ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.07.2022Справа № 910/2050/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/2050/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БОРАНД ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 39642190; 10003, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 9).
до акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570; 01001, м. Київ., вул. Грушевського, 1-Д)
про визнання недійсним одностороннього правочину,
за участю представників:
позивача: Смолій Б.В. (ордер від 10.02.2022 серії АІ №1216895);
відповідача: Тарасенков В.В. (довіреність від 01.10.2021 №52); Самсонович О.А. (довіреність від 04.02.2022 №6).
Товариство з обмеженою відповідальністю «БОРАНД ТРЕЙД» (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого письмовим повідомленням Банку за вих. №Е.65.о.о.о/3-106695 від 07.09.2017, про одностороннє розірвання з 25.09.2017 кредитного договору від 20.10.2016 №4Б16091Г (далі - Кредитний договір) з Товариством.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не дотримано порядку одностороннього розірвання Кредитного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання: доказів сплати судового збору у розмірі 2 481 грн; оригіналів чеків та описів вкладення що підтверджують надіслання на адресу відповідача та визначених позивачем третіх осіб копії позову та усіх доданих до матеріалів позовної заяви додатків; доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
18.02.2022 позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/2050/22; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.03.2022.
Також, вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб і про письмове опитування відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2022 повідомлено учасників справи про те, що через непровоковану і невиправдану війну росії проти України, основану на відвертій умисній російській брехні, неможливо на час засідання встановити остаточне волевиявлення учасників справи та належно повідомити їх представників про/для вирішення завдань судочинства, про відкладення засідання; про дату, час і місце засідання учасники справи будуть повідомлені в установленому Господарського процесуального кодексу України порядку.
25.04.2022 відповідач подав суду клопотання про надання інформації щодо справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2022 сторони були повідомлені про призначення підготовчого засідання на 18.05.2022.
16.05.2022 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії позову №BL92017-000665 з перекладом.
18.05.2022 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку на підготовку відзиву на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 18.05.2022 оголошено протокольну ухвалу про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву до 01.06.2022 та відкладення підготовчого засідання на 07.06.2022.
01.06.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
06.06.2022 Банк подав суду заперечення проти долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 07.06.2022 було оголошено перерву до 16.06.2022.
14.06.2022 позивач подав суду відповідь на відзив і пояснення стосовно позову (позовних вимог) у справі №BL92017-000665, яка перебуває у Високому Суді.
У підготовчому засіданні 16.06.2022 суд ухвалив залучити до справи додатки та прийняти до розгляду дані докази.
У підготовчому засіданні 16.06.2022 було оголошено перерву до 07.07.2022.
07.07.2022 відповідач подав суду письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, та клопотання про залишення позовної заяви без руху.
У підготовчому засіданні 07.07.2022 суд відхилив клопотання про залишення позовної заяви без руху.
Протокольною ухвалою від 07.07.2022 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.07.2022.
У судовому засіданні 19.07.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а представники відповідача проти задоволення позову заперечили повністю.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В ході виступу відповідач просив не брати до уваги жодні докази подані позивачем (додатки 15 томів) оскільки такі докази не стосуються предмету доказування у справі та невірно оформлені як докази.
Судом вдруге роз'яснено, після роз'яснення у підготовчому провадженні, що подані на стадії підготовчого провадженні визначені докази, відповідають вимогам ч.ч 2, 4, 5 ст.91, п.1 ч. 2 ст. 73, ч.2 ст. 80, 118 ГПК України, оскільки саме на вимогу суму засвідчення вірності копій відбулось відповідно до ч 4, 5 ст.91 Кодексу без повторного подання 15 томів доказів. Судом не прийнято до уваги як доказ у справі примірник позовної заяви Банку пред'явлену у Суді у справах власності Англії і Вельсу, оскільки жодному пункті такої позовної заяви йдеться про будь-які твердження щодо кредитного договору, який був укладений сторонами даної господарської справи. Водночас відповідач не оспорював факту існування документів , поданих позивачем.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 19.07.2022 після закінчення стадії судових дебатів було оголошено перерву до 26.07.2022.
У судовому засіданні 26.07.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Указами Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022 затвердженими Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, від 21.04.2022 №2212-IX) введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Банком і Товариством 20.10.2016 укладено Кредитний договір, за умовами якого відповідач надав позивачу банківський кредит з лімітом 4 300 000 000 грн.
У подальшому сторонами Кредитного договору додатковою угодою від 20.10.2016 збільшено ліміт кредитування до 4 800 000 000 грн.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Кредитний договір не оспорений та не визнаний недійсним.
Пунктом 2.3.2 передбачено право Банку змінити умови договору, розірвати його у судовому порядку, здійснити одностороннє (однобічне, як зазначено у Договорі) розірвання, достроково стягнути борг за рахунок реалізації предмета застави.
Таким чином, Кредитний договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
В забезпечення виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором 20.10.2016 укладено договір застави №Г.21.1.2.0/5-1989, предметом якого є надання заставодавцем в заставу майнових прав за наступними договорами поставки:
- Договір поставки ПТ16-186 від 13.10.2016, укладений ТОВ «Боранд Трейд» з ТОВ «ТД «Авіас» на постачання 150 000 тон бензину автомобільного А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropour Energy концерну BASF) ;
- Договір поставки ПТ16-57/ПГ від 03.10.2016 року, укладений ТОВ «Боранд Трейд» з ТОВ «Пром Гарант Плюс», на постачання паливо дизельного підвищеної якості (Євро) марки F виду ІІ;
Відповідно до п. 3 Договору застави № Г.21.1.2.0/5-1989 максимальний розмір вимоги, яка забезпечувалася заставою за цим договором, складала 8 000 000 000 гривень.
Пунктом 8 Договору застави № Г.21.1.2.0/5-1989 сторони визначили, що вартість предмету застави складає 6 666 666 666,67 грн.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України.
Отже, укладений сторонами Кредитний договір за своєю правовою природою є кредитним договором.
Позичальником одержано від Банку за Кредитним договором 4 637 608 327,61 грн, що підтверджено банківськими виписками і довідками.
Також, Банком і Товариством були укладені 20.10.2016 договори поруки (№4Е14105И/П; №4А14127И/П; №4В13339И/П; №4Д14024И/П; №4Д14270И/П; №4И14074Д/П; №4И14193И/П; №4И14070И/П; №4К13749Д/П; №4М14186И/П; №4М14102И/П; №4О13741Д/П; №4С13774Д/П; №4Ф13555И/П; №4Т13377Д/П).
21.10.2016 р. позивачем, на підставі договорів поруки №4Е14105И/П від 20.10.2016, №4А14127И/П від 20.10.2016, № 4В13339И/П від 20.10.2016, 4Д14024И/П від 20.10.2016, 4Д14270И/П від 20.10.2016, 4И14074Д/П від 20.10.2016, №4И14193И/П від 20.10.2016, 4И14070И/П від 20.10.2016, 4К13749Д/П від 20.10.2016, 4М14186И/П від 20.10.2016, 4М14102И/П від 20.10.2016, 4О13741Д/П від 20.10.2016, 4С13774Д/П від 20.10.2016, 4Ф13555И/П від 20.10.2016, 4Т13377Д/П від 20.10.2016 здійснено погашення заборгованості Первинних боржників за вказаними вище кредитними договорами, на загальну суму 4 637 608 327,62 грн.
Виконання позивачем своїх зобов'язань за Договорами поруки було здійснено за рахунок коштів отриманих останнім на підставі Кредитного договору, що стверджено і не спростовано.
Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень №№ 2349, 2350, 2306, 2307, 2308, 2310, 2311, 2309, 2313, 2312, 2314, 2315, 2367, 2316, 2368, 2317, 2318, 2319, 2321, 2322, 2320, 2323, 2324, 2325, 2327, 2328, 2329, 2326, 2330, 2331, 2332, 2333, 2334, 2335, 2336, 2337, 2338, 2339, 2340, 2341, 2348, 2347, 2346, 2345, 2343, 2344, 2342 від 21.10.2016 р.
Слід зазначити, що Кредитний договір, укладений сторонами під час програми реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю Банку, що була ініційована, організована та контрольована Національним банком України.
Наведене знаходить своє підтвердження у постановах правління НБУ (від 11.09.2014 №561/БТ; від 12.09.2014 №162а; від 13.02.2015 №24-од; від 15.04.2015 № 260; від 14.01.2016 №8/БТ; від 23.02.2016 №103/БТ, від 05.10.2016 №323-рш/БТ), а також відповідним листуванням Банку та НБУ.
У відповідності до Плану трансформації Товариство як новий позичальник погашав заборгованості первинних боржників взявши участь у зазначеній трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк"
07.09.2017 Банк направив позичальнику письмове повідомлення №Е.65.о.о.о/3-106695 про одностороннє розірвання з 25.09.2017 Кредитного договору у зв'язку з порушенням позичальником своїх зобов'язань в частині сплати відсотків за користування грошовими коштами.
Як вбачається з письмового повідомлення вих. № Е.65.0.0.0/3-106695 від 07.09.2017 р., відповідач розриваючи в односторонньому порядку Кредитний договір виходив з порушення позивачем підпункту в) пункту 2.3.2. Кредитного договору, а саме простроченням зобов'язань щодо своєчасної сплати відсотків.
Позивач вважає, що вчинений відповідачем односторонній правочин, направлений на припинення зобов'язань за господарсько-правовим договором, є неправомірним, оскільки станом на час його вчинення відсутній факт неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань.
У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного права та незалежність обраного способу захисту.
Слід зазначити, що факт прострочення позивачем станом на дату вчинення відповідачем оспорюваного правочину, Банком суду не доведено жодним доказом.
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим ГК України.
Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини першої статті 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцяти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Крім того, матеріали справи не містять і належних доказів наявності у Банку фактичних підстав для вчинення одностороннього правочину з розірвання господарсько-правового договору на підставі статті 651 ЦК України.
Відповідач документально не підтвердив настання підстави для реалізації права односторонього розірвання договору та дотримання встановленого статтею 188 ГК України порядку розірвання господарського договору.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного права у Товариства, оскільки вчинений Банком правочин (повідомлення про розірвання Кредитного договору) прямо впливає на права та інтереси позивача, зокрема, з огляду на строк кінцевого погашення банківського кредиту.
Судом встановлено, що на момент направлення позивачем повідомлення від 07.09.2017 №Е.65.о.о.о/3-106695, Кредитний договір був чинним, не визнавався судом недійсним або припиненим.
Разом з тим, факт прострочення виконання зобов'язання позивачем станом на дату вчинення відповідачем оспореного правочину, суду не доведено жодним доказом, у тому числі не доведено і факт наявності простроченої більш як на 30 днів заборгованості.
У той же час, позивачем додано до позовної заяви платіжні доручення на сплату грошових коштів протягом 2017-2021 років на виконання Кредитного договору, прийняття яких Банком не оспорювалось.
Також не надано доказів наявності спору щодо наявної заборгованості та претензій щодо його неналежного виконання в частині сплати тіла кредиту, процентів , тощо.
Отже, відповідачем факт здійснення вищевказаних платежів не заперечувався. Більше того, заперечуючи проти позову відповідач не вказує про таке прострочення з боку позивача та жодним чином не обґрунтовує наявність підстав для одностороннього розірвання Кредитного договору.
Наведене вказує на суперечливу поведінку кредитодавця та свавільне зловживання правом.
Строк дії Кредитного договору є таким, що не сплив як на момент вчинення відповідачем оспорюваного одностороннього правочину, так і на момент розгляду даної справи; доказів протилежного суду не подано.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснено погашення заборгованості за діючими кредитними договорами, укладеними відповідачем і первинними боржниками, внаслідок чого зазначені вище кредити є погашеними, а кредитні зобов'язання є виконаними в повному обсязі. Вказані обставини свідчать про відсутність заборгованості за первинними кредитами укладеними з первинними боржниками перед відповідачем, та про перехід до позивача, як поручителя, який здійснив погашення зобов'язання боржників, всіх прав кредитора за вказаними кредитними зобов'язаннями на підставі статті 512 ЦК України.
За таких обставин, первинні кредити, за якими позивачем було здійснено погашення заборгованості за рахунок коштів, отриманих за Кредитним договором, а також договори поруки, на підставі яких Товариством здійснювалось вищевказане погашення, були укладені в межах здійснення процедури трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк".
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом другим статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків визначено, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 ЦК України, а порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено главою 20 ГК України.
Крім того, за загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
За правовими приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин першої та третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Частиною п'ятою статті 202 ЦК України передбачено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Оскаржуване письмове повідомлення відповідача від 07.09.2017 №Е.65.о.о.о/3-106695 за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення Кредитного договору за ініціативою Банку.
Відповідно до підпункту в) пункту 2.3.2. Кредитного договору Банк має право у разі настання будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення Товариством будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору, у тому числі при порушені цільового використання кредиту; у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення/повернення боргу за будь-яким кредитом, укладеним між позичальником і банком, понад 30 календарних днів банк на свій розсуд відповідно до статті 651 ЦК України та статті 188 ГК України здійснити однобічне розірвання Кредитного договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Однобічна відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань.
Водночас факт прострочення виконання зобов'язання позивачем станом на дату вчинення відповідачем оспореного правочину, суду не доведено жодним доказом, у тому числі не доведено і факт наявності простроченої більш як на 30 днів заборгованості.
У той же час, позивачем додано до позовної заяви платіжні доручення на сплату грошових коштів протягом 2017-2021 років на виконання Кредитного договору.
Відповідачем факт здійснення вищевказаних платежів не заперечувався. Більше того, заперечуючи проти позову відповідач не вказує про таке прострочення зі сторони позивача та взагалі, жодним чином не обґрунтовує наявність підстав для одностороннього розірвання Кредитного договору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що односторонній правочин оформлений повідомленням від 07.09.2017 №Е.65.о.о.о/3-106695 про одностороннє розірвання Кредитного договору вчинено з порушенням умов Кредитного договору, без належних фактичних підстав у розумінні статті 561 ЦК України та з порушенням встановленого статтею 188 ГК України порядку.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суперечність договору положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства.
Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.
Отже, позовна вимога щодо визнання оспорюваного правочину недійсним є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Що ж до решти доводів і тверджень учасників процесу, які викладені у позові, відзиві на позов і письмових поясненнях, то слід вказати таке.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БОРАНД ТРЕЙД» до акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним одностороннього правочину задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним односторонній правочин, оформлений письмовим повідомленням акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570; 01001, м. Київ., вул. Грушевського, 1-Д) за вих. № Е.65.0.0.0/3-106695 від 07.09.2017 про одностороннє розірвання з 25.09.2017 кредитного договору №4Б16091Г від 20.10.2016 з товариством з обмеженою відповідальністю «БОРАНД ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 39642190; 10003, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 9).
3. Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570; 01001, м. Київ., вул. Грушевського, 1-Д) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БОРАНД ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 39642190; 10003, м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 9) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.07.2022.
Суддя Ігор Курдельчук