вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.07.2022м. ДніпроСправа № 904/1420/22
за позовом: Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр держпраці", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий діагностичний центр", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 433 352,39грн.
Державне підприємство "Криворізький експертно-технічний центр держпраці звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий діагностичний центр" заборгованість у розмірі 433 352,39грн., з яких:
- основний борг у розмірі 216 000,00 грн.;
- пеню у розмірі 199 800,00грн.;
- 3 % річних у розмірі 3 720,32 грн.;
- інфляційні втрати у розмірі 13 832,07грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №0870/Д від 18 травня 2021 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 10.07.2021 по 23.02.2022 у сумі 3 720,32грн. та інфляційні збитки за період з липня 2021 року по лютий 2022 року.
На підставі пункту 4.2 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за надані послуги у розмірі 199 800,00грн. за загальний період з 10.07.2021 по 14.02.2022.
Відповідач позовні вимоги визнає в частині основного боргу - 216000,00грн. Зазначає, що позивачем невірно обраховано три відсотки річних та пеня. За розрахунком відповідача 3% річних складають 3667,07грн, а пеня - 18518,14грн. Відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення пені, з огляду на те, що підприємство перебуває у важкому фінансовому стані з 12.03.2020. Дебіторська заборгованість підприємства становить більш ніж 1,5 мільйонів гривень. Частково заборгованість підтверджена судовими рішеннями. Станом на 20.06.2022 підприємство має заборгованість з оплати праці у розмірі 414157,00грн. Посилається на те, що позивачем не надано жодного розрахунку збитків, понесених у зв'язку з несплатою відповідачем боргу, належних та допустимих доказів таких збитків.
У відзиві на позов позивач зазначає орієнтовний розмір судових витрат у сумі 15500,00грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн та 500,00грн поштових витрат.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2022 справу №904/1420/22 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
18 травня 2021 року між Державним підприємством "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" (субпідрядник) та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробничий діагностичний центр" (генпідрядник) укладено договір №0870/Д (а.с. 5-6).
Відповідно до пункту 1.1 договору субпідрядник зобов'язується за замовленням згідно поданої заявки виконати, а генпідрядник прийняти та оплатити наступні роботи: експертне обстеження паропроводу ТВД-10 рег № 1063 інвн №42014139 та експертне обстеження паропроводу ТВД-11 рег № 771, інвн. №42014140.
Вартість робіт на момент укладання договору складає 96000,00грн. з ПДВ (п. 2.1. договору).
7 червня 2021 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору №0870/Д від 18.05.2021, якою внесено зміни до п.1.1. договору. Так, сторони домовились, що субпідрядник зобов'язується за замовленням згідно поданої заявки виконати, а генпідрядник прийняти та оплатити роботи з експертного обстеження (технічної діагностики) котла ПК-14-2М на ТЕЦ-2 ПАТ "АМКР", яке зазначено в додатку.
У зв'язку з додатковим об'ємом робіт, сторони збільшили суму договору на 100000,00грн - до 216000,00грн.
Згідно п. 2.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядник протягом 45 календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт - шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядник (виконавця). Субпідрядник зобов'язаний надати генпідряднику рахунок та податкову накладну, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства (п.2.2. договору).
По закінченню виконання робіт сторони складають акт виконаних робіт, який генпідрядник зобов'язаний підписати та повернути субпідряднику протягом трьох банківських днів з дня його одержання, або в такий самий строк надати письмову обґрунтовану відмову з переліком недоліків, що підлягають усуненню. У випадку прийняття субпідрядником обґрунтованої відмови генпідрядника, недоліки усуваються за рахунок субпідрядника протягом строку, додатково узгодженого сторонами (п.3.1. договору).
Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів встановлено пунктом 4 договору.
Так, згідно п.4.1. договору, за невиконання обов'язків згідно договору субпідрядник та генпідрядник несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.
В разі прострочення платежу замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання (п.4.2. договору).
Усі спори, пов'язані з виконанням цього договору, повинні вирішуватись шляхом переговорів між представниками сторін. При неможливості досягнення згоди, спори підлягають розгляду в господарському суді відповідно до діючого законодавства України (п.4.3. договору).
Відповідно до п. 7.2 договору договір укладено на термін: з моменту підписання до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку. Жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір №0870/Д від 18.05.2021 був чинним протягом спірного періоду.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу передбачені договором послуги на суму 216000,00грн, що підтверджується підписаним актом прийняття-здачі робіт від 26.05.2021 на суму 96000,00грн (а.с.8) та актом прийняття-здачі робіт від 30.06.2021 на суму 120000,00грн (а.с.9).
Відповідач за надані послуги не розрахувався.
Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 216 000,00 грн., пеню у розмірі 199 800,00грн., 3 % річних у розмірі 3 720,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 832,07грн, що і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, розмір та порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Уклавши вищевказаний договір, у субпідрядника та генпідрядника виникли зобов'язальні правовідносини один перед одним, а саме: у виконавця - Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" - надати послугу з обстеження котла, а у замовника (генпідрядника) - Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий діагностичний центр" прийняти та оплатити її.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом пункту 2.2. договору, оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 45 календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт.
Акт здачі-приймання виконаних робіт складено та підписано сторонами 26.05.2021 на суму 96000,00грн та 30.06.2021 на суму 120000,00грн.
Отже, строк оплати вартості наданих послуг є таким, що настав 12.07.2021 та 16.08.2021 відповідно. Граничний строк виконання зобов'язання з оплати послуги визначено судом з урахуванням частини п'ятої статті 254 ЦК України.
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнає повністю.
Статтею 191 ГПК України установлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Тож, суд приймає визнання позову в частині суми основного боргу - 216000,00грн, оскільки дії відповідача не суперечать інтересам підприємства, яке він представляє.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 216000,00грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 Господарського кодексу України).
Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення платежу генпідрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Позивачем нарахована пеня за період з 10.07.2021 по 23.02.2022 на суму 96000,00 грн та з 14.08.2021 по 23.02.2022 на суму 120000,00грн.
Перевіркою правильності нарахування пені судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку пені не вірно визначено період прострочки, не враховано положення ч.5 ст. 254 ЦК України.
За підрахунком суду пеня:
- за період з 13.07.2021 по 10.01.2022 на суму 96000,00 грн складає 8040,33грн;
- за період 14.08.2021 по 14.02.2022 на суму 120000,00грн складає 8508,49грн., а всього - 16548,82грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивач нарахував та просить стягнути 3% річних у сумі 3720,32грн за період з 10.07.2021 по 23.02.2022 та інфляційні втрати у розмірі 7627,76грн. за період з липня 2021 року по лютий 2022 року.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних, судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку відсотків річних допущено аналогічні помилки, що й при обчисленні пені.
Так, за період з 13 липня 2021 року по 23.02.2022 на суму 96000,00грн - 3% річних складають 1783,23грн;
за період з 14.08.2021 по 23.02.2022 на суму 120000,00грн - 3% річних складають 1913,42грн.
Загальна сума 3% річних складає 3696,65грн. Розрахунок виконано за допомогою ІПС "Законодавство" та міститься в матеріалах справи.
Перевіркою наданого розрахунку втрат від інфляції судом помилок не виявлено, заявлена до стягнення сума 13832,07грн є обгрунтованою.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума 250077,54грн, з яких: основний борг у сумі 216000,00грн, пеня у сумі 16548,82грн., 3% річних у сумі 3696,65грн. та втрати від інфляції у сумі 13832,07грн.
Щодо клопотання відповідача не застосовувати штрафні санкції у вигляді пені та відмовити в цій частині позовних вимог.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункти 8.32, 8.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд, беручи до уваги, що відповідачем не здійснено часткових оплат ані до звернення з позовом до суду, ані під час розгляду справи, прострочення виконання зобов'язання триває понад рік, невеликий розмір пені, що підлягає стягненню порівняно із сумою основного боргу (16548,82грн.), не вбачає підстав за власною ініціативою для зменшення пені. Суд звертає увагу на неможливість відмови у стягненні пені у повному обсягу, оскільки буде нівелюватися принцип свободи договору, що є недопустимим. Відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання передбачена умовами договору, на які відповідач добровільно погодився.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6500,30грн, що підтверджується платіжним дорученням №354 від 25.05.2022 (а.с. 21).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача у сумі 3751,16грн. пропорційно до розміру задоволених вимог (250077,54грн.х1,5%).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий діагностичний центр" про стягнення 433 352,39грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий діагностичний центр" (50025, м. Кривий Ріг, вул. Артилеристів, будинок 3, приміщення 10, ідентифікаційний код 19439299) на користь Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" (50042, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Миколи Світальського, б. 1К; ідентифікаційний код 31223828) основний борг у розмірі 216000 (двісті шістнадцять тисяч)грн 00 коп., пені у розмірі 16548 (шістнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім)грн 82коп, 3 % річних у розмірі 3696 (три тисячі шістсот дев'яносто шість)грн 65коп, інфляційні втрати у розмірі 13832 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять дві)грн 07коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3751 (три тисячі сімсот п'ятдесят одна)грн 16коп, видати наказ.
У решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26.07.2022
Суддя Н.М. Євстигнеєва