29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
м. Хмельницький
"12" липня 2022 р. Справа № 924/121/22
Господарський суд Хмельницької області у складі
судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кузиній М.-О.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТНИЙ ДВІР 2004", с. Воробіївка Кам'янець- Подільського району Хмельницької області
про стягнення 126 544,85грн, з яких: 7 948,01грн - інфляційні втрати, 10 753,24грн - пеня, 14 337,66грн - 48% річних, 93 505,94грн - штрафи
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Ткачук Б.М. - згідно з ордером серії ВХ №1025861 від 14.03.2022.
В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.
14.02.2022 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТНИЙ ДВІР 2004", с. Воробіївка Кам'янець- Подільського району Хмельницької області про стягнення 126 544,85грн, з яких: 7 948,01грн - інфляційні втрати, 10 753,24грн - пеня, 14 337,66грн - 48% річних, 93 505,94грн - штрафи, в результаті неналежного виконання умов договору поставки №6864 від 27.08.2018 та додатків до договору № 1 від 27.08.2018 та №2 від 18.09.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконав договірні зобов'язання щодо строків оплати поставленого товару, а саме - відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 467 529,77грн, в т.ч. ПДВ, в наступні терміни: по додатку №1 до 17.09.2018 та по додатку №2 до 28.09.2018. Однак всупереч умовам договору ним було здійснено оплату з порушенням її строків визначених договором, внаслідок чого позивачем нараховані пеня, штрафи, 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 126 544,85грн.
Ухвалою суду від 21.02.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/121/22 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 21.04.2022 судом постановлено розгляд справи №924/121/22 здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначити підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 14.06.2022 суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, відповідно до п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив. На адресу суду надіслав клопотання, згідно якого просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату оскільки позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні по даній справі у зв'язку з участю в судовому засіданні у справі №676/3105/22 в Кам'янець-Подільському міськрайонному суді. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити оскільки вони підтверджені матеріалами справи. Вказав, що про наявність додаткової угоди до договору поставки №6861 від 27.08.2018, якою змінюються строки нарахування штрафних санкції та їх розмір і розмір 3% річних, йому нічого не відомо та вона відсутня у позивача. Заперечив факт підписання додаткової угоди від 27.08.2018 року та її справжність. Вказав, що зміни, які передбачені даною додатковою угодою є не на користь позивача та не могли бути ним погоджені. Зазначив, що Корабльов Г.В. був уповноважений на підписання та проставлення печатки ТОВ „Агро захист Донбас" №3 лише для оформлення в регіональному офісі документів на відвантаження товару та використання печатей для інших цілей в регіональних офісах заборонено.
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов від 29.03.2022 проти позову заперечив. Вказав, що оскільки за пунктом 7.8 Договору поставки (в редакції додаткової угоди від 27.08.2018) було передбачено сплату штрафу в розмірі 1% за прострочення відповідачем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 30 днів, а відповідач не допустив такого прострочення більше ніж на 30 днів, то нараховувати штраф безпідставно. Крім того, зазначив, що згідно п.7.7 договору, в редакції додаткової угоди від 27.08.2018 передбачено сплату лише 3% річних, а не 48 %. Звернув увагу, що сторони погодили договором (в редакції додаткової угоди від 27.08.2018) нарахування пені в розмірі облікової ставки НБУ. Акцентував на безпідставності нарахування інфляційних втрат, оскільки вартість товару відповідно до договору поставки визначалася у доларах США та Євро і була прив'язана до гривневого еквіваленту.
Звернув увагу на необхідності зменшити на 90% штрафні санкції враховуючи незначний період прострочення відповідачем своїх зобов'язань, фактичну відсутність збитків для позивача, добросовісне виконання відповідачем своїх зобов'язань в короткі строки.
Просив суд застосувати до вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.
Вказав, що не знання позивачем про підписання додаткової угоди до договору поставки не свідчить про підробку. Звернув увагу на підтверджені факту власноручного підпису додаткової угоди від 27.08.2018 самим Корабльовим Г.В., який на той час обіймав посаду директора Хмельницького регіонального представництва ТОВ „Агрозахист Донбас".
Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як вбачається з матеріалів справи розгляд справи по суті вже було відкладено, зокрема, ухвалою що занесена до протоколу судового засідання від 21.06.2022 року.
Судом звернуто увагу, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Водночас суд зазначає, що у цій справі явку учасників не було визнано обов'язковою, зокрема, керівника чи конкретного представника позивача.
Крім того, відповідно до вимог ст. 197 ГПК України учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відсутність у позивача такої можливості представництва у суді доказами не підтверджується.
Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З огляду на наведене, враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи слід відмовити та зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю „СИТНИЙ ДВІР 2004" зареєстровано за адресою: 32447, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Воробіївка, вул. Молодіжна, буд. 43; код ЄДРПОУ 40429022.
27.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „СИТНИЙ ДВІР 2004" (надалі - покупець), укладено договір поставки №6864 (надалі - договір), а умовами якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором (п. 1.1. договору).
Згідно з п.2.1 договору, за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього договору.
За умовами п. 2.2. договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.
Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) (п. 2.3 договору).
Відповідно до п.2.4 договору вартість тари, упаковки в якій постачається товар, входить до ціни товару.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору.
Згідно з п. 3.2 договору поставки сторони домовились, що в тому випадку, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми, належної до оплати, використовують таку формулу: С = А1 : А2 * В, де С - сума належної оплати; В - ціна товару на момент підписання додатку; А1 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день перерахування коштів, А2 - (курс МВР дол. США чи Євро до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США /Євро на міжбанківському валютному ринку (МВР) на день проведення оплати, з врахуванням умов частини 1 цього пункту.
Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п. 3.2 договору. На підтвердження виконання покупцем зобов'язань з оплати товару з врахуванням п. 3.2 даного договору, сторони впродовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним додатком або договором в цілому, підписують акт звіряння взаємних розрахунків. Ініціатива звіряння взаємних розрахунків покладається на покупця.
Відповідно до п.3.4 договору при відсутності підписаного сторонами "Акту звіряння взаємних розрахунків", зобов'язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору.
Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною (п. 3.5 договору).
Згідно п. 3.6 договору, покупець при перерахуванні коштів за товар у платіжному дорученні (в графі призначення платежу) повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі за ту, що поставлена в минулі періоди. Оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
У відповідності до п. 3.10 договору, покупець заявляє та запевняє, що розуміє суть та бере на себе валютний ризик, тобто ймовірність додаткових фінансових витрат внаслідок зміни курсу валюти відповідно до пункту 3.2 договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк поставки товару визначається у додатках до цього договору.
Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості і якості. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отриманні від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово про це заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості (п. 6.2 договору).
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника (п.6.3. договору).
Згідно з п.7.1. договору за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору.
За п.7.1.1. договору крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення; за відмову від отримання або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є ЗЗР або Мінеральні добрива, сплачує штраф в розмірі 10% процентів вартості не отриманої або повернутої продукції; за відмову від отримання продукції або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є насіння, сплачує штраф в розмірі 100% (сто) процентів вартості не отриманої продукції або повернутої продукції.
В разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п. 7.7 договору).
Згідно п.7.8 договору в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару.
Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років (п. 7.9 договору).
Відповідно до п. 11.2 Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.
Даний договір підписаний представником ТОВ "Агрозахист Донбас" Корабльовим Г.В. та керівником ТОВ „СИТНИЙ ДВІР 2004" Петльованим Р.Ф., скріплений відтисками печаток сторін.
27.08.2018 між сторонами укладено додаткову угоду до договору поставки №6864 від 27.08.2018, згідно якої вирішено:
- внести зміни до підпункту 7.1.1, пункту 7 договору, виклавши його в такій редакції:
„7.1.1. Крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору покупець:
за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення;
за відмову від отримання або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є ЗЗР або Мінеральні добрива, сплачує штраф в розмірі 5% процентів вартості не отриманої або повернутої продукції;
за відмову від отримання продукції або в разі необґрунтованого повернення продукції, якою є насіння, сплачує штраф в розмірі 50% вартості не отриманої продукції або повернутої продукції.";
- внести зміни до підпункту 7.7 договору, виклавши його в такій редакції:
„7.7 В разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості три проценти річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.";
- внести зміни до підпункту 7.8 договору, виклавши його в такій редакції:
„7.8 В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 30 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 1% від суми несвоєчасно сплаченого товару.";
- внести зміни до підпункту 7.9 договору, виклавши його в такій редакції:
„7.9 Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), у відповідності до ст.258 Цивільного кодексу України, становить до 1 (один) рік."
Додаткова угода вважається укладеною та набирає чинності з дня її підписання сторонами (п.6 додаткової угоди)
З моменту набрання чинності цією Додатковою угодою вона стає невід'ємною частиною Договору поставки №6864 від 27.08.2018 (п.7 додаткової угоди).
Угода підписана представником ТОВ "Агрозахист Донбас" Корабльовим Г.В. та керівником ТОВ „СИТНИЙ ДВІР 2004" Петльованим Р.Ф., скріплена відтисками печаток сторін.
Згідно із підписаними сторонами додатками №1 від 27.08.2018 та №2 від 18.09.2018 сторонами погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості товару, умови поставки та порядок розрахунків за товар, що поставляється. Додатками визначено офіційний курс долара США щодо гривні станом на день складання кожного з Додатків.
Також визначено, що постачальник зазначає, що ціни за цими додатками не є остаточними. Постачальник залишає за собою право в односторонньому порядку змінити зазначені у цих додатках ціни, шляхом виписування нових рахунків на оплату.
Порядок зміни ціни та оплати: відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар за даним додатком визначена у національній валюті України (гривня) та в грошовому еквіваленті в іноземній валюті (долар США/Євро), виходячи із середньозваженого курсу продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного додатку.
Оплата вартості товару, зазначеного в додатку, здійснюється покупцем в національній валюті України (гривня), виходячи із курсу продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів.
Курс продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку - курс гривні для продажу долара США/Євро за гривні по міжбанківському курсу гривні, що визначається згідно даних сайту: http://www.finance.ua (міжбанківський курс, продаж USD/UAH, продаж ЄВРО/UAH). У випадку неможливості його застосування застосовується обмінний курс продажу ПАТ „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", що діє у касах банку, а у разі неможливості його застосування - офіційний курс гривні до євро ЄС та/або долару США, встановлений Національним банком України.
Примітка. В тому випадку, якщо курс долару США/Євро на день оплати вище, ніж курс долару США/Євро на день підписання даного додатку, сторони, для визначення суми, яка відлягає оплаті, використовують наступну формулу:
S=(A1/ A2)*В, де
S - загальна вартість Товару а гривнях з ПДВ на момент оплати (сума, яка підлягає оплаті);
В - загальна вартість Товару в гривнях з ПДВ на момент підписання даного додатку;
А2 - курс долару США/Євро на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання даного додатку;
А1 - курс долару США/Євро на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день перерахування суми платежу.
Згідно Додатку №1 від 27.08.2018, постачальник зобов'язався поставити товар загальною вартістю 180 899,88грн, в т.ч. ПДВ.
Покупець зобов'язався здійснити оплату 100% вартості товару до 17.09.2018 року.
На виконання Додатку №1 постачальником поставлено покупцю товари загальною вартістю 183 593,39грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №8598 від 24.09.2018.
Згідно Додатку №2 від 18.09.2018, постачальник зобов'язався поставити товар загальною вартістю 283 936,38грн, в т.ч. ПДВ.
Покупець зобов'язався здійснити оплату 100% вартості товару до 28.09.2018 року.
На виконання Додатку №2 постачальником поставлено покупцю товари загальною вартістю 283 936,38грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №8599 від 24.09.2018.
Всього на виконання умов договору за додатками постачальником поставлено, а покупцем отримано товарів на загальну суму 467 529,77грн.
Згідно виписки по рахунку (рух коштів) постачальника, покупець - ТОВ „СИТНИЙ ДВІР 2004" здійснив оплату за поставлений товар 18.10.2018 в сумі 183 593,369грн та 283 936,38грн.
В матеріалах справи наявна надана відповідачем заява гр. ОСОБА_1 подана відповідно до порядку ст.ст. 87, 88 ГПК України.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки №6864 від 27.08.2018 за умовами якого в терміни, визначені договором, позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором та вказану у додатках до нього.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Сторонами у п.3.1. договору погоджено, що строки оплати вказуються у відповідних додатках.
Так, у підписаних та скріплених печатками сторін додатках №1 від 27.08.2018 року та №2 від 18.09.2018 року передбачено оплату поставленого товару у строк до 17.09.2018 та до 28.09.2018 відповідно.
Матеріалами справи стверджується, зокрема, підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками видатковими накладними, що позивач поставив відповідачу товар на суму 467 529,77грн, що також не заперечується відповідачем.
Відповідачем 18.10.2018 здійснено оплату за поставлений товар, згідно додатків №1 та №2 на суму 183 593,369грн та на суму 283 936,38грн відповідно, що підтверджується випискою по рахунку (рух коштів) позивача та не заперечується відповідачем.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було виконано взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі, однак невчасно, оскільки зважаючи на умови договору та у відповідності до додатків до нього, відповідач зобов'язаний був здійснити грошове зобов'язання до настання певного терміну, тобто до 17.09.2018 та до 28.09.2018, а отже останнім днем виконання такого зобов'язання є день, що передує цьому терміну - 16.09.2018 та 27.09.2018.
У зв'язку з невчасно здійсненими розрахунками, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 10 753,24грн - пені, 93 505,94грн - штрафів, 7 948,01грн - інфляційних втрат, 14 337,66грн - 48% річних.
При здійсненні розрахунків позивач керувався розділом 7 договору поставки №6864 від 27.08.2018.
В свою чергу, відповідач надав суду додаткову угоду від 27.08.2018 до договору поставки №6864 від 27.08.2018, згідно якої було внесено зміни до розділу 7 договору.
Стосовно тверджень позивача про те, що додаткова угода від 27.08.2018 підроблена та відсутня у позивача, а також що представник ТОВ "Агрозахист Донбас" Корабльов Г.В. був уповноважений на підписання та проставлення печатки ТОВ „Агрозахист Донбас" №3 лише для оформлення в регіональному офісі документів на відвантаження товару, судом оцінюються критично та до уваги не беруться з огляду на таке.
Підписання додаткової угоди з іншими умовами, в тому числі зміна штрафних санкцій та річних, строку позовної давності щодо штрафних санкцій, які застосовуються до відповідача, та відсутність такої угоди у позивача - не можуть бути підставою вважати додаткову угоду підробленою, такі твердження позивачем не підтверджені будь-якими доказами, позивач не звертався до суду щодо визнання недійсною додаткової угоди, не звертався до правоохоронних органів щодо вчинення відповідного правопорушення.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У даній справі предметом позову є стягнення заборгованості за договором поставки (з додатками), які укладені між двома юридичними особами, скріплені підписами та печатками обох сторін. Підписання вказаних договорів саме позивачем підтверджується наявністю на договорі та додатковій угоді відтиску печатки позивача, яка дає додаткову можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні правовідносин.
Вищенаведені доводи позивача судом до уваги не приймаються, оскільки позивачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів, у зв'язку із втратою чи викраденням печатки.
Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду від 16.02.2022р. по справі №911/2989/20.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає додаткову угоду від 27.08.2018 до договору поставки №6864 від 27.08.2018 належною.
Стосовно заявлених до стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 10 753,24грн та штрафу в розмірі 93 505,94грн згідно поданих розрахунків, судом враховано таке.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.1.1. договору (в редакції додаткової угоди від 27.08.2018) відповідач за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.
Здійснивши перерахунок пені за вказані позивачем періоди з 18.09.2018 року по 17.10.2018 року та з 29.09.2018 року по 17.10.2018 року, судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення буде пеня в розмірі 5 376,62грн, а саме: 2 716,18грн пені на суму боргу 183 593,39грн та 2 660,44грн пені на суму боргу 283 936,38грн.
Відповідно до п.7.8 договору (в редакції додаткової угоди від 27.08.2018) сторони визначили, що в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 30 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 1% від суми несвоєчасно сплаченого товару.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно додатку №1 від 27.08.2022 до договору, сторони узгодили сплату у розмірі 183 593,39грн до 17.09.2018, тобто до настання певного терміну, а отже останнім днем оплати згідно вказаного додатку є 16.09.2018. Враховуючи оплату здійснену відповідачем 18.10.2018 року, а також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюються нарахування, суд дійшов висновку, що період прострочення сплати вартості товару відповідачем становив з 17.09.2018 по 17.10.2018 - 31 день.
Таким чином правомірним буде нарахування штрафу у відповідності до вимог договору у розмірі 1 835,93грн (183 593,39грн * 1%), оскільки прострочення оплати становило більше 30 днів. В нарахуванні ж штрафу на суму боргу 283 936,38грн відповідно до додатку №2 від 18.09.2018 до договору слід відмовити, оскільки період прострочення зобов'язання з оплати товару становить менше 30 днів (з 28.09.2018 по 17.10.2018 (20 днів)).
Судом враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат та річних в межах заявлених періодів, судом враховано таке.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.7. договору поставки (в редакції додаткової угоди), сторони визначили, що в разі невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору відповідач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь позивача крім суми заборгованості три проценти річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних (за допомогою системи „Законодавство"), суд прийшов до висновку, що вірним буде їх нарахування в розмірі 896,11грн, а саме: 452,70грн згідно додатку №1 від 27.08.2018 на суму боргу 183 593,39грн за період з 18.09.2018 по 17.10.2018 та 443,41грн згідно додатку №2 від 18.09.2018 на суму боргу 283 936,38грн за період з 29.09.2018 по 17.10.2018.
Стосовно нарахувань втрат від інфляції в сумі 7 948,01грн на вказані позивачем в розрахунку періоди, судом враховано наступне.
Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.
Судом враховано, правову позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство") вважає, що заявлені інфляційні втрати правомірно нараховані у визначеному позивачем розмірі - 7 948,01грн за вказані ним у розрахунку періоди.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стосовно тверджень відповідача, що вартість товару визначалася у валюті, а не у гривнях, та була прив'язана до гривневого еквіваленту, а отже відсутні правові підстави щодо нарахування інфляційних втрат, судом оцінюються критично та до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Так, сторони відповідно до умов договору та додатків до нього встановили, що ціна товару і оплата здійснюється відповідачем в національній валюті України (гривні) виходячи з курсу із середньозваженого курсу продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного додатку та визначили її еквівалент у дол.США або Євро у зв'язку із ймовірністю додаткових фінансових витрат відповідача, в т.ч. відповідно до п. 3.2. договору. Тобто, сторони визначили здійснювати оплату за поставлений товар в еквіваленті гривні до дол.США/ЄВРО, а не навпаки.
Судом також враховано, якщо умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов'язання (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.01.2019р. по справі №910/11249/17).
Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача у цій справі заборгованість без корегуючих рахунків (курсової різниці) на підставі договору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано. Водночас відповідачем зроблено заяву про застосування пропуску строку позовної давності, з огляду на що суд зазначає таке.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та річних застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до п.7.9 договору (в редакції додаткової угоди від 27.08.2018) сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), у відповідності до ст.258 Цивільного кодексу України, становить до 1 (один) рік.
За змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Водночас, за приписами ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається, зокрема, у разі вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред'явлення позову.
При цьому судом враховується, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1ст. 264 ЦК України), необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №663/2070/15-ц та Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі №6-298цс17.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена сплата суми боргу який виник 17.09.2018 на суму 183 593,39грн. та 28.09.2018 на суму 283 936,38грн в повному обсязі 18.10.2018 року. При цьому позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заявлених вимог 09.02.2022 (згідно поштового штемпелю).
Отже, у даному випадку мало місце переривання строку позовної давності щодо додаткових вимог (інфляції та річних) та штрафних санкцій, встановленого ст.264 ЦК України і умовами договору, перебіг якого почався заново з наступного дня після сплати боргу (18.10.2018 року), з огляду на що, строк позовної давності заборгованості щодо нарахованих інфляційних втрат, річних, штрафу та пені за договором №6864 від 27.08.2018 сплив.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТНИЙ ДВІР 2004", с. Воробіївка Кам'янець- Подільського району Хмельницької області про стягнення 126 544,85грн, з яких: 7 948,01грн - інфляційні втрати, 10 753,24грн - пеня, 14 337,66грн - 48% річних, 93 505,94грн - штрафи, належить відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.07.2022.
Суддя С.І. Крамар
Віддрук. 4 прим.:
1- до справи;
2,3 - позивачу ТОВ "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машнобудівників, 4В) надісл. на ел.пошту azdonbas@gmail.com та представнику Коліснику Б.О. надісл. на ел. пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1
4 - відповідачу (32447, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Воробіївка, вул. Молодіжна, буд.43) надісл. на е-пошту представнику Ткачуку Б.М. ІНФОРМАЦІЯ_2