ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
м. Київ
25.07.2022Справа № 910/6268/22
Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши заяву стягувача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (03186, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕВКА МАЦІЄВИЧА, будинок 6, код ЄДРПОУ 35756919) про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Фізичної особи - підприємця Вовченко Юлії Петрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за Договором № 422/Е/9032 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 02.03.2015 року в сумі 2437,03 грн., а саме 2143,98 грн. боргу, 23,08 грн. пені, 27,63 грн. процентів річних, 242,35 грн. втрат від інфляції та 248,10 грн. судового збору,
До Господарського суду міста Києва надійшла заява Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про видачу судового наказу за вимогою до боржника Фізичної особи - підприємця Вовченко Юлії Петрівни про стягнення за Договором № 422/Е/9032 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 02.03.2015 року заборгованості в сумі 2437,03 грн., а саме 2143,98 грн. основного боргу, 23,08 грн. пені, 27,63 грн. процентів річних, 242,35 грн. втрат від інфляції.
За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
Як встановлено судом, заява КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про видачу судового наказу обґрунтована, зокрема, наявністю заборгованості боржника з оплати спожитих за період 01.06.2021 року - 31.05.2022 року послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, яка, як зазначено в заяві, станом на 01.06.2022 року становить 2143,98 грн.
При цьому в якості доказів, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, надано окрім копії договору, перелік послуг, що надається, та розрахунок заборгованості відповідача станом на 01.06.2022 року, складений в односторонньому порядку самим заявником.
Наразі, судом враховано умови Договору № 422/Е/9032 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 02.03.2015 року, згідно п. 2.4 якого оплата здійснюється на підставі рахунків - фактур до 1 числа місяця, наступного за звітним, а згідно п. 2.5 надані послуги оформляються актом виконаних робіт, який підписується підприємством (заявником) і орендарем/власником в кінці кожного календарного місяця.
Проте заявником до заяви не додано жодних копій рахунків - фактур, актів виконаних робіт та доказів їх направлення боржникові, відтак за відсутності будь - яких інших належних та допустимих доказів, складений заявником односторонній розрахунок не може бути прийнятий в якості достовірного доказу на підтвердження розміру та наявності заборгованості боржника за Договором.
Судом враховано, що для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують безспірність таких вимог. З цією метою, насамперед, необхідно перевірити наявність обставин щодо факту виникнення та настання строку виконання боржником зобов'язання.
Натомість виходячи зі змісту наданих сторонами доказів суд позбавлений можливості дійти висновків про безспірність грошової заборгованості за вищевказаним договором у заявленому розмірі, що є обов'язковим для задоволення судом заяви про видачу судового наказу. .
За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності та відсутні докази, які б підтверджували відсутність спору про право, тобто заявником не підтверджено виникнення права грошової вимоги у заявленій сумі, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про видачу судового наказу за вимогою до боржника Фізичної особи - підприємця Вовченко Юлії Петрівни про стягнення за Договором № 422/Е/9032 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 02.03.2015 року заборгованості в сумі 2437,03 грн. на підставі п. 8 ч.1 ст.152 ГПК України.
Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» у видачі судового наказу за вимогою до боржника Фізичної особи - підприємця Вовченко Юлії Петрівни про стягнення за Договором № 422/Е/9032 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 02.03.2015 року заборгованості в сумі 2437,03 грн.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 25.07.2022 року та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон