Справа №: 398/3370/21
провадження №: 2-з/398/34/22
Іменем України
"22" липня 2022 р. Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Нерода Л.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №398/3370/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення за договором позики та процентів за користування позики,
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області із заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення за договором позики та процентів за користування позикою, у якій просить суд до вирішення справи по суті накласти арешт та оголосити заборону на відчуження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Заяву мотивує тим, що на розгляді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області подана позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення за договором позики та процентів за користування.
Заявник зазначає, у разі задоволення позовних вимог, а також враховуючи ціну позову в розмірі 176000 доларів США вибраний нею вид забезпечення не дасть можливості відповідачам уникнути майнової відповідальності шляхом відчуження майна.
Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, а також позовну заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне:
Заявником ОСОБА_1 до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області подано позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення за договором позики та процентів за користування позикою в загальній сумі 176000 доларів США.
Також, ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить накласти арешт та оголосити заборону на відчуження нерухомого майна, яке належить відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
До заяви про забезпечення позову заявником надано Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта відповідно до якої ОСОБА_2 належить:
- будинок садибного типу з господарськими спорудами та будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 ;
- будинок садибного типу з господарськими спорудами та будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 ;
- два зблокованих житлових будинка, що розташований за адресою АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка кадастровий №3510300000:06:365:0001, що розташована за адресою АДРЕСА_2 ;
- 1/3 частина засолочної бази та овочепереробного цеху, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 .
Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта ОСОБА_3 належить:
- житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_3 ;
- будівлі та споруди, що розташовані за адресою АДРЕСА_4 ;
- земельна ділянка, кадстровий номер 3510300000:08:279:0049, що розташована за адресою АДРЕСА_3 ;
- земельна ділянка кадастровий номер 3510300000:08:279:0050, що розташована за адресою
АДРЕСА_3 ;
- нежитлова будівля - фізкультурно-оздоровчий комплекс № НОМЕР_1 , що розташований за адресою АДРЕСА_5 ;
- 13/20 нежитлового приміщення торгівельного центру, що розташований за адресою АДРЕСА_6 .
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення.
За наслідками розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суддя відповідно до частин 9-10 ст.153ЦПК України може постановити ухвалу про повернення заяви заявникові, а також про вжиття заходів забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову, вказані ухвали підлягають оскарженню відповідно до статті 353 ЦПК України.
Як роз'яснено у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам.
Отже, при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову судом, між іншим, підлягають встановленню: наявність або відсутність спору, наявність або відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам, співмірність заявлених позовних вимог до майна, яким заявник просив забезпечити позов.
У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 753/410/19, від 20.07.2020 у справі № 639/8448/19, від 02.07.2020 у справі № 657/1211/19.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є стягнення суми боргу за договором позики.
При цьому, суд зазначає, що з огляду на предмет позову та вид забезпечення, заявником не надано достатньо доказів на підтвердежння того факту, що відповідачі вже здійснюють або в подальшому можуть здійснити дії, щодо реалізації належного їм нерухомого майна, задля уникнення матеріальної відповідальності перед позивачем, що в майбутньому може призвезти до утруднення виконання рішення.
Отже, судом не встановлена реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідачів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
На підставі викладеного, суд вважає, що в задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити.
В задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та оголошення заборони на його відчуження у цивільній справі №398/3370/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення за договором позики та процентів за користування позикою - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА