Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 липня 2022 року Справа№200/1748/22
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.11.2021 №056340007290 про відмову у призначенні пенсії позивачу;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 при призначенні пенсії від 23.11.2021 з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років періоди роботи з 09.03.1983 по 26.04.1983,з 28.08.1985 по 19.02.1986, з 31.12.1986 по 01.02.1990, з 02.02.1990 по 31.03.1999, з 01.04.1990 по 19.08.2016, з 23.08.2016 по 23.11.2021 на посаді помічника машиніста тепловоза; з 10.05.1983 по 26.04.1983 служба в Лавах Радянської Армії;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.
Позов обґрунтовував тим, що оскарженим рішенням йому протиправно відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому відповідач неправомірно не прийняв до уваги подану ним уточнюючу довідку, не врахувавши «намібійські винятки».
Ухвалою суду 01.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
17.06.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву. Суд зазначає, що ухвалу суду від 01.02.2022 отримано відповідачем 03.02.2022, що підтверджено відповідачем, отже зазначена заява є зловживанням відповідача своїми правами і націлена на затягування розгляду справи. Виходячи з наведеного суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання. Станом на 26.07.2022 відзив відповідачем не подано.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 .
23.11.2021 позивач звернувсь до управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.11.2021 № 056340007290 позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно, у зв'язку із відсутністю пільгового стажу. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 39 років 2 місяців 5 днів, пільговий стаж складає 1 рік 1 місяців 19 днів. До пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 09.03.1983 по 26.04.1983, 28.08.1985 по 19.02.1986, з 31.12.1986 по 01.02.1990, з 02.02.1990 по 31.03.1991 оскільки пільгова довідка від 31.03.2021 №01-04/1426 видана підприємством, що розташоване на території населених пунктів, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 :
- 09.03.1983 по 26.04.1983 позивач працював на посаді помічника машиніста тепловоза на Донецькій залізничний дорозі ордену Леніна оборотне локомотивного депо Микитівка (запис 1-2);
- з 10.05.1983 по 26.04.1983 позивач проходив службу в Лавах Радянської Армії (запис 3);
- з 28.08.1985 по 24.12.1986 позивач працював на посаді помічника машиніста тепловоза Донецькій залізничний дорозі ордену Леніна оборотне локомотивного депо Микитівка (запис 4-7);
- з 31.12.1986 по 01.02.1990 позивач працював на посаді помічника машиніста тепловоза на Донецькій залізничний дорозі ордену Леніна оборотне локомотивного депо Микитівка (запис 8-9)
- з 02.02.1990 по 31.03.1999 позивач працював на посаді машиніста тепловоза на Донецькій залізничний дорозі ордену Леніна оборотне локомотивного депо Микитівка (запис 10)
- з 01.04.1990 по 19.08.2016 позивач працював на посаді помічника машиніста тепловоза на Донецькій залізничний дорозі ордену Леніна оборотне локомотивного депо Микитівка (запис 11-16);
- з 23.08.2016 по 23.11.2021 на посаді помічника машиніста тепловоза вагонне депо Ясинувата ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у ВП «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» АТ «Українська залізниця» (запис 17-19).
Відповідно до довідки Державного підприємства «Донецька залізнична дорога» відокремленого підрозділу локомотивне депо Іловайськ від 31.03.2021 №01-04/1426 підтверджено, що у періоди з 09.03.1983 по 26.04.1983, 28.08.1985 по 19.02.1986, з 30.12.1986 по 01.02.1990, з 02.02.1990 по 31.03.1991 працював на посаді помічника машиніста тепловоза, зазначена посада передбачена Списком №2 розділу ХХХ (ст.100) підрозділом 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії позивач звернулася до суду з даним позовом.
Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 вказаного Закону пенсії за вислугу років виплачуються на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 114 вказаного Закону пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію.
Відповідно до абз. 2 п. 16 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України"Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (тобто, станом на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Стаття 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 55 вказаного Закону право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;
для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Орган Пенсійного фонду України відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу зазначивши при цьому, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 39 років 2 місяців 5 днів, пільговий стаж складає 1 рік 1 місяців 19 днів.
Отже, зроблені суб'єктом владних повноважень висновки, що викладені в оскарженому рішенні, не відповідають встановленим ним обставинам щодо позивача.
Крім того, оскарженим рішенням до спеціального страхового стажу не зараховані періоди роботи позивача: з 09.03.1983 по 26.04.1983, 28.08.1985 по 19.02.1986, з 31.12.1986 по 01.02.1990, з 02.02.1990 по 31.03.1991 оскільки пільгова довідка від 31.03.2021 №01-04/1426 видана підприємством, що розташоване на території населених пунктів, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Вказана довідка уточнює пільговий характер та умови роботи позивача на посадах, які за характером роботи належать до посад, про які йдеться в п. «а» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з встановленими обставинами позивач належить до працівників, які мають право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач зазначав, що відповідачем не прийнята подана ним довідка, оскільки вона видана підприємством, яке розташовано на непідконтрольній українській владі території.
Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
Між тим, такі посилання відповідача є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 та 2ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цьогоЗаконупоширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 1ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбаченихКонституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до ч. 2ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.
Отже, орган Пенсійного фонду України зобов'язаний приймати та аналізувати такі документи.
Неможливість проведення перевірки таких документів (довідок) та первинних документів, на підставі яких вони видані, не може бути підставою для порушення пенсійних прав осіб.
Отже, орган Пенсійного фонду України неправомірно прийняв щодо позивача оскаржене рішення, посилаючись на зазначені ним обставини, без дослідження всіх поданих документів, що мали значення для прийняття рішення, чим порушив пенсійні права позивача.
Щодо не зарахування періоду служби в армії суд зазначає наступне.
Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У період з 09.03.1983 по 26.04.1983 позивач працював на посаді помічника машиніста тепловоза та був звільнений у зв'язку з призовом на військову службу, в якій прослужив з 10.05.1983 по 29.05.1985.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто враховуючи, що позивач на момент призову на військову службу працював за професією помічника машиніста тепловоза та був звільнений саме з підстави призову на військову службу, період його служби в армії також повинен бути зарахований до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за Списком №2.
Виходячи з наведеного період проходження служби в Лавах Радянської Армії підлягає зарахуванню до пільгового за Списком №2.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту та відновленню шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення органу Пенсійного фонду України та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років періоди роботи з 09.03.1983 по 26.04.1983,з 28.08.1985 по 19.02.1986, з 31.12.1986 по 01.02.1990, з 02.02.1990 по 31.03.1999, з 01.04.1990 по 19.08.2016, з 23.08.2016 по 23.11.2021 на посаді помічника машиніста тепловоза; з 10.05.1983 по 26.04.1983 служба в Лавах Радянської Армії;.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. відповідно до квитанції від 26.01.2022.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл.Соборна, 3, м.Слов'янськ, Донецька область, 84122) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.11.2021 №056340007290 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл.Соборна, 3, м.Слов'янськ, Донецька область, 84122) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії від 23.11.2021 з зарахуванням до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років періоди роботи з 09.03.1983 по 26.04.1983,з 28.08.1985 по 19.02.1986, з 31.12.1986 по 01.02.1990, з 02.02.1990 по 31.03.1999, з 01.04.1990 по 19.08.2016, з 23.08.2016 по 23.11.2021 та з 10.05.1983 по 26.04.1983 службу в Лавах Радянської Армії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл.Соборна, 3, м.Слов'янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 992,40 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено і підписано 26 липня 2022 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв