ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2022Справа № 910/1297/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ХОЛДІНГ"
2. Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО"
про визнання недійсним договору
представники учасників процесу:
від позивача: Лозовський В.М.
від відповідача 1: Харицька А.М.
від відповідача 2: Дудник О.Є.
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ХОЛДІНГ" та Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" про визнання недійсним договору застави майнових прав №281021-М від 28.10.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір застави майнових прав №281021-М від 28.10.2021 укладений з порушенням приписів ч.2,5 ст.203, ст.234 ЦК України.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 01.03.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР" про забезпечення позову.
21.02.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов.
У зв'язку із перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, судове засідання у справі №910/1297/22, призначене на 01.03.2022, знято з розгляду.
25.03.2022 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022, з урахуванням ухвали від 18.05.2022 про виправлення описки, підготовче судове засідання призначено на 08.06.2022.
08.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.
У підготовчому засіданні 08.06.2022, розглянувши клопотання позивача про передачу справи за підсудністю, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.
Позивач просить суд передати справу №910/1297/22 на розгляд в межах справи №910/862/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР".
Як встановлено судом ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 у справі №910/862/22 відкрито провадження у справі за заявою Agro Import OU, Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Констракшн Холдінг" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер".
Приписами п.8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч.9 ст.30 ГПК України).
Відповідно до ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Разом з тим, предметом спору у справі №910/1297/22 є договір застави майнових прав №281021-М від 28.10.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ХОЛДІНГ" та Акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО".
ТОВ "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР" (боржник у справі №910/862/22) не є стороною договору застави майнових прав №281021-М від 28.10.2021, а відтак підстави для передачі матеріалів справи №910/1297/22 за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/862/22 про банкрутство "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР" відсутні.
За таких обставин суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про передачу справи за підсудністю, про що судом постановлено протокольну ухвалу від 08.06.2022.
Протокольною ухвалою від 08.06.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.06.2022.
У судовому засіданні 29.06.2022 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 06.07.2022.
У судовому засіданні 06.07.2022 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 14.07.2022.
У судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про доказів (платіжне доручення №380 від 28.10.21, договір банківського строкового депозиту від 28.10.2021 №Д-11377/28102021/0023).
Суд, керуючись ст.207 ГПК України, протокольною ухвалою від 14.07.2022 задовольнив клопотання відповідача-1 про долучення доказів та долучив до матеріалів справи надані представником відповідача-1 докази.
Представник позивача у судовому засіданні 14.07.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідачів-1,2 у судовому засіданні 14.07.2022 позовні вимоги заперечили. Надали пояснення по суті заперечень на позов.
У судовому засіданні 14.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
Позивач вважає, що договір застави майнових прав №281021-М від 28.10.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ХОЛДІНГ" та Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" з дефектом волі, оскільки Сторони, укладаючи зазначений договір переслідували мету штучно перевести заборгованість Позивача на користь пов'язаних осіб та фактично припинити дію Кредитного договору №281021-К від 28.10.2021. Оскаржуваний договір, на переконання позивача, укладено "про людське око", а тому такий правочин не може відповідати критеріям правомірності правочину.
За обґрунтуваннями позивача договір застави майнових прав №281021-М від 28.10.2021 укладено між відповідачами за відсутності жодного економічного змісту для здійснення зазначеної операції; без мети забезпечення виконання зобов'язання; без відома та без згоди Позивача; та з метою відступлення права кредитора на пов'язану особу.
Позовна заява мотивована тим, що оспорюваний договір застави майнових прав №281021-М від 28.10.2021 в силу статті 234 Цивільного кодексу України є фіктивним, що згідно зі статтями 203, 215 ЦК України є підставою для визнання Договору недійсним.
Позиція відповідача-1
Відповідач-1 проти позову заперечив, посилаючись на те, що договір застави майнових прав №281021-М від 28.10.2021 укладений виключно на забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором №281021-К від 28.10.2021 за зверненням самого позичальника. Відповідач-1 за вимогою Банку на підставі договору застави здійснив погашення заборгованості позивача за Кредитним договором №281021-К від 28.10.2021 перед Банком, а відтак оспорюваний договір застави було виконано відповідачем-1.
Відповідач-1 стверджує, що спірний договір застави безпосередньо на права та інтереси ТОВ "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР" не впливає, зобов'язання позивача у цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються, оскільки обов'язок щодо повернення кредитних коштів залишається незмінним.
Також відповідач-1 зазначає, що фактично дії позивача щодо подання позовної заяви про визнання недійсним договору застави майнових прав №281021-М від 28.10.2021, спрямовані на створення спору про право з метою відмови ТОВ "ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ХОЛДІНГ" у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Позиція відповідача-2
Відповідач-2 проти позову заперечує, зазначаючи, що у зв'язку з невиконанням позивачем умов Кредитного договору Банк направив позичальнику і заставодавцю вимогу про дострокове погашення Кредиту від 12.01.2022 № 17-206. Зважаючи на порушення позичальником умов Кредитного договору і настання у Банку права звернення стягнення на предмет застави, заставодавець виконав своє зобов'язання по забезпеченим ним вимогам Банку. При цьому, заставодавець скористався наданим йому правом і, з метою запобігання зверненню стягнення на предмет застави, 19.01.2022 та 21.01.2022 здійснив погашеня кредитної заборгованості позивача перед Банком у сумі 35 000 000,00 грн та у сумі 564 869,95 грн.
Відповідач-2 наголошує, що метою укладення договору застави було забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, а не відступлення права кредитора на пов'язану особу. Перехід права вимоги до заставодавця зумовила неналежна поведінка самого позичальника, а не дії Банку і заставодавця. Договір застави був повністю виконаний його сторонами, чим здійснено погашення заборгованості позичальника перед Банком.
Відповідач-2 вказує, що позивач сам звернувся до Відповідача-1 з приводу укладення договору, а отже, був обізнаний про фактичні обставини правочину і дійсні мотиви його укладення. Також на переконання відповідача-2 позивачем не доведено існування жодної з наведених вище ознак фіктивності стосовно оспорюваного договору застави.
За доводами відповідача-2 договір застави безпосередньо на права та обов'язки позивача не впливає, його зобов'язання в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються (не доповнюються та не збільшуються).
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
28.10.2021 між Акціонерним товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР" (Позичальник) укладено Кредитний договір № 281021-К (далі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредит (грошові кошти на умовах, зазначених в договорі) одним або кількома траншами (сума кредиту у повному обсязі або частина суми кредиту) в національній валюті України (UAH) в загальній сумі 35 000 000,00 грн та в межах встановленого строку кредиту (до кінцевої дати погашення, визначеної п.2.5.2 договору), а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит та сплатити плату (проценти та комісії за договором) за кредит у порядку та на умовах цього Договору.
Згідно з п.2.5.2 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит/транш не пізніше кінцевої дати погашення - 27 жовтня 2022 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту/траншу, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до іншого терміну відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.2.6 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом/траншем у межах строку користування встановлюється фіксована в розмірі 10,0 % (десять) процентів річних, якщо інший розмір процентної ставки не застосований згідно умов цього Договору.
Відповідно до пункту 2.11 Кредитного договору, у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, в т.ч. несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами протягом 30 днів з дня настання строку (терміну) платежу, у т.ч. за іншими договорами, укладеними з Банком, Банк має право визнати дату погашення кредиту/траншу або частини кредиту такою, що настала, направивши позичальнику відповідну письмову вимогу про дострокове погашення кредиту/траншу у повному обсязі у порядку п. 10.14 цього договору.
У відповідності до п.3.2. Кредитного договору позичальник зобов'язується докласти максимальних та здійснити всі необхідні дії для надання забезпечення за цим договором та належним чином оформити забезпечення. Під "належним оформленням забезпечення" сторони розуміють підписання позичальником та/або іншими заставодавцями/іпотекодавцями договору(ів) застави/іпотеки у формі та за змістом, прийнятним для Банку, а також надання копій документів, які свідчать про право власності на предмет застави/іпотеки , що передається в забезпечення.
З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за вказаним Кредитним договором, між Акціонерним товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ХОЛДІНГ" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав № 281021-М від 28.10.2021 (далі - договір застави).
Відповідно до п.1.1. договору застави, заставою за цим договором забезпечуються кожна та всі з вимог заставодержателя, що випливають з Кредитного договору із всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, укладеного між заставодержателем та позичальником, а саме:
по поверненню кредитів в сумі 35 000 000,00 грн, зі сплатою позичальником на користь AT "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" 10,0% (десять) процентів річних від суми кредиту, строком користування до "27" жовтня 2022 року, а також забезпечення всіх інших виплат (пені, комісії, штрафних санкцій), визначених в Кредитному договорі та в цьому договорі застави, а також по сплаті всіх інших платежів в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором та/або цим договором і надалі іменується "Основне зобов'язання".
Заставою за цим договором забезпечуються також зобов'язання по сплаті (виплаті) неустойки і штрафів, пені за порушення зобов'язань заставодавця за цим договором, а також інших винагород/комісій (п. 1.2 договору застави).
В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором та заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодавець надає в заставу майнові права на отримання банківського вкладу:
в сумі 35400000,00 (тридцять п'ять мільйонів чотириста тисяч) гривень 00 копійок, що належить заставодавцю на праві власності та знаходяться на вкладному рахунку № НОМЕР_1 у AT "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", код Банку 305749, згідно з Договором банківського строкового депозиту №Д-11377/28102021/0023 від 28.10.2021, укладеним між заставодавцем та заставодержателем, згідно умовами депозитних договорів (п. 1.3 договору застави).
Згідно із п.1.4. договору застави на дату укладення договору застави заставлені майнові права оцінені сторонами у сумі 35 400 000,00 грн.
Відповідно до п.3.1.6.1 договору застави заставодержатель, з метою задоволення своїх вимог, має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.
Згідно з п.4.1, п.4.2 договору застави, реалізація застави майнових прав здійснюється шляхом відступлення заставодавцем заставодержателю права вимоги, що випливає з заставленого права; права та обов'язки сторін цього договору в частині відступлення права вимоги виникають (із відкладальною умовою відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України) з наступного дня після настання будь-якого порушення позичальником умов Кредитного договору та/або заставодавцем умов цього договору (в тому числі, після настання будь-якого з випадків, передбачених п. 3.1.6. цього договору).
З моменту, зазначеного в п.4.2 договору застави (з наступного дня після настання будь- якого випадку, передбаченого п. 3.1.6 цього договору), заставодавець відступає, а заставодержатель набуває право вимоги банківського вкладу, зазначеного в п. 1.3 цього договору (п.4.3 розділу 4 договору застави).
За змістом пунктом 4.3.1 договору застави передбачено право банку здійснити договірне списання грошових коштів, розміщених на рахунках заставодавця, в т.ч. на вкладному рахунку відповідно до депозитного договору, та направити зазначені грошові кошти на погашення зобов'язань та витрат, передбачених п.1.1 цього договору застави.
Відповідно до наданого відповідачем-1 у матеріали справи договору №Д-11377/28102021/0023 банківського строкового депозиту від 28.10.2021, укладеного між Акціонерним товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ХОЛДІНГ", банк відкриває вкладнику рахунок депозитний рахунок № НОМЕР_1 , на який вкладник перераховує грошові кошти у гривня (далі - "депозит"); сума депозиту - 35400000,00 грн.
Платіжним дорученням №380 від 28.10.2021 відповідачем-1 перераховано на депозитний рахунок № НОМЕР_1 депозит у сумі 35400000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2022 у зв'язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору відповідач-2 направив позивачу та відповідачу 1 вимогу вих.№17-206 від 12.01.2022 про дострокове погашення кредиту, якою визнав дату погашення Кредиту такою, що настала, та повідомив позичальнику про необхідність в строк до 17 січня 2022 року повернути кредит, сплатити проценти за його використання, виконати інші зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі, на загальну суму 35 490 936,29 грн, з них: кредит - 35 000 000,00 гри; поточні проценти - 105 479,45 грн; прострочені проценти - 381956,43 гри; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 3500,41 грн. Вимога про дострокове погашення кредиту містила також повідомлення заставодавцю про його право сплатити кошти за позичальника.
Платіжним дорученням №438 від 19.01.2022 відповідач-1 перерахував відповідачу-2 35 000 000,00 грн, з призначенням платежу: погашення кредиту за Кредитним договором № 281021-К від 28.10.2021.
За поясненнями відповідача-2, Банком було здійснено зарахування даних коштів в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №281021-К від 28.10.2021, внаслідок чого у ТОВ "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР" залишилась заборгованість перед "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" в сумі 564869,95 грн, що складає заборгованість по тілу кредиту в сумі 544 970,13 грн, прострочені відсотки за користування кредитом у сумі 14831,48 грн та пеню в сумі 5045,92 грн.
21.01.2022 вдповідач-1 здійснив погашення залишку заборгованості по кредитному договору №281021-К від 28.10.2021 у сумі 564869,95 грн, що підтверджується платіжним дорученням №445 від 21.01.2022.
За обґрунтуваннями позивача, договір застави майнових прав №281021-М від 28.10.2021 в силу статті 234 Цивільного кодексу України є фіктивним, оскільки укладений між відповідачами за відсутності економічного змісту для здійснення зазначеної операції; без мети забезпечення виконання зобов'язання; без відома та без згоди позивача; та з метою відступлення права кредитора на пов'язану особу.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.
Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.
За змістом постанови №9 від 06.11.2009 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Оспорюючи договір застави майнових прав № 281021-М від 28.10.2021 позивач посилається на його фіктивність.
Відповідно до ч..1,2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).
Таким чином, суд з'ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з'ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.
Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення. Отже, суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з'ясувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви добросовісними.
Суд зазначає, що у відповідності до норм цивільного законодавства, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.(ст.546 ЦК України).
Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 ЦК України).
Частиною 1 статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Відповідні положення наведено також у ч. 2 ст. 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі ст. 589 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави.
За змістом наведених норм сутність застави полягає, зокрема в тому, щоб забезпечити основне зобов'язання в повному обсязі.
Як підтверджено матеріалами справи, згідно із протоколом № 120 Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР" від 13.10.2021, учасниками позивача були прийняті наступні рішення:
надати згоду Товариству на отримання фінансування Товариства в Банку шляхом укладення відповідного Кредитного договору з наступними параметрами: ліміт - 35 000 000,00 грн.; застава - майнові права на депозит третьої особи; ставка - 10%; строк-365 днів;
звернутись до ТОВ "ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ХОЛДІНГ" з проханням виступити поручителем за зобов'язаннями Товариства перед Банком та надати Банку в забезпечення належне/ні йому майно/майнові права;
надати повноваження на підписання з Банком Кредитного договору та інших документів, пов'язаних з його підписанням, Директору Товариства Толстому Дмитру Юрійовичу або представнику за довіреністю Дубовенку Віктору Валерійовичу.
У свою чергу, Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПМЕНТ КОНСТРАКШН ХОЛДІНГ", від 25.10.2021 вирішено укласти з Банком депозитний договір на суму 35 400 000,00 грн; надати майнову поруку в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР" перед Банком за кредитним договором та надати в заставу Банку майнові права на отримання депозиту, розміщеного в Банку; уповноважити Директора Товариства Малиш Я.М. на укладення і підписання депозитного договору, договору застави майнових прав та інших документів, пов'язаних з підписанням вищевказаного договору.
Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, з метою забезпечення виконання зобов'язань позивача за Кредитним договором № 281021-К від 28.10.2021, між відповідачами було укладено договір застави майнових прав № 281021-М від 28.10.2021, у відповідності до якого в забезпечення виконання позивачем зобов'язань за Кредитним договором та заставодавцем зобов'язань за договором застави, відповідач-1 надав в заставу майнові права на отримання банківського вкладу в сумі 35400000,00 грн, що належить заставодавцю на праві власності та знаходяться на вкладному рахунку № НОМЕР_1 у AT "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", згідно з договором банківського строкового депозиту №Д-11377/28102021/0023 від 28.10.2021.
Отже, договір застави укладений між відповідачами з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника (позивача) за Кредитним договором, за зверненням самого позичальника.
Факт перерахування відповідачем-1 на депозитний рахунок №UA743057490000026102000003759 суми депозиту 35400000,00 грн згідно із договором №Д-11377/28102021/0023 банківського строкового депозиту від 28.10.2021 підтверджується платіжним дорученням №380 від 28.10.2021.
Як встановлено судом вище, 12.01.2022 у зв'язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору відповідач-2 направив на позивачу та відповідачу-1 вимогу вих.№17-206 від 12.01.2022 про дострокове погашення кредиту за Кредитним договором № 281021-К від 28.10.2021.
Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №438 від 19.01.2022 та №445 від 21.01.2022 відповідач-1 перерахував відповідачу-2 в рахунок погашення кредиту за Кредитним договором № 281021-К від 28.10.2021 грошові кошти у сумі 35000000,00 грн та 564869,95 грн.
Отже, відповідачем-1 на виконання договору застави здійснено погашення заборгованості позичальника перед Банком, внаслідок чого договір застави є таким, що виконаний його сторонами.
Разом з тим, позивач заперечень щодо наявності заборгованості за Кредитним договором не надав, обставин щодо звернення до відповідача-1 про надання останнім забезпечення на виконання кредитного договору, не спростував.
За встановлених вище обставини щодо звернення Банку із вимогою про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, здійснення відповідачем-1 погашення заборгованості позивача перед Банком та відповідно виконання договору застави, відсутні підстави вважати, що договір застави було укладено без наміру створення правових наслідків та за відсутності економічного змісту для здійснення зазначеної операції.
Посилання позивача на те, що договір укладений з метою відступлення права кредитора на пов'язану особу є безпідставними, оскільки у відповідності до норм цивільного законодавства та Закону України "Про заставу" перехід права вимоги від кредитора (заставодержателя) до заставодавця виникає після виконання заставодавцем простроченого зобов'язання за боржника. Окрім того, як встановлено судом вище метою укладення спірного договору застави було забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, а не відступлення права кредитора на пов'язану особу.
Також, як встановлено судом вище, договір застави укладений між відповідачами за зверненням самого позичальника, а відтак позивачу були відомі дійсні мотиви укладення договору.
Умови Кредитного договору не містять вимог щодо наявності згоди позивача на укладення Банком договору забезпечення.
Відтак, обов'язок кредитора або заставодавця за договором застави одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин застави.
Більш того, у Кредитному договорі сторонами було погоджено, що під "належним оформлення забезпечення" сторони розуміють підписання позичальником та/або іншими заставодавцями/іпотекодавцями договору(ів) застави/іпотеки у формі та за змістом, прийнятним для Банку, а також надання копій документів, які свідчать про право власності на предмет застави/іпотеки, що передається в забезпечення (п.3.2. Кредитного договору).
Також у контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до усталеної ділової практики боржнику відома особа поручителя і презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов'язаності, афілійованості, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником, як правило, спонукають поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов'язань боржника (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).
За таких обставин, оскільки загальними зборами учасників позивача було прийнято рішення про звернення до відповідача-1 з проханням виступити поручителем за зобов'язаннями ТОВ "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР" перед Банком, посилання позивача на те, що договір застави укладений без відома та згоди позивача, а також з метою відступлення права кредитора на пов'язану особу, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи позивача не спростовують наведених вище обставин та позивачем не долучено до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на фіктивність спірного договору.
Судом встановлено, що позивач стороною договору застави не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому заставою.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав; тобто особа (позивач) має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав та/або інтересів.
Водночас у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року у справі №761/26815/17 викладено правовий висновок про те, що недійсність, зокрема, правочину, договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Позивачем не доведено жодним належним та допустимим доказом наявності його цивільно-правового інтересу у визнанні недійсним договору застави, а твердження про те, що укладення договору застави без відома та згоди позивача, без мети забезпечення виконання зобов'язання та за відсутності економічного змісту для здійснення зазначеної операції не ґрунтується на належних та допустимих доказах.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, судом дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо наявності обставин для визнання недійсним договору застави майнових прав №281021-М від 28.10.2021 з підстав визначених ст.234 ЦК України.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору застави майнових прав №281021-М від 28.10.2021.
Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІМЕР".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 26.07.2022.
Суддя С. О. Турчин