Справа № 385/520/21
Провадження № 1-кп/385/14/22
26.07.2022 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
неповнолітнього потерпілого
(цивільного позивача) ОСОБА_8 ,
законного представника неповнолітнього
потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_9 ,
представника потерпілого (представника
цивільного позивача) - адвоката ОСОБА_10
представника цивільного відповідача - адвоката ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гайворон кримінальне провадження № 12020120120000248 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Киріївка, Бершадського району, Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, який має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ОСОБА_6 , 26.05.2020 близько 20 год. 50 хв. керував технічно-справним автомобілем «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_13 , та здійснював рух по вул. Геса в с. Солгутове в напрямку перехрестя з вул. Василя Стуса в м. Гайворон Гайворонського (на даний час Голованівського) району Кіровоградської області. Рухаючись в напрямку перехрестя даних вулиць, наближаючись до нерівнозначного нерегульованого перехрестя проігнорував наявність по напрямку свого руху дорожнього знаку 2.1 ПДР України «Дати дорогу» (2.1 Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі; п. 1.10 Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість), який визначає, що ОСОБА_6 перед виїздом на проїзну частину головної дороги був зобов'язаний визначити наявність транспортних засобів, що рухаються по головній дорозі, проте останній проявив власну необережність та недбалість до елементарних вимог забезпечення безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 2.3 «б» і «д» ПДР України (п. 2.3 Для забезпечення безпеки руху водій повинен: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.)
Під час подальшого руху, в зазначений час, на вказаному автомобілі, у вказаному напрямку, ОСОБА_6 не зупиняючись перед вказаним перехрестям (п. 1.10 терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг), на якому зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, проявив неуважність та не впевнився в безпеці свого руху через перехрестя, порушуючи вимоги п. 10.1, 16.11 ПДР України (п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 16.11На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху), виїхав на перехрестя вул. Василя Стуса та вул. Геса, не надавши переваги у русі мотоциклу «Viper CR5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався по головній дорозі ліворуч щодо напрямку руху ОСОБА_6 , у результаті чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів.
Вищевикладені невідповідні дії водія ОСОБА_6 вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», та п.п. 2.3 (б) і (д), 10.1 та 16.11 ПДР України знаходяться в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Viper CR 5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , згідно висновку судово-медичної експертизи №68 від 13.07.2020, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми живота, розриву селезінки, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.
Відповідно до висновку судової інженерно - транспортної експертизи № 4557/4558/20-27 від 03.11.2020 року при відмові від виїзду другорядної дороги (з вул. Геса) на головну дорогу (на проїзну частину вул. Василя Стуса) при наявності транспортного засобу (мотоцикл «Viper CR5», який рухався по проїзній частині вказаної вулиці (при умові виконання вимог дорожнього знаку 2.1 ПДР «Дати дорогу» та вимог п.10.1 і 16.11 ПДР), водій а/м «Peugeot Expert» ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з мотоциклом «Viper CR5».
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України визнав, пояснивши, що 26.05.2020 близько 09:00 год поїхав на дачу в с. Мала Киріївка Бершадського району на своєму автомобілі, там перебував увесь день. На дачі, зранку, близько 09:40 год, оскільки болів шлунок - вжив 50 гр горілки з сіллю, більше цього дня алкоголю не вживав. Ввечері повертався додому. На перехресті вул. Геса-Стуса в м. Гайворон, виїжджаючи з другорядної дороги виїхав на головну та в його автомобіль в'їхав мотоцикл. Це відбулось о 21:30 год. Він знав що там стоїть знак “Дати дорогу”, але видимість зліва була обмежена кущами та деревами. Він вийшов з автомобіля, допоміг піднятись хлопцеві, завів його в свій автомобіль маючи намір відвезти в лікарню. Однак автомобіль був пошкоджений. Хлопець жалівся, що йому боляче, подзвонив батькам. Надалі він з батьком хлопця відтягнули автомобіль, він подзвонив поліцію. По прибуттю поліцейських продував на їх пропозицію прилад Драгер, який показав результат 0,39 проміле та вони повезли його в медичний заклад, де в присутності понятих він здавав кров. На час ДТП п'яним не був, відповідно заперечивши наявність стану сп'яніння. Після ДТП спілкувався з потерпілими, дав гроші на лікування - 600 доларів США. Зазначив, що розкаюється у вчиненому.
Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме доказами, наданими стороною обвинувачення:
показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 в присутності законного представника та представника, який повідомив, що ввечері 26.05.2020 близько 22 год їхав по вул. Стуса в м. Гайворон в напрямку с. Солгутова на мотоциклі, по головній дорозі. Направлявся до дідуся. В той час йшов дощ. Швидкість, з якою їхав, не пам'ятає. По цій дорозі їздить часто, знає, що на виїзді на перехрестя з вул. Стуса на вул. Геса встановлений знак, згідно якого водій автомобіля мав би його пропустити. При наближенні до перехрестя побачив світло фар автомобіля, а під'їжджаючи ближче - зрозумів, що автомобіль не зупиняється, однак не встигав загальмувати та врізався в ліве крило автомобіля (білого буса), що вже виїхав на перехресті на головну дорогу, від удару відлетів. Підбіг водій цього автомобіля, допомагав підвестись. Він підвівся, підійшов та сів на пасажирське сидіння автомобіля з яким зіткнувся. Йому було дуже боляче, він не міг викликати швидку чи поліцію. В цей час подзвонив батько та він розповів йому про ДТП. В автомобілі знаходився поки не прийшов його батько. Коли приїхав дідусь - йому допомогли дійти до автомобіля та відвезли до лікарні. Водій автомобіля з яким зіткнувся заглушив мотоцикл, забрав ключ від мотоцикла, збирав уламки на місці зіткнення, які поставив в свій автомобіль та мотоцикл відволік його на обочину. Також від водія білого автомобіля було чути запах алкоголю. Внаслідок ДТП йому видалено селезінку. Йому завдано моральну шкоду в розмірі 250000 грн. Зараз він часто хворіє, втратив селезінку, не може займатись спортом, не може потрапити на роботу в правоохоронні органи, про що мріяв, не може приймати участь в спортивних заняттях, внаслідок цього змінилось його звичне життя. Цивільний позов підтримав;
показаннями законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 який показав, що26.05.2020 з телефонної розмови з сином дізнався, що той потрапив в ДТП. Через 10-15 хв він прибіг на місце події, де побачив посередині дороги, на перехресті білий бус, мотоцикл був на узбіччі з пошкодженим переднім колесом. Біля буса знаходився ОСОБА_6 . Син знаходився в бусі. Надалі потерпілого посадили в автомобіль його дідуся та повезли в лікарню, де перевели в реанімацію. Після ДТП син мав проблеми зі сном, постійні лікування, дієти. ОСОБА_6 частково відшкодував завдані збитки, зокрема надав кошти в сумі 600 доларів США. Цивільний позов підтримав;
показаннями свідка ОСОБА_14 , який повідомив, що 26.05.2020 близько 22:00 год ОСОБА_15 зателефонував потерпілому ОСОБА_16 , який повідомив, що потрапив в ДТП. Він разом з ОСОБА_17 побігли на місце ДТП на перехресті вулиць Геса та Стуса, біля магазину, побачили, що ОСОБА_18 та ОСОБА_19 знаходяться в автомобілі - бусі білого кольору. Потерпілий тримався за груди, говорив, що йому боляче. Мотоцикл знаходився за межами дороги, на горбку, шматків транспортних засобів на дорозі не було. Автомобіль знаходився вже на головній дорозі. Обвинувачений повідомив, що швидку та поліцію не викликав, поводився адекватно. Невдовзі за дзвінком ОСОБА_20 приїхав дідусь потерпілого та ОСОБА_21 відвезли в лікарню. Крім того зазначив, що був присутній в лікарні, як свідок, коли в ОСОБА_22 відбирали зразки крові для аналізу та тоді відчув запах алкоголю від того. Це відбувалось десь через годину після того, як до лікарні привезли ОСОБА_21 , близько 24 год. При відібранні зразків крові крім нього, як понятого, була ще одна жінка та поліцейський. Також він проставив про це свій підпис в якомусь документі, на те які дати та години в ньому вказані уваги не звертав;
показаннями свідка ОСОБА_23 , яка повідомила, що працює санітаркою в Гайворонській лікарні. В ту ніч коли привезли хлопця після ДТП була на роботі, невдовзі поліцейські привезли ОСОБА_24 , в якого відбирали зразки крові. Точного часу не згадає, але це відбувалось вночі. При цьому вона була присутня та підписувала документ, який складав поліцейський;
показаннями свідка ОСОБА_25 , який повідомив, що в травні 2020 року, 25 чи 28 числа йому подзвонили, що внук ОСОБА_8 потрапив в ДТП. Приїхавши на місце - біля магазину на горі на виїзді з с. Солгутове - перехрестя вул. Стуса та Геса побачив, що внук знаходився в автомобілі на передньому пасажирському сидінні, допоміг йому пересісти у свій автомобіль. Автомобіль знаходився посеред головної дороги, в напрямку виїзду з вул. Геса. Виїжджаючи з вул. Геса знаходиться знак “Дати дорогу”. Чув запах алкоголю від ОСОБА_24 коли біля нього проходив, з ним не спілкувався. Медична допомога внукові не була надана, повіз його своїм автомобілем до лікарні. ОСОБА_18 нічого не говорив, стогнав від болю. В лікарні було проведено операцію по видаленню селезінки. Після цього часто хворіє, доводиться возити його по різних лікувальних закладах;
показаннями свідка ОСОБА_26 який повідомив, що поліцейські отримали в нього записи з відеокамер, що належать йому, які знаходились на стовпі біля його магазину, що знаходиться навпроти перехрестя, на якому сталась ДТП. Зокрема там знаходяться три камери. Перед вилученням працівники поліції в його присутності переглядали відеозаписи події ДТП між білим бусом та мопедом, та вилучили їх, при цьому підписувався, що вони беруть це відео, не корегував його;
- протоколом огляду місця дорожньо транспортної події від 26.05.2020 з схемою ДТП та фототаблицею до нього, відповідно до яких такий проведено слідчим СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 з участю експерта, в присутності понятих, ОСОБА_6 . Оглядом встановлено, що місцем події є Т-подібне перехрестя доріг вул. Геса в с. Солгутове Гайворонського району з вул Василя Стуса в м. Гайворон Кіровоградської області за під час якого було оглянуто автомобільну дорогу на перехресті, стан покриття, транспортні засоби, складено схему ДТП та зроблено фототаблицю. Встановлено наявність дорожнього знаку “Дати дорогу” по ходу руху на вул. Геса с. Солгутове на відстані 17,6 м до місця події, наявність відділених від транспортних засобів деталей автомобіля та мотоцикла, що розташовані на проїжджій частині дороги, на відстані 4,30 м вправо від узбіччя; наявність сліду гальмування лівим переднім колесом автомобіля Пежо Експерт на проїзній частині, на відстані 3 м вправо від узбіччя, суцільного, з боковим занесенням. Оглядом автомобіля Пежо Експерт, номерний знак НОМЕР_1 встановлено на час огляду пошкодження лівого переднього колеса, оглядом транспортного засобу Вайпер, номерний знак НОМЕР_2 встановлено пошкодження переднього колеса. Зауважень до протоколу огляду від учасників та понятих не надходило. (Т.2 а.с. 6-18);
- висновком експерта № 1917 від 01.06.2020, відповідно до якого, на підставі постанови слідчого СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 проведено судово-медичну експертизу наявності етанолу в крові ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; згідно висновку - в крові ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 не виявлено метилового, етилового, ізопропілового, пропілового, ізобутилового, бутилового, ізоамілового та амілового спиртів (Т.2 а.с. 33);
- висновком експерта № 234 від 22.06.2020 з фототаблицею, відповідно до якого, на підставі постанови слідчого СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 проведено автотехнічну експертизу справності рульового керування, ходової частини та гальмівної системи автомобіля «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 та встановлено, що на момент експертного огляду з технічної точки зору, ходова частина автомобіля знаходились в непрацездатному стані,рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля, на момент огляду, знаходились в працездатному стані. Виявлена під час огляду несправність (пошкодження шарового пальця, внаслідок чого відбулося порушення кінематичного зв'язку між ричагами підвіски та поворотним кулаком переднього лівого колеса) утворилась в результаті ДТП. Технічних несправностей рульового керування, ходової частини та гальмівної системи, які могли б виникнути до ДТП не виявлено (Т.2 а.с. 37-42);
- висновком експерта № 235 від 23.06.2020 з фототаблицею, відповідно до якого, на підставі постанови слідчого СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 проведено автотехнічну експертизу справності рульового керування, ходової частини та гальмівної системи мотоцикла “ViperCR5”, реєстраційний номер НОМЕР_3 та встановлено, що рульове керування та ходова частина мотоцикла, на момент експертного огляду, знаходились в несправному та непрацездатному стані, гальмівна система - в працездатному стані. На момент огляду з технічної точки зору, рульове керування та ходова частина мають технічні несправності у вигляді пошкодження та деформації правої та лівої передньої вилки, дані технічні несправності виникли під час ДТП. Технічних несправностей, які могли б вплинути на керованість мотоцикла до моменту ДТП не виявлено (Т.2 а.с. 45-50);
- висновком експерта № 68 від 13.07.2020, відповідно до якого, на підставі постанови слідчого СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 від 13.07.2020 проведено судово-медичну експертизу та встановлено, що на тілі ОСОБА_8 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота, розриву селезінки. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, відповідають вказаному в постанові часу і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення. Судячи по характеру та локалізації могли утворитись внаслідок ДТП (Т.2 а.с. 83-84);
- висновком експерта № 3010/3011/20-27 від 20.07.2020, відповідно до якого, на підставі постанови слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_28 проведено судову інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу та встановлено, що місце зіткнення автомобіля “Peugeot Expert” та мотоцикла “Viper CR5”, яке встановлене слідчим, відповідає слідовій інформації, що була виявлена на час огляду місця ДТП від 26.05.2020 (зіткнення вказаних ТЗ відбулось в місці розташування скупчення уламків (продуктів зіткнення), тобто в місці, яке позначене на схемі до протоколу огляду місця події позицією “1” та визначено як місце зіткнення ТЗ) (Т.2 а.с. 90-93);
- висновком експерта № 3012/3013/20-27 від 21.07.2020, відповідно до якого, на підставі постанови слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_28 проведено судову інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу та встановлено, що в описаній дорожній обстановці дії водія автомобіля “Peugeot Expert” ОСОБА_6 спрямовані на забезпечення безпеки і можливість запобігання ДТП регламентувались вимогами дорожнього знаку 2.1 ПДР “Дати дорогу” та п. 2.3 (б) і (д), 10.1, 16.11 ПДР; в описаній дорожній обстановці дії водія мотоцикла “Viper CR5” регламентувались вимогами п. 2.3 (б) і (д) та 12.3 ПДР; при відмові від виїзду з другорядної дороги (вул. Геса) на головну дорогу (проїзну частину вул. В. Стуса) при наявності транспортного засобу (мотоцикла “Viper CR5”), який рухався по проїзній частині вказаної вулиці (при умові виконання вимогам дорожнього знаку 2.1 ПДР “Дати дорогу” та вимог п. 10.1, 16.11 ПДР) водій автомобіля “Peugeot Expert” ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з мотоциклом “Viper CR5”; в розглянутій дорожній обстановці водій мотоцикла “Viper CR5” ОСОБА_8 , виконуючи вимоги п. 2.3 (б) і (д) ПДР, уважно стежачи за дорожньою обстановкою та відповідно реагуючи на виникнення небезпеки та своєчасно застосувавши гальмування (виконавши вимоги п. 12.3 ПДР) не мав технічної можливості зупинити керований ним мотоцикл по лінії руху автомобіля “Peugeot Expert” (до місця зіткнення) і тим самим не мав можливості уникнути даної ДТП; в розглянутих дорожніх умовах в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів знаходяться невідповідні вимогам дорожнього знаку 2.1 ПДР “Дати дорогу” та вимог п. 10.1, 16.11 ПДР дії водія автомобіля Peugeot Expert ОСОБА_6 (Т.2 а.с. 103-110);
- листом від 23.06.2020 №12-138/155 начальника Кіровоградського обласного центру з гідрометеорології на запит слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_28 відповідно до якого за даними спостережень метеостанції Гайворон в період з 20:40 год до 22:40 год 26.05.2020 було хмарно, в період 20:40-22:40 вітер переважав північного та північно-східного напрямку з середньою швидкістю 2 м/с, максимальною 6 м/с (Т.2 а.с. 112);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.09.2020 зі схемою до нього та фототаблицею, який проводився слідчим СВ Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_27 за участю потерпілого ОСОБА_8 , його законного представника ОСОБА_9 , захисника - адвоката ОСОБА_10 , з участю спеціаліста, в присутності понятих згідно якого, при проведенні слідчого експерименту ОСОБА_8 вказав місце зіткнення автомобіля та керованого ним мотоцикла (Т.2 а.с. 113-119);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.10.2020 зі схемою до нього та фототаблицею, який проводився слідчим СВ Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_27 за участю свідка ОСОБА_6 , його представника - адвоката ОСОБА_7 , в присутності понятих згідно якого, при проведенні слідчого експерименту ОСОБА_6 розповів про обставини ДТП та вказав місце зіткнення керованого ним автомобіля та мотоцикла (Т.2 а.с. 120-128);
- протоколом огляду предмету та відеозапису від 22.06.2020 (т. 2 а.с. 65-67) відповідно до якого слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_28 в присутності понятих проведено огляд диску з надписом NANTEXDVD-R 16Х 4.7 Gb, 120 min, на якому містяться файли «20200527_090503», «20200527_090706» та «20200527_085913» відеозапису. В файлі «20200527_090503» (розмір 23,0 МБ, тривалість 43 сек) на відеозаписі відображено, що та кий здійснюється в приміщенні та на ньому фіксується відеозапис із екрана монітора «SyncMaster 940n» на моніторі транслюється відеозапис на якому відображено частина автомобільної дороги по якій здійснює рух транспортний засіб із ввімкненим світлом фар (ліворуч на екрані) білого кольору типу фургон малотонажний, при цьому повертаючи ліворуч на проїзну частину дороги на яку виходить камера. У період часу з 00:04 на проїзній частині дороги з'являється світло фар, далі о 00:05 виїжджає вищевказаний транспортний засіб, який о 00:06 зупиняється, також по зазначеній автомобільній дорозі здійснює рух транспортний засіб із ввімкненим світлом фар, яке з'являється на відеозаписі в період часу з 00:02 до 00:05, далі рух даного транспортного засобу на відеозаписі не вбачається (визначити тип транспортного засобу із відеозапису неможливо). Далі на відеозаписі зафіксовано розмову осіб чоловічої статі. У період часу з 00:06 до 00:43 автомобіль типу фургон малотонажний знаходиться в нерухомому стані, інший транспортний засіб на відеозаписі не відображається. О 00:34 на відеозаписі зафіксовано рух двох осіб біля автомобіля, о 00:37 один з них відкриває передні пасажирські двері транспортного засобу та інша особа о 00:39 сідає до салону автомобіля, о 00:40 двері автомобіля зачиняє особа, що перебуває на проїзній частині дороги та у подальшому направляється до задньої частини транспортного засобу, після чого о 00:43 відеозапис закінчується. Файл «20200527_090706» (розмір 28,6 МБ, тривалість 48 сек) відеозапис здійснюється в приміщенні та на ньому фіксується відеозапис з екрану монітора, в правому верхньому куті надпис 2020-05-26 20:45:58 та зафіксована проїзна частина дороги. Відображено рух транспортного засобу, світло фар якого з'являється з 00:01 до 00:17., рух здійснює легковий автомобіль. О 00:23 з'являється світло фар та о 00:24 вбачається рух автомобіля типу мікроавтобус, за яким здійснює рух легковий транспортний засіб, а о 00:30 інший легковий автомобіль, що здійснює рух у попутному напрямку із вищевказаними транспортними засобами. О 00:37 (на моніторі 20:47:32) на відеозаписі з'являється світло фар транспортного засобу (світло однієї фари), ймовірно мотоцикліста, та о 00:42 (на моніторі 20:47:42) зникає з поля зору камери. У період часу з 00:43 до 00:47 на проїзній частині дороги рух інших транспортних засобів не зафіксовано. О 00:47 відеозапис закінчується. Файл «20200527_085913» (138 МБ тривалістю 00:04:04) відеозапис здійснюється в приміщенні та на ньому фіксується відеозапис з екрану монітора, в правому верхньому куті надпис 2020-05-26 20:47:34 та зафіксовано проїзну частину дороги, а саме перехрестя доріг. Відображено рух транспортного засобу світло фар якого з'являється з 00:00 (на моніторі 20:47:34), далі автомобіль типу фургон малотонажний здійснює маневр повороту ліворуч, при цьому не зупиняючи транспортний засіб та о 00:05 автомобіль зупиняється на проїзній частині дороги (проїхавши межі перехрестя). О 00:08 з водійського сидіння виходить особа чоловічої статі та направляється до задньої частини свого транспортного засобу, де о 00:10 зафіксовано іншу особу на голові якої одягнений мотошолом, яку тримає водій автомобіля. О 00:16 дві особи розпочинають рух та о 00:19один із них відчиняє передні пасажирські дверцята, при цьому особа з мотошоломом сідає до салону даного автомобіля, після чого о 00:21 водій фургону малотонажного закриває двері та направляється до задньої частини свого транспортного засобу. У період часу з 00:22 до 00:45 на відеозаписі не відображено будь-які рухи транспортних засобів або осіб. У період часу з 00:46 до 00:49 водій автомобіля вчиняє дії в задній частині транспортного засобу - відчиняє дверцята багажника, а потім зачиняє їх. О 00:50 водій сідає до салону свого автомобіля на водійське сидіння, де в салоні вчиняються якійсь дії, проте які саме з огляду фургона встановити неможливо. У період часу з 00:05 до 04:04 транспортний засіб типу фургон малотонажний білого кольору знаходиться в нерухомому стані біля даного транспортного засобу. О 04:04 відеозапис закінчується;
відеозаписом на диску NANTEXDVD-R 16Х 4.7 Gb, 120 min, на якому містяться файли «20200527_090503», «20200527_090706» та «20200527_085913» відеозапису дослідженим в судовому засіданні на якому відображено наступне: в файлі «20200527_090503» на відеозаписі відображено, що такий здійснюється в приміщенні та на ньому фіксується відеозапис із екрана монітора «SyncMaster 940n» на моніторі транслюється відеозапис на якому відображено частина автомобільної дороги по якій здійснює рух транспортний засіб із ввімкненим світлом фар (ліворуч на екрані) білого кольору типу фургон малотонажний, при цьому повертаючи ліворуч на проїзну частину дороги на яку виходить камера. У період часу з 00:04 на проїзній частині дороги з'являється світло фар, далі о 00:05 виїжджає вищевказаний транспортний засіб, який о 00:06 зупиняється, також по зазначеній автомобільній дорозі здійснює рух транспортний засіб із ввімкненим світлом фар, яке з'являється на відеозаписі в період часу з 00:02 до 00:05, далі рух даного транспортного засобу на відеозаписі не вбачається (визначити тип транспортного засобу із відеозапису неможливо). Далі на відеозаписі зафіксовано розмову осіб чоловічої статі. У період часу з 00:06 до 00:43 автомобіль типу фургон малотоннажний знаходиться в нерухомому стані, інший транспортний засіб на відеозаписі не відображається. О 00:34 на відеозаписі зафіксовано рух двох осіб біля автомобіля, о 00:37 один з них відкриває передні пасажирські двері транспортного засобу та інша особа о 00:39 сідає до салону автомобіля, о 00:40 двері автомобіля зачиняє особа, що перебуває на проїзній частині дороги та у подальшому направляється до задньої частини транспортного засобу, після чого о 00:43 відеозапис закінчується. Файл «20200527_090706» відеозапис здійснюється в приміщенні та на ньому фіксується відеозапис з екрану монітора, в правому верхньому куті надпис 2020-05-26 20:45:58 та зафіксована проїзна частина дороги. Відображено рух транспортного засобу, світло фар якого з'являється з 00:01 до 00:17., рух здійснює легковий автомобіль. О 00:23 з'являється світло фар та о 00:24 вбачається рух автомобіля типу мікроавтобус, за яким здійснює рух легковий транспортний засіб, а о 00:30 інший легковий автомобіль, що здійснює рух у попутному напрямку із вищевказаними транспортними засобами. О 00:37 (на моніторі 20:47:32) на відеозаписі з'являється світло фар транспортного засобу (світло однієї фари), ймовірно мотоцикліста, та о 00:42 (на моніторі 20:47:42) зникає з поля зору камери. У період часу з 00:43 до 00:47 на проїзній частині дороги рух інших транспортних засобів не зафіксовано. О 00:47 відеозапис закінчується. Файл «20200527_085913» відеозапис здійснюється в приміщенні та на ньому фіксується відеозапис з екрану монітора, в правому верхньому куті надпис 2020-05-26 20:47:34 та зафіксовано проїзну частину дороги, а саме перехрестя доріг. Відображено рух транспортного засобу світло фар якого з'являється з 00:00 (на моніторі 20:47:34), далі автомобіль типу фургон малотонажний здійснює маневр повороту ліворуч, при цьому не зупиняючи транспортний засіб та о 00:05 автомобіль зупиняється на проїзній частині дороги (проїхавши межі перехрестя). О 00:08 з водійського сидіння виходить особа чоловічої статі та направляється до задньої частини свого транспортного засобу, де о 00:10 зафіксовано іншу особу на голові якої одягнений мотошолом, яку тримає водій автомобіля. О 00:16 дві особи розпочинають рух та о 00:19один із них відчиняє передні пасажирські дверцята, при цьому особа з мотошоломом сідає до салону даного автомобіля, після чого о 00:21 водій фургону малотонажного закриває двері та направляється до задньої частини свого транспортного засобу. У період часу з з 00:22 до 00:45 на відеозаписі не відображено будь-які рухи транспортних засобів або осіб. У період часу з 00:46 до 00:49 водій автомобіля вчиняє дії в задній частині транспортного засобу - відчиняє дверцята багажника, а потім зачиняє їх. О 00:50 водій сідає до салону свого автомобіля на водійське сидіння, де в салоні вчиняються якійсь дії, проте які саме з огляду фургона встановити неможливо. У період часу з 00:05 до 04:04 транспортний засіб типу фургон малотонажний білого кольору знаходиться в нерухомому стані біля даного транспортного засобу. О 04:04 відеозапис закінчується;
відеозаписом на диску DVD-R 16Х 4.7 Gb, 120 min, дослідженому в судовому засіданні на якому відображено перехрестя дороги, зйомка проводиться з камери відео нагляду. Час запису розпочинається 26.05.2020 о 20:00 год. О 20:47 відображено як до перехрестя з прилеглої дороги під'їжджає автомобіль білого кольору типу фургон малотонажний та виїжджає на головну дорогу здійснюючи маневр повороту ліворуч при цьому не зупиняючи транспортний засіб, та різко зупиняється проїхавши межі перехрестя. Водій виходить з автомобіля, допомагає піднятися особі в мотоциклетному шоломі, яка знаходиться з лівого боку поряд з автомобілем, проводить його до пасажирської дверки автомобіля з іншого боку та допомагає сісти на пасажирське сидіння. Надалі водій автомобіля вчиняє дії в задній частині транспортного засобу - відчиняє дверцята багажника, щось ставить туди, а потім зачиняє їх. Сідає в автомобіль та намагається рушити з місця. Надалі включає сигнал аварійної зупинки (о 20:50), ходить навколо автомобіля, відчиняє та зачиняє двері. О 20:57 на місцез події з боку прилеглої дороги пішки підходить чоловік, який надалі підходить до пасажирської двері автомобіля та відчиняє її, розмовляє з хлопцем на передньому сидінні. О 20:58 з прилеглої вулиці підходить ще один чоловік, який теж підходить до хлопця на передньому пасажирському сидінні та спілкується з ним. Певний час чоловіки з водієм білого буса стоять поряд з відчиненими пасажирськими дверями того та спілкуються. О 21:08 з прилеглої дороги під'їжджає автомобіль та зупиняється неподалік. До нього чіпляють білий бус та намагаються його відтягнути, що спершу не виходить, але потім відтягують по напрямку руху вперед за межі видимості камери о 21:13;
- висновком експерта № 4557/4558/20-27 від 03.11.2020, відповідно до якого, на підставі постанови слідчого слідчого відділу Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_27 проведено додаткову судову інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу та встановлено, що місце зіткнення автомобіля Peugeot Expert та мотоцикла “Viper CR5”, яке встановлено слідчим, відповідає слідовій інформації, що була виявлена під час огляду місця ДТП від 26.05.2020, тобто в місці розташування скупчення уламків, яке позначене на схемі до протоколу огляду місця події “1” та визначене як місце зіткнення ТЗ; покази водія автомобіля Peugeot Expert ОСОБА_6 , які він надав під час слідчого експерименту від 16.10.2020 щодо місця зіткнення керованого ним автомобіля із мотоциклом “Viper CR5” є технічно необґрунтованими; покази водія мотоцикла “Viper CR5” ОСОБА_8 , які він надав під час слідчого експерименту від 28.09.2020 щодо місця зіткнення керованого ним мотоцикла із автомобілем “Peugeot Expert” є технічно спроможними; в описаній дорожній обстановці дії водія автомобіля “Peugeot Expert” ОСОБА_6 спрямовані на забезпечення безпеки і можливість запобігання ДТП регламентувались вимогами дорожнього знаку 2.1 ПДР “Дати дорогу” та п. 2.3 (б) і (д), 10.1, 16.11 ПДР; в описаній дорожній обстановці дії водія мотоцикла “Viper CR5” регламентувались вимогами п. 2.3 (б) і (д) та 12.3 ПДР; при відмові від виїзду з другорядної дороги (вул. Геса) на головну дорогу (проїзну частину вул. В. Стуса) при наявності транспортного засобу (мотоцикла “Viper CR5”), який рухався по проїзній частині вказаної вулиці (при умові виконання вимогам дорожнього знаку 2.1 ПДР “Дати дорогу” та вимог п. 10.1, 16.11 ПДР) водій автомобіля “Peugeot Expert” ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з мотоциклом “Viper CR5”; в розглянутій дорожній обстановці водій мотоцикла “Viper CR5” ОСОБА_8 , виконуючи вимоги п. 2.3 (б) і (д) ПДР, уважно стежачи за дорожньою обстановкою та відповідно реагуючи на виникнення небезпеки та своєчасно застосувавши гальмування (виконавши вимоги п. 12.3 ПДР) не мав технічної можливості зупинити керований ним мотоцикл по лінії руху автомобіля “PeugeotExpert” (до місця зіткнення) і тим самим не мав можливості уникнути даної ДТП; в розглянутих дорожніх умовах в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів знаходяться невідповідні вимогам дорожнього знаку 2.1 ПДР “Дати дорогу” та вимог п. 10.1, 16.11 ПДР дії водія автомобіля Peugeot Expert ОСОБА_6 спрямовані на забезпечення безпеки і можливість запобігання ДТП регламентувались вимогами дорожнього знаку 2.1 ПДР “Дати дорогу” та п. 2.3 (б) і (д), 10.1, 16.11 ПДР; в описаній дорожній обстановці дії водія мотоцикла “Viper CR5” регламентувались вимогами п. 2.3 (б) і (д) та 12.3 ПДР; при відмові від виїзду з другорядної дороги (вул. Геса) на головну дорогу (проїзну частину вул. В. Стуса) при наявності транспортного засобу (мотоцикла “Viper CR5”), який рухався по проїзній частині вказаної вулиці (при умові виконання вимогам дорожнього знаку 2.1 ПДР “Дати дорогу” та вимог п. 10.1, 16.11 ПДР) водій автомобіля “Peugeot Expert” ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з мотоциклом “Viper CR5”; в розглянутій дорожній обстановці водій мотоцикла “Viper CR5” ОСОБА_8 , виконуючи вимоги п. 2.3 (б) і (д) ПДР, уважно стежачи за дорожньою обстановкою та відповідно реагуючи на виникнення небезпеки та своєчасно застосувавши гальмування (виконавши вимоги п. 12.3 ПДР) не мав технічної можливості зупинити керований ним мотоцикл по лінії руху автомобіля “Peugeot Expert” (до місця зіткнення) і тим самим не мав можливості уникнути даної ДТП; в розглянутих дорожніх умовах в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів знаходяться невідповідні вимогам дорожнього знаку 2.1 ПДР “Дати дорогу” та вимог п. 10.1, 16.11 ПДР дії водія автомобіля Peugeot Expert ОСОБА_6 (Т.2 а.с. 137-146);
- висновком експерта від 18.03.2021 №СЕ-19/112-21/2244-АВ з фототаблицею до нього, калькуляцією вартості відновлювального ремонту, актом огляду колісного транспортного засобу, відповідно до якого, на підставі постанови слідчого слідчого відділу Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_27 проведено судову транспортно-товарознавчу експертизу та встановлено, що ринкова вартість мотоцикла ViperV250 CR-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 2014 року виписку з об'ємом двигуна 223 см3 станом на 27.05.2020 становить 21683,74 грн, вартість його відновлювального ремонту становить 14278,26 грн; сума збитку завданого власнику мотоцикла - 8694,32 грн (Т.2 а.с. 161-178).
Крім того, як вбачається з посвідчення водія виданого ОСОБА_6 він має право керувати автомобілем «Peugeot Expert»,(Т.2 а.с.19);
з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається що такий належить на праві приватної власності ОСОБА_13 (Т.2 а.с.20);
-з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виданого ПАТ “Українська пожежно-страхова компанія” на автомобіль «Peugeot Expert» АР №0210433, реєстраційний номер НОМЕР_1 вбачається, що страхувальником є ОСОБА_6 (Т.2 а.с.21);
- з паспорту громадянина України № НОМЕР_4 виданого ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що він на момент ДТП є неповнолітнім (Т.2 а.с.23);
- з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу мотоцикла «Viper CR5» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вбачається, що він належить на праві приватної власності ОСОБА_29 (Т.2 а.с.24).
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Вказані докази суд визнає належними, допустимими та достовірними і такими, що підтверджуються також безпосередньо дослідженими в судовому засіданні процесуальними доказами, а саме:
- рапортом старшого інспектора-чергового ОСОБА_30 від 26.05.2020 відповідно до якого 26.05.2020 о 22:40 год надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 26.05.2020 о 22:39 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив що в с. Солгутове, вул. Геса, на підйомі трапилась ДТП між автомобілем Пежо Експерт під його керуванням та мопедом Вайпер під керуванням ОСОБА_8 2004 року народження. Попередньо встановлено, що водій автомобіля не надав перевагу в русі водієві мопеда, який рухався по головній дорозі. Водія мопеда доставлено в лікарню, він отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої травми живота та забою грудної клітини(Т.2 а.с. 5);
- постановою слідчого СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 27.05.2020, відповідно до якої автомобіль «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_13 та мотоцикл «Viper CR5» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_29 визнано речовими доказами та зберігаються на території Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області (Т.2 а.с.25-26);
- постановою начальника Гайворонського відділу Новоукраїнської місцевої прокуратури ОСОБА_31 про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 27.05.2020, відповідно до якої необхідно відібрати біологічні зразки (зразки крові) ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 за його добровільної згоди для проведення експертизи на ступінь його сп'яніння (Т.2 а.с.27-28);
- заявою ОСОБА_6 від 27.05.2020 відповідно до якої він надає добровільну згоду на відібрання в нього зразків крові для проведення експертизи (Т.2 а.с.29);
- протоколом отримання зразків експертизи від 27.05.2020 відповідно до якого слідчим СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 в період часу з 11 год 10 хв до 11 год 35 хв в присутності понятих за участі медичного працівника ОСОБА_32 відібрано біологічні зразки(зразки крові) у ОСОБА_6 , які поміщено до двох пластикових пробірок та поміщено до спецпакету № EXP 0286096 (Т.2 а.с. 30);
- постановою слідчого СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 про призначення судово-медичної експертизи від 01.06.2020, відповідно до якої призначено проведення судово-медичної експертизи по біологічних зразках (зразки крові) ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 на наявність етанолу в крові та ступінь його сп'яніння (Т.2 а.с.31);
- постановою слідчого СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 про призначення автотехнічної експертизи з метою встановлення технічної справності автомобіля від 01.06.2020, відповідно до якої призначено проведення автотехнічної експертизи автомобіля «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 , для вирішення питань про технічну справність автомобіля, а саме: рульового керування, ходової частини та гальмівної системи автомобіля (Т.2 а.с.34);
- листом начальника КЗ «Кіровоградського обласного бюро судово-медичних експертиз» від 11.06.2020, відповідно до якого слідчому направлено висновок експерта (Т.2 а.с.32);
- постановою слідчого СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 про призначення автотехнічної експертизи з метою встановлення технічної справності мотоцикла від 01.06.2020, відповідно до якої призначено проведення автотехнічної експертизи мотоцикла “Viper CR5”, реєстраційний номер НОМЕР_3 , для вирішення питань про технічну справність транспортного засобу, а саме: рульового керування, ходової частини та гальмівної системи транспортного засобу (Т.2 а.с. 43);
- протоколом доступу до речей та документів від 11.06.2020 з додатком - описом речей та документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, відповідно до яких слідчий СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 на підставі ухвали слідчого судді від 09.06.2020 ознайомився із відеофайлами з камер відеоспостережень які знаходяться та належать ФОП “ ОСОБА_33 ” с. Солгутове Гайворонського району Кіровоградської області та вилучив компакт диск формату DVD-R “Nanotex” 16х, 4,7 Gb з одним відеозаписом з камери відеоспостереження, на якому зафіксовано факт ДТП (Т. 2 а.с. 63- 64);
- постановою слідчого СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 про призначення судово-медичної експертизи від 13.07.2020, згідно якої призначено проведення судово-медичної експертизи наявності та тяжкості тілесних ушкоджень отриманих ОСОБА_8 (Т.2 а.с. 82);
- постановою слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_28 про призначення інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи обставин ДТП від 13.07.2020, якою призначено інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу обставин ДТП (Т.2 а.с. 85-88);
- постановою слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_28 про призначення інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи обставин ДТП від 13.07.2020, якою призначено інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу обставин ДТП (Т.2 а.с. 96-101);
- постановою слідчого СВ Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_27 про призначення додаткової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи від 19.10.2020, якою призначено інженерно-транспортну (автотехнічну) експертизу обставин ДТП (Т. 2 а.с. 129-135);
Процесуальні докази, наведені у вироку прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнає належними та допустимими, зібрані в порядку встановлену законом та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають.
Згідно витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань№ 12020120120000248 від 27.05.2020 (Т. 2 а.с. 1-4), 26.05.2020 о 22:40 год. ОСОБА_6 керуючи в стані алкогольного сп'яніння, технічно-справним автомобілем «Peugeot Expert», реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснював рух по вул. Геса в с. Солгутове в напрямку перехрестя з вул. Василя Стуса в м. Гайворон де на перехресті нерівнозначних доріг не надав перевагу в русі та допустив зіткнення із мотоциклом «Viper CR5» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 жителя АДРЕСА_2 , в ході якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді втрати внутрішнього органу.
У постанові Верховного Суду у справі №761/28347/15-к від 09.09.2020, суд вказав, що реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17 липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.
Відповідно витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020120120000248, зазначені вище, суд вважає електронною базою даних.
Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Суд визнає неналежними доказами висновок експерта № 236 від 22.06.2020 з фототаблицею (Т. 2 а.с. 54-62), висновок експерта № 17 від 30.06.2020 з ілюстративною таблицею (Т.2 а.с. 73-80) та відповідні постанови про призначення зазначених експертиз (постанова слідчого СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 про призначення інженерно транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.4 “Транспортно-трасологічні дослідження” від 01.06.2020 (Т.2 а.с. 51); постанову слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_28 про призначення проведення судової фототехнічної експертизи від 23.06.2020 (а.с. 68-70)), оскільки такі не підтверджують та не спростовують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Суд вважає, що в органу досудового розслідування, для встановлення істини по справі, була потреба у проведенні відповідних слідчих дій, однак вказаними доказами винуватість ОСОБА_6 не доведена, а відтак, такі не можуть вважатися належними в розумінні кримінально-процесуального закону.
Оцінюючи показання свідків, обвинуваченого, потерпілого та його законного представника, а також відеозаписи з місця події слід констатувати, що саме відеозаписом достовірно встановлено час події - 26.05.2020 близько 20 год 50 хв, та саме такому суд надає віри, вказуючи, що розбіжності у зазначенні часу в показаннях зазначених осіб виникли внаслідок суб'єктивного сприйняття події за таких обставин.
З приводу висновку експерта № 68 від 13.07.2020 слід зазначити наступне. В судових дебатах захисник ОСОБА_7 покликався, що такий не відповідає імперативним вимогам діючого законодавства. Зокрема експерт під час проведення експертизи із потерпілим (підекспертним) не зустрічався (у висновку вказано, що при проведенні експертизи інші особи присутні не були); не зрозуміло в межах якого кримінального провадження проводилась дана експертиза в порушення п. 3.2.5 Інструкції; у висновку відсутня дослідна частина; ні суду ні стороні захисту не було надано для ознайомлення медичну документацію, яку експерт використовував під час проведення експертизи. При цьому акцентував увагу на висновок Верховного Суду в справі № 555/456/18 в постанові від 12.08.2019 про те, що відсутність в матеріалах кримінального провадження медичної документації потерпілого, на яку посилається експерт та її не відкриття стороні захисту відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК виключає допустимість залучення як доказів як самої медичної документації так і висновку експерта, формування якого здійснювалось на основі цієї документації. А також на постанову об'єднаної палати Верховного Суду від 27.01.2020 в справі № 754/14281/17 за яким відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, не відкриття цих документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, не відкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 КПК, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку. Зазначає, що в матеріалах досудового розслідування та судової справи немає жодного підтвердження механізму отримання будь-якої медичної документації щодо отриманих потерпілим травм. Фактично органом досудового розслідування не було отримано жодних медичних документів щодо отриманих потерпілих травм, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про те, як такі документи могли надійти до слідчого, який призначав зазначену експертизу. Вважає висновок експерта № 68 від 13.07.2020 недопустимим доказом виходячи з наведеного.
Суд відхиляє такі покликання захисника та зазначає наступне.
Однією із засад кримінального провадження, закріпленої у п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин 1 - 3 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
На підставі статей 3, 56 КПК потерпілий є стороною кримінального провадження і має право подавати докази не тільки суду, але і слідчому. Крім того, за правилами ч. 2 ст. 84 КПК показання потерпілого є процесуальним джерелом доказу.
Статтями 59 та 44 КПК України передбачено, що законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику.
Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий та його законний представник наділені правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров'ю, а слідчий зобов'язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з'ясування всіх обставин, що згідно зі ст. 91 КПК належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною карткою, отриманою від указаної сторони. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичну документацію, яка є об'єктом експертного дослідження. За інших обставин, тобто якщо потерпілий не згоден надати наявні в його розпорядженні необхідні документи, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами глави 15 розділу II КПК.
Крім того, у силу ч. 2 ст. 242 КПК призначення експертизи у даному кримінальному провадженні для встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень є обов'язковим.
Аналогічні висновки зроблено у постанові об'єднаної палати ККС ВС від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17.
В постанові ВС від 18.08.2021 в справі №582/445/20, на яку покликається захисник та якою було скасовано ухвалу апеляційного суду, призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції, мотивом скасування було те, що судом апеляційної інстанції належним чином не було з'ясовано, яким чином в провадженні експерта для проведення експертного дослідження опинилася медичні карти стаціонарного хворого.
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердив, що саме він добровільно надав слідчому виписку з історії хвороби № 2164 (виписний епікриз з історії хвороби) за підписом ОСОБА_34 на ім'я ОСОБА_8 разом з іншими документами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження - копіями паспортів і т.п., та що копія такого епікризу долучена до цивільного позову. Захисник ОСОБА_7 також повідомив, що з виписним епікризом з історії хвороби № 2164 він ознайомлювався в порядку ст. 290 КПК України в матеріалах кримінального провадження, а тому суд вважає що вимоги КПК України були дотримані.
«Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженими Наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6 не заборонено проводити експертизу за медичними документам. Крім того слід зазначити, що відповідно до “Інструкції про проведення судово-медичної експертизи” затвердженої наказом МОЗ від 17.01.1995 № 6 якщо наданих матеріалів недостатньо для вирішення поставлених перед експертом питань, він має право порушувати клопотання перед особою, яка призначила експертизу, про надання додаткових матеріалів та документів, які необхідні для її проведення. Як вбачається судовий експерт вважав наданий медичний документ достатнім для надання висновку.
Сторона захисту не ставила під сумнів правдивість документів, за результатами дослідження яких експертом було сформовано висновок судово-медичної експертизи, висновок містить усі відповіді на поставлені слідчим питання, є достатньо мотивованим. Посилання захисту на відсутність у висновку експерта № 68 від 13.07.2020 номеру кримінального провадження не спростовує достовірність даних у висновку. Водночас, у суду не викликає сумніву, що зазначена експертиза проведена саме за даними медичних документів (виписки з історії хвороби № 2164) неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по факту отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень на підставі ухвали слідчого СВ ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_27 від 13.07.2020 про що зазначено в даному висновку. Суд також враховує, що стороною обвинувачення було забезпечено проведення експертизи особою, яка володіє спеціальними знаннями, має право на проведення експертизи та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а відтак відсутні підстави сумніватись у представленому висновку експерта як належному та допустимому доказі.
За змістом ст. 8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.
У відповідності до ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість даної особи .
Крім згаданих вище доказів, яким судом надано оцінку, сторона обвинувачення при доведенні винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України посилалася також і на такі докази як чек алкотестера Драгер №1875 від 26.05.2020 та покази свідків.
Надаючи оцінку чеку алкотестера Драгер №1875 від 26.05.2020 згідно якого при огляді на стан сп'яніння ОСОБА_6 який проводився 26.05.2020 о 23 год 14 хв із застосуванням приладу «Драгер», результат тесту 0,39 проміле суд критично оцінює такий та відкидає зважаючи на те, що згідно висновку експерта № 1917 від 01.06.2020 в крові ОСОБА_6 не виявлено метилового, етилового, ізопропілового, пропілового, ізобутилового, бутилового, ізоамілового та амілового спиртів.
При цьому слід зазначити, що відповідно до вимог п.п. 9,10,12 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, а також, п.8 Розділу І, п.п.14, 16 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди , внаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я із обов'язковим дослідженням біологічного середовища або крові на вміст алкоголю та обов'язковим складанням Висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння.
На переконання суду показання свідків ОСОБА_14 (стверджував, що ОСОБА_6 після ДТП на місці поводив себе адекватно, запах алкоголю від нього було чутно лише в лікарні), ОСОБА_25 (на місці ДТП з ОСОБА_6 не спілкувався, чув від нього запах алкоголю) та й неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 (від ОСОБА_6 чув запах алкоголю), не можуть бути покладені в основу звинувачення ОСОБА_6 про перебування його в стані алкогольного сп'яніння під час події ДТП, оскільки згідно висновку експерта № 1917 від 01.06.2020 в крові ОСОБА_6 не виявлено метилового, етилового, ізопропілового, пропілового, ізобутилового, бутилового, ізоамілового та амілового спиртів,тобто в стані алкогольного сп'яніння він не перебував. Щодо наявності запаху алкоголю то наявність такого можна пояснити вживанням 50 мл алкоголю зранку, про що ствердив обвинувачений.
Підсумовуючи наведене, на думку суду, стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено того, що ОСОБА_6 під час вчинення ДТП перебував в стані алкогольного сп'яніння.
А тому, суд, беручи до уваги усе вище викладене, вважає за необхідне виключити із формулювання обвинувачення, яке суд вважає доведеним, посилання на порушення водієм ОСОБА_6 п. 2.9 а ПДР, та вважає, що таким виключається наявність обтяжуючої покарання обставини - «вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння».
Крім того слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові у справі №682/956/17 від 21 серпня 2019 року звертає увагу на те, що формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не вважається тотожним кваліфікуючим ознакам злочину, воно є ширшим, адже у цьому формулюванні згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, тобто зазначаються й такі обставини кримінального правопорушення, які безпосередньо не входять до складу його об'єктивної сторони.
Тому, під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і навести у вироку всі без винятку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати та розмежовувати у вироку, які саме з цих порушень а) були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК, тобто перебували у причиновому зв'язку з ними, а які з цих порушень б) виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Оскільки стан алкогольного сп'яніння, характеризує певний психофізичний (фізіологічний) стан засудженого, який сприяє порушенню ним інших норм правил безпеки дорожнього руху (які безпосередньо викликають наслідки), то вказівка у вироку на порушення водієм транспортного засобу підп. «а» п.2.9 ПДР деталізує, уточнює, конкретизує правопорушення, його суспільну небезпечність, стан суб'єкта злочину, передбаченого ст. 286 КК України.
Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, хоча і становить порушення вимог підп. «а» п. 2.9 ПДР, однак само по собі не може виступати прямою безпосередньою причиною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому (потерпілим) тілесних ушкоджень або смерті. Стан сп'яніння не охоплюється об'єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст. 286 КК України, і при призначенні покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання згідно з п. 13 ч. 2 ст. 67 КК України.
Надаючи оцінку протоколу отримання зразків експертизи від 27.05.2020 відповідно до якого слідчим СВ Гайворонського ВП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_27 в період часу з 11 год 10 хв до 11 год 35 хв в присутності понятих за участі медичного працівника ОСОБА_32 відібрано біологічні зразки (зразки крові) у ОСОБА_6 , які поміщено до двох пластикових пробірок та поміщено до спецпакету № EXP 0286096 (Т.2 а.с. 30) суд зазначає таке. Згідно показань обвинуваченого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_23 , які були залучені в якості понятих при відібранні біологічних зразків, отриманих в судовому засіданні, дана слідча дія проводилась після ДТП, коли потерпілого привезли в лікарню та проводили операцію, вночі, мабуть ще 26.05.2020. При цьому ОСОБА_6 ствердив, що біологічні зразки відбирались орієнтовно в 23:30, ОСОБА_14 - близько 24 год, ОСОБА_23 - вночі, точного часу не пам'ятає. Водночас, така слідча дія проводилась на підставі постанови прокурора про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 27.05.2020 та заяви ОСОБА_6 від 27.05.2020 відповідно до якої він надає добровільну згоду на відібрання в нього зразків крові для проведення експертизи. Тобто, на думку суду, зазначення в протоколі про отримання біологічних зразків для експертизи в частині вказання часу з 11 год 10 хв до 11 год 35 хв є технічною опискою, а покликання зазначених вище свідків та обвинуваченого, що це відбувалось 26.05.2020 - їх суб'єктивним сприйняттям плину часу. З аналізу наведених доказів в сукупності вбачається, що така слідча дія проводилась невдовзі після ДТП, але вже після закінчення доби 26.05.2020 - 27.05.2020, що спростовує покликання прокурора про відібрання таких через 12 год після події.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Правова природа кваліфікації злочинів пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення та доказування у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб двох важливих обставин: факту вчинення суб'єктом злочину суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності; точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.
Як убачається із законодавчого визначення, злочином може бути визнано лише протиправне, суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України). Звідси одним з елементів складу злочину може бути визнано певну поведінку людини, свідомий та вольовий вчинок, а не певний стан особи.
Диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причиновому зв'язку. Таким чином, об'єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - ч. 2, загибель кількох осіб - ч. 3); причиновий зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп'яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причиновий зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі по собі (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК України (наприклад, керування транспортним засобом без посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, не зареєстрованим, або без належного номерного знака (підп. «в» п. 2.9 ПДР) тощо); б) порушення, які самі по собі (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце (наприклад, порушення правил перестроювання транспортних засобів (п. 10.3 ПДР), розвороту (п. 10.7 ПДР), заборони виїзду на зустрічну смугу руху транспорту (п. 11.4 ПДР), перевищення швидкості руху транспорту (п. 12.4 ПДР) тощо).
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов'язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв'язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного суду від 21.08.2019 у справі № 682/956/17.
За змістом закону порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільне небезпечних наслідків - заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв'язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.
Таким чином, з урахуванням доказів, що досліджені в судовому засіданні, суд вважає доведеним:
факт порушення ОСОБА_6 вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», та п.п. 2.3 (б) і (д), 10.1 та 16.11 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 із змінами та доповненнями, які виразились у тому, що він, наближаючись до нерівнозначного нерегульованого перехрестя проігнорував наявність по напрямку свого руху дорожнього знаку 2.1 ПДР України «Дати дорогу», порушив вимоги п.п. 2.3 «б» і «д» ПДР України, проявив неуважність та не впевнився в безпеці свого руху через перехрестя, порушуючи вимоги п.п. 10.1, 16.11 ПДР України виїхав на перехрестя вул. Василя Стуса та вул. Геса, не надавши переваги у русі мотоциклу «Viper CR5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , що рухався по головній дорозі ліворуч щодо напрямку руху ОСОБА_6 , у результаті чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів, внаслідок якого ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
Вказаний висновок суду узгоджується з п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
За змістом п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Обтяжуючих покарання обвинуваченому ОСОБА_6 обставин, що передбачені ст. 67 КК України судом не встановлено. Обтяжуюча покарання обставина - «вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння» судом до уваги не береться з підстав, що викладені вище у вироку суду.
Пом'якшуючими покарання обвинуваченого ОСОБА_6 обставинами, передбаченими ст. 66 КК України суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Згідно з досудової доповіді органу з питань пробації від 28.06.2021 виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, проведення профілактичних бесід щодо зміни способу життя.
Прокурор просив суд визначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та додаткове покарання - позбавлення права керування транспортними засобами.
Потерпілий, його законний представник та представник при обранні покарання поклались на розсуд суду.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, позицію потерпілого, який просить призначити покарання на розсуд суду, тобто не настоює на суворому покаранні, а також те, що обвинувачений визнав вину у вчиненні злочину, раніше не судимий, , має на утриманні малолітнього сина, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, частково відшкодував матеріальну шкоду, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, нижче середньої межі.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
До вказаних висновків, суд прийшов, зокрема, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
У кримінальному провадженні № 167/341/16-к у постанові від 24 травня 2018 року, Верховний суд вказав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання або призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом застосовуючи ст. 69 КК.
Слід також вказати, що у кримінальних провадженнях № 654/763/17 у постанові від 24 жовтня 2018 року, №346/356/18 у постанові від 12 лютого 2019 року, №166/937/16-к у постанові від 26 квітня 2018 року, №125/1133/17 у постанові від 29 січня 2019 року, Верховний Суд прийшов до висновку, що навіть за умови вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у судів були підстави для застосування правових приписів ст. 75 КК України та звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням.
При цьому суд зважає також на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК, водієм, який керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, зазвичай виключає застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням (див. постанови Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 484/3291/16-к, від 19 березня 2019 року у справі № 393/409/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 384/110/18, від 3 вересня 2019 року у справі № 166/753/17).
Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував матеріальну шкоду, потерпілий та його законний представник просять призначити покарання на розсуд суду. Також суд враховує, що внаслідок події злочину ніхто не загинув.
На підставі наведеного, а також враховуючи характеризуючі дані особи винного, який на час розгляду справи визнав свою вину, а, отже, готовий нести кримінальну відповідальність, з урахуванням пом'якшуючих обставин у вигляді щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, відсутності обтяжуючих у справі обставин, а також позиції неповнолітнього потерпілого та його законного представника, суд вважає можливим виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.
У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Враховуючи всі вищенаведені обставини в сукупності, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, враховуючи інформацію викладену у досудовій доповіді органу пробації, посередню характеристику по місцю проживання обвинуваченого, котрий раніше не судимий, а також те, що внаслідок скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме грубих порушень вимог Правил дорожнього руху - потерпілому завдано тяжких тілесних ушкоджень, при чому, здоров'я є найбільшою соціальною цінністю, що встановлено ст.3 Конституції України - суд приходить до переконання щодо доцільності призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, однак строком на 1 рік, що буде відповідати його особі та обставинам вчиненого ним кримінального правопорушення. Вказане додаткове покарання сприятиме виправленню обвинуваченого в частині суворого дотримання ним в подальшому Правил дорожнього руху України, що надалі виключить можливість такого становити загрозу для оточуючого суспільства, в тому числі для учасників дорожнього руху, серед яких знаходяться діти і люди похилого віку.
Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.
Законним представником потерпілого 12.05.2021 пред'явлено цивільний позов (Т. 1, а. с. 39-43) в інтересах неповнолітнього потерпілого та в своїх інтересах, за яким, згідно уточнених позовних вимог (Т. 1, а. с. 116-121) (16.06.2021) та з урахуванням заяви про залишення позову без розгляду в частині (Т. 3, а. с. 3), він просить стягнути з ПАТ «УПСК» на його користь матеріальну шкоду в сумі 26647,00 грн та моральну шкоду, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 в розмірі 12500,00 грн; стягнути з ОСОБА_6 на його користь в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 - 237500,00 грн компенсації моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я його неповнолітнім сином ОСОБА_8 під час ДТП ним понесено витрати на лікування сина на загальну суму 34153,03 грн. З даної суми ОСОБА_6 йому відшкодовано 600 доларів США, що становить 16200,00 грн. Крім того, в результаті ДТП пошкоджено його мотоцикл Viper CR-5 та відповідно до висновку експерта сума збитку становить 8694,32 грн. Крім того, його синові заподіяно моральної шкоди, яка полягає в тому, що останній поніс фізичну біль і страждання у зв'язку з тривалим ушкодженням здоров'я, йому була зроблена операція по видаленню селезінки, тривалий час перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, переніс душевні страждання внаслідок факту ДТП, емоційний дискомфорт, на тривалий час втратив можливість спілкування з друзями, отримав порушений сон та порушено його нормальний спосіб життя; у зв'язку з втратою органу - селезінки він втратив можливість навчатись та працювати в правоохоронних органах, про що мріяв з дитинства. Суму компенсації такої він оцінює в розмірі 250000,00 грн. Оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_6 була застрахована в ПАТ «УПСК», то завдану матеріальну шкоду внаслідок ушкодження здоров'я і майна просив стягнути з страхової компанії, як і 12500,00 грн компенсації моральної шкоди (5 % від страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», решту - 237500,00 грн компенсації моральної шкоди - з ОСОБА_6 .
Цивільні позивачі та їх представник в судовому засіданні повністю підтримали уточнені позовні вимоги за наведених у позовах обставин і просили стягнути з ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_6 заявлені суми матеріальної і моральної шкоди. ОСОБА_9 також підтвердив, що обвинуваченим під час досудового розслідування частково відшкодовано заподіяну йому матеріальну шкоду у вигляді витрат на лікування сина в розмірі еквівалентному16200 гривень (600 доларів США).
Обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що цивільний позов визнає частково, під час надання показань пояснив, що матеріальну шкоду відшкодував.
Відповідач ПрАТ «УПСК» надіслав до суду відзив на цивільний позов (Т. 1, а.с. 155-163) в якому позовні вимоги не визнав та просив залишити його без розгляду. Зазначив, що страховик не є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за дії обвинуваченого, така відповідальність покладена згідно договору, а тому пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні до страховика є неможливим. Крім того вказав, що позивачем порушено законодавчо визначений порядок отримання страхового відшкодування, оскільки позивач з заявою про страхове відшкодування до ПАТ «УПСК» не звертався. Також заперечив проти порядку обрахування позивачем 5% розміру моральної шкоди.
В судових дебатах представник цивільного відповідача - адвокат ОСОБА_11 цивільний позов визнав частково. Зазначив що не підлягає відшкодуванню вартість шкоди заподіяної мотоциклу, оскільки позов пред'явлено зі спливом річного строку, встановленого п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» а тому в такій вимозі слід відмовити, при цьому звернув увагу на розмір франшизи за договором страхування - 2600,00 грн. Щодо вимоги про відшкодуванню шкоди, пов'язаної з лікуванням зазначив, що позивачем не підтверджено необхідність відвідування дельфінотерапії, вартість якої, згідно наданих квитків 6000,00 грн. Позивачем долучено два товарних чеки за одним номером та від однієї дати, видані одним суб'єктом господарювання - № 81-ЧК-0006859 від 22.07.2020 ЦРВ № 26 аптечний пункт № 1 на суми 11103,14 грн та 713,90 грн та таке співпадіння викликає сумнів щодо їх достовірності. Крім того за змістом наданих доказів в липні 2020 року позивач не проходив ані стаціонарне ані амбулаторне лікування. Також надані товарні та фіскальні чеки на придбання пального - 01.06.2020 на суму 600,18 грн, 16.06.2020 на суму 889,14 грн, 16.06.2020 на суму 467,97 грн не можуть бути взяті до уваги як належний та допустимий доказ, зокрема 01.06.2020 потерпілий вже перебував на стаціонарному лікуванні згідно виписного епікризу №2164, 16.06.2020 та в найближчі дати не відвідував заклади охорони здоров'я. Тому в стягненні таких витрат слід відмовити. Відповідно позивачем, на його думку доведено 7505,68 грн витрат на лікування. При цьому ОСОБА_6 відшкодував 26647,35 грн. А отже в задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Щодо компенсації моральної шкоди, на думку представника цивільного відповідача цивільним позивачем доведено понесені витрати на лікування на суму 14378,70 грн, а тому розмір моральної шкоди, яку слід стягнути відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 5% від цієї суми, тобто 719,00 грн.
Вивчивши матеріали цивільного позову, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що цивільний позов підлягає частковому задоволенню.
Так, що стосується позовних вимог до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 26647,00 грн. і моральної шкоди в сумі 12500, 00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 (справа №755/18006/15-ц) у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Викладене свідчить про необґрунтованість доводів ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» викладених у відзиві про те, що пред'явлення цивільного позову до страховика у кримінальному провадженні є неможливим.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2019 (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24 кс19), для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого до цього страхового бюро із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є обов'язковим.
Порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов'язковий у розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Викладене свідчить про необґрунтованість доводів ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про те, що потерпілий повинен був подати заяву про виплату страхового відшкодування безпосередньо до страховика, порушив законодавчо визначений порядок отримання страхового відшкодування, та про те, що звернення до суду з позовом є передчасним.
Відповідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно ст.3 зазначеного Закону метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно ст.6 зазначеного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом ст. 9, 22 - 31, 35, 36 зазначеного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Відповідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/0210433 від 29.03.2020, виданого ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», застраховано цивільно-правову відповідальність, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Пежо Експерт, реєстраційний номер НОМЕР_1 , строк дії договору з 30.03.2020 року до 29.03.2021. Пунктом 4 полісу встановлено страхову суму на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров'ю в розмірі 260000 гривень, за шкоду заподіяну майну - 130000 грн., а пунктом 5 визначено розмір франшизи 2600 гривень (т.1, а.с.122).
З свідоцтва про народження НОМЕР_5 (Т.1, а.с. 44) вбачається, що ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки (Т. 1, а.с. 45-47) підписаної завідувачем хірургічного відділу КНП “Центральна районна лікарня” Гайворонської районної ради ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 26.05.2020 по 09.06.2020 та вказано яке лікування було призначено, також зазначено призначені лікарські засоби, в листі за підписом завідувача відділення анастезіології (Т. 1 а.с. 48). Крім того він перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні даного медичного закладу з 03.09.2020 по 04.09.2020, та з 20.09.2020 по 22.09.2020, про що свідчать відповідні довідки (Т.1, а.с. 50, 51). 26.05.2020 йому було проведено хірургічну операцію, що підтверджується виписним епікризом № 2164 (Т.1 а.с. 49).
В підтвердження понесених витрат цивільним позивачем надано фіскальні та товарні чеки, які суд визнає належними та допустимими доказами, за винятком чеків на придбання пального від 01.06.2020 на суму 600,18 грн (Т.1, а.с.56), від 01.06.2020 на суму 430,17 грн (Т.1, а.с 58), від 16.06.2020 на суму 889,14 грн (Т. 1, а.с. 59), від 16.06.2020 на суму 467,97 грн (Т. 1, а.с. 60), від 24.09.2020 на суму 400,23 грн (Т. 1, а.с.67).
Зокрема цивільним позивачем не доведено, що дані витрати понесені у зв'язку з лікуванням потерпілого та пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів, відповідно до ст. 24 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Крім того, позивачем не доведено необхідності проведення сеансів дельфінотерапії на загальну суму 6080,00 (4х1500+80) грн оскільки відсутні докази призначення лікарем такого лікування.
Також суд не бере до уваги в якості доказів понесених витрат на лікування два товарних чеки за № 81-Чк-0006859 від 22.07.2020 на суму 11103,14 грн та 713,90 грн (Т.1, а.с. 62-64, 65), оскільки позивачем не підтверджено того, що 22.07.2020 він проходив лікування в медичному закладі, чи йому було призначене таке лікування у вказаний період.
Загалом суд вважає підтвердженим належними товарними та фіскальними чеками витрати (Т.1, а.с. 52-61, 66-67), на лікування на суми 4652,01 грн (а.с. 52), 1920,78 грн (а.с. 53), 3188,4 грн (а.с. 54), 4157,9 грн (а.с. 55), 730,00 грн (а.с. 56), 2760,9 грн (а.с. 57), 1220,05 грн (а.с. 58), 737,6 грн (а.с. 59), 1002,95 грн (а.с.60), 2170,00 грн (а.с. 61), 1768,5 грн (а.с. 66), 1116,64 грн (а.с. 67), а всього - на суму 25425,73 грн.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, цивільний позивач ствердив, що цивільний відповідач ОСОБА_6 частково відшкодував йому витрат на лікування на суму 16200,00 грн. Відповідно з цивільного відповідача ПАТ “УПСК” підлягає до стягнення 9225,73 грн. (25425,73-16200,00) витрат на лікування.
Щодо відшкодування майнової шкоди суд зазначає наступне. Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/1112-21/2244-АВ ринкова вартість мотоцикла ViperV250 CR-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 2014 року виписку з об'ємом двигуна 223 см3 станом на 27.05.2020 становить 21683,74 грн, вартість його відновлювального ремонту становить 14278,26 грн; сума збитку завданого власнику мотоцикла - 8694,32 грн (Т.2 а.с. 161-178). Суд вважає висновок експерта належним доказом яким визначено розмір майнової шкоди. При цьому суд відхиляє заперечення цивільного відповідача ПАТ “УПСК” про те, що позов заявлено зі спливом річного строку визначеного п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та позивач не покликався на пропуск такого через незалежні від нього причини а отже з цих підстав слід відмовити в стягненні такої шкоди виходячи з того, що відповідно до відмітки на першому аркуші цивільного позову (Т. 1, а.с. 39) такий подано в первісній редакції 12.05.2021, тобто в межах одного року після ДТП, яке трапилось 26.05.2020. При цьому 16.06.2021 (Т.1, а.с. 45) подано уточнений цивільний позов.
Крім того суд бере до уваги, що відповідно висновку викладеному в постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 200/21325/15-ц, за яким абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини. Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права. Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо). Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
Відповідно суд вважає ОСОБА_9 належним позивачем, а позов підставним в цій частині.
Ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
При цьому слід зазначити, що позовна вимога про стягнення суми франшизи з особи винуватця ДТП не заявлялась.
Водночас, як вбачається з страхового полісу, розмір франшизи становить 2600,00 грн, отже сума збитку підлягає стягненню з страхової компанії за вирахуванням франшизи 6094,32 грн (8694,32-2600,00).
Щодо компенсації моральної шкоди слід зазначити таке.
Згідно положень статті 26-1 Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Відповідно до наведеної норми Закону, враховуючи встановлений судом розмір шкоди завданої здоров'ю ОСОБА_8 , сума моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому страховиком становить 1271,29 грн (5% від 25425,73 грн), тому суд ухвалює до стягнення із ПрАТ «УПСК» вказану суму моральної шкоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
З приводу визначення розміру відшкодування моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зазначила, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Під час вирішення позовних вимог у цій частині, суд також вважає можливим застосувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», в якому зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. Крім того, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
У п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 зазначено, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації самого факту порушення.
Суд вважає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, неповнолітньому потерпілому ОСОБА_8 було спричинено моральну шкоду, що виразилась у фізичному болі, душевних стражданнях, вимушених змінах в його житті внаслідок ушкодження здоров'я, втраті органу, необхідності проходження курсу лікування. Суд враховує вік потерпілого, якому на час ДТП виповнилось 15 років.
Тому, з урахуванням обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких потерпілий зазнав, характеру немайнових втрат, ступеня тяжкості змін в життєвих стосунках та звичному життєвому укладі, пов'язаних з обмеженням фізичних навантажень та з необхідністю витрачати час на лікування, з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає, що підлягає компенсації моральна шкода в розмірі 140000,00 грн.
З врахуванням того, що ПАТ “УПСК” відшкодовує 1271,29 грн, решту суми (138728,71 грн) слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 .
При вирішенні цивільного позову в даній частині суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви,- з іншого.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Процесуальні витрати за проведені судову інженерно-транспортну експертизу (Т.2 а.с. 35, 1634,50 грн), судову інженерно-транспортну експертизу (Т.2 а.с.52, 2355,15 грн), судову фототехнічну експертизу (Т.2 а.с.72, 2615,20 грн), судову інженерно-транспортну експертизу (Т. 2 а.с. 94, 980,64 грн), судову інженерно-транспортну експертизу (Т.2 а.с. 111, 2451,60 грн), додаткову судову інженерно-транспортну експертизу (Т.2 а.с. 147, 3268,80 грн), судову транспортно-товарознавчу експертизу (Т.2 а.с.160, 3269,00 грн) на підставі ст. 124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Арешт на майно накладений ухвалою слідчого судді від 27.05.2020 на підставі ст. 174 КПК України підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України, й призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Згідно з п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися у вказані органи для реєстрації.
Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 16574 /шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири/ грн 89 коп.
Цивільний позов ОСОБА_9 в своїх та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_9 9225,73 грн. витрат на лікування, 6094,32 грн шкоди завданої пошкодженням мотоцикла, а разом 15320 (п'ятнадцять тисяч триста двадцять) грн 05 коп завданої матеріальної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_9 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 1271 (одну тисячу двісті сімдесят одну) грн 29 коп компенсації заподіяної моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 138728 (сто тридцять вісім тисяч сімсот двадцять вісім) грн 71 коп компенсації заподіяної моральної шкоди.
В решті позову відмовити.
Скасувати арешт майна, накладений на автомобіль марки «PEUGEOT EXPERT» білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикл марки «ViperCR5» реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до ухвали слідчого судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27.05.2020 у справі № 385/580/20.
Речові докази: автомобіль марки «PEUGEOT EXPERT» білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикл марки «ViperCR5» реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути власникам - ОСОБА_13 та ОСОБА_29 , відповідно.
Вирок може бути оскаржено сторонами до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Гайворонський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1
Дата документу 26.07.2022