Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 липня 2022 року Справа№200/1124/22
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -
19 січня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов позов адвоката Василенко О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про:
- визнання протиправною бездіяльність, щодо не нарахування та не виплати компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати за період з 01.08.2016 року по 31.08.2019 рік;
- стягнення компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати за період з 01.08.2016 року по 31.08.2019 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року по справі №200/880/21-а відповідачем нараховані та виплачені щомісячні страхові виплати за період з серпня 2016 року по квітень 2021 року та з вересня 2016 року по серпень 2019 року у липні 2021 року. Після виплати заборгованості позивач звернувся із заявою про виплату компенсації за втрату частини доходів, проте відповідачем було відмовлено у такій виплаті. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси.
Відповідач позов не визнав та 19 травня 2022 року надав відзив на позовну заяву, зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що на виконання рішення суду, яке набрало законної сили 26.05.2021 року, Управлінням нараховані та виплачені щомісячні страхові виплати за період з 01.08.2016 року по 31.08.2019 року в повному обсязі на загальну суму 202229,28 грн, при цьому, компенсація втрати частини доходу Фондом не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки, виходячі зі змісут ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума перерахованих та сплачених на виконання рішення суду не підпадає під визначення доходів, передбачених цією нормою, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Калінівським РВ Горлівського УМВС України у Донецькій області 16 листопада 1999 року.
ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, що підтверджується випискою з огляду МСЕК №113708.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року по справі №200/880/21, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення щодо ненарахування та несплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01.08.2016 по 31.08.2019.
Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення нарахувати та сплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат за період 01.08.2016 по 31.08.2019.
На виконання рішення суду Бахмутським міським відділенням управління виконавчої дирекції ФСС України в Донецькій області постановою від 09.07.2021 року №0502/7355/7355/26 ОСОБА_1 нараховано щомісячні страхові виплати за період з вересня 2016 року по серпень 2019 року включно та з 16 липня 2021 року здійснена виплата заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №3161 від 16.07.2021 року.
Листом від 18.08.2021 року №18.06/3656 Бахмутське міське відділення управління виконавчої дирекції ФСС України в Донецькій області повідомило, що судом не встановлено факт не нарахування ОСОБА_1 грошових доходів з 01.08.2016 року по 31.08.2019 року, відповідне нарахування здійснено 14.04.2021 року та 09.07.2021 року, а виплата нарахованих виплат здійснена у квітні 2021 року та у липні 2021 року, а отже, затримка виплати доходів відсутня.
Вважаючи протиправною безліяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків сплати, позивач звернувся до суду.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Статтею 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Строки проведення страхових виплат визначені статтею 47 вказаного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону страхові виплати проводяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Частинами 5 та 6 статті 47 Закону визначено, що страхові виплати проводяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Згідно з частинами 4 та 7 статті 47 Закону виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону №2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19
Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Посилання відповідача на те, що у встановлений чинним законодавством строк було виконано рішення у справі №200/880/21-а, а саме нарахування страхових виплат за період з 01.08.2016 року по 31.08.2019 року та їх перерахування 16.07.2021 року платіжним дорученням №3161 від 16.07.2021 року на суму 202229,28 грн., що свідчить про відсутність підстав для застосування положень Закону України №2050, є неприйнятними, оскільки ці та інші посилання відповідача не ґрунтуються на положеннях законодавства та є безпідставними, оскільки суперечать наведеній правовій позиції Верховного Суду.
Таким чином, відмова Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області викладена у листі від 18.08.2021 року №18.06/3656 у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати доходу, є протиправною.
Стосовно визначення дати, з якої позивачу має бути обчислена відповідна компенсація, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №420/2093/16-а, відповідно до яких використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03 липня 2018 року (справа №521/940/17).
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів у спірних правовідносинах має бути обчислена за період з 01.08.2016 року по 31.08.2019 року.
Враховуючи викладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною відмову відповідача викладену у листі від 18.08.2021 року №18.06/3656 у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати доходу у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячної страхової виплати за період з 01.08.2016 року по 31.08.2019 року, по день фактичної виплати страхових виплат-16 липня 2021 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячної страхової виплати за період з 01.08.2016 року по 31.08.2019 року, по день фактичної виплати страхових виплат - 16 липня 2021 року.
Водночас, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати задоволенню не підлягає, оскільки компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати обчислюється та виплачується у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року, саме підприємствами, установами та організаціями, проте, на час розгляду даної справи компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати позивачу не нарахована, а тому позовна вимога про стягнення компенсації у визначеній сумі є передчасною.
При цьому, суд зазначає, що здійснення нарахування компенсації втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням строку виплати страхових виплат є дискреційними повноваженнями відповідача і у разі здійснення розрахунку позивачем або судом із застосуванням певних методик та показників для такої виплати останні фактично переберуть на себе відповідні функції, що є недопустимим.
Що стосується вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення по справі, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи.
Таким чином, судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області викладену у листі від 18.08.2021 року №18.06/3656 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячної страхової виплати за період з 01.08.2016 року по 31.08.2019 року, по день фактичної виплати страхових виплат-16 липня 2021 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул.. Свободи, буд. 5; код ЄДРПОУ 41325231) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячної страхової виплати за період з 01.08.2016 року по 31.08.2019 року, по день фактичної виплати страхових виплат - 16 липня 2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул.. Свободи, буд. 5; код ЄДРПОУ 41325231) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто два) гривні 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова