ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
20 січня 2010 року 17:30 № 2а-9617/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Шумейко О.І., за участю позивача -ОСОБА_1, представника відповідача -Масловської І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
доКиївського міського центру зайнятості
третя особаОСОБА_3
прозобов'язання вчинити певні дії
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 (далі -ОСОБА_4.) звернувся з позовом до Київського міського центру зайнятості про зобов'язання зняти з реєстрації трудовий договір, укладений з ОСОБА_3 і зареєстрований у Подільському районному центрі зайнятості міста Києва, та зазначив, що у зв'язку з відсутністю на робочому місці без поважної причини більше трьох годин протягом робочого дня даний трудовий договір був розірваний за його ініціативою як роботодавця. Проте Подільський районний центр зайнятості міста Києва відмовився зняти з реєстрації трудовий договір, посилаючись на обов'язкову присутність обох сторін трудового договору. Звернення позивача до ОСОБА_3 з проханням з'явитися до центру зайнятості для зняття трудового договору з обліку залишилось без задоволення.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив задовольнити позов, посилаючись на те, що трудовий договір між позивачем та ОСОБА_3 був розірваний за ініціативи роботодавця.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив, посилаючись на те, що здійснити зняття з реєстрації трудового договору можливо лише в разі звернення обох сторін договору до центру зайнятості.
У процесі розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог було залучено ОСОБА_3, яка не з'явилась у судове засідання, хоча була повідомлена про розгляд справи належним чином.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
11.10.2006 р. ОСОБА_5 був укладений трудовий договір з ОСОБА_3, який відповідно до вимог чинного законодавства України 11.10.2006 р. був зареєстрований у Подільському районному центрі зайнятості міста Києва за № 1082 (далі -трудовий договір).
Згідно з наказом № 1 від 19.08.2008 р. трудовий договір був розірваний за ініціативи роботодавця (ОСОБА_1.) у відповідності до п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. Причиною розірвання трудового договору з ОСОБА_3 стала відсутність без поважних причин на роботі, починаючи з 26.06.2008 р.
Проте зазначений договір не був знятий з реєстрації у встановленому порядку, у зв'язку з неявкою ОСОБА_3 до Подільського районного центру зайнятості міста Києва. В матеріалах справи наявні письмове звернення позивача до ОСОБА_3 з проханням з'явитись для розірвання трудового, а також докази відправлення зазначених звернень поштовим зв'язком.
У зв'язку із розірванням трудових договорів позивач звернувся до Подільського районного центру зайнятості міста Києва із заявою від 02.02.09 р. про зняття з реєстрації трудового договору. Подільський районний центр зайнятості міста Києва у своїй відповіді № 29-241 від 05.02.2009 р. зазначив, що у випадку відсутності однієї із сторін трудових відносин, зняття трудового договору з реєстрації у державній службі зайнятості, можливе лише за умови, якщо до центу зайнятості буде подано рішення суду, яке набрало чинності.
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, за правилами внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до пункту 2 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 р. за № 554/5745, (далі -Порядок № 260) трудовий договір, укладений у письмовій формі між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.
Пунктами 6, 7 зазначеного Порядку визначено, що у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір.
Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів.
Відповідно до п.п. 8, 9 Порядку № 260 записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи.
Посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, унесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.
Вищезазначеними нормами передбачено присутність обох сторін трудового договору -роботодавця та працівника, разом з цим не передбачено відмови у вчиненні зняття з реєстрації трудового договору за відсутності працівника, який, як підтверджено у даному випадку, не виявив бажання бути присутнім. Примусового приводу працівника до центрів зайнятості з метою зняття з реєстрації трудових договорів законодавством про працю не передбачено.
Чинним законодавством України не передбачено додаткового припинення дії трудового договору в судовому порядку, який вже був розірваний за ініціативи власника на підставі ст. 40 Кодексу законів про працю.
Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що такі дії працівників, з якими фактично розірвані трудові договори, призводять до порушення прав позивача як учасника трудових правовідносин, значною мірою ускладнюють його діяльність та призводять до витрат суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, незважаючи на наявність законодавчо встановлених підстав для розірвання укладених трудових договорів.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, принцип обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, а несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Позивачем не порушено положень Кодексу законів про працю України та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, здійснені всі необхідні міри щодо добросовісного повідомлення працівника та відповідача про розірвання трудових договорів. Разом з тим, недобросовісні дії третьої особи не можуть бути підставою для відмови у знятті з реєстрації трудового договору.
На день розгляду адміністративної справи відповідачем не здійснено зняття з реєстрації трудового договору від 11.10.2006 р., зареєстрованого у Подільському районному центрі зайнятості міста Києва за № 1082.
Таким чином, відмова відповідача зняти з реєстрації зазначений трудовий договір є необґрунтованою та протиправною.
З огляду на викладене та керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати Київський міський центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір № 1082 від 11.10.2006 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_5 та ОСОБА_3, зареєстрований у Подільському районному центрі зайнятості міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 29 січня 2010 року.
Суддя А.С. Мазур