Ухвала від 21.07.2022 по справі 908/1957/21

номер провадження справи 26/43/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.07.2022 Справа № 908/1957/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали господарської справи за участю секретаря Лісовик О.В.

Кредитори: 1/ ОСОБА_1

2/ ОСОБА_2

3/ ОСОБА_3

4/ ОСОБА_4

5/ ОСОБА_5

6/ ОСОБА_6

7/ Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторська компанія “Вертикаль”

8/ ОСОБА_7

9/ Товариство з обмеженою відповідальністю “ІПК Вертикаль”

10/ Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиторське підприємство “Вертикаль”, код ЄДРПОУ 40001366 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 54, офіс 41А)

Представники сторін: не з'явились

УСТАНОВИВ:

До суду 11.07.2022 надійшла заява Державної судової адміністрації України про поновлення строку пред'явлення наказу від 27.04.2022 у справі № 908/1957/21 до виконання.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 11.07.2022, заяву передано для розгляду судді Юлдашеву О.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області 12.07.2022 у справі № 908/1957/21 заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 21.07.2022.

У судове засідання 21.07.2022 представники сторін та заявник не з'явилися, причини неявки суду невідомі. Про час та місце судового розгляду заяви повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування заяви заявником зазначено, що строк пред'явлення виконавчого документа у справі № 908/1957/21 до виконання до 17.05.2022. ДСА України отримала наказ суду після закінчення встановленого строку пред'явлення до виконання.

Відповідач (кредитор-10) письмовий відзив на заяву не подав, з будь-якими заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Відповідно до ч. 2 ст. 329 ГПК України заява про поновлення пропущеного строку розглядається в десятиденний строк в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Враховуючи викладене, оскільки явка учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши подану заяву суд зазначає таке.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.02.2022, зокрема, стягнуто з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап./Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA768999980313131206083008513) 126 (сто двадцять шість) грн 00 коп. судового збору. Видано наказ. Наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 17.05.2022.

Згідно зі ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Статтями 2, 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості судового рішення. Тобто, виконання судового рішення в порядку та в межах повноважень, закріплених законом, є одним з основних конституційних принципів, які характеризують державу як правову.

Відповідно до ч. 4 ст. 13, ст. 129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини й громадянина захищаються судом; обов'язковість рішень суду є однією з основних задач судочинства.

Положення ст.ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Наразі ухвала Господарського суду Запорізької області від 17.02.2022 у справі № 908/1957/21, на виконання якої виданий наказ Господарського суду Запорізької області від 27.04.2022, не виконана, що не відповідає вищенаведеним засадам.

Разом з цим, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, на предмет поважності чи неповажності причин пропуску строку підлягають оцінці судом у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

При цьому визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред'явити відповідний наказ до виконання.

Тобто, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи з поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

Враховуючи викладене, а також те, що однією з основних засад судочинства є законність (п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), господарський суд, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність задоволення заяви Концерну “Міські теплові мережі” про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до п. 19.4 Розділу Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

З викладеного вбачається, що визначальною та обов'язковою для видачі дублікату наказу умовою є звернення до суду з відповідною заявою в межах строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Таким чином, заява Державної судової адміністрації України про поновлення строку пред'явлення наказу від 27.04.2022 у справі № 908/1957/21 до виконання судом задовольняється повністю.

Керуючись ст.ст. 2,7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235, 329, Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Державної судової адміністрації України про поновлення строку пред'явлення наказу від 27.04.2022 у справі № 908/1957/21 до виконання - задовольнити.

Поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1957/21 від 27.04.2022, виданого на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 17.02.2022 у справі № 908/1957/21 про стягнення з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап./Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA768999980313131206083008513) 126 (сто двадцять шість) грн 00 коп. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення відповідно ст. 235 ГПК України та підлягає оскарженню.

Ухвалу складено та підписано 26.07.22.

Суддя О.О. Юлдашев