ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.07.2022Справа № 910/1543/22
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу
За позовом Національного банку України
вул. Інститутська 9, м. Київ, 01061
до Фізичної особи-підприємця Сидоренко Марини Миколаївни
АДРЕСА_1
про стягнення 102 763,63 грн.
Національний банк України (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Сидоренко Марини Миколаївни (далі-відповідач) про стягнення 102 763,63 грн. заборгованості за Договором оренди від 31.03.2018.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень № б/н від 31.03.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 року було прийнято справу до провадження, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 2 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Згідно з ч. 7 зазначеної статті учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі №910/23064/17.
Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення №010549204497 повернуто до суду з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/1543/22, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
31.03.2018 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (далі - первісний Орендодавець) та ФОП Сидоренко Мариною Миколаївною (далі - Орендар/Відповідач) укладено Договір оренди нежилих приміщень №б/н (далі - Договір оренди).
Згідно п. 1.1. вказаного Договору оренди в редакції додаткової угоди від 26.10.2018 первісний Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування окремо визначене майно - нежитлові приміщення площею 33,6 кв. м., кімнати №35, №34 та нежитлові приміщення площею 62,6 кв. м., кімнати №64, №65, № 66, що розташовані на четвертому поверсі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Об'єкт оренди).
Відповідно до умов пункту 5.1 Договору оренди в редакції додаткової угоди від 29.03.2019 цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 24.01.2020 (включно), але не довше ніж закінчення строку здійснення процедури ліквідації Орендодавця.
В подальшому, 11.01.2020 Національним банком України (далі - Орендодавець/Національний банк/Позивач) набуто право власності на Об'єкт оренди, що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягами про реєстрацію права власності.
Відповідно до п. 2.1 Договору, об'єкт оренди надається в оренду для використання Орендарем для розміщення офісу Орендаря (цільове призначення).
За приписами пунктів 3.1, 3.2 Договору, Орендодавець передає Орендарю Об'єкт оренди за актом приймання-передачі. В акті приймання-передачі Сторони зазначають склад Об'єкту оренди, його стан на момент передачі у користування та інше. Орендар вступає в строкове платне користування Об'єктом оренди з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі Об'єкту оренди.
Відповідно до п. 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 29.03.2019, орендна плата за користування одним квадратним метром Об'єкту оренди становить 220,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 36,67 грн., всього за один місяць оренди 21 164,00 грн. з ПДВ.
Орендна плата за Об'єкт оренди підлягає щомісячній індексації з урахуванням індексу споживчих цін на товари та послуги (індекс інфляції), а розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць (наростаючим підсумком). Якщо значення індексу інфляції менше 100%, орендна плата за відповідний місяць не індексується.
Згідно з п. 4.2 Договору, нарахування Орендодавцем орендної плати за цим Договором здійснюється з дня прийняття Орендарем Об'єкту оренди за актом приймання-передачі. Нарахування Орендодавцем орендної плати за цим Договором припиняється з дня наступного за днем повернення Орендарем Об'єкту оренди Орендодавцю та підписання Сторонами відповідного акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.9 Договору експлуатаційні витрати Орендодавця та вартість комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія тощо) не включаються до орендної плати та відшкодовуються Орендарем Орендодавцю окремо, відповідно до виставлених Орендодавцем рахунків пропорційно займаній Орендарем площі, у триденний строк з дня отримання Орендарем таких рахунків, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди.
Відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та інших витрат, які споживає Орендар в Об'єкті оренди, здійснюється окремо від орендної плати, на підставі рахунку наданого Орендодавцем (п. 4.10 Договору).
Як встановлено у п. 4.15 Договору, рахунки на оплату орендної плати, експлуатаційних витрат та комунальних послуг надаються Орендарю/його представнику під підпис на їх копіях із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка отримує такі рахунки. Неотримання Орендарем рахунків від Орендодавця не є підставою для звільнення від сплати орендної плати/інших платежів чи їх затримання.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що він набув усі права та обов'язки орендодавця за Договором, а тому відповідач зобов'язаний сплатити позивачу як орендодавцю несплачену орендну плату за користування об'єктом оренди за період з 12.01.2020 по 24.01.2020 у розмірі 9 181,42 грн, неустойку у розмірі подвійної Орендної плати за користування Об'єктом оренди за час прострочення повернення Об'єкту оренди з 25.01.2020 по 20.03.2020 у сумі 81 926,52 грн., а також відшкодувати вартість комунальних послуг за період 24.01.2020 по 20.03.2020 у розмірі 11 655,69 грн.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв 31.03.2018 року в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 33,6 кв. м., кімнати №35, №34 та нежитлові приміщення площею 62,6 кв. м., кімнати №64, №65, № 66, що розташовані на четвертому поверсі нежитлової будівлі за адресою: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, за Актом прийому-передачі від 17.09.2018.
11.01.2020 Національний банк України набув право власності на вказане нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно з ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
Тобто у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять усі права та обов'язки орендодавця. Таким чином законодавство України гарантує незмінність прав орендаря у разі зміни власника орендованого майна, а відповідно зміна власника речі (майна) не є підставою для зміни або припинення договору найму (оренди).
Враховуючи викладене, з моменту набуття права власності на приміщення (11.01.2020) Національний банк України набув статусу орендодавця за договором оренди нежитлових приміщень № б/н від 31.03.2018.
Відповідно до листа Асоціація «Наш Дім» Орендар звільнив Об'єкт оренди лише 20 березня 2020 року. Користування Орендарем Об'єктом оренди також підтверджується актом обстеження від 20.03.2020 (підписаний ЕЦП голови комісії).
Згідно п. п. 7.1.3, 7.3.14 Договору оренди у разі закінчення строку дії,, оренди - прийняття Об'єкту оренди здійснюється на підставі відповідного акту приймання-передачі.
За таких обставин, Відповідач зобов'язаний повернути орендоване майно. При цьому, належним підтвердженням повернення майна є встановлений договором акт прийому-передачі майна між сторонами договору.
За твердженням позивача, котре належними та допустимими доказами не спростовано відповідачем, в порушення вимог вказаних пунктів Договору оренди, передача Орендарем Об'єкту оренди Орендодавцю на умовах, визначених у цьому Договорі на підставі відповідного акту приймання-передачі не здійснена. При цьому, Орендодавець не ухилявся від прийняття об'єкту оренди та не чинив перешкоди у прийнятті орендованого майна.
Відповідно до п. 3.6 Договору оренди у разі прострочення Орендарем повернення Об'єкту оренди Орендарем Орендодавцю, Орендар несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Об'єкту оренди та за весь час неповернення об'єкту оренди несе витрати з утримання Об'єкту оренди, обов'язку сплати орендної плати, компенсування комунальних послуг та інших витрат, відповідно до умов Договору.
Пунтом 8.3. Договору оренди визначено, що у разі якщо Орендар не виконав обов'язку щодо повернення Об'єкту оренди Орендодавцю у випадках та у строки, передбачені цим Договором, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної Орендної плати за користування Об'єктом оренди за весь час прострочення повернення Об'єкту оренди.
Частиною 1 статті 785 ЦК України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. А частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено санкцію за порушення такого зобов'язання (якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).
Таким чином, Позивач вказує, що Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної Орендної плати за користування Об'єктом оренди за час прострочення повернення Об'єкту оренди з 25.01.2020 по 20.03.2020 у сумі 81 926,52 грн.
Враховуючи зміну 11.01.2020 власника об'єкту оренди та закінчення строку дії Договору 24.01.2020, а також відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що відповідачем було сплачено орендну плату за спірний період в порядку п. 4.6. Договору (до 10-го числа поточного місяця оренди), а також порушення пункту 8.3 Договору та неповернення об'єкту оренди, суд вважає, що позивачем правомірно розраховано та заявлено до стягнення орендну плату у розмірі 9 181,42 грн за період з 12.01.2020 по 24.01.2020 та неустойку у розмірі подвійної Орендної плати за користування Об'єктом оренди за час прострочення повернення Об'єкту оренди з 25.01.2020 по 20.03.2020 у сумі 81 926,52 грн.,
Крім того, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за відшкодування вартості комунальних послуг за період з 24.01.2020 по 20.03.2020 у сумі 11 655,69 грн.
При цьому, на підтвердження існуючої заборгованості за відшкодування комунальних послуг у відповідача позивачем надано до суду договір № 101965 від 28.02.2020, укладений між НБУ та Асоціацією "Наш Дім" (далі за текстом - Асоціація) укладено (далі за текстом - договір № 2), відповідно до умов якого Асоціація приймає на себе зобов'язання по наданню комунальних послуг та утримання нежилих приміщень НБУ (власника), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, в тому числі і по об'єкту оренди за договором.
Оскільки доказів відшкодування вартості комунальних послуг за Договором у спірний період до матеріалів справи не додано, суд вважає правомірними також і ці вимоги.
Отже, суд доходить висновку, що в порушення зазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору відповідач не виконав свої грошові зобов'язання, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути орендну плату та комунальні платежі за вказаний період у сумі 11 655,69 грн.
Відповідач в свою чергу вказаних обставин не заперечив та не спростував, доказів сплати позивачу коштів у розмірі 11 655,69 грн не надав.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сидоренко Марини Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Національного банку України (вул. Інститутська, 9, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 00032106) борг у розмірі 102 763,63 грн та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов