ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.07.2022Справа № 910/15525/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» вул. Промислова буд.4-А, м. Київ, 01013
до Фізичної особи-підприємця Ширеніної Інни Валеріївни АДРЕСА_1
про стягнення 90 702,24 грн.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ширеніної Інни Валеріївни про стягнення 90 702,24 грн. боргу.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором поставки продукції № 29838 від 07.11.2019 в частині своєчасної оплати поставленої позивачем продукції, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15525/21 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/15525/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 24.09.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Стадіонна, 6, кв. 202, м. Київ, 03035, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Про відкриття провадження у справі № 910/15525/21 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105481326130.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 24.09.2021, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Так, 29.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив б/н від 26.10.2021 на позовну заяву, з доказами направлення на адресу позивача, в якому відповідач позовні вимоги про стягнення з нього суми заборгованості у розмірі 90 702,24 грн. не визнає, зазначає про здійснення повної оплати товару до відкриття провадження у даній справі та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Відзив разом з доданими до нього копіями чеків та платіжних доручень про оплату судом долучено до матеріалів справи.
В свою чергу через відділ діловодства суду 03.11.2021 від позивача надійшла відповідь №02/11-21 від 02.11.2021 на відзив на позовну заяву, з доказами направлення на адресу відповідача, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, посилаючись на те, що надані відповідачем копії фіскальних чеків підтверджують оплату раніше поставленого позивачем товару за іншими видатковими накладними, які не вказувались позивачем у позовній заяві та, відповідно, не є предметом спору та розгляду у даній справі. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до ст. 167 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Фізична особа - підприємець Ширеніна Інна Валеріївна не скористалась наданими їх процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано на адресу суду заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 07.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» (позивач у справі, постачальник за договором) та Фізичною особою підприємцем Ширеніною Інною Валеріївною (відповідач у справі, покупець за договором) укладено Договір поставки продукції № 29838 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти за свій рахунок продукцію у власність відповідача, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати на умовах даного Договору отриману продукцію (розділ 1 Договору).
Розділами 1 - 7 Договору сторони узгодили предмет договору, ціну і порядок розрахунків, умови передачі товару, порядок приймання товару, якість товару, відповідальність сторін, термін дії договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як визначено пунктом 6 Розділу 1 Договору даний Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2021. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей Договір або між сторонами не буде укладений новий Договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.
Вказаний Договір підписаний представником постачальника і покупцем особисто та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Пунктом 1 Розділу 1 Договору передбачено, що замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком).
Згідно з пунктом 3 Розділу 2 Договору відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. Кількість календарних днів, протягом яких покупець зобов'язаний оплатити партії поставленого товару, складає 14 календарних днів.
Прийняття покупцем продукції вважається підтвердженням узгодження кількості, ціни та асортименту продукції. Підтвердженням факту узгодження умов доставки продукції є підписана сторонами товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна (накладна). Після підписання сторонами накладної, претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) продукції постачальником не розглядаються (пункт 3 Розділу 1 Договору).
За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору у період з 18.06.2020 по 10.08.2021 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений Договором товар на загальну суму 90 702,24 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними:
№ Т0000058983 від 18.06.2020 на суму 367,62 грн.,
№ Т0000058953 від 18.06.2020 на суму 902,00 грн.,
№ Т0000058952 від 18.06.2020 на суму 399,25 грн.,
№ Т0000069533 від 25.06.2020 на суму 1 776,36 грн.,
№ Т0000137581 від 10.08.2020 на суму 1 794,12 грн.,
№ Т0392132_51 від 17.12.2020 на суму 588,60 грн.,
№ Т0410065_51 від 28.12.2020 на суму 858,78 грн.,
№ Т0451964_51 від 26.01.2021 на суму 9 822,64 грн.,
№ Т0536305_51 від 18.03.2021 на суму 1 324,30 грн.,
№ Т0563523_51 від 02.04.2021 на суму 2 589,67 грн.,
№ Т0562771_51 від 02.04.2021 на суму 570,02 грн.,
№ Т0562769_51 від 02.04.2021 на суму 3 827,37 грн.,
№ Т0582459_51 від 15.04.2021 на суму 1072,51 грн.,
№ Т0581737_51 від 15.04.2021 на суму 386,14 грн.,
№ Т0604770_51 від 28.04.2021 на суму 7 400,52 грн.,
№ Т0604769_51 від 28.04.2021 на суму 7 653,15 грн.,
№ Т0632847_51 від 15.05.2021 на суму 2 154,82 грн.,
№ Т0640949_51 від 21.05.2021 на суму 6 339,43 грн.,
№ Т0644179_51 від 22.05.2021 на суму 4 695,29 грн.,
№ Т0654206_51 від 28.05.2021 на суму 10 984,83 грн.,
№ Т0658510_51 від 02.06.2021 на суму 3 136,89 грн.,
№ Т0658323_51 від 02.06.2021 на суму 830,81 грн.,
№ Т0672768_51 від 09.06.2021 на суму 2 659,99 грн.,
№ Т0673098_51 від 09.06.2021 на суму 2 052,95 грн.,
№ Т0685498_51 від 16.06.2021 на суму 1 957,04 грн.,
№ Т0690069_51 від 18.06.2021 на суму 1 025,05 грн.,
№ Т0692361_51 від 19.06.2021 на суму 190,01 грн.,
№ Т0708173_51 від 30.06.2021 на суму 737,74 грн.,
№ Т0718909_51 від 06.07.2021 на суму 1 478,91 грн.,
№ Т0725244_51 від 08.07.2021 на суму 1 113,42 грн.,
№ Т0719151_51 від 08.07.2021 на суму 960,48 грн.,
№ Т0747145_51 від 20.07.2021 на суму 1 927,44 грн.,
№ Т0753527_51 від 23.07.2021 на суму 1 479,14 грн.,
№ Т0759599_51 від 27.07.2021 на суму 1 174,99 грн.,
№ Т0759600_51 від 27.07.2021 на суму 2 276,20 грн.,
№ Т0786725_51 від 10.08.2021 на суму 2 193,55 грн.,
копії яких наявні в матеріалах справи.
При цьому судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами на видаткових накладних представників продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС - ГРУПП», засвідчених відбитком печатки, та покупця - Фізичної особи - підприємця Ширеніної І.В., засвідчених відбитком штампу.
Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Якість товару має повністю відповідати чинним в Україні державним стандартам та/або іншим обов'язковим вимогам, встановлених чинним законодавством для даного виду товару, та підтверджуватися відповідними документами (пункт 6.1 Договору).
Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, заперечень щодо факту поставки товару за спірними видатковими накладними відповідачем суду не надано.
Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.
Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» умов Договору з боку відповідача відсутні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару відповідачу - Фізичній особі підприємцю Ширеніній Інні Валеріївні, а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.
Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи та не заперечуються відповідачем у поданому до суду відзиві.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з його оплати, є видаткова накладна.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Пунктом 1 Розділу 2 Договору визначено, що продукція відпускається постачальником за вільновідпускними цінами, які зазначаються в накладній.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Пунктом 3 Розділу 2 Договору передбачено, що відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. Кількість календарних днів, протягом яких покупець зобов'язаний оплатити партії поставленого товару, складає 14 календарних днів.
Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять.
Таким чином, підписання покупцем (відповідачем) видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.
Судом встановлено за матеріалами справи, що відповідачем здійснювалось отримання товару згідно спірних накладних в період 18.06.2020 - 10.08.2021, отже з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 3 Розділу 2 Договору відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, в тому числі останнього отриманого за датами товару (10.08.2021) - у строк до 24.08.2021.
Проте, відповідач у вказаний строк свої зобов'язання за договором щодо оплати товару не виконав, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість у сумі 90 702,24 грн.
Наразі, за матеріалами справи судом встановлено та зазначено позивачем, що відповідачем не було здійснено оплати за отриманий за Договором товар на загальну суму 90 702,24 грн. згідно видаткових накладних № Т0000058983 від 18.06.2020 на суму 367,62 грн., № Т0000058953 від 18.06.2020 на суму 902,00 грн., № Т0000058952 від 18.06.2020 на суму 399,25 грн., № Т0000069533 від 25.06.2020 на суму 1 776,36 грн., № Т0000137581 від 10.08.2020 на суму 1 794,12 грн., № Т0392132_51 від 17.12.2020 на суму 588,60 грн., № Т0410065_51 від 28.12.2020 на суму 858,78 грн., № Т0451964_51 від 26.01.2021 на суму 9 822,64 грн., № Т0536305_51 від 18.03.2021 на суму 1 324,30 грн., № Т0563523_51 від 02.04.2021 на суму 2 589,67 грн., № Т0562771_51 від 02.04.2021 на суму 570,02 грн., № Т0562769_51 від 02.04.2021 на суму 3 827,37 грн., № Т0582459_51 від 15.04.2021 на суму 1072,51 грн., № Т0581737_51 від 15.04.2021 на суму 386,14 грн., № Т0604770_51 від 28.04.2021 на суму 7 400,52 грн., № Т0604769_51 від 28.04.2021 на суму 7 653,15 грн., № Т0632847_51 від 15.05.2021 на суму 2 154,82 грн., № Т0640949_51 від 21.05.2021 на суму 6 339,43 грн., № Т0644179_51 від 22.05.2021 на суму 4 695,29 грн., № Т0654206_51 від 28.05.2021 на суму 10 984,83 грн., № Т0658510_51 від 02.06.2021 на суму 3 136,89 грн., № Т0658323_51 від 02.06.2021 на суму 830,81 грн., № Т0672768_51 від 09.06.2021 на суму 2 659,99 грн., № Т0673098_51 від 09.06.2021 на суму 2 052,95 грн., № Т0685498_51 від 16.06.2021 на суму 1 957,04 грн., № Т0690069_51 від 18.06.2021 на суму 1 025,05 грн., № Т0692361_51 від 19.06.2021 на суму 190,01 грн., № Т0708173_51 від 30.06.2021 на суму 737,74 грн., № Т0718909_51 від 06.07.2021 на суму 1 478,91 грн., № Т0725244_51 від 08.07.2021 на суму 1 113,42 грн., № Т0719151_51 від 08.07.2021 на суму 960,48 грн., № Т0747145_51 від 20.07.2021 на суму 1 927,44 грн., № Т0753527_51 від 23.07.2021 на суму 1 479,14 грн., № Т0759599_51 від 27.07.2021 на суму 1 174,99 грн., № Т0759600_51 від 27.07.2021 на суму 2 276,20 грн., № Т0786725_51 від 10.08.2021 на суму 2 193,55 грн., копії яких надано позивачем до позовної заяви.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Отже, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Фізичної особи підприємця Шереніної Інні Валеріївни утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 90 702,24 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки № 29838 від 07.11.2019 та/або окремих положень суду також не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що здійснював оплату за поставлений товар, що підтверджується наданими до відзиву копіями фіскальних чеків на загальну суму 149 856,92 грн., а тому усі суми, зазначені позивачем у позовній заяві, були сплачені відповідачем до відкриття провадження у справі, відтак, заборгованість відповідача відсутня.
Не погоджуючись з доводами відповідача, позивачем разом з відповіддю на відзив було надано суду реєстр бухгалтерських документів за період з 01.01.2019 по 28.10.2021 з реалізації товарів на підставі Договору поставки від 07.11.2019 по контрагенту ФОП Ширеніна І.В. на загальну суму 988 697,47 грн., а також належним чином засвідчені копії видаткових накладних за період з 18.12.2019 по 24.12.2020 на загальну суму 148 379,53 грн., за результатами оцінки якого в сукупності з іншими матеріалами справи судом встановлено, що згідно укладеного між сторонами у справі Договору поставки №29838 від 07.11.2019 та наданого позивачем бухгалтерського реєстру (в якому зазначається весь перелік видаткових накладних, по яким було здійснено поставки продукції відповідачу за весь період дії Договору), позивач співпрацює з відповідачем з 07 листопада 2019 року, та за весь період співпраці у відповідності до умов Договору відповідачу поставлявся товар на загальну суму 988 697,47 грн.
При цьому, з наданих відповідачем копій фіскальних чеків на загальну суму 146 434,36 грн. (за перерахунком суду) та наданих позивачем копій видаткових накладних за період з 18.12.2019 по 24.12.2020 на загальну суму 148 379,53 грн. вбачається, що відповідач на підставі вказаних чеків здійснював оплату за раніше поставлений позивачем товар та за іншими видатковими накладними, ніж ті, які вказані позивачем у позовній заяві. Отже, надані відповідачем до відзиву на позовну заяву копії фіскальних чеків на суму 146 434,36 грн. можуть бути підтвердженням оплати наданих позивачем до відповіді на відзив видаткових накладних на суму 148 379,53 грн., які, проте, не є предметом заявлених позовних вимог та у даній справі не розглядаються.
Таким чином суд не приймає до уваги надані відповідачем копії фіскальних чеків на загальну суму 146 434,36 грн. як доказ оплати по видаткових накладних на загальну суму 90 702,24 грн., якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги у даній справі, та зазначає, що відповідачем на підтвердження відсутності боргу належних доказів не надано суду.
З урахуванням викладеного, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати поставленого позивачем товару відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений за вказаним Договором товар підлягають задоволенню в сумі 90 702,24 грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ширеніної Інни Валеріївни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-ГРУПП» (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4-А; ЄДРПОУ 42921807) 90 702 (дев'яносто тисяч сімсот два) грн. 24 коп. основного боргу та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2022 року.
Суддя А.М. Селівон