"14" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/986/22
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
розглянувши справу 916/986/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрейн" (65123, м. Одеса, вул. Ак. Сахарова, буд. 3В, офіс 25; код ЄДРПОУ 36554348)
до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ ВП 40081200)
про стягнення 232 292,45 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Гамарц О.С.,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрейн", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення 232 292,45 грн.
Ухвалою від 06.06.2022 прийнято позовну заяву (вх. № 1028/22 від 30.05.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрейн" до розгляду, відкрито провадження у справі №916/986/22, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.07.2022, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив, надіславши його позивачу одночасно з наданням відзиву до суду.
10.06.2022 відповідач повідомив суд про зміну юридичної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрейн" - 65123, м. Одеса, вул. Ак. Сахарова, буд. 3В, офіс 25 (лист-повідомлення за вх. №10148/22).
13.06.2022 до суду надійшов відзив (вх. №10254/22) на позовну заяву.
20.06.2022 за вх. №10852/22 до суду надійшла відповідь на відзив.
06.07.2022 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрейн" (вх. №12356/22), в якій позивач просив провести підготовче судове засідання без його участі.
Протокольною ухвалою від 06.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2022.
11.07.2022 позивач надав до суду заяву (вх. №12697/22), в якій просив розглянути справу без його участі. Вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
14.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій та доводів сторін.
В обґрунтування позову позивач посилається на незабезпечення відповідачем збереження прийнятого до перевезення вантажу за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8202022 від 12.11.2020 р., у зв'язку з чим 19.11.2021 одержувачем вантажу було виявлено недостачу у вагонах № 95694139, № 95523759, № 95394664 (далі - спірні вагони) на загальну суму 232 292,45 грн.
У відзиві представник відповідача зазначив, що вважає позовну заяву необґрунтованою, просив відмовити у задоволенні позову з тієї підстави, що спірні вагони прибули на станцію призначення у непошкодженому стані, без ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Зазначив, що відсутність ознак втрати вантажу на станції призначення підтверджується також тим, що вантажоодержувач прийняв зазначені вагони з вантажем без зауважень, про що підписав пам'ятку про подавання вагонів від 19.11.2021 №3581.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що відповідно до п. а ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу.
У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що згідно з вимогами п. п. 52, 129 Статуту залізниць вантажоодержувачем (ТОВ «МСП Ніка-Тера») негайно після отримання спірних вагонів та виявлення ознак недостачі вантажу було направлено письмову вимогу до Залізниці про комісійну перевірку кількості та стану вантажу та складання комерційного акту. Визнавши обґрунтованими вимоги вантажоодержувача про складання комерційного акту у зв'язку з наявністю ознак втрати вантажу у спірних вагонах під час перевезення, Залізниця склала комерційний акт від 20.11.2021 №417503/102, який водночас був складений з порушенням Правил складання актів.
Вказав, що комісійною перевіркою кількості вантажу у спірних вагонах на вимогу вантажоодержувача за участю Залізниці шляхом зважування було виявлено різницю маси вантажу порівняно з перевізним документом у бік зменшення, про що зроблено відповідні відмітки у комерційному акті.
Крім того, зазначив, що при зовнішньому огляді вагонів та після зняття запірно-пломбувальних пристроїв і розкриття верхніх завантажувальних люків за участі працівників Залізниці у спірних вагонах було виявлено воронкоподібні заглиблення вантажу зі стіканням у бік запірних штурвалів, наявні свіжі сліди пошкодження металу внаслідок потрапляння в люк сторонніх предметів, в місці прилягання кришки до корпусу люка виявлено затиснуті зерна.
Підкреслив, що вказані ознаки втрати вантажу працівники залізниці категорично відмовилися описати в комерційному акті від 20.11.2021, який підписано представником вантажоодержувача із зауваженнями.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
12.11.2020 між позивачем та відповідачем в порядку ст. 634 ЦК України укладений Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8202022 (надалі - Договір), який вводиться в дію 12.11.2020.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної. Вказані положення цілком кореспондують приписам ч. ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з п. 1.1. Договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У відповідності до п. 1.4. Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до п. 1.5. Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з п. 1.10. Договору останній є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.
У даному випадку, Договір між Позивачем та Відповідачем укладений 12.11.2020 р., про що свідчить Повідомлення Перевізника від 12.11.2020 р. Договір не є припиненим.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно з п. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Відповідно до накладної № 40975732 від 07.11.2021 р. Позивачем (відправником) надано для перевезення Відповідачу (перевізнику) вантаж (зерно кукурудзи), загальною масою нетто 528200 кг у вагонах № 95529210 (маса нетто 66700 кг), № 95394664 (маса нетто 63500 кг), № 95524070 (маса нетто 66600 кг), № 95833539 (маса нетто 66800 кг), № 95523759 (маса нетто 67100 кг), № 95454732 (маса нетто 66500 кг), № 95694139 (маса нетто 66900 кг), № 95317780 (маса нетто 64100 кг). Станція відправлення - Помічна Одеської залізниці, станція призначення - Жовтнева (експ.) Одеської залізниці, вантажоодержувач - ТОВ «МСП Ніка-Тера».
Частиною 2 ст. 308 ГК України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Абз. 1 п. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Згідно з п. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
При цьому, ст. 129 Статуту залізниць України надає одержувачу вантажу право заявити залізниці (станції призначення) вимогу про необхідність складення комерційного акта після приймання завантаженого вагона від залізниці. Адже одержувач зможе встановити обставини невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у накладній, тобто, виявити недостачу вантажу, тільки після того, як вагон з вантажем є прийнятим ним від залізниці та зважений по брутто (у завантаженому стані) на вагонних вагах одержувача, а не під час прийняття вагона від залізниці.
19.11.2021 ТОВ «МСП Ніка-Тера» (вантажодержувач) звернувся до начальника станції Жовтнева (експ.) регіональної філія «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» із вимогою № 1197/21 від 19.11.2021 р. про проведення комісійної перевірки та видачі вантажу у вагонах № 95694139, № 95523759, № 95394664, що прибули на адресу одержувача, у зв'язку з тим, що при первинному переваженні вагонів по брутто (у завантаженому стані) виявлена різниця із вагою відправника в сторону зменшення (недостача маси вантажу).
За результатами проведеної комісійної перевірки вантажу у спірних вагонах станція складено Комерційний акт № 417503/102 від 20.11.2021 (Т. 1, а.с. 20-22) (далі - Комерційний акт), який представником вантажоодержувача підписано із зауваженнями.
У розділі «Д» вказаного комерційного акту, зокрема, зазначено, що комісією встановлено недостачу маси вантажу у вагоні №95694139 на 10260 кг, у вагоні №95523759 на 9390 кг, у вагоні №95394664 на 8260 кг. Серед іншого в акті зазначено, що висипання вантажу відсутнє, люки у вагонах прилягають щільно, доступу до вантажу немає, вагони прибули у технічному відношенні справними згідно актів форми ГУ-106.
Зауваження вантажоодержувачем викладено у письмовій формі (Т.1, а.с. 23-24) та надано особисто представнику Залізниці 23.11.2021.
Так, в даних зауваженнях зазначалося, що при зовнішньому огляді вагонів та після зняття запірно-пломбувальних пристроїв і розкриття верхніх завантажувальних люків встановлено:
- у вагоні № 95694139 між третім і четвертим завантажувальними люками мається заглиблення вантажу у вигляді воронки зі стіканням в сторону запірних штурвалів. По інших частинах вагону вантаж має рівну поверхню. В місцях прилягання кришки розвантажувального люка до корпусу люка, виявлено зазор, наявні затиснуті зерна кукурудзи, а також наявні свіжі сліди металу внаслідок потрапляння в люк сторонніх предметів;
- у вагоні № 95523759 між третім і четвертим завантажувальними люками маються заглиблення вантажу у вигляді воронок, зі стіканням на третій розвантажувальний люк з боку запірних штурвалів. На третьому розвантажувальному люкові вирізана модернізація, наявні свіжі сліди деформації металу по краю люка, в місці прилягання кришки до корпусу люка, виявлено затиснуті зерна кукурудзи;
- у вагоні № 95394664 заглиблення вантажу у вигляді воронок між другим і третім завантажувальними люками, зі стіканням в протилежну від штурвалів сторону. Середній розвантажувальний люк зі свіжими слідами подертого металу, вигнуто модернізації, в місці прилягання кришки до корпусу люка, виявлено затиснуті зерна кукурудзи.
До позовної заяви додано також матеріали фотографування вищевказаних обставин (Т. 1, а.с. 55-82).
Положення ст.130 Статуту залізниць України передбачають, що пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної; а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред'явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
Положення ст.133 Статуту залізниць України передбачають, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
За переуступним написом, зробленим на накладній № 40975732, вантажоодержувач ТОВ «МСП Ніка-Тера» передав права пред'явлення претензій та позову відправнику - ТОВ «Укртрейн».
Позивач подав начальнику виробничого підрозділу «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» скаргу № 20568 від 02.12.2021 р., згідно якої зазначив, що погоджується з розділом «Д» вказаного комерційного акта у частині зазначення виявленої недостачі маси вантажу у вагонах № 95694139, № 95523759, № 95394664. При цьому зазначив, що станція призначення Жовтнева (експ.), складаючи даний комерційний акт, свідомо порушила п. 9 Правил складання актів та не вказала (описала) стан вантажу і обставин, за яких виявлена незбереженість вантажу.
Складання комерційного акта передбачено п. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, та Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334 (далі - Правила складання актів).
Відповідно до п. 9 Правил складання актів, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. До першого примірника комерційного акта про псування вантажу при перевезенні в рефрижераторних вагонах з додержанням температурного режиму додається витяг із журналу реєстрації температури. Дані про температурний режим уносяться до комерційного акта. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Комерційний акт станції Жовтнева (експ.) № 417503/102 від 20.11.2021р. не містить опису стану вантажу у вагонах № 95694139, № 95523759, № 95394664 і обставин, за яких виявлена незбереженість, а також обставин, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу.
Відповідно до п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству
Згідно з п. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
У п. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, а саме:
а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення;
б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі;
в) вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача;
г) недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси;
д) зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами;
е) втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок:
1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення;
2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція);
3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення;
4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Слід зазначити, що пп. «А» п. 111 Статуту залізниць України складається з двох частин, де перша - передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за недостачу вантажу у випадку одночасної наявності двох умов: вантаж прибув у непошкодженому вагоні і з непошкодженими пломбами відправника.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила приймання вантажів), договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.
У Комерційному акті вказано, що вагони № 95694139, № 95523759, № 95394664 прибули в технічному відношенні справними згідно Актів форми ГУ-106 станції Жовтнева від 20.11.2021 р. № 24, № 25, № 26.
Водночас, суд звертає увагу, що пунктом 15 Правил складання актів передбачено, що акт про технічний стан вагона (контейнера) складається в день виявлення несправності вагона (контейнера) і не пізніше дня складання комерційного акта. Про виявлену несправність і складений акт про технічний стан вагона (контейнера) зазначається в комерційному акті.
Отже, суд констатує, що складання залізницею акта про технічний стан вагона для засвідчення обставин знаходження вагона у технічно справному стані вимогами Правил складання актів не передбачено.
Тобто, якщо складається акт про технічний стан вагона, у відповідності до п. 15 Правил складання актів його розділ під назвою «Виявлена несправність» має обов'язково містити запис про те, що вагон технічно несправний, чого залізницею зроблено не було.
Натомість залізницею зазначено саме про технічну справність спірних вагонів на підставі Актів форми ГУ-106 від 20.11.2021 р. № 24, № 25, № 26.
Пункт 52 Статуту зобов'язує залізницю здійснити перевірку маси та стану вантажу у разі прибуття вагонів навалом і насипом за наявності вимоги одержувача вантажу, як сторони договору перевезення. Дана імперативна норма не допускає будь-яких відхилень та відступів від вказаного обов'язку залізниці. Таким чином, отримання вимоги одержувача є достатньою підставою для залізниці здійснити перевірку вантажу незалежно від часу отримання вагонів.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниця, яка була повідомлена одержувачем про факт нестачі вантажу, зобов'язана була здійснити перевірку маси та стану вантажу у спірних вагонах, та скласти комерційний акт щодо засвідчення в ньому обставин нестачі вантажу у спірних вагонах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі N 910/5280/19.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що Залізницею у даному випадку фактично було здійснено перевірку лише маси вантажу, без аналізу його стану після зняття пломб і розкриття верхніх завантажувальних люків. Водночас, як вбачається з Комерційного акту, станцією Жовтнева також були встановлені обставини, виявлення яких не передбачено п. 15 Правил складання актів.
За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 8.15-8.22 Постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено наступне.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується прибуття вагонів № 95694139, № 95523759, № 95394664 до станції Жовтнева Одеської залізниці у технічно несправному (пошкодженому) стані.
Відповідно до п. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони
Водночас матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відмову перевізника в допуску спірних вагонів до перевезення вантажів. Крім того, Залізницею прийнято переданий вантаж до перевезення у спірних вагонах без будь-яких зауважень до їх технічного чи комерційного стану.
Згідно вимог технічних умов на вагони для зерна та ДСТУ 3851-99 (ГОСТ 30243.3-99) "Вагони хопери криті колії 1520 мм для сипких вантажів. Загальні технічні умови", всі розвантажувальні прилади мають забезпечувати щільне прилягання кришок до розвантажувальних отворів та повинні мати ущільнення розвантажувальних люків, не допускаючи просипання вантажу. Тому вагони зі щілинами у розвантажувальному люці, які допускають втрату вантажу, являються технічно несправними та не мають допускатися в експлуатацію.
Відповідно до п. 3.9 роз'яснень Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», коли технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу - відповідальність за нестачу вантажу покладається на перевізника, а прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера, У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2017 р. по справі N 905/98/17, наявність поглиблень у навантаженні (воронок) переконливо свідчить про втрату частини вантажу саме під час перевезення, що виключає вину вантажовідправника.
З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується несправність спірних вагонів у технічному відношенні, а відповідач не довів, що втрата/нестача вантажу виникла з не залежних від нього причин, відповідальність за недостачу вантажу покладається саме на відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
В п.п. 114, 115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить, зокрема, 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах, для всіх інших вантажів. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить, зокрема, 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах, для всіх інших вантажів. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки
Пунктом 2.8 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» визначено, що згідно зі ст. 363 Цивільного кодексу і ст.ст. 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок суми відшкодування, суд вважає його правильним та обґрунтованим.
Таким чином, оскільки Відповідач не забезпечив збереження прийнятого до перевезення вантажу, з останнього підлягає стягненню на користь позивача вартість недостачі вантажу у загальному розмірі 232 292,45 грн.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
У відповідності до ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрейн" (65123, м. Одеса, вул. Ак. Сахарова, буд. 3В, офіс 25; код ЄДРПОУ 36554348) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ ВП 40081200) про стягнення 232 292,45 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ ВП 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрейн" (65123, м. Одеса, вул. Ак. Сахарова, буд. 3В, офіс 25; код ЄДРПОУ 36554348) 232 292,45 грн вартості недостачі вантажу, 3 484,39 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 14 липня 2022 р. Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2022 р.
Суддя Р.В. Волков