ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25.07.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/336/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гарасиміва Романа Ігоровича
про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 22364 грн 25 коп.
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гарасиміва Романа Ігоровича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 22364 грн 25 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Щодо підстав звернення прокурора до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення до суду є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритним транспортним засобом та невжиття уповноваженим органом заходів спрямованих на стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, що призвело до порушення інтересів держави. В підтвердження чого прокурор приєднав до матеріалів справи лист від 19.01.2022 №15-84ВИХ-22, лист від 10.05.2022 №15-352ВИХ-22. Також прокурор приєднав до матеріалів справи повідомлення Державної служби України з безпеки на транспорті Івано-Франківській обласній прокуратурі від 28.12.2021 №20811-21 та від 22.03.2022 №3307-22 про неможливість подання позову до Фізичної особи -підприємця Гарасиміва Р.І. у зв"язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.
За таких обставин, суд визнав обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті.
24.05.2022 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надсилав відповідачу на адресу, що зазначена в позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення, яке суд надсилав відповідачу, повернулось до суду із відміткою відділення Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв'язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог суду.
Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідач відзиву на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у встановлений судом строк не подав.
Згідно з ч. 1ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція прокурора та позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.08.2021 внаслідок проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, належного на праві власності ФОП Гарасиміву Роману Ігоровичу, встановлено перевищення нормативних вагових параметрів, про що складені акт та довідка. За даними вказаних документів 17.08.2021 проведено розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд в сумі 713,07 євро, що становить 22364 грн 23 коп. (відповідно до курсу НБУ станом на 17.08.2021). Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 53 ГПК, ст. 48, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів сплати коштів не надав.
Обставини справи, дослідження доказів.
На підставі затвердженого графіка проведення перевірок від 29.06.2021 та направлення на перевірку від 13.08.2021 №013370, а також щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період 16 -22 серпня 2021 року посадові особи Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 17.08.2021 на автодорозі М-07 Київ - Ягодин км 382 провели габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки FRENGLINER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки KAIZER модель S3803G, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював перевезення вантажу згідно маршруту Лишнівське лісництво - с.Двиняч, 417 км. Власником транспортного засобу є ФОП Гарасимів Роман Ігорович, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого приєднана до матеріалів справи.
У товарно-транспортній накладній від 17.08.2021 № 5411/3 вказано, що FRENGLINER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки KAIZER модель S3803G, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 прямував з пункту навантаження - Лишнівське лісництво, Франко-проміжний склад до пункту розвантаження - с.Дзвиняч, найменування вантажу: круглі лісоматеріали, вільха.
За результатами проведеної перевірки і зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю, яке здійснювалось засобами вимірювальної техніки (вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE FREEWESGH, зав. №008215, вантажоприймальні платформи НмГЗ -500 кг, НГЗ -15000 кг., d=e=50 кг. (свідоцтво про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 08.07.2021 № 34-00/1515), Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки зафіксували повну масу транспортного засобу 42,05 т, з фактичним навантаженням на осі 23,8 т при нормативно допустимій - 22 т, що є порушенням пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила № 1306), а саме: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує, зокрема, фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиничну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиничну задню вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т). Таким чином, результат зважування вказав на перевищення нормативно допустимих габаритів.
За результатами перевірки 17.08.2021 посадова особа Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки склала: акт №036784 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; довідку № 037106 про результати здійснення габаритно-вагового контролю; чек зважування № 22996, виданий 17.08.2021 о 16 год 45 хв.
Відповідно до розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів від 17.08.2021 №б/н із зазначенням перевищення параметрів від нормативу: загальна маса , т -5,1 %, навантаження на осі: одиничну 17,2 %, строєну 8,1 %, нарахована плата за проїзд у розмірі 713 євро 07 центів, що за перерахунком, згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 17.08.2021, еквівалентно 22364 грн 25 коп.
12.11.2021 Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки направило ФОП Герасиміву Р.І. лист №9571822.1/24-21 з проханням внести плату за проїзд, яка нарахована 17.08.2021 в сумі 22364 грн 23 коп.
Згідно з інформацією, зазначеною в листах Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.12.2021 №20811-21, від 18.03.2022 № 3177-22 та від 22.03.2022 №3307-22, кошти в сумі 22364 грн 25 коп. від відповідача не поступали; інформації щодо скасування розрахунку плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування до Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не надходило; самостійно Державна служба України з безпеки на транспорті з позовом про стягнення плати за проїзд не зверталася, у зв"язку з чим Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся за захистом порушеного інтересу держави до господарського суду.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
В ч. 2 ст. 29 ЗУ "Про дорожній рух" встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
За приписами ст. 33 ЗУ "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою КМУ від 27.06.2007 № 879 (надалі - Порядок №879).
В п. 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з ч. 3 п. 2 Порядку № 879 до великовагових транспортних засобів відносяться транспортні засоби, вагові параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі), що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (надалі - ПДР). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
У п. 22.5 ПДР визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Згідно з частиною третьою статті 5 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 ГК України).
Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Суд встановив, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства.
Доказів внесення плати за проїзд чи в спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, а також оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми відповідач не подав, матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що перевезення вантажу транспортним засобом, що належить відповідачу здійснювалось з перевищенням нормативно-вагових параметрів, у зв'язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 22364 грн 23 коп. є обґрунтованими та належать до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №788 від 12 травня 2022 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп., суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи-підприємця Гарасиміва Романа Ігоровича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 22364 грн 25 коп. задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гарасиміва Романа Ігоровича, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_3 ) в дохід Державного бюджету України кошти в сумі 22364 (двадцять дві тисячі триста шістдесят чотири) грн 25 коп. (отримувач ГУК у Волинській області/м.Луцьк/22160100, р/р UA328999980313191216000003550, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 38009371, призначення платежу: 22160100; плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гарасиміва Романа Ігоровича, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_3 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000, код 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, код банку отримувача - МФО 820172) 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25.07.2022
Суддя Т. В. Максимів