.03.2009 р., уточнив позовні вимоги, а саме доповнив позовні вимоги вимогою про стягнення з відповідача 850 грн. виконавчого збору.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і пояснив, що головним державним виконавцем Іванченком О.В. 19.03.2009 р. винесено постанову про стягнення з Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики виконавчого збору у розмірі 850 грн. у зв'язку з невиконанням рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, проте даний строк позивачем не було порушено, оскільки рішення фактично було виконано у період зупинення виконавчого провадження на підставі постанови державного виконавця, а тому просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення та у судовому засіданні 21.12.2009 р. зазначив, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, боржнику було надано строк до 30.01.2008 р. для добровільного виконання з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження», при цьому, жодних дій, спрямованих на повідомлення державного виконавця про несвоєчасне отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та поновлення строку для добровільного виконання рішення у порядку статті 32 зазначеного Закону позивачем здійснено не було. Разом з тим, позивач надіслав на адресу відповідача заяву від 25.01.2008 р. про зміну способу і порядку виконання постанови Київського районного суду м. Полтави за яким було видано виконавчий лист №2а-51/2008, що на думку відповідача свідчить про наявність можливості у позивача повідомити державного виконавця про необхідність продовження строку добровільного виконання рішення. У зв'язку з наведеним, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
На підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 11.01.2008 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди видано 14.01.2008 р. виконавчий лист № 2а-51/2008 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді генерального директора Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»з 26.10.2006 р. та відкрито виконавче провадження № 5945869.
Статтею 129 Конституції України визнано принцип права, відповідно до якого рішення суду є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV «Про виконавче провадження»(далі -Закон № 606) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону № 606 державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2008 р. № 5945869 Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики зобов'язаний у добровільний строк, який не перевищує 7 днів (до 30.01.2008 р.) виконати вищезазначене рішення суду.
Частина 2 статті 24 Закону №606 передбачає, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону №606 у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
На адресу позивача копія зазначеної постанови надійшла 28.01.2008 р., проте з письмовою заявою до виконавчої служби про продовження строку добровільного виконання постанови Київського районного суду м. Полтави від 11.01.2008 р. боржник не звертався, що також підтвердив представник позивача у судовому засіданні.
25.01.2008 року позивач подав до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про зміну способу і порядку виконання вказаної постанови суду та просив звернутися з відповідною заявою до суду.
01.02.2008 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про зупинення виконавчого провадження відповідно до п. 1 ст. 35 Закону №606 та направлено до Київського районного суду м. Полтави заяву про роз'яснення, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення.
Судом встановлено, що на виконання вказаної постанови Київського районного суду м. Полтави наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.02.2008 р. №72-К ОСОБА_2 поновлено на посаді генерального директора Державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»з 26.10.2005 р., що свідчить про виконання боржником рішення суду 29.02.2008 р.
19.03.2009 року на підставі листа Київського районного суду м. Полтави від 05.03.2009 р. №1п/3277, яким повідомлено, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 02.10.2008р. відмовлено у задоволенні заяви державного виконавця про роз'яснення, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, та з урахуванням вищевказаного наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.02.2008 р. №72-К державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону № 606 винесено постанову про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-51/2008 виданого Київським районним судом м. Полтави 14.01.2008 р.
Також 19.03.2009 року державним виконавцем з урахуванням обставин, що свідчать про виконання боржником вищевказаного рішення Київського районного суду м. Полтави після закінчення стоку встановленого на добровільне його виконання постановив стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 850 грн. на підставі ст. 46 Закону № 606.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що фактично виконання рішення суду тривало близько місяця, при цьому, державний виконавець встановив боржнику строк для добровільного виконання рішення до 30.01.2008 р., позивач із заявою про продовження строку на добровільне виконання рішення до відповідача не звертався, рішення виконав до розгляду судом заяви про роз'яснення, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, тобто під час зупиненого виконавчого провадження, проте з порушенням строку, встановленого для добровільного виконання рішення оскільки на момент винесення постанови про зупинення виконавчого провадження вказаний строк вже сплинув.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог статті 46 Закону № 606 правомірно виніс постанову про стягнення виконавчого збору.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд дійшов висновку, що відповідач по справі довів правомірність своїх дій, а отже виконав покладений на нього обов'язок.
За таких обставин, суд, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, доходить висновку, що зазначений адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур